Вигідне господарсько-географічне розташування Харкова перетворило його у XVIIІ ст. на один з найпотужніших економічних центрів Російської імперії.

Харків у XVIIІ ст., за даними

«Топографічного опису Харківського намісництва з історичною передмовою…», став одним із центрів торгівлі півдня Російської імперії. Крім того, автор опису зауважив, що

«город без торговли есть неодушевленный істукан».

Поблизу міста з давніх часів сходилися Московський, Одесько-Київський і

Кавказький тракти, а також декілька другорядних поштових доріг: Старомосковська, Лебединська, Сумська, Старобільська. Тут пролягали й транспортні шляхи, відомі ще в XV –XVI ст. – Муравський з Криму, Сагайдачний з Лівобережжя, Валуйський та ін. Завдяки цьому в XVIII ст. Харків став головним перевалочним пунктом в товарообігу між північними і південними областями Європейської Росії, у тому числі промисловими великоросійськими й хліборобськими новоросійськими губерніями. Поступово ярмарки виникають у всіх містечках, містах і слободах. Цьому сприяло, перш за все, царські пільги на організацію торгівлі, по-друге, зменшення татарської загрози. Так на початку XVIIІ ст. у Харкові, Сумах, Охтирці та Ізюмі було по два щотижневих торги.

У ці часи на Слобожанщині функціонували ярмарки трьох ступенів:

ü Великі ярмарки першої ступені, на які прибувала значна кількість торговців з різних російських міст та з-за кордону, які вели, головним чином, гуртові торгові операції або обмінювали товар;

ü Середні ярмарки другої ступені, на яких проводилася роздрібна торгівля вітчизняними та іноземними товарами, а також великою кількістю місцевої худоби;

ü Малі ярмарки – «маловажныя торжища, которых здѣсь очень много; тут продажа и купля бывает скоропостижная».

Великі ярмарки на території нашого краю були у Харкові та Сумах. При цьому слід зазначити, що першочергово саме місто Суми було центром торгівлі на Слобожанщині через свою географічну близькість до Москви, Бєлгорода, Курська та відсутність татарських нападів. З третьої чверті XVIIІ ст., ситуація змінилася на користь Харкова. Цьому сприяло:

Великими ярмарками Харкова у XVIIІ ст. були:

ü Хрещенська починалася 6 січні і тривала 20 днів;

ü Троїцька починалася у понеділка після свята Трійці і тривала 15 днів;

ü Успенська починалася з 15 серпня (за старим стилем) від свята Першої Пречисти – Успення Пресвятої Богородиці і тривала 20 днів;

ü Покровська починалася від Другої Пречисти з 8 вересня (за старим стилем) і тривала 17 днів.

На цих ярмарках було з ким укладати угоди та торгувати, бо прибували купці із Сілезії, Гданська, Лейпцига, Молдавії, Греції, Москви, Петербурга, Суздалі, Тули, Ростова, Таганрога та ще багатьох міст Росії, міст і містечок Правобережної й Лівобережної України. На цих ярмарках можна було придбати від худоби, суконних виробів до книг, кави, маслин та вишуканих французьких вин та англійського пива. Торгові люди зі Слобожанщини постачали хліб та інші сільськогосподарські продукти. Великим попитом у Росії користувалися килими, виготовлені харківськими ткалями, слобожанські тютюн та горілка.

Середніх, тобто місцевих ярмарків, було 10: з них – 4 в Охтирці, 4 в Ізюмі, і 2 у Сумах (Троїцька і Успенська). На ці ярмарки прибувало багато селян, які привозили на продаж свою продукцію. Більше всього тут продавали товарів, вироблених місцевими промисловцями та ремісниками й призначалися для місцевих потреб.

На 1732 рік ціни на ярмарках та базарах Харкова були такі:

1	Четверть борошна	70 коп.
2	Четверть пшеничної муки	1 карб. 7 коп.
3	Четверть гречки	56 коп.
4	Четверть пшона	1 карб. 30 коп.
5	Четверть гороху	77 коп.
6	Віз сіна	44 коп.
7	Пуд тютюну	59 коп.
8	Кабан	1 карб.
9	Пуд сала свинячого	55 коп.
10	Пуд солі	26 коп.
11	Цебер меду сірого	2 карб. 21 коп.
12	Гарнець пива	2 коп.
13	Кварта конопляного масла	8 коп.
14	Цебер доброго вина	1 карб. 51 коп.
15	Цебер простого вина	80 коп.
16	Пуд коров′ячого масла	78 коп.
Четверть – 136 кг., гарнець – міра рідини, кварта – міра рідини.

На торжках – базарах, яких у містечках Слобожанщини було понад 200, теж велася жвава торгівля. Тривали вони від 2-3 днів до 2 тижнів, як-то був один білопільський ярмарок.

«Найбільш славними ярмарками були білопільські, котелевські і боромлянські; самими убогими, куди зовсім не привозили краму з великих городів, а продавали місцеві товари – таранівські та соколовські».

Під впливом розвитку капіталістичних відносин у промисловості і землеробстві Слобожанщини у першій половині ХІХ ст. відбувалася спеціалізація окремих районів, яка сприяла подальшому розвитку внутрішньої і зовнішньої торгівлі.

З місцевих товарів найбільш ходовими на Слобожанщині були пшениця, жито, ячмінь, овес та інші зернові культури, насіння льону, вовна, коні, вівці, свині і велика рогата худоба, птиця, напівоброблені шкури, дерев'яні вироби, посуд, смола, дьоготь, взуття, свіжа, сушена і солона риба, цукор, полотно. просте сукно а також багато інших товарів.

У ХІХ ст.. на великих ярмарках все ширше застосовувався оптовий продаж, ярмаркова торгівля не рідко набирала характеру аукціонів. У 1861 р., наприклад, на чотири головних харківських ярмарки було привезено товарів на 34,6 млн. крб, а продано на 20,5 млн. крб. На Харківських ярмарках продавалося чимало іноземних товарів. В окремі роки в Харківську губернію цих товарів поступало на кілька мільйонів карбованців (у 1876 р. – на 1,9 млн. крб., у 1880 р. – на 5,3 млн. крб. ). Завдяки розвитку торгівлі на Харківщині формується новий суспільний прошарок – купецтво. Про купецтво, яке відіграло важливу роль у житті Харкова, Д.І.Багалій писав так:

«Національного українського купецтва у Харкові було мало, а проживали там по пашпортам великоросійські купці й торгували в своїх лавках усякими товарами: було серед купецтва трохи греків, волохів, німців, котрі більш усього торгували вином, бакалією».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	З чим пов’язано відкриття у Харкові у 80-90 рр. ХІХ ст. великих промислових підприємств?

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.