• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Характеристика основних флористичних царств

А.Л. Тахтаджян виділяє 6 флористичних царств: Голарктичне, Палеотропічне, Неотропічне, Капське, Австралійське, Голантарктичне.

Голарктичне царство саме значне за площею, охоплює Європу, північну частину Африки приблизно до 20 пн.ш., тобто включаючи Сахару, Аравійський півострів за виключенням його південно-західної частини, далі його кордон йде по Інду, по Гімалаях. В Північній Америці воно займає всю позатропічну частину, його південна частина йде на півдні по краю Мексиканського нагір’я. Голарктичне царство займає більше половини всієї суші. Має більше 30 ендемічних родин, переважно невеликих, з одного роду. Ми живемо в цьому царстві, тому знаємо родини магнолієвих, лаврових, барбарисових, букових, березових, горіхових, гвоздикових, хрестоцвітих, розоцвітих, бобових, жовтецевих, лободових, гречкових, вербових, верескових, первоцвітих, мальвових, молочайних, зонтичних, крушинних, горечавникових, бурачникових, норичникових, губоцвітних, дзвоникових, складноцвітих, лілійних, ірисових, орхідних, ситникових, осокових, злакових з покритонасінних, соснових та ялівцевих з хвойних, аспленієвих та поліподієвих з папоротей. В більшості цих родин багато родів та видів, що не виходять за межі царства.

Палеотропічне царство охоплює Африку (за виключенням її північної, голарктичної частини і крайнього півдня, що належить до особливого Капського царства), Мадагаскар, Південну Азію, острови Тихого океану, включаючи Зондські, Філіппінські, Нову Гвінею, Нову Каледонію, Мікронезію, Полінезію,Меланезію та Гавайські. Нараховує до 40 ендемічних родин рослин, з яких найбільш відомі 4: непентесові (включаючи комахоїдні рослини роду непентес), бананові, панданові та флагерярієві.

Неотропічне царство займає тропічну Південну та Центральну Америку, а також південну частину півострова Флорида. Має 25 ендемічних родин. Велика подібність з Палеотропічним царством свідчить про те, що флора Нового світу йде коренями в Старий світ. Спільні родини: анонових, лаврових, перечних, кропивних, пасифлорових, бомбаксових, молочайних, ризофлорових, міртових, анакардієвих, сапиндових, мальпігієвих, протейних, бигнонієвих, орхідних, арекових. Загальних родів не менше 450. Ряд родин поширені ширше в Неотропічному царстві, ніж в Палеотропічному. Це пасифлорові, молочайні, фітолакові, никтагінові, пасльонові, міртові. Найбільш характерні для Палеотропічного царства анонові, ебекові, асклепіадонові, гарбузові. Кілька майже ендемічних родин Неотропічного царства має по одному чи по декілька представників в Західній Африці, що свідчить про зв"язок між цими царствами до порівняно недавнього часу (початку третинного періоду). Такими є родини бромелієвих (в Африці є вид роду питкернія), кактусових (в Африці декілька представників), рапатових (в Африці 1 вид роду масхалоцефалус) тощо.

Капське царство займає південну частину Африки. Найменше серед флористичних царств Землі, має 80 км завширшки та 1800 км завдовжки (на південь від р. Оранжевої, на сході до Драконових гір). Флора надзвичайно своєрідна. Має близько 7000 видів, включає 7 ендемічних родин. Більше 280 родів пішли з Капського царства, з них більше 210 ендемічних для нього. Флора має подвійне походження. Безперечна наявність значних зв’язків з південними материками, з якими південь Африки утворював єдиний континент Гондвану. Спадкоємцями Гондвани є представники родин протейних та рестіонових, які виникли в тій частині Гондвани, яка стала Австралією, і досягли Африки з меншим числом видів. З протейних для Капського царства характерні: протея, види леукадендрон, з яких найбільш типове - срібне дерево.

Поряд з цими рослинами, що мають південне походження, в Капському царстві багато видів, що пов’язують його з більш північними регіонами - тропічними районами Африки, Середземномор’ям. Так, тут нараховується близько 20 ендемічних родів родини верескових, а також більше 400 видів роду вереск.

Капська флора - невичерпне джерело декоративних рослин, в том числі цибулинних та клубневих однодольних - амарилісів, клівій, гладіолусів тощо.

Австралійське царство має самобутню високоендемічну флору. В ній не менше 12 ендемічних родин. Воно є центром розвитку таких родин, як питоспорові, епакридові, кунонієві, гооденієві та ін. Велику роль відіграють родини злаків, бобових, складноцвітних, орхідних, лілійних, молочайних, осокових, рутових, міртових, протейних. В той же час повністю відсутні представники хвощів, підродини яблуневих, родини розових, родини чайних, верескових, бегонієвих, валеріанових. Численні види роду акація, евкаліпт, казуарина, багато родів протейних, особливо банксія. Всього ендемічних родів близько 570. З тропічними флорами пов’язані родини міртових, рутових, роди епакридові, рестіонові пов’язують флору Австралії з іншими флорами Південної півкулі.

Відділення Австралії від Антарктиди почалося ще в крейдовому періоді, а в третинному періоді перервався зв"язок через Антарктиду з Південною Америкою. Австралія поступово пересувалася на північ від Гондвани на 15⁰ і ввійшла в область більш теплого клімату. В Австралійському царстві є не тільки загальні з Південною Америкою родини, а також загальні роди - багато з яких є спільними і з Новою Зеландією. Прямий міграційний зв’язок з Капською землею майже перервався ще в середині крейдового періоду, тому спільних родів з Капським царством та Мадагаскаром в Австралійському царстві мало: протейні, рестіонові.

Голантарктичне царство включає південну частину Південної Америки з Вогняною Землею та Патагонією, островами Антарктиди, Хуан-Фернандес, Н. Зеландією, Кермадек, Лорд-Хау. Флора має 10 невеликих монотиповних чи оліготичних родин та багато ендемічних родів з сильно розірваними ареалами. Деякі ендемічні підроди та види належать до таксонів, характерних для помірного поясу Північної півкулі - жовтець, ситник, польовиця, щучка, овсяниця.

Голарктичне царство поділяється на підцарства: Бореальне з областями Циркумбореальною, Східноазіатською, Атлантично-Північноамериканською та Скелястих гір, Древньосередземноморське (області Макаронезійська, Середземноморська, Сахаро-Аравійська, Ірано-Туранська), Мадреанське (Сонорське) з єдиною Мадреанською чи Сонорською областю.

Палеотропічне царство включає підцарства: Африканське (з областями Гвіано-Конголезькою, Судано-Замбезійською, Кару-Наміб, островів св. Олени та Вознесіння), Мадагаскарське (з єдиною Мадагаскарською областю), Індо-Малазійське (з областями Індійською, Індокитайською, Малезійською, Фіджийською), Полінезійське (з областями Полінезійською та Гавайською) та Новокаледонське (з єдиною Новокаледонською областю).

Неотропічне царство включає області Карибську, Гвіанського нагір’я, Амазонську, Бразильську, Андійську.

Австралійське царство поділяється на області Північно-Східноавстралійську, Південно-Західноавстралійську, Центральноавстралійську чи Єремейську. До складу Голантарктичного царства входять області Хуан-Фернандеська, Чілійсько-Патагонська, Субантарктичних островів, Новозеландська.

Всього Л. А. Тахтаджян виділяє 34 області в межах 6 царств.

Наведемо характеристики підцарств та областей Голарктичного царства:

Бореальне підцарство - саме велике з усіх підцарств Голарктики - займає її північну частину на континентах Євразії та Північної Америки. До складу його входить Циркумбореальна область, що включає Європу, Північну Анатолію, Кавказ (за виключенням аридних районів Закавказзя та Талиша), Урал, Сибір (за виключенням південно-східної частини за течією р. Амур), Камчатку, Північний Сахалін, Курильські острови, Алеутські острови, Аляску та більшу частину Канади. Ендемічних родин немає, ендемічних родів мало і вони займають частину області: аліарія, лунарія, шиверексія з хрестоцвітих, салданела з первоцвітів, снить, купирь з зонтичних, медуниця з бурачкових, тілоріз з водокрасових, неотия з орхідних, дюпонція з злаків. Ендемічними видами та рядами особливо багаті Піренеї, Кавказ, також Карпати, гори Сибіру та Канади.

З хвойних найбільш характерні види сосни, ялини, піхти, модрини, а в Канаді - тсуги, псевдотсуги, туї. З листяних порід звичайні види дубу, бука, берези, вільхи, клена, ліщини, тополі, верби, ясена, в’яза, липи, горіха, хмелеграба, кизилу, вишні, глоду, груші, яблуні, горобини, рододендрона, жимолості, бузини, калини тощо.

Східноазіатська область включає Гімалаї, частини північно-східних прикордонних районів Індії, гірський північний Тонкин, значну частину Китаю, Примор’я, значну частину р. Амур, південно-східне Забайкалля, ділянку Монголії, Корею, Тайвань, південні острови Курильської гряди, Сахалін. Флора дуже багата: 14 ендемічних родин та більше 300 ендемічних родів, багато ендемічних видів.

Ендемічні з хвойних - родини гінкгових з родом гінкго, родини цефалотаксових з родом цефалотаксус, роди псевдотаксус, кетелеєрія, псевдоларикс, метасеквойя, тайванія, мікробіота, туйопсис, з покритонасінних - ериоботрія, екзохорда, маакія, філодендрон, пауловнія, аспідистра, саза. Про древність флори свідчить, окрім безлічі ендемічних видів та родів, й те, що більшість з ендемічних родів є досить примітивними. Ця область є одним з головних центрів розвитку вищих рослин та гігантським сховищем древніх форм.

Атлантично-північноамериканська область простягається від атлантичного узбережжя Північної Америки до Великих рівнин і від узбережжя Мексиканської затоки до південних районів Канади. Лише одна ендемічна родина та близько 100 ендемічних родів, дуже високий видовий ендемізм. Значна подібність до Східної Азії, хоча остання багатша. Характерні види хвойних (тис, сосна, таксодіум), покритонасінних (магнолія, копитняк, кірказон, воронець, аконіт, живокіст, жовтець, василисник, купальниця, хохлатка, в’яз, каштан, дуб, береза, горіх, рододендрон, кінський каштан, цибуля, лілії, тюльпанне дерево, бородач). Ці види споріднені з видами таких же родів Східної Азії.

Область Скелястих гір охоплює гірські системи Західної Канади та Західних штатів США від Аляски до Нью-Мексико. Має декілька десятків ендемічних родів квіткових рослин. Домінують хвойні породи, в тому числі сосни, тсуги, псевдотсуги, туї, ялини. Флора близька до флори Циркумбореальної області.

Древньосередземноморське підцарство включає області: Макаронезійську, Середземноморську, Сахаро-Аравійську, Ірано-Туранську.

Це підцарство тягнеться від Макаронезії на заході через все Середземномор’я, Передню та Середню Азію до пустелі Гобі на сході. Флора переважно міграційна, розвинулася на стикові бореальних та тропічних флор, добре виражені африканські зв’язки цієї флори.

Макаронезійська область включає острови Азорські, Мадейра, Канарські, Зеленого Мису. Більше половини флори становлять середземноморські види. Найбільш багата флора Канарських островів (1600-1700 видів судинних рослин): суничник, чагарникова капуста, драконове дерево. Для рослинного покриву Макаронезії характерні вічнозелені лаврові ліси.

В Середземноморську область входить більша частина Піренейського півострова до Піренеїв, Апенінський та Балканський півострови, острови Середземного моря, Марокко, Північний Алжир, Туніс, Північно -Східна Триполітанія, узбережжя Палестини, Ліван, західна Сірія, західна Анатолія, південна частина Криму та чорноморське узбережжя Кавказу. Ендемічна родина 1, ендемічних видів 150. Сучасні родини - хрестоцвіті, бобові, зонтичні, складноцвіті, злаки. Природний рослинний покрив зберігся лише в гірських районах. Типовими рослинними угрупуваннями є ліси з дубів, лаврів, каштану, в’яза, миртів, маслини, сосен чорної та далмацької, ялиці, кедрів ліванського та атласького.

Сахаро-Аравійська область займає пустелі Північної Африки, Аравійського півострова та Малої Азії. У рослинному покриві переважають пустельні і напівпустельні формації та рідколісся. В Сахарі представлена дуже цікава життєва форма - "ієрихонська троянда". Зовні це куля, яка формується внаслідок загинання пагонів рослини дугоподібно всередину по мірі достигання плодів. Відірвавшись від кореня після достигання плодів, така куля підхоплюється вітром і перекочується на значні відстані, розсипаючи при цьому насіння. Цікавими є тут їстівні лишайники, що відомі під назвою "манни небесної".

Ірано-Туранська область розміщена в межах Передньої, Середньої і Центральної Азії від центральної і східної Анатолії на заході до пустелі Гобі на сході. Флора характеризується високим родовим і особливо видовим ендемізмом. Основні рослинні формації - напівпустельні і пустельні.

Мадреанське або Сонорське підцарство з єдиною Мадреанською областю займає простір від південного заходу Орегону через Каліфорнію і включає жаркі пустелі від південної Каліфорнії до Арізони, Нью-Мексико і Техасу і далі на південь до Мексиканського нагір’я, більшу частину Невади і Юти. У флорі 4 ендемічних родини, багато родів: таксодієві (секвойя і мамонтове дерево), лаврові, макові, кактусові, види сумаху, фісташки, глоду, модрини, кипариса. Флора розвивалась конвергентно з флорою древнього середземноморського підцарства.

3. Центри походження культурних рослин за Вавіловим

Вчення про центри походження культурних рослин розробив радянський ботанік М.І. Вавілов. Він визначив 7 основних географічних центрів походження культурних рослин, які зв’язані з осередками давніх цивілізацій, де рослинництвом почали займатися за 8-7 тис. р. до н.е.

І. Південноазіатський тропічний центр (Індія, гори Індокитаю, південний тропічний Китай та острови Південно-Східної Азії) дав понад 100 видів культурних рослин. В цьому центрі можна виділити 3 осередки:

- Індійський (пшениця, сорго, нут, баклажан, огірок, манго, апельсин, мандарин, лимон, багато сортів цукрової тростини, коноплі, перець чорний, кориця тощо).

- Індокитайський (банан, окремі сорти лимона, окремі сорти цукрової пальми, бавовник азіатський)

- Острівний, включаючи Зондські острови, Яву, Суматру, Борнео, Філіппінські острови (бамбук, пальма арека, дуріан, мангустан, окремі сорти цукрової пальми та цукрової тростини, горіх мускатний).

ІІ. Східноазіатський центр (включає помірні та субтропічні частини Центрального та Східного Китаю, більшу частину Тайваню, Корею, Японію) дав понад 130 видів найважливіших культурних рослин.

Два осередки:

- Китайський (окремі сорти проса, вівса, ячменю, гречка, соя, редька, цибуля, ревінь, гарбуз, яблуня, груша, персик, абрикос, слива, вишня китайська, айва китайська, чай, женьшень, кориця китайська, редька олійна, мак опійний).

- Японський (гірчиця коренеплідна, хрін японський, слива японська, хурма японська, спаржа бульбиста).

ІІІ. Південно-Західний центр (Анатолія, Іран, Афганістан, Середня Азія, Північно-Західна Індія), 100 видів культурних рослин.

3 осередки:

- кавказький (багато видів пшениці і жита, багато плодових культур)

- Передньоазіатський (багато сортів пшениці, жита, вівса, ячменю, рицини, сочевиця, коріандр, диня, огірок, буряк, морква, цибуля, салат, інжир, гранат, айва, алича, яблуня, груша, ліщина, виноград, кизил, хурма, барбарис).

- Північно-Західноіндійський (багато сортів пшениці, бобів, льон, нут).

ІV. Середземноморський центр дав понад 80 видів (тверда пшениця, окремі форми вівса, ячменю, сочевиця, чина, горох, гірчиця, маслина, буряк, капуста, петрушка, артишок, різні види цибулі, часник, спаржа, хрін, щавель, салат, тмин, аніс, розмарин, хміль тощо)

V. Абіссінський центр (сюди ж прилягає гірськоаравійський (єменський)). Дав близько 40 видів культурних рослин (різноманітні форми пшениці і ячменю, сорго, сочевиця, горох, боби, чина люпин, особливі форми льону, кава).

VІ. Центральноамериканський центр (включаючи південну Мексику).

Три осередки:

- Гірський південноамериканський (кукурудза, квасоля, гарбуз, перець, бавовник, папайя, томат, слива, какао, кактуси для огорож).

- Центральноамериканський (кактуси)

- Вест - Індійський острівний ( близько 50 видів культурних рослин)

VІІ. Андійський (Південноамериканський) центр

Три осередки:

- Власне Андійський, що включає гірські райони Перу, Болівії, Еквадору (картопля, хінне дерево, кокаїновий кущ тощо).

- Чілоанський (Арауканський), що розташований у південній частині Чілі та на прилеглому острові Чілое (картопля).

- Боготанський ( у східній Колумбії) (картопля, ананас).

Лекція №4

Фауністичний розподіл суші. Нотогея. Австралійська область.

1. Фауністичний розподіл суші. Загальна характеристика Австралійської області.

2. Австралійська підобласть.

3. Папуаська підобласть.

4. Новозеландська підобласть.

5. Полінезійська підобласть.

6. Гавайська підобласть.

7. Генезис фауни.

1. Фауністичний розподіл суші. Загальна характеристика Австралійської області

Фауністичні поділи суші такі ж різноманітні, як і флористичні. Ми зупинилися на системі регіонів, яку запропонував В.Г. Гептнер.

Число царств (гей) дорівнює, за Гептнером, 3-м. Нотогея включає одну область – Австралійську. Її характерними особливостями є наявність однопрохідних (ендемічних для цього царства), панування сумчастих ссавців і майже повна відсутність плацентарних, за виключенням гризунів. До царства Неогея відноситься також одна область – Неотропічна, яка характеризується відсутністю однопрохідних, наявністю деяких груп сумчастих і майже повною відсутністю комахоїдних ссавців з плацентарних при досить значній різноманітності неповнозубих. До третього царства – Арктогеї – належить решта суші, на якій майже повністю відсутні ряди плацентарних. До цього царства відноситься 3 області – Ефіопська, Східна чи Індо-Малайська та Голарктична.

Австралійська область характеризується наявністю двох родин з підкласу однопрохідних ссавців (качконосів та ехиднових) та 6 родин сумчастих. Плацентарні, окрім завезеної здичавілої собаки динго, багато представлені різноманітними гризунами, котрі, якщо і потрапили сюди випадково, але дуже давно і включають примітивні та специфічні форми. Ендемічні для Австралійської області види зустрічається не лише в Австралії, а й на Новій Гвінеї, на Соломонових островах, в Тасманії. Споріднені австралійським гризунам види прослідкуються до о. Люсин (Філіппіни). Межа Австралійської області з Індо-Малайською проходить по так званій „лінії Уолеса” між островами Балі та Лембок на схід від о. Яви. Острів Сулавесі також відноситься до Австралійської області на основі того, що тут поряд з своєрідним буйволом аноа, свинею бабі русою та сулавеським павіаном є два види сумчастих. В межах Австралійської області виділяють 5 підобластей: Папуаську, Австралійську, Новозеландську, Полінезійську, Гавайську.

2. Австралійська підобласть

Австралійська підобласть охоплює весь Австралійський материк та о. Тасманію, що прилягає до нього.

Характер рельєфу і клімату Австралії визначається тим, що гірські кряжі є лише на західному та східному узбережжях. Східні називаються Австралійськими Кордильєрами, західні – плато Кімберлі і Дарлінг – дуже невисокі. Завдяки такій будові, внутрішні області материка, що лежать у смузі теплого помірного клімату, мають дуже мало опадів, які у великій кількості осаджуються на східному схилі Кордильєрів.

Тому внутрішні області Австралії відзначаються дуже посушливим кліматом, великі простри займають тут пекучі, курні пустелі й солончаки, а рослинність представлена чахлими заростями (так званими „скруб” і „буш”) кущистих форм евкаліптів і акацій – рослин, надзвичайно характерних для австралійської флори. Там, де опадів більше, розвиваються степи і савани, знову таки з групами розкиданих евкаліптів, або ж – переважно по горах – світлі ксерофітні ліси. Вологіші ліси широколистого типу розвинуті на північному сході материка і в Тасманії, де в їх утворенні бере участь південний бук і величезні деревоподібні папороті. Південне і східне узбережжя, приблизно до 30⁰ південної широти, лежать у межах тропічного пояса і вкриті буйними лісами індо-малайського типу, проте порівняно бідними на пальми і зовсім позбавлені бамбуків і хвощів, відсутність яких дуже характерна для австралійської флори.

В іхтіофауні Австралійської підобласті виявляють досить древні компоненти. Неоцератод (чи рогозуб) – ендем з надряду двоякодихаючих мешкає в річках Східної Австралії. Найближчий родич рогозуба – цератод – відомий з тріасових відкладень, а сучасні споріднені види поширені Південній Америці – лепідосирен, та в Африці – протоптерус. Неоцератод – малорухлива риба, до 2 м, населяє заболочені повільнотекучі річки, живиться рачками, червами, молюсками. Дихають атмосферним киснем, в сплячку не впадає.

Родина галаксид має дуже своєрідний ареал – південь Австралії, Тасманії, Нова Каледонія. Представники цієї родини риб є в Південній Америці та Капському царстві – доказ зв’язку між областями. З родини кістковоязикових риб в річках Австралії звичайна баррамунді, яка виношує ікру в роті.

В цілому прісноводна іхтіофауна дуже бідна Причина – тривала ізоляція материка. В Австралії відсутні родини коропові та коропозубі.

Земноводні Австралійської області представлені головним чином родинами квакші (біла квакша - приблизно 10 см, дуже ненажерлива, їсть ящірок, птахів; золотиста квакша – дуже красива) та свистунів. Для квакш центри різноманітності лежать тут та в Неотропічній області. В північних районах материка – родина вузькоротих. Справжні жаби (nanіdae) потрапляють лише в самі північні райони.

Плазуни демонструють ендемізм на рівні родин – двокігтеві черепахи, лусконогі, а на рівні родів ендемізм досягає 80-85%. Особливо багато ендемічних родів в родинах сцинкових, агамових, аспідових. Відсутні родини Справжні ящірки, Ігуани, Гадюкові.

Ряд Черепахи:

- австралійська змієшия черепаха – ендем – прісні водойми, живиться рибою, довжина шиї і голови дорівнює довжині тулуба

Ряд Лускаті

Підряд Ящірки

Родина Гекони

- лусконіг – кінцівки редуковані, задні у вигляді лусок. Харчується ящірками.

- синьоязиковий гекон - ендем

Родина Агами

- велика плащоносна ящірка – бігає на задніх ногах

- молох – вкритий чисельними губчастими шипами, що зберігають вологу.

Родина Сцинкові гекони (сцинки):

- тупохвіст – формою тіла нагадує ялинову шишку. Живородна форма, має справжню плаценту.

Підряд Змії (отруйних в 6 разів більше ніж неотруйних)

Родина Аспідові

- тигрова змія ( 1 порція отрути може вбити 400-500 чоловік)

- чорна єхидна

- тайпан.

Родина пітони

– ромбічний , аметистовий, чорноголовий

Родина Вужові: небагато чисельні представники.

Ряд Крокодили

- гребнистий крокодил (живе в прибережній смузі морів, самий небезпечний для людини).

Птахи ( з 270 родів наземних птахів – 100 ендемічні).

Ряд Казуароподібні

Родина Казуари (ендемічна)

- справжній казуар – яскраво забарвлений шолом на голові і з синьою з червоним шиєю.

Родина Ему (ендемічна)

- ему – дуже редуковані крила, до 2 м заввишки, до 55 кг, живуть групами, моногами, насиджує і піклується про потомство самець.

Ряд Курячі

Родина Сміттєві кури

- джунглева курка (яйця відкладає в пісок, вулканічний попіл)

- кущова індичка – яйця відкладає в кучі сміття вистою 1м, діаметром 3-4м.

- глазчаста курка (самець збирає кучу приблизно 8-9 місяців. Дзьобом оцінює температуру. Яйця ставлять лише вертикально, самка відкладає по 1 через 4 дні).

Ряд Дрімлюгоподібні

Родина Совині жабороти

- совиний жаборот (може їсти на землі).

Ряд Горобині

Родина Курінники (шалашникові) –ендеми – неяскраві, в період розмноження самці будують курені з трави, роблять пензлики, розчавлюють сині ягоди і фарбують курені для парування.

Родина Райські птахи(найрозкішніші птахи, не чисельні, в основному характерні для Нової Гвінеї. Вперше про їх існування дізнався Магеллан, йому подарував птаха султан. Пір’я вважається лікувальним. Тому всі намагалися купити шкурки птахів і шкурки сотнями тисяч експортували).

Ряд Гусеподібні

- півлапчатий гусь (має зачатки плавальних перетинок, добре лазить по деревах)

- чорний лебідь

Ряд Папуги

- хвилястий папуга, шоломоносний какаду, розела, корела (німфа) та ін.

Ссавці (унікальні і примітивні)

Ряд Однопрохідні

Родина Єхидни

Родина Качконоси

- качконіс - напівводна тварина, вкрита густим хутром. Широкий дзьоб, яким розшукує дрібних тварин в піску. Язик вкритий роговими зубчиками. У молодих є молочні зуби. Пальці з’єднані плавальними перетинками. 1-2 яйця вкритих шкірястою шкаралупою. Малята голі, сліпі, немічні. Впадають у сплячку. Нервові.

Ряд Сумчасті

Підряд Багаторізцеві

Родина Хижі сумчасті

- сумчасті миші - кровожадні, нападають на плацентарних мишей та пацюків;

- сумчасті пацюки (тафа) – кроважадні;

- сумчасті тушканчики - нічні, комахоїдні;

- сумчасті кішки - нічні, нападають на баранів;

- сумчастий вовк - (винищений);

- сумчастий диявол - родич сумчастого вовка, нічна тварина, хутро чорне, з білою смужкою під шию. Завдавав шкоди птахівничим фермам, його майже винищив дикий собака динго;

- кволо - хижак, схожий на мангуста

Родина Сумчасті мурахоїди

- сумчастий мурахоїд - відрізняються від усіх сумчастих своєрідною зубною сис­темою з великою кількістю (понад 50) зубів. Не мають сумки, хоч сумчасті кіс­тки добре розвинені.

Родина сумчасті кроти (конвергентно подібні до плацентарних)

Родина Бандикоти - довгі вуха, гостра морда, сумка розвинута погано, від­кривається назад.

Підряд Двохрізцеві - всього 2 верхні різці

Родина Посуми - лазять по деревах, гострі кігті, довгий чіпкий хвіст, сумка відкривається вперед, рослиноїдні

- посум-медоїд;

- літаючий посум (скачки до 100 м);

- шерсткохвіст - самий чисельний.

Родина Коала або Сумчастий ведмідь

Лазять по деревах, мають гострі, довгі, криві нігті, дуже повільні, більшу частину дня сплять і лише надвечір починають добувати їжу. Харчується виключно листям евкаліптів, в яких багато синільної к-ти, м’ясо коал отруйне, тому не мають ворогів. У самця гарем з 5-6 самок, найулюбленішу носить на собі і 1-2 дітей. Тривалість вагітності 3 місяці, маля, що народилося має розмір 1,8 см та вагу 5,5 г. Сумка відкривається назад. До 8 місяців перебуває у сумці, до 12-місячного віку - на спині матері. До 1 місяця їдять материнське моло­ко, потім злизують з заднього проходу напівперетравлене листя евкаліпта.

Родина Вомбати - масивні, незграбні тварини. Живуть в широколистяних во­логих лісах, більшу частину життя проводять у глибоких підземних норах, з настанням темряви виходять на пошуки їжі, рослиноїдні.

Родина кенгуру

- великий рудий кенгуру

- великий сірий кенгуру

Рослиноїдні, добре розвинуті задні кінцівки, довгий сильний хвіст, меш­канці відкритих просторів. У всіх вагітність 39 днів, немовля народжується до 3 см.

З плацентарних Австралійська область широко заселена лише гризунами та руко­крилими, з хижих - дика собака динго.

Ряд Гризуни

Родина Мишині - 6 ендемічних родів, 26 видів

- боброві миші - мають плавальні перетинки і ведуть водний спосіб життя

- чіпкохвостий пацюк

- тушканчикоподібний пацюк - в пустелях замінює справжніх тушканчиків.

Всі гризуни давні мешканці, дуже численні

Ряд Рукокрилі - 80 видів (родини несправжні вампіри та підковоноси)

Ряд хижі

Родина Собачі

- дика собака динго. Населяв Австралію ще в льодовиковий період. Здичавілий предок напівдиких собак. Там де є він, немає сумчастих диявола та вовка. Хит­рий, кровожерливий, дуже небезпечний. Чинить великі спустошення серед міс­цевої фауни. Завдає великої шкоди вівчарству.

Безхребетні

Родина дощові черви - широко представлені, самі крупні види, до 2,5 м.

5 видів ендемічних ракоподібних

Багато ендемічних павуків, деякі отруйні (червоноспинний каракурт), отруй­ні кліщі-голотири

Ендемічні блохи - паразити сумчастих та однопрохідних

170 видів термітів

Австралійські медові мурахи - ендеміки.

3. Папуаська підобласть.

Папуаська підобласть займає північні райони Австралійського материка, Нову Гвінею, Соломонові острови, архіпелаг Бісмарка, о. Сулавесі, Тимор, Молукські острови.

Специфічний склад тваринного світу Папуаської підобласті, особливо на архіпе­лазі Бісмарка та Соломонових островах, свідчить про те, що - це типова пере­хідна область між Полінезійською підобластю та Індо-Малайською областю. Найповніші типові елементи фауни Папуаської підобласті виявлені на Новій Гвінеї, яка визначається великою різноманітністю фізико-географічних умов. Гірська смуга перетинає Нову Гвінею в напрямі з північного заходу на південний схід і затримує вологу з Індійського та Тихого океанів. На Новій Гвінеї та інших островах підобласті буйно розвинута лісова рослинність, що чергується з густими висо­котравними заростями.

Велика кількість деревних сумчастих тварин та незвичайна яскравість за­барвлення птахів є характерною рисою фауни Папуаської підобласті. Однак немає сумчастого крота, вомбата, великих кенгуру, качконоса.

Ссавці

Ряд Однопрохідні

Родина Єхидни

- єхидна

- проєхидна

Ряд сумчасті

Родина кенгуру - лісистий характер місцевості робить неможливим існу­вання великих видів кенгуру, характерних для відкритих місцевостей

Рід Деревні кенгуру (слід би назвати деревні валабі) - добре пере­суваються по землі і лазять по деревах.

Рід Газельні кенгуру - ендеміки, подібні до валабі, зайцеподібні види, що трима­ються чагарникових заростей.

Родина Лазячі сумчасті

Рід Кускуси. Населяли всі Молукські острови. Нічні тварини, травоїдні. Сумка відкривається вперед, глибока. Ласкаві, легко при­ручаються. Хутро м’яке, густе, бурувате, вуха дуже малі, а очі дуже великі, рожеві. Кінець хвоста - до 15 см - голий, шороховатий, скручений у спіраль.

Ряд Гризуни (З ендемічні роди)

Ряд Парнокопитні

Родина Свині

- бабірусаа – ендемік о.Сулавесі, живе в лісах, напевне, це здичавіла свійська свиня.

Родина Порожнисторогі

Підродина Бички

- аноа чи карликовий буйвіл - ендемік о.Сулавесі. Живе в заболочених лісах. Місцеві жителі на них полюють заради шкіри, з якої виготовляють одяг для ритуальних обрядів. На межі зникнення, погано пере­носить сільськогосподарські перетворення ландшафтів.

Ряд Примати

Надродина Собакоголові

Родина Мартишки

- сулавеський чорний павіан -ендемік.

Птахи

Ряд Горобині

Родина Райські птахи - до 60 видів (Н.Гвінея, північ Австралії, Молукські острови)

- звичайна парадизка - смарагдово-зелена, з пишними золотистим хвостом, раніше багато завозили в Європу для примх дамської моди

- лускатий райський птах - у самця на голові 2 довгі нитки з ниточками бла­китного кольору

- лофорина - голова металічно-зелена, на потилиці віялоподібне блискуче фіолетово-чорне пір’я

- семіоптера - на голові корона.

Родина Альтанкові птахи

Родина Медосиси - важливе значення як запилювачі евкаліптів, на кінці язика бахрама

Ряд Папуги

- чорні какаду - гострохвості роринет - запилюють евкаліпти, щіточка на кінці язика

- білі какаду

- дятлові папуги - живуть на верхівках фігових дерев, на стовбурі спирають­ся хвостом як дятли. Чорні какаду – великі, з ворона, дуже сильний дзьоб, їдять кісточки плодів, м’якоть відкидають.

Ряд Голубині - досягають небувалої різноманітності, краси і розмірів

- вінценосні голуби - з курку

Ряд Ракшеподібні

- ракетохвостий рибалочка - синьоводка

Ряд Курячі

- кущові індики

Ряд Зозулеподібні

- зозуля кущова- яйця підкидає мухоловкам

Ряд Казуароподібні - до 30 видів (Н.Гвінея, Молукські острови)

- мурук - з приплюснутими шоломом

Рептилії - суміш австралійських та індійських

- новогвінейська черепаха - ендемік.

- численні гекони та сцинки

- комодський варан – ендемік о.Камодо, завдовшки 3,5 м

Амфібії - всі безхвості. На Соломонових островах 12 видів, є ендеміки

Комахи - відзначаються винятковою красою, особливо метелики видів Papіlіo, Ornіthoptera (до 20 см. в розмасі крил) - найкращі в світі.

З жуків - вусач - передні ноги в 2,5 раза перевищують довжину тіла

4. Новозеландська підобласть.

Новозеландська підобласть охоплює острови Н.Зеландії, острови Чатем, Баунті, Окленд, Кемпбел та Антиподи. Відокремившись від материка ще наприкінці мезозою, Н.Зеландія зберегла до наших часів своєрідність фауни острівного типу. Своїми фізичними умовами Н.Зеландія пряма протилежність Австралії. Вона дуже гориста, причому гори її мають альпійський характер і дуже багаті на льодовики, озера, гарячі дже­рела. Клімат Н.Зеландії океанічний, вологий, на півночі - помірно теплий, на півдні - холодніший. Середня температура + 12 - +13°С, причому температура най­холоднішого місяця не падає нижче + 5°С.

Для флори цієї підобласті характерні широколистяні, хвойні дерева - подокарпус і агатіс, у горах росте південний бук. Гірські схили та рівнини більшої частини Північного острова вкриті густими лісами, серед яких значне місце займають деревоподібні папороті.

Характерні особливості фауни Новозеландської підобласті:

1. Цілком відсутні місцеві ссавці і змії, крім ендемічного виду летючих мишей.

2. Багато птахів, що економічно заміщають ссавців, представлені неліта­ючими формами.

3. Рептилій представлені ендемічним видом гатерія.

4. З земноводних характерний ендемічний вид дуже примітивних жаб з неповною редукцію хвоста.

Ссавці

Ряд Гризуни

- маорійський пацюк, напевне був завезений колонізаторами кількасот років тому.

Ряд Рукокрилі - 2 види, 1 з них ендемічний

Родина Футлярокрилі

- новозеландський футлярокрил, він більше бігає по гілках дерев, ніж літає. Живе в лісах, весь день сидить в дуплі, полює в ночі, їсть падаль, комах.

Птахи

Ряд Горобині

Родина Гуйї

- гуйя - лісові птахи, характерні м’ясисті оранжеві сережки біля осно­ви білого дзьоба. У самця дзьоб прямий та досить короткий, а у самок довгий і загнутий. Самець довбе та здирає кору з трухлявих дерев, а самка дістає комах та їх личинок з щілин. Зараз цей вид знищений.

Родина Новозеландські кропивники - ендемічна.

- скельний новозеландський кропивник - мають малий хвіст, маленькі крила, погано літають. Живуть в горах, на висоті більше 1000 м. Гніздо має боковий вхід

- стрілок - чисельний, різкими поштовхами пересувається вверх по стовбуру дерева, досягнувши верха злітає до основи іншого дерева і знову лізе вверх. Маленький, всього 7 см.

Родина Медоноси

- стич

- пос або туй - ендемік, металеве забарвлення, шийне пір’я білого кольору, гарно співає, живиться квітковим медом но­возеландського льону.

Ряд Папуги

- кеа або нестор - ендеми. Гірські папуги, досить міцної будови, розміром біль­ші від ворони. Живуть у малодоступних місцях, на висоті до 2000 м. над рів­нем моря. Більшу частину дня перебувають у затишних сховищах, а ввечері ви­ходять розшукувати їжу. В минулому живилися переважно рослинною їжею, пло­дами і комахами. З розвитком на Н.Зеландії вівчарства деякі види стали справ­жніми хижаками. Звикнувши добувати залишки м’яса з шкур, що їх вивішують для просушування, поступово призвичаїлися продовбувати у живих овець тіло в межах нирок, і довбають нирки, які стали для них ласощами. Тепер кеа посилено винищують. Деякі види несторів так і залишилися живитися плодами.

- совиний папужка - какапо - ендемік. Це єдиний приклад утрати папугою здатності до польоту. Вдень ховається в земляних норах, а вночі виходить на полювання, як і сова. У нього цілком розвинуті крила, але дуже м’які пера. Досягає роз­мірів пугача. Травоїдний. Справжніх гнізд не робить, 1-2 яйця відкладає в не­велике заглиблення на землі.

Ряд Сивкові

Родина Сивкові

- кривоносий зуйок – ендемік, у нього довгий дзьоб, зігнутий вправо, що полегшує добування комах з-під камінців. Н.Зеландії - єдиний приклад асиметрії у птахів.

Ряд Журавлині

Родина Пастушкові

- пастушок Уека – ендемік, живе в лісових болотах Н.Зеландії. Не літає, зате швид­ко бігає. Схожий на курку. Вдень ховається під корінням дерев, вночі полює. Зараз майже знищений, так як має смачне м’ясо.

- новозеландська султанська курка – ендемік, не літає. Вважалась вимерлою, але знайшли кілька особин.

Ряд Ківі

- ківі – ендемік, не літає. Має кремезне тіло, рудиментарні, дуже короткі крила, довгий втягнутий дзьоб з ніздрям на кінці. Пір’я волосовдне. Ведуть нічний спосіб життя, а вдень ховаються в норах під корінням дерев. Живиться комахами, червами. Відкладають 1 яйце, 1 см завдовжки, 450 г вагою. Насиджує самець

Моа - близький до казуарів. Вимерли в кінці 18 ст. мали до 3,5 м. заввишки, кремезну будову, міцні ноги, невелику голову, короткий дзьоб та маленькі очі. Напевне, зовсім не мали крил. Рослиноїдні. Яйця до 30 см завдовжки та 20 см завширшки, його об’єм рівнявся приблизно 140 курячим яйцям, приблизно відро.

Рептилії

Ряд Дзьобоголові

- гатерія або туатара. Найпримітивніший представник серед усіх рептилій, нагадує викопні мезозойські форми. Ззовні нагадує ящірку. Дві вискові ями в черепі, амфіцельні хребці, добре розвинуті сошникозуби. Особливого роз­витку досяг тім’яний орган, що має будову справжнього третього ока, з добре розвинутим кришталиком, рогівкою і сітківкою. Веде нічний спосіб життя. Вдень переховується в глибоких норах, виритих у берегових схилах морського узбережжя буревісниками, з якими вона добре уживається. Добре плаває, лю­бить довго лежати на дні. У водоймах впадає в сплячку. Зараз не численні. Винищували заради смачного м’яса.

Земноводні

- новозеландська жаба - ендем. Примітивна форма з амфіцельними хребцями та неповністю редукованим хвостом.

Риби

Незначна кількість, належить до прохідних

- вугор

- лосось

Безхребетні

Всього 16 видів ендемічних денних метеликів, 4000 видів жуків

Відсутні скорпіони.

5. Полінезійська під область

Полінезійська підобласть охоплює численні острови Тихого океану від островів Нова Коледонія і Туамоту на півдні, до Маріанських на півночі. За винятком Н.Коледонії, яку вважають залишком суші, більшість островів Полінезії вулканічного або коралового походження. Острови коралового походження являють собою рівнину, тоді як вулканічні гористі, гірські вершини взимку вкриваються снігом. На островах Гавайських і Самоа є діючі вулкани.

Завдяки вологому і теплому океанічному клімату більшість островів цієї області відзначається багатством флори. Характерними рослинами узбереж ве­ликих островів є кокосова пальма, хлібне дерево, панданус. Проте на значній кількості коралових островів ростуть лише чагарники, над якими поо­диноко підносяться кокосові пальми.

Фауна Полінезійської підобласті бідна. Заселена острівними та мандрівними формами. Багато видів птахів, з них 30 родів - ендеміки. З ссавців лише пред­ставники ряду рукокрилих та дрібні гризуни. Зовсім немає змій, крокодилів, черепах, майже немає (за винятком островів Фіджі) земноводних.

Ссавці

Ряд Рукокрилі

Родина Криланів

- летючий собака - в розмасі крил до 1,5 м. Великі очі, примітивні крила. Живуть в темних лісових масивах, нерідко в невеликих гаях. Оселяються вели­кими колоніями. Вдень сплять вниз головою. Живляться переважно плодами, інколи комахами і дрібними хребетними.

Птахи

Ряд Стрижеподібні (Серпокрильці)

Родина Стрижі

- стрижі-салангани - трохи більші за ластівок, мають маленький гачкоподіб­нозігнутий дзьоб та слабкі ніжки, чудово літають. Секрет слинних залоз, який твер­дне на повітрі, використовують для будівлі гнізд на стінах темних печер чи неприступних скелях. Гнізда в Китаї вважають ласощами.

Ряд Голуби

- зубчастодзьобий голуб - острови Самоа. Має косо зрізаний піддзьобок, що має з кожного боку по 3 зубці. В гірських лісах. Голова, шия, низ тулуба - зелені, решта тіла - буро-червоні.

- строкатий голуб

Ряд Журавлині

Родина Кагу

- кагу- схожі на чаплю. Оригінальний дзьоб, по його боках глибокі борозенки, в яких лежать рогові трубки з носовими отворами на кінцях. На потилиці пишний чуб, що спускається на спину. Нічний спосіб життя, їжа - безхребетні. Населяють острови Нової Каледонії.

Рептилії

- гекони

- сцинки

- агами

- ігуани - острови Фіджі. Довжина до 180 см. Тулуб і довгий неламкий хвіст стиснуті з боків. Голова вкрита численними багатокутними лусочками. Вздовж спини і хвоста у самців деяких видів - гребінь. Зуби кріпляться до внутрішнього боку щелеп. Живуть на деревах поблизу води. М’ясо і яйця ігуан їстівні.

- дрібні удави

Риби - представлені особливо бідно. Всі вихідці з моря, або прохідні (вугрі).

Безхребетні

Звичайний кокосовий рак-самітник - залазить на пальми і розкриває клеш­нями горіхи.

Комах багато на островах материкового походження.

6. Гавайська підобласть

Гавайська підобласть включає Гавайські (Сандвічеві) острови - це архіпелаг з 4 великих та 7 малих островів. Природа досить багата, рельєф сильно розчленований, дуже гористий, багато вулканів, вершини яких вкриваються снігом. Рослинність на схилах багата індо-малайського характеру, вершини гір покриті альпійською рослинністю голар­ктичною типу. Фауна своєрідна але не багата.

Ссавці

Ряд Гризуни

- хатні миші

- пацюки

Ряд Хижі

Родина Віверові

- мангуст - нещодавно акліматизований. Витягнуте гнучке тіло, гостра морда, невтяжні кігті. Нічна тварина, оселяється поблизу людських селищ.

Ряд Ластоногі

Родина Тюлені

- білочеревий тюлень - оселяється вздовж узбережжя океану

Птахи

Більша половина - ендеміки.

Ряд Горобині

Родина В’юркові

- гавайські в’юрки - 22 види. Дуже різноманітні за формою дзьоба та забарвленням.

Родина Медососи

Ряд Совині

- болотяна сова

Безхребетні

Жуки - З 102 родів 80 - ендемічні. Небагато денних метеликів.

Лекція №5

Неогея. Неотропічна область

1. Загальна характеристика Неотропічної області.

2. Характеристика фауни.

3. Загальна характеристика основних підобластей.

4. Генезис фауни.

1. Загальна характеристика Неотропічної області.

Неотропічна область відзначається своєрідністю фауни і виділяється в окреме царство – Неогея.

Вона включає південну Америку, Центральну Америку та прилеглі острови: Великі Антильські, Малі Антильські, Галапагоські, Хуан-Фернандес, Вогненну Землю, Фолклендські (Мальвінські).

Це сама протяжна область, тому сама яскрава, багата, різноманітна, але примітивна.

З Північною Америкою межує по південних схилах Мексиканського нагір’я. Ландшафт надзвичайно різноманітний. З заходу вздовж всього континенту тягнуться Анди (близько 7 тисяч м в висоту). Найбільші річки: Оріноко, Амазонка, Сан-Франциско, Парана. Найбільші пустелі: Патагонія, Атакама. Найвисокогірнішим в світі є озеро Тітікака.

Флора надзвичайно багата, належить до двох флористичних царств.

Риси фауни:

1. Наявність сумчастих тварин.

2. Наявність ендемічного ряду Неповнозубі.

3. Наявність в складі ряду Рукокрилі ендемічної родини справжніх вампірів (або десмодів).

4. Цілковита відсутність порожнисторогих та свиней.

5. З приматів характерна ендемічна надродина Широконосих.

6. Надзвичайне різноманіття та ендемізм птахів.

7. Велика кількість ящірок та змій.

8. 41 ендемічний рід амфібій.

9. надзвичайне багатство прісноводних риб.

10. Велика кількість видів комах, особливо лісових.

2. Характеристика фауни.

Ссавці

Ряд Сумчасті

Родина Американські опосуми (найпримітивніші з сучасних, сумка недорозвинена або відкривається назад)

- віргінський опосум

- південний опосум

Родина Ценолестові (ендемічна, близькі до опосумів)

- перуанський ценолес

Ряд Неповнозубі (ендемічний)

Родина Броненосці (Панцирники)

- семипоясний броненосець

- гігантський броненосець

Родина Лінивці - трьох палі, деревні, все життя проводять на деревах, висячи спиною до низу, пальці і кігті утворюють ніби гачки. Хутро направлене до хребта (щоб стікала дощова вода) Дуже повільні, хутро зеленкувате (захист), колір забезпечують мікроскопічні організми, що живуть на хутрі. Особливий вид метелика відкладає на хутро яйця. Живляться листям та молодими пагонами, сплять 15 годин на добу.

Є три види:

- трьохпалий лінивець;

- бурогорлий;

- нашийниковий;

Родина Мурахоїди. Наземні та деревні, трубкоподібно витягнута морда, маленький беззубий рот, дуже довгий клейкий язик. Живляться термітами, мурахами та їх личинками. Щороку одне маля, яке носять на спині.

- великий мурахоїд;

- тамандуа;

- карликовий;

Ряд Рукокрилі

Родина Листоноси. Їдять фрукти

- складчатомордий листоніс;

- великий коп’єніс

Родина Десмодові або Вампірові (ендемічна)

- справжній вампір – живиться кров’ю великих ссавців та людини

Родина Американські присосконгі (ендемічна)

Два види. Мають присоски на передніх та задніх кінцівках. Вдень ховаються у згорнутих листках, приклеївшись до них.

Родина Рибоїдні летючі миші

Ловлять рибу чіпкими лапами, інколи ловлять жаб, гризунів, жуків.

Ряд Комахоїдні

Родина Щелезубі (ендемічна)

- гаїтянський щелезуб;

- кубинський щелезуб;

Крупні до 32 см, довгий, як у пацюків, хвіст. В пахвах є залози, що виділять секрет з козлиним запахом. Отруйна слина. Не мають імунітету на власну отруту. Живуть в гірських лісах, нічні. Їдять все. В неволі кусають людей. Зникають.

Ряд Зайцеподібні

- бразильський кролик (невеликий довжина до 42 см, ендемік)

Ряд Гризуни – багато ендемічних родин та родів

Родина Деревнодикобразові

12 видів, лісові, травоїдні (плоди, зелені частини рослин). Мають довгий чіпкий хвіст. На землю сходять рідко, мають неприємний запах.

Родина Свинкові (ендемічна)

23 види в Південний Америці.

- кавія – відома як морська свинка, полюють заради ніжного м’яса

- моко

- мара- до 1 м. Морда нагадує заячу, довгі ноги, передні тонкі, задні – великі, м’яисті, має „дзеркало” як у оленів. Від переляку може вмерти, дуже нервові. Зустрічається в пустелях Патагонії.

Родина Водосвинкові. 2 види ендемічні

- водосвинка (капібара) – самий великий гризун, приблизно 60 кг, довжина 1,5м, схожий на гігантську морську свинку. Має плавальні перетинки. Живе вздовж річок, їсть водяні рослини, Самець має гарем. Вбивають заради м’яса. Легко приручаються, дуже ласкаві.

Родина Пакаранові. 1 вид ендемічний

- пакарана

Родина Агутієві. Схожі на зайця і предків коня одночасно, ендеміки.

- пака – нічна, риється в лісовій підстилці з листя, розшукує фрукти і корінці. Смачне м’ясо, добре плаває.

- агуті – дрібніший за паку, добре плаває.

Родина Шиншилові (ендемічна), до 7 кг, великі очі та вуха, пухнастий хвіст

- рівнинна віскача. Хвіст тримає як носик чайника, збуджена б’є ним по землі, спираючись на нього може довго сидіти на задніх лапах. Риють нори до 200м, які зберігаються сотні років. Біля входу в нору склад блискучих кам’янців, пір’я птахів, тощо. Нічні.

- гірські віскачі – менші

- шиншила – цінне хутро одне з самих дорогих, сіро-блакитного кольору, живуть в скелях

Родина Колючешиншилові. В хутрі мають голки, ендемічна.

- колючий пацюк

Родина Нутрієві (ендемічна)

Рід Нутрія. Яскраво червоні різці, голий хвіст

- нутрія (коіпу)

Родина Восьмизубі – Нічні. Риють нори, травоїдні.

- дегу

- куро-куро

Родина Гребнемишині (ендемічна)

Циліндричне тіло, велика голова на короткій шиї, очі маленькі, майже немає зовнішнього вуха

- туко-туко – живе у норах під землею

- водяний туко-туко

Родина Хом’якові

- рисові хом’яки

- темні хом’яки

- карликові хом’ячки

- бразильський акодон

Мишині не характерні.

Ряд Хижі

Родина Вовчі

- саванова лисиця – схожа на звичайну, ендемік

- гривистий вовк – схожий на лисицю, але дуже довгі ноги, морда, шия, великі вуха та короткий хвіст (не пропорційний),ендемік

- кущова собака – мало зубів, недорозвинуті, здобич ковтає цілою, ендемік

Родина Ведмежі

- ведмідь–окулярник – середніх розмірів, хутро темне, білі кола навколо очей. Живе в гірських лісах, рослиноїдний, ендемік

Родина Єнотові

- єнот – ракоїд

- носухи – 3 види, довгий ніс

- кінкажу – схожий на мавпу, чіпкий хвіст, живе на деревах, має довгий язик, їсть фрукти, дуже спритний

Родина Куницеві

- тайра – 4-5 кг, крупні, довгі тіло та ноги

- грізони – 2 види , оригінальне забарвлення зверху сірі, а знизу тіла – чорні

- скунси: 7 видів

- гігантська видра – до 31 кг

Родина Котячі

- оцелот – полює вночі

- онцила – живе на деревах, плямисті

- ягуарунда – велика, однотонна (чорні, коричневі з рудими плямами)

- андська кішка

- пума – до 105 кг, жовті. Живе в основному в гірських лісах, майже ендемік

Ряд Китоподібні

Родина Річкові дельфіни

- амазонська інія – під час розливів річок вільно плавають серед затоплених лісів. Вважають священними – розганяють піраньї. Пускають фонтани. Дуже розумні, ендеміки.

- ла-платський дельфін – самі маленькі

Ряд Сирени

Родина Ламантини

- карибські ламантини

Ряд Непарнокопитні

Родина Тапіри – самі примитівні з непарнокопитних, копита як у коней, дуже масивні (до 300 кг), хвіст короткий, голова з невеликим хоботком

3 види:

- рівнинний - в лісах, близько води;

- гірський – самий маленький

Ряд Мозоленогі (Верблюди)

Рід Лами . Безгорбі, ламу одомашнили, використовують як в’ючних тварин в високогір’ї. Для шерсті тримають лише альпаку, ендеми.

- гуанако

- лама

- альпака

Рід Вікунья

- вікунья – дикий вид, в високогір’ї

Ряд Парнокопитні

Родина Пекарі – 3 види, схожі на свиней, але менші, ендеміки

- нашийниковий перакі – смуга у вигляді нашийника, до 25 кг, верхні ікла ідуть вниз, на спині пахуча залоза

Родина Американські олені

- віргінський (білохвостий) олень, самий великий біля, 200 кг. У самців багатогіллясті роги, пухнастий білий хвіст. Широкий ареал.

- болотяний олень – рідкісний, роги схожі на кущі

- пампасний олень

- перуанський олень

- мазама – розміри від зайця до косулі, дітки легко приручаються

- звичайний пуду – дуже маленький до 10 кг, живе по берегах морів, їсть водорості

Ряд Примати

Підряд Вищі примати

Надродина Широконосі мавпи (ендемічна)

Родина Ігрункові – дуже маленькі, до 0,5 кг. Схожі на білок, їх нігті схожі на кігті. Пальці однонаправлені. Хвіст не чіпкий, а пухнастий

- ігрунки або мармазетки

- пінче

- сагуїни

Родина Цебідові.

Середнього розміру, хвіст довгий, чіпкий, сідничних мозолів не мають, деревні

- ревуни

- капуцини

- павукоподібні мавпи

- сапажу

Птахи

Фауна багата і своєрідна, 26 ендемічних родин, 2 ендемічних ряди

Ряд Нанду – 2 види, ендемічний

- північний нанду (степи)

- довгодзьобий або нанду Дарвіна (гори)

Великі нелітаючі птахи, менші за страуса до, 50 кг, на ногах 3 пальці, сірого кольору. Полігами, 3-7 самок одразу відкладають яйця в одну кучу, насиджує самець, тільки вночі і вранці, вдень гріє сонце

Ряд Тинаму - ендемічний

Філогенетично близькі до нанду, ззовні нагадують куріпок, мають кіль та грудні м’язи. Невеликі, розміром до 30 см. Сильні ноги, крила невеликі, крихітний хвіст. В основному наземні, літають погано, сплять на землі. Полігами. Насиджують самці. На них полюють заради м’яса. Близько 50 видів.

- червонокрилий тинаму

- строкатий тинаму

Ряд Гусеподібні

Родина Паламедеї

Від качок відрізняються довгими голими ногами, пальці довгі, без плавальних перетинок. На згині крила є шпора – засіб захисту. Короткий, схожий на курячий дзьоб з восковицею

- рогата паламедея

- хохлата паламедея

Ряд Денні хижі птахи

Родина Американські кондори (Американські грифи)

Відрізняються від грифів Старого світу тим, що між ніздрями немає перетинки, тим, що задній палець на ногах розташований не на одному рівні з передніми, а вище. Подібний до інших грифів спосіб життя, поїдають трупи великих звірів, великі крила, сильний дзьоб, слабкі ноги.

- кондор- самий великий з сучасних хижих, довжина тіла до 1 м, розмах крила до 2-3 м. Голова та шия голі, пір’я чорного кольору, навколо голої шиї білий комірець. Зникає

- гриф-індичка – пір’я чорне, гола шия і голова червоні. Харчується на смітниках.

Родина Яструбині

- вилкохвостий коршун. Схожий на ластівку. Голова та низ тіла білі, верх тіла – чорний, до 0,5 кг. В польоті лапою ловить комах

- коршун –слизнеїд. Дзьоб схожий на криве шило, їсть лише яблуневих слимаків

- гарпія – сильний, довгий, вузький дзьоб, сильні лапи. Їжа – мавпи (капуцини), лінивці, агуті, опосуми

Родина Соколи

- каракара- до 15 кг, один з самих великих. Обличчя без пір’я – червоне чи оранжеве, шапочка чорна, горло біле, решта тіла – буре. Живляться – падаллю, хворими тваринами. В пошуках їжі землю гребе як курка.

Ряд Курячі

Родина Гоацини – ендемічна

- гоацин - звисають з дерев над водою вниз головою. Має велике воло, яке заважає розвитку кіля в передній частині. Воло у нього – це додатковий шлунок, їсть жорсткі каучукові рослини. Літає погано. Пташенята мають на кожному крилі по 2 кігтя, за допомогою яких лазять по деревах, добре плавають, ниряють. М’ясо дуже смердить.

Родина Деревні кури (кракси, гоко)

Будують гнізда на деревах. Крупні, сильні ноги, на голові чуб. Лісові, живляться на деревах, інколи комахами на землі.

38 видів

- великий гоко

- пенелопа

Ряд Журавлині

Родина Арамові – 1 вид. Схожі на пастушків. Живе на болотах. Гнізда на землі, чи кущах або деревах. Літає рідко.

- арама

Родина Трубачі

3 види:

- звичайний трубач

- білокрилий трубач

В шлюбний період роблять „акробатичні трюки”, кувиркаються, зграйні, погано літають, краще плавають. Підбирають їжу, що впала у мавп чи інших птахів

Родина Сонячні чаплі - ендемічна

– сонячна чапля

Має довгі ноги та шию, гарно забарвлена, дуже рідкісні. В шлюбний період виходять на сонячні галявини, розкривають крила та хвіст і гарно танцюють

Родина Сериєми

Довгі ноги, шия, короткий дзьоб, з гачечком на кінці, крила короткі, на голові чуб

- чубата сериєма

Ряд Папуги – надзвичайно різноманітні

Рід Амазонські папуги- лісові, гніздяться в дуплах, зелене забарвлення, легко вчаться говорити, ендеміки

Рід Клинохвості папуги (з маленьких за розміром)

- папуга–мономах – будують колективні гнізда, діаметром до 1 м. Легко вчаться говорити

Рід Ара

- папуга ара – крупні, дуже яскраві. хвости довгі, нападають на фруктові сади, строгі моногами, якщо одного вб’ють інший довго його не кидає

- червоний ара

- синьо-жовтий ара

Ряд Дрімлюгові

Родина Гуакаро (жиряки) – ендемічна

- гуакаро – в розмасі крила до 90 см. Ззовні схожі на хижого птаха – загнутий дзьоб, гострі кігті. Живуть в глибоких печерах, нічні, зривають на льоту плоди з дерев. Плоди знаходять за допомогою добре розвинутого нюху та зору. В темних печерах орієнтуються за допомогою ехолокації. Пташенята дуже жирні і схожі на мішечки з жиром, їх збирають і витоплюють жир, який має високу якість (без запаху, добре зберігається). Вигодовують пташенят плодами з великим вмістом олії.

Ряд Стрижі (Серпок рильці)

Підряд Колібрі .

Родина Колібрі .

Найменші в світі птахи (1,6 – 1,8 г). Дзьоб тонкий, довгий (інколи довший за все тіло), загнутий донизу, інколи прямий. Язик являє собою тонку трубочку з бахромою на кінці. Крила невеликі. Серце займає половину порожнини тіла, серце скорочується до 1000 разів в хвилину. Крило під час руху описує 8, роблять 50, 51 змах в секунду. Вночі температура тіла значно знижується і вони знаходяться в заціпенінні. Дуже багато їдять, в основному нектар, комахи. Зависають над квітами. Найбільше видів в тропічних лісах Південної Америки. Всього приблизно 338 видів.

Ряд Трогони

Дуже яскраві, дзьоб короткий широкий, 1-й та 2-й пальці направлені назад, 3-й та 4-й – вперед. Живуть в тропічних лісах, на землю не сходять. Гніздяться в дуплах.

- гватемальський квезал – в Гватемалі є державним символом, зображений на гербі. Грошова одиниця Гватемали – квезал. У майя та ацтеків квезал вважався богом повітря. Довжина хвоста у нього 35 см.

Ряд Сиворакшеві

Родина Момоти – ендемічна

Яскраві тропічні птахи.

Родина Тоді – ендемічна

Лише на Великих Антильських островах.

Ряд Дятлоподібні

Родина Пухівки - ендемічна

З горобця, пір’я рихле, м’яке, тому так і називають. Живуть на деревах, дуже мало рухаються, весь час сидять. Смачне м’ясо, на них полюють. 30 видів.

Родина Тукани чи Перцеїди – ендемічна

Крупні, важкої статури. Дуже великий яскраво забарвлений дзьоб, довжина якого майже дорівнює довжині тулуба, однак дуже легкий. Язик довгий, краї бахромчасті. Самі дуже яскраві. Їдять фрукти, які зривають довгим дзьобом. Легко приручаються, всім цікавляться. На них полюють заради м’яса.

Ряд Горобині – особливе багатство і різноманітність.

Родина Дереволази

Повзають по стовбурах в пошуках їжі.

Родина Пічники

Дуже чисельні, будують гнізда з глини та мокрої землі, які схожі на печі. Приблизно 220 видів .

- рудий пічник

Родина Тапаколові – ендемічна

Дуже високо піднімають хвіст вверх.

Родина Котингові – ендемічна

Найяскравіші птахи Неотропіків. Мають чуби, сережки, бахрому.

Родина Тиранові мухоловки.

Мають в кутах рота щетинки.

- червоний тиран

- мухоловка-тоді

Родина Танагрові – ендемічна

Дуже гарно співають, тримають в клітках. Будують кулеподібніні гнізда, чи віднімають у інших птахів і насиджують чужі і свої яйця.

Родина Трупіалові- ендемічна

- воловий птах – гніздовий паразит, відкладає свої яйця більше 200 видам птахів.

Ряд Пінгвіни

- галапогоський пінгвін (самі маленькі, до 20-30 см)

Рептилії

Самі чисельні ігуани, удави, ямкоголові змії, водяні черепахи.

Ряд Черепахи

Родина Сухопутні черепахи

- галапогоська слонова -300кг, на межі зникнення, витримує без їжі і води 12-14 місяців (ними завантажуються мореплавці), їдять кактуси.

Родина Прісноводні черепахи

- кайманова черепаха- дуже агресивна

Родина Пеломедузові

- арау-яйця збирають для виготовлення жиру (річкова).

Родина Морські черепахи

- зелена (супова) черепаха - їдять водорості, молюсків, медуз. Пропливають до 2000 км, щоб відкласти яйця. Знищують заради м’яса і яєць.

Родина Зміїношиї черепахи

- матамата – потворна, шия та голова вкриті шкірними клаптями. Ковтає здобич цілою, ненажерливі.

Ряд Крокодили

Дуже чисельні в великих річках.

Родина Каймани - ендемічна

Каймани мають вкриту панцирем не лише спину, а і черево.

- крокодилів кайман

- чорний кайман - 4,5 м, основна їжа-риба, молюски, птахи, тапіри, однак небезпечний і для людини

- гостромордий крокодил

- кубинський крокодил

Ряд Лускаті

Підряд Ящірки

Родина Ігуани

Рід Аноліси- 300 видів в Південній Америці

Рід Василиски - мають шолом на голові, бігають по воді

- звичайний василиск

- мінлива ігуана - в горах, де сніг, зберігає життєздатність при температурі тіла лише 1,5 ⁰С.

- лавові ящірки - самці б’ються за самку, ендеміки

- морські ігуани - до 1,5м довжиною. Вперше описав Дарвін. Зустрічаються лише на Галапогоських островах . Основна їжа-водорості. Ендеміки.

Родина Тейіди (Американські варани) - ендемічна

Дуже яскраві, деякі не мають кінцівок. Деякі бігають лише на задніх ногах. Об’єкти промислу

- тегу - 1,5 м, прозвали „курячим вовком”, часто полює в курятниках

- жакруара-відкладає яйця в термітники. Молоді особини, що тільки вилупилися живляться термітами.

Підряд Амфісбени- схожі на дощових черв’яків

Червоподібне тіло вкрите роговою плівкою. Хвіст за формою схожий на голову, у разі небезпеки піднімають хвіст, маскуючи тим самим голову. Підземнориючі, вільно рухаються під землею в обидва кінці. Очі сховані під шкірою, тому розрізняють лише світло і темряву. Деякі живуть в термітниках.

- біла амфісбена – до 50 см. Живуть в мурашниках чи термітниках, місцеві жителі вважають їх мурашиними „царівнами”.

Підряд Змії

Родина Ямкоголові

Мають органи термолокації – по ямці на голові між очима та ніздрями. За його допомогою вночі розшукують здобич. Кусають, дають жертві відбігти та померти. Потім шляхом термолокації знаходять ще незахололе тіло. На хвості мають погремушку. В Південній Америці приблизно 40 видів.

- бушмейстер – 3,6 м, сама велика особливо отруйна

- каскавела – особливо отруйна, ендемік

- жарарака – особливо отруйна. З них збирають багато отрути в медичних цілях, ендемік

Родина Удави

- звичайний удав - 2-3 м, одомашнений, тримають в хлівах, щоб ловили мишей та пацюків.

- анаконда – ендемік, найбільший в світі, 5-6 м, живе в прісних водоймах, інколи гріється на березі. Коли водойма пересихає може впадати в заціпеніння. Здоби

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
4. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
5. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
6. Автокореляційна характеристика системи
7. Амортизація основних засобів
8. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
9. Амортизація основних засобів.
10. Амортизація основних фондів
11. Амортизація основних фондів
12. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації

Переглядів: 8164