І педагогічній літературі епохи феодалізму

Панівних класів

У I тис. до н.е. в Закавказзі, Середній Азії, Північному Причорномор'ї утворилися ранні держави з рабовласницької формою правління. Військово-фізичне виховання рабовласників мало організований характер. Вихователем був досвідчений воєначальник. У державі Велика Вірменія (II - I ст. До н.е.) для дітей нахараров (рабовласників) створювали школи, в яких основне місце відводилося військово-фізичного виховання. Дітей навчали стрільбі з лука, верховій їзді, розвивали силу і спритність.

У містах північного Причорномор'я (в V - VI ст. До н.е.) існували палестри і гімнасії, в яких молоді рабовласники отримували військово-фізичне виховання.

У Київському феодальній державі починаючи з X в. в князівських і боярських будинках з'являються спеціальні особи для виховання і навчання дітей. Це були вихідці з народу, які володіли мистецтвом виховання. Виховуючи і навчаючи дітей феодальної знаті, вони використовували народні форми фізичного виховання. У юному і зрілому віці феодали вдосконалювали свою військово-фізичну підготовку, перебуваючи на службі в старшій боярської дружині, а також і в побуті, на полюванні, кінних ристаниях (турнір, змагання), військових іграх і потехах.

Про наявність стрункої системи виховання феодальної знаті Грузії можна судити по чудовому літературному пам'ятнику Шота Руставелі "Витязь у тигровій шкурі" (X в.). Поет оспівав образ грузинського витязя, відданого своєму цареві й досконало володіє зброєю. Герой володіє мужністю і сміливістю, любить свою батьківщину, наділений винятковою фізичною і духовною силою. У пошуках слави він бере участь у боях, полюванні, в іграх і розвагах, проявляючи доблесть, винахідливість і справедливість.

^ Питання фізичного виховання в медичній

Зростання і зміцнення феодальної державності, розвиток землеробства, ремесел і торгівлі визначили піднесення культури та освіти у всіх сферах життя. З'явилася медична та педагогічна світська література, в якій знайшли відображення і питання фізичного виховання.

Багато уваги у праці "Канон лікарської науки" приділив питанням фізичного виховання вчений медик Середньої Азії Абу Алі Ібн-Сіна (980 - 1037) (Авіценна). Він писав у своїй праці про роль і місце фізичних вправ в оздоровчій і лікувальній практиці. Дав визначення фізичним вправам - довільні рухи призводять до безперервного, глибокому диханню.

Він стверджував, якщо людина помірно і своєчасно займається фізичними вправами і дотримується режиму, то він не потребує ні лікуванні, ні в ліках. Припинивши ці заняття він занепадає. Фізичні вправи зміцнюють м'язи, зв'язки, нерви. Він радив при заняттях враховувати вік і здоров'я. Висловлювався про масаж, загартовування холодною і гарячою водою. Рекомендаціями Авіценни могли скористатися тільки феодали.

Чудовим пам'ятником педагогічної літератури середини XVII ст. є твір Єпіфанія Славинецького "Громадянство звичаїв дитячих". У ньому була зроблена спроба показати місце фізичного виховання в системі освіти дітей, підкреслювалася його зв'язок з розумовим і моральним вихованням підростаючого покоління. Ось що писав Славинецький у своїй книзі про ігри дітей: "Що прикрашає играние: сталість, чесне веселість, борзость, фортеця сенсу, чінелюбовь загальна іграти і праведно ти, яко глаголют вірно добротою і не підступи чи хитрощами під грі тобе чекати".

^ 6. ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА В РОСІЇ З XVIII в.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
До складу Російської імперії	\|	Фізичної культури і спорту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.