• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Глава 27. СОЦІОПСИХІЧНА ПІДСТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ

Потреба в тарі визначається окремо від тари, котру отримують зі сторони у готовому вигляді, та тари, виробленої на місці (підприємстві, посередником). Коли тару отримують зі сторони у готовому вигляді, потреба її визначається за формулою:

,

де Q_пр — кількість продукції, котру потрібно затарити, кг;

n — кількість продукції, що укладається в одиницю тари, кг.

Коли тара виробляється на місці, потреба в тарних та пакувальних матеріалах розраховується таким чином:

,

де k — коефіцієнт, враховуючий багаторазовий обіг тари;

q_н — норма витрат тарних та пакувальних матеріалів на одиницю тари.

Норма витрат матеріалів на виробництво одиниці тари залежить від технології виробництва, виду та сорту сирови-
ни, розмірів, конструкції виготовленої тари (як це показано на рис. 72).

ЛІТЕРАТУРА

1. Альбеков А. У., Федько В. П., Митько О. А. Логистика коммерции. — Ростов на Дону: Феникс, 2001.

2. Аникин Б. А. Логистика. — М.: ИНФРА, 1997.

3. Ганджинский А. М. Основы логистики. — М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 1996.

4. Голиков Е. А. Маркетинг и логистика. — М.: Издательский дом «Данников и компания», 1999.

5. Голиков Е. А. Основы логистики и бизнес логистики. — М.: РЭА, 1993.

6. Гордон М. П. Функции и развитие логистики в сфере товарообращения // Риск, 1993. — № 4.

7. Гордон М. П., Карнаухов С. Б. Логистика товародвижения. — М.: изд-во ЗАО «Центр экономики и маркетинга», 1999.

8. Гордон М. П., Тишкин Е. М., Усков Н. С. Как осуществить экономическую доставку отечественному и зарубежному покупателю. — М.: Транспорт, 1993.

9. Дегтяренко В. Н. Основы логистики и маркетинга. — Ростов на Дону: Государственная академия строительства, 1992.

10. Залманова М. Е. Закупочная и распределительная логистика: Учеб. пособие. — Саратов: Саратовский государственный технический университет, 1992.

11. Залманова М. Е. Сбытовая логистика: Учеб. пособие по курсу «Логистика». — Саратов: Саратовский государственный технический университет, 1993.

12. Киршина М. В. Коммерческая логистика. — М.: Изд-во ЗАО «Центр экономики и маркетинга», 2001.

13. Костоглодов Д. Д., Харисова Л. М. Распределительная логистика. — М., 1997.

14. Крикавський Є. М. Логістика підприємства. — Львів: Львівська політехніка, 1996.

15. Котлер Ф. Основы маркетинга. — М.: Прогресс, 1990.

16. Неруш Ю. М. Коммерческая логистика. — М.: ЮНИТИ, 1997.

17. Николайчук В. Е. Основы логистики. — Донецк:
КНТИС, 1999.

18. Николайчук В. Е., Кузнецов В. Г. Теория и практика управления материальными потоками (логистическая концепция). — Донецк: КНТИС, 1999.

19. Окландер М. А. Маркетинг и логистика в предпринимательстве. — Одесса: АПИТИЭН, 1996.

20. Плоткин В. К. Управление материальными ресурсами: очерк по коммерческой логистике. — Л.: Изд-во Ленингр. фин.-экон. ин-та, 1991.

21. Райхард Юнеманн. Материальные потоки в логис-
тике. — Берлин: Шкрингер, 1989.

22. Родников А. М. Логистика: Терминологический словарь. — М.: Экономика, 1995.

23. Рынок и логистика / Под ред. М. П. Гордона. — М.: Экономика, 1990.

24. Сивохина Н. М., Родников В. Б., Горбунов Н. Я. Логистика. — М.: ООО «Издательство АСТ» ЗАО «РНК Русанова», 2002.

25. Сергеев В. М. Логистика в бизнесе. — М.: ИНФРА-М, 2001.

26. Смехов А. А. Логистика. — М.: Знание, 1990.

27. Смехов А. А. Введение в логистику. — М.: Транспорт, 1993.

28. Советов Т. Я., Яковлев С. А. Моделирование систем: Учебник для вузов по специальности «Автоматизированные системы управления». — М.: Высшая школа, 1985.

29. Харольд Фирон, Майкл Линдерс. Управление снабжением и запасами. Логистика / Пер. с англ. — СПб.: Полигон, 1999.

[1] Котлер Ф. Основы маркетинга. — М.: Прогресс, 1990.

Глава 27. СОЦІОПСИХІЧНА ПІДСТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ

Соціопсихічна підструктура особистості утримує в собі психічні компоненти особистості, які сформувалися переважно під час соціалізації і забезпечують її рух у соціальному просторі й часі. До соціопсихічної підструктури особистості входять досвід, характер і спрямованість.

ДОСВІД

ДОСВІД - це знання та навички, які людина набуває в процесі соціалізації. Сюди також належать уміння, звички, цінності, соціальні установки тощо.

Набувається досвід упродовж навчання й виховання. Провідним у надбанні досвіду є соціальний чинник. Поряд із біологічними мотивами, які залежали від безпосереднього сприйняття середовища, виникали вищі, «духовні» мотиви та потреби, вищі форми поведінки, зумовлені здатністю абстрагуватися від безпосередніх впливів середовища.

Разом із двома джерелами поведінки (спадково закріпленою програмою та власним досвідом індивіда) виникло третє джерело, що формує людську діяльність, - передавання та опановування суспільного досвіду. Одним із вирішальних чинників задоволення цієї важливої соціальної потреби була мова, що стала формою існування свідомості.

Досвід є важливим психічним, яке впливає на розвиток особистості та її психіки. У процесі засвоєння знань, навичок, умінь, культурних і національних цінностей, способів виробництва, всієї сукупності соціальних відносин людина виявляє активність, усвідомлює навколишній світ і себе в ньому. Через діяльність вона бере участь у різних системах зв´язків і відносин, певним чином впливаючи на них, стає творцем чогось нового. Однак людина сама стає об´єктом впливу всіх перелічених компонентів. Цей зворотний зв´язок має формуючий характер: засвоюючи соціальний досвід, людина розвиває свою особистість. Отже, досвід стає специфічним психічним, яке об´єктивується у психіці й впливає на функціонування інших її підсистем. Уже нове внутрішнє психічне особистості об´єктивується у створених нею предметах матеріальної та духовної культури, а також у вчинках.

Кожна людина, кожне покоління спирається на досвід попереднього, просуваючись уперед. Процес набування досвіду невід´ємний від засвоєння нею соціальних ролей. Така роль означає соціальну функцію конкретної особистості, певну модель її поведінки. Вона залежить від засвоєних та усвідомлених соціальних норм, очікувань, стосунків, сукупності взаємовідносин тощо. Кількість ролей, які виконує людина, залежить від тих соціальних груп і видів діяльності, у яких вона бере участь. Але чим більше соціальних ролей виконує вона, тим більше набуває соціального досвіду. Через досвід формується ставлення до життя, праці, інших людей, Батьківщини, народу, обов´язку тощо. Він також впливає на спрямованість особистості в соціальному просторі й часі.

Читайте також:

1. III.Цілі розвитку особистості
2. III.Цілі розвитку особистості
3. III.Цілі розвитку особистості
4. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
5. Активність особистості та її джерела, спрямованість особистості
6. Активність особистості та самоуправління
7. АКЦЕНТУЙОВАНІ РИСИ ОСОБИСТОСТІ
8. Благополуччя як позитивний саногенний потенціал особистості
9. Буттєві прояви особистості
10. Взаємовідносини особистості і світу в українському експресіонізмі
11. Взаємодія ієрархій підструктур особистості та їх властивостей
12. Взаємодія структур особистості і діяльності

Переглядів: 684