МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Особливості віктимологічної профілактики злочинів, учинених стосовно неповнолітніхЕфективність віктимологічної профілактики неможлива без аналізу широкої інформації ві етимологічного характеру, що дозволяє всебічно вивчати кримінологічні фактори (як загальні, так і ті, що характеризують конкретний злочин), а саме: місце, час, способи вчинення злочинів, найбільш типові категорії осіб, які були втягнені у ці ситуації як злочинці або потерпілі. Отримана інформація дозволяє виявляти потенційних потерпілих, що може здійснюватися за трьома напрямами. По-перше, залежно від ситуації, коли виявляються та аналізуються обставини вчинення злочину і визначаються конкретні потенційно вразливі у цій ситуації особи; по-друге, при дослідженні поводження, зв'язків злочинця або його типової поведінки визначається шлях потенційних потерпілих від ііого злочинної діяльності; по-третє, вивчення конкретної особи дозволяє визначити підвищені віктимологічні якості. Завдання віктимологічної профілактики злочинів, учинюваних проти неповнолітніх, можуть бути реалізовані лише за умови забезпечення належного правового захисту дітей державою. В українському законодавстві права дитини та їх гарантії закріплення в Конституції України, а саме: «Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою» (ст. 51), «Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним» (ст. 52), «Кожна людина має невід'ємне право на життя» (ст. 27). Це повністю відповідає ст. 6 Конвенції ООН «Про права дитини», яка встановлює невід'ємне право на життя кожної дитини. У Кодексі про шлюб і сім'ю України визначено право дитини мати ім'я від народження, встановлено місце, порядок та строки реєстрації народження, а Законом України
«Про громадянство» закріплено право дитини мати громадянство. Інші нормативно-правові документи визначають пріоритетність інтересів дітей, значення цих інтересів для благополуччя суспільства -закони України «Про соціальну роботу з дітьми», «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», «Про органи та служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх», Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики», Постанова Кабінету Міністрів України «Про Програму запобігання торгівлі жінками та дітьми», «Програма запобігання торгівлі жінками та дітьми» від 25 вересня 1999 року та ін. Проте деякі питання правового захисту залишилися невиріше-ними. Так, у п. 6 ст. 67 Кримінального кодексу України як обставину, що обтяжує відповідальність, названо вчинення злочину проти малолітнього. Ця обставина називається як кваліфікуюча ознака у п. 2 ч. 2 ст. 115 «Умисне вбивство». На жаль, таке формулювання залишається поза увагою неповнолітніх віком від 14 до 18 років (Конвенція ООН про права дитини визначає, що дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, тоді як у кримінальному праві малолітньою визнається особа до досягнення 14 років), що не відповідає положенням Конвенції стосовно необхідності посиленого захисту дітей. Будь-який злочин проти неповнолітнього містить підвищену небезпеку, оскільки завдає шкоди фізичному і психічному розвитку особистості. Незважаючи на певні недоліки, слід зазначити, що Кримінальний кодекс України є істотним кроком вперед в охороні прав та законних інтересів неповнолітніх. Наступним - має бути ефективна реалізація встановлених норм. Зокрема, термінового розв'язання потребує питання правової освіченості неповнолітніх у своїх правах. Як доводять результати дослідження, 98% підлітків 13-14 років не знають ні своїх прав, ні обов'язків, ні нормативних актів, покликаних їх захищати, ні кола органів у справах неповнолітніх. На думку 71% респондентів, надійно захистити їх від злочинних посягань можуть лише їх друзі чи батьки. Необхідність посиленого правового захисту неповнолітніх відображено у Кримінальному кодексі України, який суттєво розширює сферу захисту прав неповнолітніх від різних злочинних посягань. Він містить як статті, безпосередньо спрямовані на захист життя, здоров'я та недоторканності неповнолітнього, так і ті, в яких права неповнолітніх є додатковим об'єктом захисту. Необхідною є систематизація заходів щодо захисту неповнолітніх від злочинних посягань, створення правових основ для здійснення віктимологічної профілактики. Вплив на неповнолітню особу повинен здійснюватися з огляду на її загальновікові властивості, які у низці випадків визначають нерівнозначну поведінку за тих чи інших обставин. Особливості віктимологічної профілактики серед неповнолітніх випливають зі специфіки самого об'єкта. Основними суб'єктами віктимологічної профілактики для них є такі інститути соціалізації, як сім'я і школа. Наведемо перелік головних заходів, які мають здійснювати батьки та педагоги для зниження рівня віктимності своїх дітей: - догляд за нормальним розвитком дитини з метою раннього виявлення психічних та фізичних вад; - правильне загальне та статеве виховання, формування культури спілкування; - прищеплення дитині навичок поведінки в нестандартних, у тому числі віктимологічних, ситуаціях; - закладення основ правових знань. Для реалізації профілактичних заходів потрібно проводити агі-таційно-роз'яснювальну роботу. Основними питаннями, що визначають її зміст, є такі: 1) виявлення стандартних віктимологічних ситуацій; 2) розробка пропозицій, як уникнути віктимологічних ситуацій; 3) вироблення лінії поведінки підлітків, коли вони потрапляють у віктимологічну ситуацію (стандартні віктимологічні ситуації з участю неповнолітніх: дитина одна вдома; дитина одна на мулиці; дитина загубилася: дитина піддається насильству; дитина наодинці з маніяком; дитина в чужому автомобілі; дитина захоп-лена в заручники). Віктимологічна профілактика серед неповнолітніх повинна здійснюватися за такими напрямами: - пропаганда правових знань через ознайомлення читацької та
—. привернення уваги до питань, пов'язаних із винністю самого потерпілого, тобто такої поведінки жертви, коли вона створює умови, що сприяють учиненню злочину; - виступи, через засоби масової інформації, спеціалістів - юристів, психологів, педагогів з практичними рекомендаціями, як уберегти себе від злочинних посягань; - оперативне інформування населення про кримінальну ситуацію у регіоні, з метою упередження можливих злочинних посягань; - висвітлення в засобах масової інформації антигромадської діяльності неформальних підліткових угруповань та пропаганда альтернативних їм організацій; - роз'яснення батькам, що їх поведінка є взірцем для дитини, і найкраща профілактика - це їх особистий приклад правильного поводження. Існує точка зору, що навчити дітей тих чи інших правил можна лише за допомогою багаторазових тренувань, але, як свідчить практика, це далеко не так. Наші діти навчаються у нас навіть тоді, коли ми абсолютно впевнені, що вони зайняті своєю справою і не помічають нічого навколо. Тому віктимологічна самопрофілактика батьків -дієва «школа виживання» для їх дітей в екстремальних ситуаціях. Надзвичайно корисним у попередженні злочинів, учинених стосовно неповнолітніх, є просвітницька робота з батьками, які, по-перше, краще за інших знають своїх дітей, їх переваги та недоліки; по-друге, можуть здійснювати найефективніший вплив. Систематизація та узагальнення рекомендацій, що надаються у численних літературних джерелах, дозволяє запропонувати такі основні напрями для убезпечення дітей та підлітків. Формування вмінь та навичок розпізнання зловмисних людей за їх зовнішністю та звичками. Насамперед, необхідно навчати дітей діагностувати причетність людини до кримінального середовища -обережно ставитися до осіб, які вживають кримінальний жаргон у спілкуванні, мають татуювання, незвично одягаються, не орієнтуються в загальновідомих подіях, що відбувалися останнім часом. Слід звернути увагу на особливості поведінки та реакції підозрілих людей (пересування швидкою ходою на обмеженому просторі, закладання рук за спину, відпочинок навприсядки та ін.) - це також ознаки кримінального досвіду. Важливо, щоб неповнолітній умів «діагностувати людей», які перебувають у так званих «небезпечних станах» - алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Поведінка таких осіб характеризується агресивністю, слабкою керованістю та зниженим усвідомленням характеру своїх дій, можливе підвищення фізичної сили. За зовнішніми ознаками для людей у стані сп'яніння характерне почервоніння обличчя, важка та некоординована хода, порушення органі-зації та змісту мовлення, для осіб у стані наркотичного сп'яніння -блідість шкіри обличчя, стале розширення зіниць, неадекватний та бурхливий вияв емоцій (безпідставний сміх, плач). З метою запобігання злочинним посяганням та забезпечення особистої безпеки неповнолітні мають володіти навичками виявлення брехні та нещирості, виходячи з мовних повідомлень та особливостей невербальної поведінки. Щодо мови треба звертати увагу на таке: - компетентність та поінформованість при цьому є характерним: коло міркувань особи обмежене її досвідом, кваліфікацією, рівнем освіти, здатністю вдаватись до фантазування, будується переважно на емоціях, нерідко за основу розповіді беруться ситуації з кіно, літератури; - мовна характеристика - повідомлення насичені складною термінологією, з метою надання словам більшої вагомості; стиль та спосіб використання такої термінології свідчить про невластивість даній особі, створюється враження, що людина говорить не своїми словами; - унікальність висловлювань - манера висловлювати думки стереотипізована, схематична, повідомлення позбавлені деталей, конкретизації; з приводу таких висловлювань може виникнути підозра, що таке вже чули; - емоційна насиченість та переконливість - висловлювання позбавлені емоційності (інколи відповідні емоції можуть інсценуватися), переконливість досягається шляхом посилання на інших авторитетних осіб, а не за допомогою змістовної насиченості мови; - невідповідність у висловлюваннях - у правдивих судженнях можуть траплятися невідповідність, неузгодженість, а фальшиві є або зовсім нереальними, або продуманими до дрібниць; - рольова позиція - у фальшивих повідомленнях частіше згаду-ється позиція стороннього спостерігача - «так усі роблять», «так кажуть», можливе штучне зайняття чужої позиції з метою завою-вати довіру, привернути до себе увагу. Серед невербальних ознак (міміка, жести) слід звертати увагу на прикривання рукою рота з одночасним торканням великого пальця руки до щоки, короткі торкання до різних частин носа; відтягу-
вання комірця до шиї; часте погладжування волосся; маніпулювання предметами. Крім того, людина, яка говорить неправду, виявляє нервозність, ознаки якої: у частому палінні, покашлюванні, потиранні долонь; можливі неконтрольовані фізіологічні прояви: потовиділення, почервоніння або збліднення обличчя, прискорене дихання та серцебиття. Про ворожість та агресивність можуть свідчити такі прояви, як: скорочення дистанції між особою та об'єктом можливого нападу; зсування м'язів лоба донизу, від чого утворюється похмурий вигляд, зосередження погляду на певній частині тіла обраної жертви; стискання та розтискання рук, кулаків; тіло набуває захисної або агресивної пози. Важливим чинником у захисті дитини є те, що батьки можуть її попередити, щоб вона ніколи не сідала до чужої машини; не брала подарунків від сторонніх (навіть знайомих) людей без дозволу батьків; голосно кричала та за можливості втікала, якщо хтось має намір застосувати силу; нікого не впускала до квартири, коли залишається вдома на самоті; кликала на допомогу міліцію, перехожого або будь-кого іншого, якщо чиясь дитина в небезпеці; усе розповідала батькам, навіть те, у чому соромно зізнатися. Слід застерігати дитину, що злочинні наміри стосовно неї можуть бути не лише у незнайомих людей. Є досить багато випадків, коли дитина стає жертвою не чужої людини, а добре їй знайомої, а тому вона не сприймається як така, що може завдати шкоди. Важлива роль у віктимологічній профілактиці належить правовому вихованню. Воно дозволяє активно впливати на формування правових поглядів та установок особи, що допомагає неповнолітньому правильно оцінювати як свої дії, так і дії інших осіб, уможливлює вибір адекватної поведінки в конкретних життєвих ситуаціях, у тому числі тоді, коли в підлітка виникає реальна загроза стати безпосереднім об'єктом злочинного посягання. Отже, віктимологічні елементи правового виховання повинні бути спрямовані на формування у підлітка правильних оцінок як своєї поведінки в ситуаціях, в яких існує реальна небезпека протиправних дій проти нього, так і вчинків інших осіб, які створюють такі ситуації. Спрямованість та інтенсивність правового виховання визначається з урахуванням особливостей віктимної поведінки неповнолітнього. Віктимологічний аспект правового виховання має бути складовою заходів щодо переорієнтації їх правової свідомості. Особливу значимість набуває засвоєння неповнолітнім того, що його антисуспільна поведінка є реальною загрозою стати жертвою злочину. Саме через призму життєвих ситуацій, що створює антисуспільна поведінка неповнолітнього, необхідно виробляти необхідну установочну поведінку, ставлення до загрозливих ситуацій, оцінки їх з точки зору правових норм. Правове виховання має здійснюватися з урахуванням типових особливостей поведінки в підлітковому середовищі, що можуть стати за певних ситуацій причиною вчинення злочинних посягань. Насамперед, необхідно акцентувати увагу на найбільш розповсюджених життєвих ситуаціях, що виникають у сфері міжособистіс-ного спілкування в середовищі однолітків, на особливостях неформальних відносин з дорослими; виборі варіанта поведінки під час антисуспільних проявів з боку інших осіб. Отже, елементи правового виховання потрібно використовувати ще до того віку, з якого настає кримінальна відповідальність. Вони повинні знайти відображення не тільки в рамках правового виховання, а й при формуванні моральних позицій у процесі виховного впливу взагалі. З метою попереджувальної роботи важливу роль повинна відігравати цілеспрямована організація систематичної правової пропаганди серед населення. Практика свідчить, що нерідко правопорушення вчиняються внаслідок того, що винні особи використовують: правову неграмотність потерпілих, їх життєву необізнаність, некритичне ставлення до конфліктної ситуації, що утворилася до моменту протиправних дій. Широке інформування громадян про конкретні злочини, способи та методи їх вчинення має суттєве профілактичне значення. Загальна віктимологічна профілактика складається з виявлення причин злочинів та умов, що сприяють їх вчиненню, якщо вони пов'язані з особою і поведінкою потерпілих; усунення цих причин та умов; зниження рівня поширеності особистої віктимності шляхом проведення для певних категорій неповнолітніх спеціальних загальнопрофілактичних заходів віктимологічного характеру. Система навчання і виховання повинна включати: формування передбачення, тверезого розрахунку, уміння вибрати найбільш доцільну лінію поведінки в складних ситуаціях, виховання таких погрібних вольових якостей, як хоробрість, мужність, рішучість. Лише таке поєднання сприятиме, з одного боку, підвищенню здатності
чинити опір активними діями, а з іншого - використанню цих можливостей і переваг, що дасть позитивний профілактичний результат. Спеціально-кримінологічне попередження злочинів охоплює заходи, безпосередньо спрямовані на усунення причин та умов, з якими пов'язано вчинення різних злочинів, у тому числі й нейтралізацію й усунення особистої віктимності. До основних напрямів її реалізації належать: зниження потенційної особистої віктимності конкретних громадян шляхом проведення з ними профілактичних заходів індивідуального характеру; попередження повторної вік-тимізації шляхом проведення індивідуальної профілактичної роботи з віктимними потерпілими, у тому числі вжиття заходів з виявлення і усунення в їх поведінці таких особливостей, які в подальшому можуть сприяти розвиткові нових кримінальних ситуацій Індивідуальна віктимологічна профілактика повинна бути спрямована не тільки на потенційні жертви, а й на їх близьке оточення, соціальні зв'язки, на мікросередовище. Заходи індивідуальної віктимологічної профілактики характеризуються тим, що при її здійсненні реалізується «не просто вплив активного суб'єкта на пасивний об'єкт, а специфічна форма міжособистісного зв'язку, коли одна сторона прагне трансформувати, змінити поведінку іншої. Заходи індивідуального впливу поділяються на два види: заходи переконання та заходи допомоги. Заходи переконання мають як виховний, так і захисний характер. До них належать бесіди, роз'яснення про те, як не стати жертвою злочину, тощо. Заходами допомоги є: організація спеціальних консультативних пунктів, центрів соціально-психологічного захисту громадян від злочинів, основним завданням яких є інформування населення про заходи його захисту від злочинів. На усунення можливості стати жертвою злочинних посягань, що вчиняються спеціалізованими суб'єктами, спрямовані такі заходи: - виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів відносно неповнолітніх; - виявлення осіб, які втягують неповнолітніх у вчинення злочинів та в антисуспільну діяльність, залучають до вживання нар- 1 Див.: Блувштейт Ю. Д., Зирин М. Я, Романов В. В. Профилактика пре-ступлений.- Минск, 1986. котичних, психотропних та інших одурманюючих засобів, або тих, які вчинюють відносно неповнолітніх протиправні дії; - виявлення батьків (або осіб, які їх замінюють), які не виконують своїх обов'язків щодо виховання та навчання дітей, а також працівників загальноосвітніх, виховних, лікувальних та інших закладів, які порушують права та інтереси неповнолітніх, вчинюють відносно них протиправні дії; - надання допомоги неповнолітнім, які перебувають у стані, небезпечному для їх здоров'я та життя; - повідомлення до органів опіки та піклування про неповнолітніх, які залишилися без батьківського піклування, з метою забезпечення захисту їх прав та інтересів. Особлива увага повинна бути приділена підліткам, які в минулому вже були об'єктом злочинних посягань або неодноразово своєю поведінкою створювали загрозу вчинення подібних дій. Як правило, ці підлітки не усвідомлюють небезпеки тих чи інших обставин, що склалися, безпечно ставляться до дій інших осіб, а інколи провокують протиправні дії. Індивідуальний віктимний вплив стосовно неповнолітніх повинен бути найбільш інтенсивним і співвідноситися з посиленням контролю за їх поведінкою як з боку родини, так і з боку закладів освіти. Така взаємодія суб'єктів виховання має здійснюватися у сфері дозвілля. Саме тут можливість віктимної поведінки стає найбільш реальною. Тому організація дозвілля, засвоєння підлітком прикладів поведінки, що виключає злочинні посягання, повинно стати головним у попередженні віктимної поведінки. На особливу значимість віктимологічної профілактики серед неповнолітніх неодноразово вказували працівники органів внутрішніх справ. На думку співробітників кримінальної міліції у справах неповнолітніх, необхідним є проведення заходів віктимологічної профілактики, а саме: з начального шкільного віку (58%), з дошкільного віку (11,2%) і з більш раннього віку (30,8%). Потребують глибокого вивчення правові, кримінологічні, соціально-психологічні та організаційно-тактичні питання охорони неповнолітніх від злочинних посягань. Боротьба з цими злочинами, передусім, їх рання профілактика, ведеться без належної наступальності і полягає переважно у розслідуванні злочинів, що породжує їх по-вторність, а інколи ~ і багатоепізодність, а причини та умови, що
сприяють таким посяганням, залишаються поза увагою правоохоронних органів. До заходів віктимо логічної профілактики належить і вилучення дітей із сімей, у яких вони зазнають побоїв, стосовно них здійснюється негативний вплив дорослих. Втручання в долю підлітка може бути порушено із застосуванням кардинальних змін умов його життя. Зокрема, у певних випадках може бути порушено питання про позбавлення батьківських прав. Якщо залишити неповнолітнього в сім'ї неможливо, його можна влаштувати в інтернат або передати родичам. Оскільки багато злочинів стосовно неповнолітніх пов'язано з їх участю в різних злочинних угрупованнях, віктимологічний аспект профілактики полягає у вжитті заходів, спрямованих на розлад злочинних груп, позбавлення підлітків впливу підбурювачів, заходів кримінально-правового впливу на підбурювачів та їх ізоляція. Особливу увагу необхідно звертати на групи підлітків, до яких входять дівчата. Якщо з'ясується, що учасників групи пов'язують спрямовані проти суспільства інтереси, то є всі підстави припустити, що учасниці групи можуть стати жертвами розпутних дій чи статевого злочину. Такі групи спільними зусиллями працівників міліції, громадськості, школи та батьків повинні бути якнайшвидше ліквідовані. Цим досягається значний профілактичний ефект, а саме: усувається можливість учинення злочинів. Складним є індивідуальний вплив на неповнолітніх, негативні якості яких унеможливлюють добровільні зв'язки із сексуальними злочинцями. Проте позитивний вплив на таких неповнолітніх, що здійснюється залежно від конкретних обставин працівниками міліції чи школи, зазвичай дає бажаний результат, регулює їх поведінку в потрібному напрямі. Розглянемо віктимологічну профілактику окремих видів злочинів. Профілактика майнових злочинів передбачає засвоєння дитиною певних правил: не брати із собою багато грошей (не всі кишенькові гроші, що є на тиждень або на місяць), а лише денну частку; зберігати свої гроші в надійному нагрудному гаманці, не брати на вулицю жодних цінних речей (магнітофон, плейєр, прикраси). Підлітку слід пояснити, що може статися, якщо вихвалятися грошима або цінними речами перед іншими дітьми у школі або у дворі. Профілактика вимагань - це, передусім, уважне спостереження за поведінкою та настроєм дитини. Так, якщо батьки помічають, що дитина чогось боїться (наприклад, виходити з дому), або безпідставно пропускає заняття у школі, необхідно обережно з'ясувати, що її непокоїть; пояснити дитині на прикладах, що вона має у всьому довіритися батькам. Робити це необхідно спокійно, доброзичливо, без примусу, тим більше - без загрози покарання. Про кожне вимагання або його спробу слід без зволікань повідомляти правоохоронні органи. Профілактика тілесних ушкоджень. Якщо дитина приходить не із синцями або саднами, а з переломами, опіками, тяжкими ранами,- це потребує негайного реагування. Нерідко діти через гордість або через погрозу подальшого побиття приховують інформацію про походження своїх поранень. У таких випадках необхідно розпочати довірливу бесіду й обережно з'ясувати, за яких обставин і ким було завдано ушкодження, а після чого звертатися до правоохоронних органів. Профілактика статевих злочинів передбачає поступове вивчення зовнішніх проявів сексуальних відносин, де початок та форма такого пояснення залежить від індивідуального розвитку. Основи, як правило, повинні бути закладені вже в дошкільному віці. Нерідко дорослі самі сприяють тому, що дитина не говорить про свої сексуальні проблеми (чи питання) через невпевненість або побоювання непорозуміння. Батьки, діти яких не будуть ставити питань з цієї теми, повинні самі знаходити привід для розмови з дитиною. Тоді можна буде запобігти «професійному» знайомству на вулиці та випадкам, коли дитина, не знаючи наскільки це небезпечно, прямує за злочинцем. Дитина має завжди повідомляти батькам, куди вона йде, та вчасно повертатися додому; на вулиці, за можливості, не залишатися наодинці. При попередженні вчинення статевих злочинів стосовно неповнолітніх важливе місце посідають заходи загального характеру, спрямовані на створення умов, що виключають можливість учинення злочинів. До таких заходів належить контроль патрульно-постової служби міліції за місцями, у яких учинення статевих злочинів найбільш можливе, а саме: парками, дитячими майданчиками, міськими та приміськими таборами відпочинку дітей, територіями розміщення дошкільних дитячих установ тощо. При визначенні заходів віктимо логічної профілактики потрібно
скористатися досвідом окремих країн Європи (Великобританія, Німеччина, Швеція), в яких інформація правового характеру щодо особистої безпеки та своїх прав у доступній формі (ігри, мальовані посібники, теле-, відеопрограми) надається вже з трьох-чотирьох років і викликає інтерес у дітей та підлітків. Законодавство деяких країн передбачає відповідальність за жорстоке поводження з дітьми в сім'ях. Так, у Швеції прийнято закон проти тілесних покарань, який передбачає, що діти мають право на піклування, безпеку та належне виховання. Працюючи з дітьми, треба виявляти повагу до індивідуальності. Вони не можуть бути об'єктом тілесних покарань або будь-якого іншого принизливого ставлення. Кримінальний кодекс Російської Федерації встановлює відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов'язків, пов'язаних з вихованням дітей батьками чи іншими особами, які їх замінюють, а також працівниками навчально-виховних закладів, коли це поєднано з жорстоким поводженням з неповнолітніми. Вважаємо, що таку норму доцільно запровадити в наше законодавство та розробити механізм розгляду скарг дітей на жорстоке поводження з ними у сім'ї та за її межами1. Американські спеціалісти розробили перелік ознак, наявність однієї або кількох з яких у поведінці знайомих має бути сигналом неповнолітньому триматися насторожі. Так, слід бути обережними з людьми, які: - намагаються контролювати, є ревнивими та занадто владними, дають накази, приймають самостійні рішення, не сприймаючи співбесідника серйозно; - викликають страх - ви хвилюєтесь, як вони відреагують на ваші слова чи вчинки, вони погрожують вам, демонструючи засоби нападу чи самозахисту; - у минулому мали сутички, втрачали самоконтроль, вихваляються тим, що кривдили людей; - примушують вас до будь-яких дій проти вашої волі, залякуючи й тиснучи в сексуальних та інших стосунках; - намагаються маніпулювати або примусити вас почувати свою вину шляхом неодноразового повторення таких слів: «якби ти мене дійсно любив (любила), якби я дійсно був (була) важливим (важливою)» тощо; ' Див.: Джужа О. М. Кримінологія.- С. 164. 222
- примушують вживати наркотики, алкоголь; - звинувачують вас у тому, що оточуючі погано поводяться з вами, оскільки ви провокуєте їх; - мають негативний досвід у стосунках та звинувачують іншу людину у всіх його (її) проблемах. Читайте також:
|
||||||||
|