БІОГРАФІЯ Й ТВОРЧІСТЬ

Архипенкове коріння / Богдан Певний// Сучасність. Література, мистецтво, суспільне життя. – США, 1992. – с. 127-140

· 1987 р. – Національний музей Львова, виставка з приводу 100-річчя – виставлено літографії та малюнки «Оголена», «Натурниця», «Жіночий акт, фантазія», «Жанрова сцена», «Відпочинок», «Напруга», «Ранковий туалет», «Оголена жінка»;

· Київ, Державний музей українського образотворчого мистецтва – погруддя диригента Віллема Менгельберга, погруддя Т. Шевченка;

· Москва – Державний музей нового західного мистецтва – «Грація» («Велич краси»);

НОВАТОРСТВО:

Один із новаторів кубізму в скульптурі, першим застосував у модерній скульптурі конструкції із різнорідних матеріалів, дав скульптурі власне просторове оточення, ввів у скульптуру увігнуті та випуклі форми і порожнявину, повернув скульптурі багатобарвність, започаткував скульптор-малюнок.

1924 – видумав машину для рухомих образів – «Архипентура» (коробко подібний апарат із сторонами, складеними з вузьких металевих смужок, подібних до венеціанських віконниць, поверх яких совгалося полотно).

1956 – «Фігура, що обертається» - моторизована конструкція з дерев’яних, перламутрових і металевих перехресних площин, що постійно оберталися (128).

«Архипенко дедалі більше наближається до абсолютної скульптури, яка одного чудового дня зіллється з абсолютним малярством і архітектурою, щоб стати чистим мистецтвом над усіма стилями, техніками, засобами» (Г. Аполлінер, до персональної виставки у Фолькванг музею, Гаген, Німеччина, 1912).

Архипенко роз’яснював теорії творчості, виведені з концепцій космосу, з природи структур і з теорії відносності Ейнштейна.

Мав мистецькі школи в Нью-Йорку, Лос-Анжелесі, Чикаго, у Вудстоку (літня школа з комплексом будівель, які сам збудував на місці покиненої каменоломні) (129). У центрі Нью-Йорка, на Мангеттені, вів експериментальну школу кераміки «Арко», читав окремі лекції в університетах західного і східного узбережжя.

Народився 30 травня 1887 року в Києві, в родині Порфирія Антоновича (інженера, винахідника, професора механіки, керівника лабораторії Київського університету) і Параски Василівни. Старший брат Євген, вчений агроном. 1919 р. був міністром рільництва в уряді УНР. Родина мешкала в одному з університетських корпусів, позаду центральної будівлі. Дід Антоній був іконописцем, цікавився мистецтвом і архітектурою (129).

Олександр до дев’ятого року життя вчився приватно вдома, відтоді у київській гімназії. 1900 покалічив ногу під час їзди на велосипеді й почав копіювати малюнки Мікеланджело. 1902 р. вирішив стати митцем, вступив до Київської малювальної школи М. Мурашка, за три роки його виключили за критику академічного виховання. Після першої персональної виставки під Києвом 1906 р. поїхав до Москви, де співпрацював з різними мистецькими групами, брав участь у виставках. У 1908 переїхав до Парижу, проте був розчарований і викладанням у Паризькій Академії мистецтв, тому продовжив навчатися самотужки, відвідуючи Лувр. Особливо його захоплювало мистецтво Єгипта, Ассірії й Античної Греції.

У Парижі зацікавився принципами ладу кубістичних картин Пікассо і Брака. «Боксери» - «верстовий стовп» абстрактної скульптури.

«Архипенко має у собі ту силу, яка потрібна для того, щоб здійснити мету внутрішньої пластичної одності. Єдиними з усіх митців, які серйозно прагнули до цієї мети, були наші живописці: Пікассо, Дерен, Брак, Делоне. Такого не траплялося серед скульпторів» Г. Аполлінер (133)

1912 р. збагнув, що кожна фігура складається з геометричних форм, створив «Медранго 1», складену зі скла, дерева, металевого дроту. «Жінка, яка йде» - порожній простір може бути переведений у форму. «Танок» - пара динамічних постатей, скомпонованих в одній з перших скульптур, де форма творить своє окреме просторове оточення.

Однак не весь загал прийняв новацій автора, він був висміяний в Англії в журналі «Скетч» та після виступу на «Арморі-шоу» в 1913 р. 1920 р. кардинал і патріарх Венеції Ля Фонтана радив людям не відвідувати персональної виставки Архипенка на бієнале, бо він спотворює образ людини (134).

Під час війни перебував на фермі біля Ніцци (також там знайшов притулок А. Модільяні), після війни вдався у подорожі до Женеви, Цюриха, Парижа, Лондона, Брюсселя, Афін, Берліна й Мюнхена. 1921 побрався з правнучкою Бонавентрули Дженеллі. Вирішив зупинитися в Америці. 1923 р. з дружиною поплив на пароплаві «Монголія». Дружина Ангеліка померла 1957 р., 1960 оженився вдруге на своїй учениці скульпторці Френсіс Грей.

Під час фашистського режиму все роботи Архипенка на території Німеччини були вилучені з експозицій, проте їх вдалося врятувати, надіславши спочатку в Лондон, потім – до Тель-Авіву. У 1955-1956 р. шанувальники влаштували показ робіт, що збереглися на території Німеччини. 1963 р. Архипенко відвідав Європу, супроводжуючи свою виставку в Римі, Мілані та Мюнхені. Взимку 1964 р. наполегливо працював над скульптурою «Король Соломон», 25 лютого 1964 помер на 77 році життя.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Генеральний план м. Києва на період до 2020 року	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.