МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Сутність психомоторикиІдею про універсальність структурно-анатомічних функцій людського тіла переконливо довів Р. Декарт. Він говорив, що душа і тіло людини - дві особливі субстанції, які становлять незмінну основу людини. Як взаємодіють психіка і тіло? За Р. Декартом, маємо безтілесну душу й тіло, де перебуває душа. Душа наказує тілу, а воно виконує її вказівки. Однак Б. Спіноза підійшов до цієї проблеми з іншого боку. Застосувавши принцип цілісності, він дійшов висновку, що жива людина - не просто одухотворене тіло, а вершина розвитку природи. Людина є інструментом, за допомогою якого природа перетворює себе на досконаліші форми. З цього випливає, що мислення як властивість душі й живий рух як властивість тіла - це не дві різні субстанції (за Р. Декартом), а дві властивості, притаманні людській душі та мислячому тілу. У будь-якому живому русі мислення та фізичний рух людини - злиті в одну, неподільну єдність. Через два з половиною століття І.М. Сєченов назвав цю цілісність душі і тіла ПСИХОМОТОРИКОЮ. Він зауважив, що життєві потреби (дискомфорт) зумовлюють виникнення бажань - думки, яка й зумовлює рух. Власне, коли людина здійснює довільний рух, тоді бажання буде мотивом - дієвою думкою, або метою, а рух - дією або засобом досягнення мети. Живий, доцільний рух відбувається слідом за бажанням разом з відомостями про уявні наслідки цього руху. Без бажання або імпульсу - думки рух був би загалом безглуздим. І.М. Сєченов висловив гіпотезу (яку тепер підтверджено експериментально і яка є основою теорії психічної регуляції рухів), що в рухах дітей містяться елементи думки. Діючи, людина пізнає світ, а пізнаючи його - теж діє. Психомоторика обслуговує механізми емоцій, почуттів, думок, образів, рухів, пам´яті. Психомоторика - це і механізм, і система, і функція. Вони, зливаючись у цілісність, утворюють функціональний орган. Це дійовий орган людини, а не тіла. Враження, що психомоторика - це думка плюс рух, помилкове, оскільки все починається з рухів. Тому що живий рух - головний регулятор нашої енергетики. Позбавити людину рухової активності - означає спровокувати виникнення в неї феномену «сплутаної енергії»; тобто приректи її на загибель. ПСИХОМОТОРИКА - це єдність злиття думки і руху в одну, неподільну єдність живого руху. Будова мислячого тіла людини - унікальна (рис 32.1). Психомоторика не має в собі бар´єрів, які відокремлюють людину від світу речей. Власне її універсальність дає змогу зрозуміти мислення як: · функцію зовнішньої, предметної дії; · спосіб дії мислячого тіла. Рис. 32.1. Мисляче тіло.
Отже, психомоторні процеси об´єднують у єдину і неподільну цілісність три компоненти: · мисляче тіло; · предмет; · психомоторні процеси, які забезпечують можливість обміну енергією та інформацією між мислячим тілом і предметом. Людина, виконуючи дії над предметом, одухотворяє його, втілює в нього певний потенціал внутрішнього психічного (об´єктивація психоенергії). Водночас предмет виявляє і зворотну дію на людину. Його психоенергія розоб´єктивується і втілюється в людині. Людина, діючи з предметом, відкриває його властивості, які перетворює на дійові стани - здатності, які є умовами кращих подальших дій. У процесі дії людина створює здатності не лише знати властивості предметного світу (прямий процес психомоторики), а й використовувати їхню силу в перетворенні того самого предмета чи речовини в нові форми, щоб задовольняти суто людські потреби (зворотний процес психомоторики). Яка роль і місце думки в цьому процесі? Власне, думка виростає і розвивається з живих рухів. У процесі руху думка об´єктивується в предметах, процесах і явищах. Вона набуває в цьому процесі досконалості і, нарешті, стає виміром у створенні предметів і явищ - мірою людини. Головна властивість ЖИВОГО РУХУ в тому, що в процесі його виконання людина не просто рухається, виконує дії, вона: · оволодіває простором дії; · підкоряє собі час; · свідомо долає зовнішні й внутрішні перешкоди, які чинять опір. Фізичне тіло рухається відповідно до законів механіки. Живим рухом людина розв´язує завдання або проблеми. Розв´язанням завдань живий рух істотно відрізняється, з одного боку, від суто механічного руху, а з іншого - від простої реакції (дія - завжди акція, спрямована на майбутній продукт або подразник). Щоб побудувати правильні рухи, треба: · підкорити своїй волі найскладнішу біомеханіку власного тіла; · зробити своє тіло слухняним; · відповідними рухами вести своє тіло до мети. Такою складністю рухів володіють юнаки і дівчата в балеті, цирку, спорті. Отже, що більше спритних психомоторних дій може виконувати людина, то досконалішим є її мислення, то більше відповідних предметів, явищ, думок, почуттів та образів міститься у психіці людини. Ще півтори сотні років тому І.М. Сєченов зазначав, що психомоторика - це неподільний зв´язок рухів душевних і тілесних (прямих і зворотних). Виникає запитання: у чому відмінність психомоторики - органа людини - від інших органів тіла? Власне в тому, що психомоторика працює поза тілом з природою і ноосферою. Психомоторика - це одночасно орган людського тіла, механізм його дії і мистецтво їхньої регуляції. Психомоторика здійснює психічну регуляцію живих рухів, дій і вчинків. Водночас вона відображає мислення, почуття та уяву. Якщо психомоторика дисгармонійна, недосконала або розхитана, тоді якість роботи механізму творчості низька, людина стає в діяльності аварійною. Психомоторика працює, коли виникає взаємодія в системі «мисляче тіло - предмет». Мисляче тіло людини здатне до нескінченної кількості дій, які ніяк не можна передбачати заздалегідь. Психомоторика, як робочий орган, єднає рухи з образами, думками, почуттями - еталонами, мірками, відповідно до яких регулюють рухи. Точність мислення, глибина почуттів і дійсність уяви - точність рухів. Основними виявами психомоторики є такі класи рухів і дій: · рухи, які забезпечують підтримку й зміни положення тіла людини в просторі; · стани і пози нашого тіла - це граціозність фігури, постава, апломб і стійкість, дотримання вертикальної лінії (від голови до п´ят), і навпаки - кривляка, позер, удавальник тощо; · локомоції - рухи, пов´язані з переміщенням людиною власного тіла: їхні особливості виявляються під час ходьби, бігу, стрибків, плавання тощо; сюди входять і балістичні рухи: ловлення і схоплювання предмета, який летить або переміщується, силові та ударні рухи, метання предметів з установкою на влучність, дальність тощо; · виразні рухи обличчя, всього тіла (міміка і пантоміміка) - безпосередні вияви емоцій і почуттів, семантичні рухи - носії змісту, знаків, значення, які людина передає іншим людям, наприклад, хореографічні рухи, рухи, які імітують дії з відсутніми предметами; · робочі рухи і дії, які є засобами трудової діяльності та становлять основу професійної майстерності, забезпечують ефективність праці, економію витрат сили і сприяють досконалій реалізації задумів людини. Кількість цих рухів і дій майже безмежна: і тих, що вже відомі й засвоєні, і тих, які ще буде знайдено. Ось чому психомоторика людини універсальна - всеосяжна й різнобічна. Особливості психомоторики: · механізми психомоторики щоразу будуються під час рухової дії; · живий рух здатний на стільки форм траєкторій у просторі, скільки існує в природі форм предметів, з якими людина має можливість взаємодіяти; · живий рух, навпаки, визначається формою того предмета, з яким взаємодіє людина; · якщо психомоторика стикається з перешкодою, яку не може подолати, тоді людина зупиняється для роздумування, тобто перебудови схеми дії; · структурно-анатомічна будова психомоторики не запрограмована до якогось одного або кількох способів дій, і саме тому людина здатна до будь-якої за складністю рухової дії. Ідею про універсальність структурно-анатомічних функцій людського тіла висловив ще Аристотель. Його висновок: рука людини - інструмент для багатьох інструментів. Ще Б. Спіноза довів, що спосіб дії мислячого тіла визначається не ним самим, а самовільно. Це мисляче тіло активно будує свій рух, дію відповідно до форми (образу, ідеї, схеми) будь-якого іншого предмета. Діючи, людина здатна: · спостерігати за своєю дією; · контролювати її зсередини себе; · обертати її продукт у власну сутність - систему здібностей. Під час дії людина ніби веде діалог сама зі собою, будує і перебудовує реальний плин рухів згідно зі своїм бажаним. Мислячи - ми діємо, діючи - мислимо. Отже, психомоторика є знаряддям людини, завдяки якому вона має практичну можливість втручатися в довкілля, змінювати його створюючи нові предмети і явища власними силами. Тому психомоторна дія - це дійовий механізм розвитку психіки та тіла. Адже діючи, людина мислить, а мислячи - діє навіть тоді, коли предметів руками не торкається. Читайте також:
|
||||||||
|