Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



До складу Російської імперії

Проживали на території Росії і входили

РОСІЇ ДО XVIII в.

І НА ТЕРИТОРІЇ СРСР

Частина II. ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА В РОСІЇ


5. ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА НАРОДІВ


Зародження фізичної культури у народів,


Виникнення фізичних вправ та ігор у народів нашої країни відноситься до первісного суспільства. Вони відображали мисливську, рибальську, скотарську, землеробську, військову та побутову діяльність. У стародавніх народів побутували верхова їзда, метання різних предметів, стрільба з лука, різноманітні ігри. Народи Півночі з IV - III тис. до н.е. застосовували в праці (полюванні) і побуті пересування на лижах. У нанайцев, мансі, ненців і ін народностей Сибіру і Далекого Сходу порівняно широко у виховних цілях використовувалися змагальні ігри з бігом, метання списа, дротиків і сокири, веслування, ігри в ведмедя і оленя. Добре було поставлено військово-фізичне виховання в Грузії на ранній стадії сільсько-общинного побуту. Багато ігри та фізичні вправи російського, білоруського народів і жителів Прибалтики в своєму первісному стані відносяться до стародавніх змагальним іграм.

Класовий характер фізичного виховання особливо яскраво проявився в рабовласницьких і феодальних державах Закавказзя, Середньої Азії, Північного Причорномор'я, Криму, в Київській Русі і Російському централізованому державі. На території Росії, як і в країнах Заходу, в цей період фізичне виховання проходило в двох основних напрямках: в народних масах і у пануючого класу.


^ Фізичні вправи та ігри у народному побуті


Своєрідністю відрізнялося фізичне виховання у давніх слов'ян. Відмінною особливістю було те, що у східних слов'ян рабовласницькі відносини не отримали повного розвитку, як в Закавказзі, Середній Азії та в Криму. У VI - VII ст. східні слов'яни жили ще родовим ладом. Вони займалися скотарством, ремеслами, землеробством, полюванням.

Виховання дітей здійснювалося всієї родової громадою. Хлопчиків та юнаків виховували чоловіки, а дівчаток та дівчат - жінки. За деякими даними, у слов'ян, як і в інших народів, існували вдома молоді, проводилися ініціації, в яких основне місце приділялося фізичній підготовці молодих слов'ян. У міру розпаду родової общини виховні функції переходили до сім'ї. Батьки виховували і навчали своїх дітей, передавали їм навички й уміння в полюванні, верховій їзді, стрільбі з лука, метанні списа, плаванні. У спадок дітям передавалися заняття своїх батьків. Часто слов'янам доводилося вести війни, відбивати набіги кочових племен (аварів, хозарів та ін.) Це вимагало військової підготовки молоді і дорослих.

Візантійський історик Маврикій (VI в.) Так оцінював військове вміння слов'ян: "Племена слов'ян численні, витривалі, легко переносять жар, холод, дощ, наготу, недолік в їжі. Битися зі своїми ворогами вони люблять в місцях, порослих густим лісом, в тіснинах, на обривах, з вигодою для себе користуються раптовими атаками, хитрощами. Досвідчені вони також і в переправі через річки, перевершуючи в цьому всіх людей ".

У виховній системі слов'ян особливе місце посідали ігрища, пов'язані з культовими обрядами. Вони присвячувалися матері-землі, богові сонця Ярила, бога війни і зброї Перуну. Ігрища складалися з танців, пісень, хороводів, різноманітних ігор і фізичних вправ, що носять змагальний характер. Молодь прагнула показати своє вміння у стрільбі з лука, метанні каміння в ціль і на дальність, в іграх (городки, бабки та ін.)

У зв'язку з розкладом рабовласницьких відносин в Середній Азії, Закавказзі і в Криму і родового суспільства у древніх слов'ян, створилися передумови для виникнення феодальної суспільно-економічної формації.

У Київській державі (IX - XI ст.), В період феодальної роздробленості на Русі (XII - XIV ст.) І в епоху Російського централізованого держави (XV - XVII ст.) Народ незважаючи на численні війни (їх було близько 160 з татарами, монголами, литовцями, німецькими лицарями, шведами і ін) дбайливо зберігав і продовжував розвивати самобутні форми фізичного виховання. ("Слово о полку Ігоревім").

Широкою популярністю користувалися боротьба, верхова їзда, стрільба з лука, підняття і метання каменів і безліч ігор. Великого поширення набули кулачні бої, групові та одиночні. Основними правилами кулачного бою були: лежачого не бити, заначку в рукавицю не класти, битися лицем до лиця, груди із грудьми, підніжок не ставити. Класичний приклад такого бою описаний М.Ю. Лермонтовим у поемі "Пісня про царя Івана Васильовича, молодого опричника і хвацького купця Калашникова".

Були поширені такі види вправ, як плавання, веслування, пересування на лижах. Лижні раті билися і в загонах Єрмака. У XVII в. російський полководець М.В. Скопин-Шуйський успішно застосовував лижні загони у війні проти поляків.

Процесу розвитку фізичних вправ та ігор в чому перешкоджала релігія. Російська православна церква виступала проти народних ігрищ та інших фізичних вправ. Звід церковних постанов "Стоглав" (1551) і "Домострой" (1580) окремими положеннями були спрямовані проти народних ігор, забав та розваг, але заохочували тілесні покарання.

Проти народних форм фізичного виховання вела боротьбу не тільки церковна, але й світська влада. У 1648 р. цар Олексій Михайлович видав указ про заборону народних ігор та забав.

Але ні царські укази, ні церковні заборони не в силах були зупинити процеси розвитку фізичних вправ та ігор, і вони передавалися з покоління в покоління.


^ Військово-фізичне виховання


Читайте також:

  1. II. За зміною ступенів окиснення елементів, які входять до складу реагуючих речовин
  2. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
  3. Активні інгредієнти, що входять до складу препаратів для симптоматичного лікування лихоманки.
  4. Активні інгредієнти, що входять до складу препаратів для симптоматичного лікування сухого кашлю.
  5. Аналіз показників складу, структури й технічного стану основних фондів.
  6. Аналіз складу газів
  7. Аналіз складу майна та джерел його утворення.
  8. Аналіз складу та структури дебіторської заборгованості
  9. Аналіз чисельності, складу і руху персоналу
  10. Аспекти вибору системи складування
  11. Біохімічного складу жовчі (дисхолією).
  12. Вдосконалення соціальної структури і професійно-кваліфікаційного складу працівників




Переглядів: 835

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Країнах після Другої світової війни | І педагогічній літературі епохи феодалізму

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.014 сек.