Економічний розвиток українських земель у складі Російської та Австро-Угорської імперій

На початку ХХ ст. український народ не мав своєї держави. Його землі загальною площею 700 тис. кв.км було переділено між Росією та Австро-Угорщиною. Всього на українських землях проживало 48 млн осіб, зокрема 33 млн українців.

Східна Україна	Західна Україна
Завершення промислового перевороту, перехід до індустріалізації, формувалася як частина загальноімперського економічного комплексу
За рівнем концентрації промислового виробництва в основних галузях не тільки домінувала в Російській імперії, а й посідала одне з перших місць в світі.	Відсталість економічного розвитку, край забезпечував дешевою сировиною, був вигідним ринком збуту вже готових товарів, одним з основних постачальників лісу.
Діяло 9 залізничних (державних і приватних) магістралей. Загальна протяжність їх становила 8,1 тис. км, або 1/5 від усієї залізничної мережі Російської імперії.	Будувалися залізниці, що сполучували центральні райони Австрії зі східними, окремі регіони Галичини, Буковини та Закарпаття фактично не мали залізничного сполучення.
Розвивалися кам'яновугільна, залізорудна, металургійна, машинобудування та металообробка, харчова, винокурна, спиртова, броварна, медоварна, борошномельна, З'явилися лісопильні, швейні, канатні фабрики. Мали місце іноземні капіталовкладення, однак російська частка була домінуючою.	Промисловість мала кустарно-ремісничий характер, технічний рівень промисловості залишався низьким, важкої промисловості майже не існувало, на підприємствах використовувалася застаріла техніка. Заводське машинобудування та металообробка були практично не розвинені. Працювали філії великих фірм Австрії, Німеччини, Великої Британії. Спочатку панівне займали австрійські підприємці, але з початку XX ст. почав надходити німецький капітал, а згодом американський і англійський капітали.

Важливою особливістю промислового розвитку українських земель був

нерівномірний розвиток її регіонів. Якщо південь розвивався в сторону капіталізму бурхливо, то південно-західний регіон орієнтувався головним чином на аграрний сектор. Перетворені на колоніальний придаток метрополії західноукраїнські землі проти Наддніпрянської України залишалися економічно відсталими й розвивалися повільними темпами.

Промисло-вий переворот

Скасування кріпацтва у 1861 р.

Українські землі, що входили до складу Російської імперії

Концентрація земельної власності; посилюється майнова диференціація селянства;

Зростає значення оренди землі в організації господарства; формуються ринкові підприємницькі господарські структури;

Застарілі засоби обробітку землі

Організація сільськогосподарського виробництва відбувалася в межах поміщицького та селянського землекористування. Склалися два шляхи розвитку: фермерський і відробітковий (в наукових джерелах - американський і прусський). Фермерські господарства розвивалися в Катеринославській, Херсонській, Таврійській, Київській, Подільській, Волинській губерніях. Відробіткова система переважала в Чернігівській губернії, змішана система господарювання – в Полтавській і Харківській.

Аграрне перенаселення

Промис-ловий переворот

Скасування кріпацтва у 1848 р.

Західноукраїнські території, що входили до складу Австро-Угорської імперії

Трудова еміграція

Повільна механізація с/г застарілі форми землекористування

Приватна власність на землю, оренда, ринкові відносини

Провідною галуззю економіки краю залишалося сільське господарство, у якому були зайняті 94% населення. Більша частина орної землі, лісів та пасовищ належала поміщикам, заможним селянам, римсько-католицькій та греко-католицькій церквам. Поміщики тримали у своїх руках понад 40% від усіх земель.

Селянські господарства Галичини, Буковини й Закарпаття були переважно малоземельними. Поряд з капіталістичними формами експлуатації в західноукраїнських селах значне місце займали відробітки та викупні платежі.

Селяни мусили також викупляти в поміщиків право пропінації (монопольне право на виробництво та продаж спиртних напоїв). Крім цього, селяни втратили сервітути — право користуватися лісом, пасовищами, сіножатями. Ці землі також опинилися в руках поміщиків. Усе це врешті-решт зумовило те, що на початку XX ст. половина західноукраїнських селян не мала змоги вижити за рахунок власного земельного наділу.

Переважала парова система землеробства. На початку XX ст. під паром була шоста частина орної землі. Відбувався перехід до багатопільних сівозмін. Зерновими культурами засівали 67,4 % посівних площ. На відміну від Східної України, на Галичині переважав вівсяно-житній напрям, на Буковині та Закарпатті - вівсяно-кукурудзяний. Пшениця посідала третє місце, її вирощували в поміщицьких маєтках. Тваринництвом переважно займалися селянські господарства, яким належало 82,5 % великої рогатої худоби, 85,7 % коней. Продуктивність худоби була низькою, денна молочність становила 2-3 кг, річна - 600-800 тис. літрів. Городництво і садівництво не мали промислового значення.

Надзвичайно тяжке економічне становище західноукраїнських селян зумовило масову еміграцію населення краю. Західноукраїнські селяни виїжджали до Америки, здебільшого Канади й США, у меншій кількості — до Бразилії та Аргентини.

Масштаби трудової еміграції українців помітно зросли на початку XX ст. Якщо в 1890-1900 pp. з Галичини емігрувало 78 тис. осіб, то за перше десятиліття XX ст. вже виїхало понад 224 тис.

Еміграція дещо полегшила загальне становище селян, оскільки пом'якшила проблему аграрного перенаселення.

Висновки:В цілому промисловість українських земель, що перебували в складі Австро-Угорщини, протягом XIX – на початку XX ст. зробила значні кроки вперед. Однак, якщо у Східній Україні йшов процес індустріалізації, то економічний розвиток західноукраїнських земель був на значно нижчому рівні. Промисловий переворот тут, розпочавшись пізніше, ніж у Східній Україні, проходив повільніше і до початку першої світової війни ще не завершився. Західний регіон, як і вся Україна на початку XX ст., істотно відставав від передових країн світу. Це стало результатом насамперед грабіжницької антиукраїнської політики Австро-Угорської імперії, наявності багатьох пережитків Середньовіччя, засилля іноземного капіталу. Без політичної незалежності України не могли повною мірою зростати нові тенденції в соціальному й економічному розвитку. Він був типовим для колоніальних імперій.

1. Назвіть спільні та відмінні риси в розвитку промисловості Східної та Західної України.

1. Проаналізуйте вплив промислового перевороту на розвиток сільського господарства.

2. Визначте якими були темпи механізації.

3. Чи рівномірним був розвиток сільського господарства на різних територіях України?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Політичний розвиток України у складі Росії та Австро-Угорщини	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.