МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
||||||||
Творчість Бориса Пастернака
"Його вірші легкі, як ластівки, вони сповнені такої ж весняної принадності, свіжості, високого польоту до небесних сфер. Але досягнувши світлої висоти, вони знову злітають униз, щоб дістати джерельної наснаги і покликатинас чарівним співом за собою" (А. Ахматова). ____________________________________________________________________ “Вік прожить – не поле перейти”. Творча особистість поета. Борис Пастернак (1890-1960) – один з небагатьох представників “срібної доби” російської поезії, якому вдалося вижити в гнітючій атмосфері кривавих років сталінської диктатури. Як і Ахматова, він вистояв, не зламався, не втратив почуття моральної гідності, не приніс свою музу на алтар мистецтва революції. Як і Ахматова, він став живою ланкою зв’язку між пеотичними традиціями срібної доби і поезією “шестидесятників”, що у постсталінську епоху підхопили і гідно продовжили культурну естафету своїх попередників. Як і Ахматовій, Пастернаку на схилі творчої і життєвої долі “не потрібно було нічого забувати, ні від чого відмовлятися...” Вони пішли з життя в одне десятиліття (Пастернак – в 1960 р., Ахматова – в 1966 р.), окресливши тим самим рубіж, за яким “срібна доба” з живої сучасності стала надбанням історії і набула такого ж повноправного значення світової класики, як і “золота доба” російської поезії.
Життєве кредо Пастернака академік Д.Ліхачов вбачав у “справжній цінності сили духу і внутрішньої свободи людини, яка завжди залишається собою”. Постійне прагнення до розвитку і самоудосконалення, до усвідомлення духовних основ буття світу у їх зв’язку із сенсом буття окремої людської особистості зумовили й специфіку поезії Пастернака і його складного, сповненого драматичних духовних пошуків і напружених філософських роздумів творчого шляху. Шлях цей пролягає від формальної ускладненості перших віршових спроб до чіткої, класичної ясності зрілого вірша, від початкового захоплення загальною ейфорією революційного оновлення світу до визнання у ролі пріоритетних моральних цінностей і філософських істин християнського віровчення. Художній стиль Пастернака – це складне поетичне ціле, в якому вишукано переплелись художні орієнтири багатьох славетних попередників і сучасників поета: музикальність вірша Пушкіна, філософська заглибленість Лєрмонтова, інтуїтивне осягнення світу, властиве для Блока, ахматівська укоріненість мистецта в реалії предметного побуту, пафос новаторського пошуку, притаманний віршам Маяковського. Лірика Пастернака відмічена високою поетичною культурою, пронизана відчуттям спорідненості зі світом природи, поезії, кохання, які сприймаються ним як таємничі природні стихії, що їх покликаний “розгадати” і “відкрити” у їх істинному бутті у своїй творчості поет. Поетичний шлях Пастернака ознаменований постійним прагненням дійти “у всьому самої суті” речей і явищ. Ім’я Пастернака уособлює філософський напрямок розвитку російської поезії ХХ ст. Лірика Пастернака інтелектуально вишукана і непроста, заглиблена у роздуми і водночас схвильовано пристрасна і мелодійно розмірена. О Мандельштам стверджував, що вона очищує горло, зміцнює дихання – і не фігурально, а насправді – оскільки містить у собі лікувальні властивості. До поезії Пастернак ставився надзвичайно відповідально, і не лише у художньому, але й і насамперед у моральному сенсі. Поезія, на думку Пастернака, є концентрованим виразом життєвої долі поета, “прожить яку – не поле перейти”, оскільки поет постійно повинен пам’ятати про свій моральний обов’язок перед суспільством. Вбачаючи призначення поета в служінні вищим, духовним основам буття, усвідомлюючи, що за свої слова поет є відповідальним перед сумлінням і Богом, Пастернак називає поета “вічності заручником”, що перебуває “у часу в полоні”. У знаменитому вірші “Бути відомим некрасиво” Пастернак визначає мету творчості як самовіддачу, а не успіх і загальне визнання. Для митця важливо зберегти себе як особистість, своє моральне і творче обличчя. “Пастернак був москвичем. – Писав Ю.Анненков. - Проте справжньою батьківщиною і творчою атмосферою Пастернака були й залишилися Всесвіт і Вічність. Ближчих меж він, за всієї його далекозорості, не помічав». Читайте також:
|
|||||||||
|