Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Срібна доба російської поезії

 

________________________________________________________________________________________

Ствердження модернізму в російській літературі на межі ХІХ-ХХ ст. Розмаїття літературних напрямків, течій, шкіл у російській поезії.

 

Докорінна перебудова соціально-політичних, економічних, культурно-естетичних засад людського суспільства на межі ХІХ-ХХ ст. охопила не лише країни Західної Європи та Америки. Не менш бурхливий розвиток, справжню революцію в економічному, духовному, культурному житті в цей час переживає й Росія. Як і в більшості країн Європи, рубіж ХІХ-ХХ ст. стає для російської літератури точкою відліку нової – модерністської епохи, яка зростила блискучу плеяду нових прозаїків, поетів, драматургів, що стали окрасою і гордістю не лише російської, але й загальносвітової культури ХХ ст.

Російський, як і західноєвропейський модернізм, постає на панівних в тогочасному духовному житті суспільства філософських ідеях та культурологічних концепціях. У своїх духовних пошуках російський модернізм звертався до ідей представників західноєвропейської філософії - І.Канта, А.Шопенгауера, Ф.Ніцше, А.Бергсона, К.Юнга, З.Фройда, М.Хайдеггера, С.Кіркегора, Е.Гуссерля. Водночас, не менш значну роль у його становленні відіграли й власні культурні традиції, зокрема традиції православної християнської філософії, що її нове покоління російських філософів намагалося обгрунтувати і пристосувати до нових соціально-історичних обставин. Витоки новітньої школи російської філософії прийнято пов’язувати з діяльністю і теоретичними здобутками філософії визначного російського мислителя Володимира Соловйова (1853-1900). Провідні тези його вчення – ідеї всеєдності, як взаємопроникнення, органічної єдності і водночас окремості, специфічності усього сущого в світі, ідея Боголюдства, яка формулює програму “морального удосконалення” людства на основі поєднання людського і божественного начал. Особливе місце у філософії Соловйова посідає його концепція Софії-премудрої як Божественної мудрості і душі світу, його вічного жіночого начала. Концепція Софії Соловйова безпосередньо вплинула на становлення російського символізму з його містичними пошуками і передвизначила центральний символ блоківської лірики – знаменитий образ Прекрасної Дами. На ідеях Соловйова зросла ціла школа російської християнської філософії: С.Трубецькой, Є.Трубецькой, М.Федоров, П.Флоренський, С.Булгаков, В.Ерн, М.Бердяєв, Л.Карсавін, С.Франк та ін., багато з яких розробили власні системи християнської філософії. Прикметними ознаками російської філософської думки були її гуманістична спрямованість, пошуки людського ідеалу і роздуми над загальним сенсом людського буття, ствердження високих засад християнської моралі, намагання поєднати національні традиції з кращими здобутками європейської філософії і водночас критично переосмислити її антихристиянські тенденції, породжені впливом філософії Ніцше. Ідеалістична загалом, російська філософська думка особливу увагу приділяла ірраціональним сферам людського буття і намагалася поєднати досвід науки, філософії, релігії та мистецтва.

У тісному зв’язку із здобутками філософської науки розвивається й російське мистецтво, яке в цей час переживає небувалий підйом. Рубіж століть – це час справжнього розквіту театрального мистецтва, пов’язаного з іменами К.Станіславського, Ф.Шаляпіна, М.Єрмолової. Музична творчість О.Скрябіна і С.Рахманінова визначила розвиток світової культури ХХ століття на багато десятиліть. Російський живопис кінця ХІХ і початку ХХ ст., представлений іменами М.Врубеля, В.Сєрова, К.Коровіна, І.Нестерова, К.Малєвича, В.Кандінського, М.Шагала та ін., став цілою епохою у розвитку світового живопису ХХ ст. Але не буде помилкою сказати, що в авангарді процесів модерністського оновлення мистецтва на рубежі століть перебувала саме російська література і, зокрема російська поезія, адже недаремно кінець ХІХ і початок ХХ ст. тепер називають “срібною добою” її літературно-історичного розвитку. Аналогія походить від уявлення про характер еволюції людської цивілізації, яка буцімто проходить у своєму розвитку три великі ери – золоту, срібну і залізну. З золотою добою в російській літературі асоціюється поезія першої половини ХІХ ст., “срібний вік” – з епохою рубежа століть, коли поезія переживає еру нового розквіту. За словами одного з критиків, «контраст між срібним століття і попереднім етапом розвитку вражаючий. І ще більше вражає цей контраст і просто-таки ворожнечість між срібним століттям і тим, що настало після нього, - епохою демонізації культури і духовності. /…/ І хоча ми й називаємо цей час срібним, а не золотим віком, можливо, саме він був найбільш творчою епохою в російській історії».

Хронологічно “срібна доба” російської поезії не була довготривалою. Вона охоплювала період в три десятиліття, від початку 90-х років ХІХ ст. до початку 20-х років ХХ ст., коли помер один з духовних лідерів і найталановитіших поетів епохи О.Блок, а інший знаменитий поет М.Гумільов був розстріляний у радянській в’язниці. Тоді ж радянський уряд вдався до безпрецедентного вислання за кордон 160 відомих письменників, філософів, вчених, журналістів та інших представників російської інтелігенції, що означало остаточний розгром “срібної доби” російської культури. Ті, що залишились в Росії, піддавались цензурним утискам та заборонам, багато з них пізніше були репресовані і довгі роки провели на засланні, позбавлені можливості писати і друкувати свої твори. Багато з них загинуло у сталінських концтаборах та в’язницях.

“Срібна доба”, що стала часом вражаючого злету російської культури, породила значну кількість літературно-художніх напрямків, течій, шкіл, більшість з яких розвивалася у річищі ідей модернізму. Найбільш значний вияв в російській модерністській поезії “срібної доби” знайшли символізм, акмеїзм, футуризм, імажинізм. Помітну роль у розвитку модерністських тенденцій доби відіграла також група “нових селянських” поетів а також творчість тих поетів, які не співвідносили себе з тим або іншим літературно-художнім напрямком чи течією.

 

Співставна таблиця розвитку літературних напрямків російської поезії “срібної доби”

 

Напрямок Соціально-історичні передумови Основоположники й представники Головна теза Визначальні ознаки
СИМВОЛІЗМ (1890-ті – 1910-ті роки) Філософія Шопенгауера, Ніцше, критична реакція на реалізм та натуралізм, поетичні здобутки європейських символістів та імпресіоністів С.Малларме, П.Верлен, Р.Гіль, Ж.Мореас (Франція); Е.Верхарн, М.Метерлінк (Бельгія), Р.М.Рільке(Австрія), Г.Ібсен (Норвегія); М.Вороний, О.Олесь, Г.Чупринка, М.Філянський, М.Рильський, П.Тичина(Україна), Д.Мережковський, К.Бальмонт, В.Брюсов, О.Блок, А.Бєлий та ін.(Росія)   Образи природного, матеріального світу можуть бути прочитані як символи вищої, метафізичної реальності; символ спроможний розкрити таємниці і закономірності вічних законів буття Абсолютизація ролі символу серед інших засобів художнього вираження; опора на метафізичні та містичні концепції тлумачення світу; перевага песимістичних, трагічних настроїв; розуміння поета як божества, бо він інтуїтивно відчуває шлях до істини; відмова від зображення конкретної дійсності; ві­дображення світу через вічні ідеї та образи; використання прийомів натяку, умовчання, асоціативного співвіднесення зовні не співвіднесених об’єктів; надання особливого значення звукопису та мелодиці вірша; прагнення створити нову поетичну мову
АКМЕЇЗМ (1910-1920-ті роки) Критична реакція на гіперболізований ірраціоналізм та містицизм символістів, поширена в європейській поезії початку ХХ ст. орієнтація на класичні традиції світової культури М.Гумільов, А.Ахматова, О.Мандельштам, С.Городецький, Г.Іванов, М.Зенкевич, Г.Нарбут, М.Кузьмін (Росія); в українській поезії близьким художнім явищем стала група “неокласицистів”   Природна простота і зрозумілість художнього образу, лаконічність і чіткість форм його художнього виразу Уникання занадто абстрагованих образів, надання переваги змалюванню предметних, зримих форм відображуваних об’єктів, перевага раціонального змісту над емоційним вираженянм, звукопис, вишукана поетична лексика, широке звернення до тем, мотивів, сюжетів світової культури
ФУТУРИЗМ (10-30-ті роки ХХ ст.) Окремі ідеї Ніцше; інтуїтивізм Бергсона; італійський футуризм, бунтарські гасла анархістів Ф.Т.Марінетті , Дж. Северині, І. Боччоні, К. Карра (Італія), М.Семенко, О. Слісаренко, Я. Савченко, В. Ярошенко, М. Терещенко, Г. Шкурупій, Г. Коляда, М. Щербак(Україна), В.Маяковський, В.Хлєбніков, Д.і М. Бурлюки, В.Каменський, О.Кручоних, І.Сєвєрянін, Б.Ліфшиць, М.Асєєв та ін.(Росія)     Антитрадиційність, настанова на використання художніх засобів, які максимально відповідають духу епохи і авангардистським пошукам в літературі Рішуче заперечення культурних традицій минулого; використання форм художнього вираження, зорієнтованих на виклик, епатаж; заклики до деідеологізації культури, створення безпредметного мистецтва, відображення в поезії тенденцій і атмосфери сучасного життя, зокрема процесів урбанізації та технічного розвитку; заклики знищити дистанцію між мистецтвом і життям; заклики до революційного оновлення художньої мови, зокрема, широке вживання неологізмів та “заумної мови”, “зламаного синтаксису”, незвичайних форм звукопису, римування, віршових розмірів
ІМАЖИНІЗМ (1919-середина 20-х років ХХ ст.) Англійський імажизм, критична реакція на футуризм та надмірну заідеологізованість поезії С.Єсенін, Р. Івнєв, А. Марієнгоф, В. Шершеневич, І.Грузинов, Г.Якулов, Б.Ердман (Росія), окремі принципи знайшли відображення в ліриці В. Сосюри та Б.-І. Антонича (Україна)   настанова на конкретно-зримий, позбавлений тенденційності, образ, що відображає предмет з несподіваного ракурсу   заклики до відокремлення мистецтва від повсякденного життя; самодостатність словесного образу; несуттєвість тематики і підпорядкування змісту образу його художній формі; прагнення до чистої образності; асоціативність мислення; точність зображення ліричного переживання; заклики до експериментів із засобами словесного вираження  

 

__________________________________________________


Читайте також:

  1. А. Підготуйте і запишіть висновки-рекомендації для автора, який перекладає текст з російської мови на українську.
  2. В Росії основні положення про амністію та помилування містяться в Конституції, Кримінальному кодексі та Кримінально-виконавчому кодексі Російської Федерації.
  3. Вигідне господарсько-географічне розташування Харкова перетворило його у XVIIІ ст. на один з найпотужніших економічних центрів Російської імперії.
  4. Виконавче провадження Російської Федерації
  5. Виконавче провадження Російської Федерації
  6. До складу Російської імперії
  7. Економічний розвиток українських земель у складі Російської та Австро-Угорської імперій
  8. З французької поезії. Гійом Аполлінер
  9. Земель у складі Російської імперії
  10. Золота» та «срібна» доба українського театру.
  11. Золота» та «срібна» доба українського театру.
  12. Ідея сильної особистості в поезії Лесі Українки




Переглядів: 2548

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Періодизація творчості Гійома Аполлінера | Російський символізм, його школи і естетичні пошуки .

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.