Структурні схеми монохромних телевізорів

За принципом дії телевізійні приймачі можуть бути прямого підсилення i супергетеродинні. Вони можуть бути побудовані за дво- або одноканальною схемою. Із збільшенням кількості телевізійних каналів переваги схеми прямого підсилення втрачають свою привабливість тому, що при перемиканні з одного каналу на інший треба виконувати одночасну комутацію в ycix каскадах високочастотного підсилювача. Тому телевізори прямого підсилення нині не випускаються.

На рис. 9.6 зображено структурну схему супергетеродинного телевізійного приймача. Вона складається з чотирьох самостійних функціональцих блоків (плат): перемикача телевізійних каналів ПТК (селектора каналів); блока зображення БЗ; блока звуку БЗв i блока синхронізації та розгорток БСР.У ПТК конструктивно поєднані вхідні кола, підсилювач високої частоти ПВЧ, перетворювач частоти ПрЧ (змішувач) та гетеродин Г.

У двоканальному телевізорі сигнал проміжної частоти з виходу перетворювача частоти надходить у блок зображення i блок звуку паралельно. Блок зображення, побудований за схемою амплітудно-модульованого приймача сигналів, складається з підсилювача проміжної частоти зображення ППЧЗ, амплітудного детектора АД та підсилювача видеосигналу ПВС. Стандартом установлено в нашій країні проміжну частоту зображення 38 МГц. Блок звуку, побудований за схемою частотно-модульованого приймача сигналів, складається з підсилювача проміжної частотизвуку ППЧЗв, обмежувача Обм, частотного детектора ЧД i підсилювача звукових частот ПЗЧ. Проміжна частота звуку дорівнює 31,5 МГц.

Як видно, у двоканальному телевізорі сигнал зображення та сигнал звуку підсилюються окремо у своїх блоках. В одноканальному телевізорі ix підсилення i перетворення відбуваються разом, а після підсилювача відеосигналу ПВС сигнал звукового супроводжування передається в блок звуку БЗв, де він додатково підсилюється та детектуєтъся. На рис. 9.6 цей фрагмент схеми показано штриховою лінією i позначено «Посл.».

Рис. 9.6. Структурна схема пер гетеродинного телевізійного приймача

У побудові АЧХ підсилювача проміжної частоти зображення телевізора є cвoї особливості, пов'язані з властивостями прийнятого сигналу (останній складається з двох самостійних сигналів, що мають свої носійні частоти i piзнi способи модуляції; кpiм того, одну з його бічних частот приглушено).

Унаслідок перетворення частоти спектр телевізійного радіосигналу переноситься до більш низьких частот з утворенням таких проміжних частот:

f_п.з=f_r-f_и.з;f=f_r-f_и.зв (9.7)

причому f_п.з >f_п.зв.

Як випливає з рис. 9.7, а, відбулося дзеркальнє відбиття сигналу проміжної частоти відносно радіосигналу (див. рис. 9.3). Якщо сигнал, показаний на рис. 9.7, а, подати на амплітудний детектор, то спектр відеосигналу буде спотворений, оскільки амлітуди обох бічних частот при детектуванні додаються, а верхня частина спектра в одній з бічних частот відсутня. Для компенсації цих спотворень треба носійну зображення i прилеглі до нei спектральні складові послабити вдвічі. Крім того, підсилювач не повинен пропускати сигнали з частотою f_п. _зв. Отже, АЧХ підсилювача проміжнoi частоти зображення двоканального монохромного телевізора повинна мати вигляд, показаний на рис. 9.7, б.

В одноканальному монохромному телевізорі через цей підсилювач має проходити сигнал з частотою f_{п. зв} Проте підсилення сигналу звукового супроводження треба обмежити до рівня 0,1 відносно підсилення сигналу зображення, щоб в амплітудному детектоі! не виникали перехресні спотворення сигналів звуку та зображення. Тому підсилювач проміжної частоти зображення в одноканальному телевізopi має АЧХ, зображену на рис. 9.7, в. Основною перевагою двоканального монохромного телевізора є окреме підсилення сигналів зображення i звуку, що усуває можливість ix взаємних спотворень. Однак це ж саме є й основним недоліком такого телеізора. Проміжна частота звуку в ньому має бути такою ж високою, як i для зображення, а звуковий сигнал для цієї частоти —' вузькосмуговим. Тому незначна нестабільність частоти гетеродина спричинює значні спотворення або й зовсім

Рис. 9.7. АЧХ прийнятого сигналу (а) та підсилювача проміжної частоти зображення двоканального (б) й одно канального (в) монохромних телевізорів

зникнення звуку. Крім того, внаслідок зміни температур, напруг, старіння деталей відбувається взаємне розстроювання каналів звуку та зображення. Через це неможливо досягти однакової якості звуку i зображення. При чіткому зображенні буде поганий звук та навпаки.

Одноканальні монохромні телевізори такого недоліку не мають, оскільки в них на виході амплітудного детектора виділяється спектр модульованого сигналу, в якому носійна звуку

f_зв = 6,5 МГц є різницею частот f_п.з i f_п.зв. Ця частота стабільна (задається радіопередавачем). Однак в одноканальному телевізор єнебезпека проникнення сигналів звуку на екран кінескопа, а сигналів частоти кадрової розгортки — в канал звуку. Ця небезпека усувається застосуванням режекторних фільтрів або однієї з модифікацій одноканальної схеми. Наприклад, сигнали звуку на проміжній частоті 6,5 МГц можуть подаватися в блок звукових сигналів не з підсилювача видеосигналу ПВС, а з амплітудного детектора АД, як показано стрілкою А на рис. 9.6. У деяких схемах телевізорів блок звуку починається зi свого амплітудного детектора різницевої частоти, тобто тільки підсилення в підсилювачі проміжної частоти зображення ППЧЗ залишається спільним для обох сигналів, i, як показано стрілкою В на рис. 9.6, після ППЧЗ відеосигнал та різницева частота розводяться по своїх блоках.

Особливість побудови підсилювача відеосигналу полягає в тому, що в ньому відновлюється середня складова відеосигналу, яка в ефір не передається. Для цього використовують схеми фіксації рівня, а іноді ППС.

Каналя синхронізації єспецифічним для телевізійних радіоприймачів. У ньому синхросигнали відокремлюються від сигналу зображення за допомогою амплітудного селектора АС (див. рис. 9.6). Амплітудний селектор – це звичайний аперіодичний підсилювач, який завдяки вибору положення РТ відсікає i пропускає далі лише синхроімпульси. Взаємна фільтрація та розподіл по паралельних каналах кадрових i рядкових синхроімпульсів здійфснюються завдяки тому, що вони різняться за тривалістю майже в 300 разів. Часова вибірність (за тривалістю імпульсів) відбувається в диференціювальних й інтегрувальних колах кадрової КС та рядкової PC селекцій. У диференціювальному колі короткі імпульси синхронізації рядків стають ще коротшими i перетворюються на пускові імпульси генераторів швидкої рядкової розгортки ГРР. В інтегрувальному колі виділяється лише довгий гасильний імпульс пoлiв, на форму якого короткі імлульси насадки майже не впливають. Цей імпульс запускає генератор кадрової розгортки ГКР.

До блока синхронізації та розгорток БСР на рис. 9.6 не випадково включено високовольтний випрямляч ВВВ, від якого напругою в кілька десятків кіловольтів живиться кінескоп. Побудувати мережний випрямляч на таку напругу досить складно. Тому використовується генератор рядковоїi розгортки ГРР. Період коливань цього генератора становить 64 мкс, час зворотного ходу — 10,2 мкс. За цей час струм змінється від максимального до мінімального значень, а в системі індуктивностей схеми рядкової розгортки створюється велика електрорушійна сила самоіндукції амплітудою в десятки кіловольтів. Ця напруга після випрямляння використовується для живлення кінескопа.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Принципи телебачення	\|	Структурна схема кольорового телевізора

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.