Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Творчість Бориса Пастернака

 

 

"Його вірші легкі, як ластівки, вони сповнені такої ж весняної принадності, свіжості, високого польоту до небесних сфер. Але досягнувши світлої висоти, вони знову злітають униз, щоб дістати джерельної наснаги і покликатинас чарівним співом за собою" (А. Ахматова).

____________________________________________________________________

“Вік прожить – не поле перейти”. Творча особистість поета.

Борис Пастернак (1890-1960) – один з небагатьох представників “срібної доби” російської поезії, якому вдалося вижити в гнітючій атмосфері кривавих років сталінської диктатури. Як і Ахматова, він вистояв, не зламався, не втратив почуття моральної гідності, не приніс свою музу на алтар мистецтва революції. Як і Ахматова, він став живою ланкою зв’язку між пеотичними традиціями срібної доби і поезією “шестидесятників”, що у постсталінську епоху підхопили і гідно продовжили культурну естафету своїх попередників. Як і Ахматовій, Пастернаку на схилі творчої і життєвої долі “не потрібно було нічого забувати, ні від чого відмовлятися...” Вони пішли з життя в одне десятиліття (Пастернак – в 1960 р., Ахматова – в 1966 р.), окресливши тим самим рубіж, за яким “срібна доба” з живої сучасності стала надбанням історії і набула такого ж повноправного значення світової класики, як і “золота доба” російської поезії.

1890(10 лютого) – народився у Москві в професійно-артистичній родині. 1901 – поступає у гімназію, дуже серйозно готується до музичної кар’єри. 1905 – 1906 – поїздка з родиною до Німеччини. 1909 –1913 – вчиться на філософському відділенні історико-філологічного факультету Московського університету. 1912 - один семестр вчиться в Марбурзькому університеті. 1914 – їде на Урал і деякий час працює в конторі одного з хімічних заводів. 1917 – повертається до Москви. В післяреволюційні роки Пастернак деякий час працює в Театральному відділі Наркомосвіти, а потім в редакції газети «Гудок». 1921 – виселили з квартири батька Пастернака, який змушений залишити Росію. Знайомиться з Євгенією Лурьє, молодою художницею, яка стане дружиною поета. 1922 – поїздка до батьків у Берлін. З метою заробітку Пастернак змушений погодитись на пропозицію Інституту Леніна збирати іноземні бібліографічні матеріали щодо особи комуністичного вождя. 1930 – в Ірпені під Києвом знайомиться з Зінаїдою Миколаївною Нейгауз, яка стала його другою дружиною. 1931-1959 – чотири рази відвідав Грузію. 1935 – в листі до Сталіна просить заступитися за заарештованих чоловіка та сина Ахматової. 1936 – Пастернаку виділена дача в селищі Передєлкіно, де він жив до самої смерті і де тепер розміщений його меморіальний музей. 1937 – Пастернаку виділена нова квартира в побудованому у Москві (в Лаврушинському перевулку) письменницькому будинку. 1939 – в НКВС заведено на Пастернаку справу, приводом для якої стала його дружба з В.Мейєрхольдом 1943 –в складі письменницької бригади виїжджає на фронт, під Орел. 1958 - Нобелівська премія з літератури 1960(30 травня) – смерть Пастернака. Похований на кладовищі в Передєлкіно. 1987 (19 лютого) – секретареат правління Союзу Письменників СРСР відмінив постанову 1958 року про виключення Пастернака з членів Союзу Письменників СРСР.

Життєве кредо Пастернака академік Д.Ліхачов вбачав у “справжній цінності сили духу і внутрішньої свободи людини, яка завжди залишається собою”. Постійне прагнення до розвитку і самоудосконалення, до усвідомлення духовних основ буття світу у їх зв’язку із сенсом буття окремої людської особистості зумовили й специфіку поезії Пастернака і його складного, сповненого драматичних духовних пошуків і напружених філософських роздумів творчого шляху. Шлях цей пролягає від формальної ускладненості перших віршових спроб до чіткої, класичної ясності зрілого вірша, від початкового захоплення загальною ейфорією революційного оновлення світу до визнання у ролі пріоритетних моральних цінностей і філософських істин християнського віровчення. Художній стиль Пастернака – це складне поетичне ціле, в якому вишукано переплелись художні орієнтири багатьох славетних попередників і сучасників поета: музикальність вірша Пушкіна, філософська заглибленість Лєрмонтова, інтуїтивне осягнення світу, властиве для Блока, ахматівська укоріненість мистецта в реалії предметного побуту, пафос новаторського пошуку, притаманний віршам Маяковського. Лірика Пастернака відмічена високою поетичною культурою, пронизана відчуттям спорідненості зі світом природи, поезії, кохання, які сприймаються ним як таємничі природні стихії, що їх покликаний “розгадати” і “відкрити” у їх істинному бутті у своїй творчості поет. Поетичний шлях Пастернака ознаменований постійним прагненням дійти “у всьому самої суті” речей і явищ. Ім’я Пастернака уособлює філософський напрямок розвитку російської поезії ХХ ст. Лірика Пастернака інтелектуально вишукана і непроста, заглиблена у роздуми і водночас схвильовано пристрасна і мелодійно розмірена. О Мандельштам стверджував, що вона очищує горло, зміцнює дихання – і не фігурально, а насправді – оскільки містить у собі лікувальні властивості. До поезії Пастернак ставився надзвичайно відповідально, і не лише у художньому, але й і насамперед у моральному сенсі. Поезія, на думку Пастернака, є концентрованим виразом життєвої долі поета, “прожить яку – не поле перейти”, оскільки поет постійно повинен пам’ятати про свій моральний обов’язок перед суспільством. Вбачаючи призначення поета в служінні вищим, духовним основам буття, усвідомлюючи, що за свої слова поет є відповідальним перед сумлінням і Богом, Пастернак називає поета “вічності заручником”, що перебуває “у часу в полоні”. У знаменитому вірші “Бути відомим некрасиво” Пастернак визначає мету творчості як самовіддачу, а не успіх і загальне визнання. Для митця важливо зберегти себе як особистість, своє моральне і творче обличчя. “Пастернак був москвичем. – Писав Ю.Анненков. - Проте справжньою батьківщиною і твор­чою атмосферою Пастернака були й залишилися Всесвіт і Вічність. Ближ­чих меж він, за всієї його далекозорості, не помічав».


Читайте також:

  1. БІОГРАФІЯ Й ТВОРЧІСТЬ
  2. Делегована правотворчість
  3. Делегована правотворчість Англії.
  4. Друге народження. Творчість Б. Пастернака 1917-1941 років.
  5. Законотворчість доби Гетьманату П. Скоропадського
  6. Законотворчість доби Гетьманату П. Скоропадського
  7. Законотворчість УНР і діяльність судів доби Директорії.
  8. Звісно ж, це забезпечує величезні можливості людського самопізнання, осягнення таких суто людських вимірів буття, як спілкування, моральність, творчість тощо.
  9. Іваницький А. Українська народна музична творчість, С.80.
  10. Інтелект, моральність та творчість у професійній діяльності
  11. ІНФОРМАЦІЙНА КАРТКА «ТВОРЧІСТЬ Е. ҐРІҐА»
  12. КАМЕРНО-ВОКАЛЬНА І ПІСЕННА ТВОРЧІСТЬ




Переглядів: 3166

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Періодизація творчості В.Маяковського | Періодизація творчості Б.Пастернака

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.018 сек.