Звісно ж, це забезпечує величезні можливості людського самопізнання, осягнення таких суто людських вимірів буття, як спілкування, моральність, творчість тощо.

Метафора - це така собі “цеглинка”, “молекула” художнього мислення: фантазійно-асоціативне перенесення властивостей одного явища на інше на підставі ознаки, спільної чи подібної для них обох

Пор.: Спиркин А.Г. Философия. - М., 2001. - С.749-755.

Контрольні запитання й завдання до теми

1. Поясніть суть і специфіку художньо-творчого освоєння людиною світу. Навіщо людині мистецтво?

2. Окресліть концептуальну відмінність між мистецтвом і наукою. Висвітліть відомі Вам контексти їх взаємодії.

3. Обміркуйте проблему: “закони людського серця і пізнавальний потенціал мистецтва”.

4. Висловіть свої міркування щодо природи художнього таланту і, зокрема, його найвищого прояву ─ геніальності. Які альтернативні концепції геніальності Вам відомі?

5. Що ви знаєте і думаєте про закономірності історичного розвитку художньої культури?

6. Висвітліть відомі Вам підходи до класифікації мистецтв. Порівняйте естетично-виражальні можливості різних видів мистецтва.

[1]Хоча, звісно, ж художні інтереси у різних людей неоднакові: люди з примітивними смаками вдовольняються неглибокими, псевдомистецькими витворами, не відчуваючи потреби піднестися до вершинних художніх смислів; однією з духовних проблем сьогодення є те, що в силу особливостей розвитку новітньої цивілізації має місце істотний дисбаланс між, з одного боку, розумово-фаховим розвитком, і, - з іншого, - духовно-естетичним: майже нормою є те, що, фахово високоосвічені люди цілком вдовольняються нині маскультурними ерзацами, виявляючи цілковиту несформованість культури образного мислення.

[3] (коли дивитися на це абстрагувавшись від соціоцентристської заангажованості)

[5] Варто додати, що, на відміну від релігійної образотворчості, у мистецтві все ж чітко усвідомлюється фантазійність (не плутати з неадекватністю й довільністю) створюваних образів, їхня відмінність від реальності. Релігійна свідомість, створивши образ надприродного, залишається несвідома того, що це її власний витвір. Тому релігійна людина - раб своєї фантазії. Натомість особлива гідність мистецтва в тому, що воно завжди свідоме своєї умовності, людиномірності. У психологічному смислі воно є грою. У мистецтві ми гравці, свідомі своєї свободи. Така ігрова настанова мистецької свідомості дає змогу людині збагнути власну онтологічну автономність, креативний характер свого єства (“хай це лише гра, - має право міркувати художник, - але це цілком мій світ, поза мною і мені подібними його немає; я здатен освоїти ніщо, я - творець”).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Мистецтво та ідеологія і проблема свободи митця	\|	ЛЕКЦІЯ №8

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.