КАМЕРНО-ВОКАЛЬНА І ПІСЕННА ТВОРЧІСТЬ

Українська пісенна культура - одне з найцінніших духовних надбань нашого народу. Неначе з бездонної криниці вона черпає нові мелодії, що линуть до людських сердець, зворушуючи їх, не залишаючи байдужими до прекрасного, до добра.

Жанр солоспіву (романсу) привертав постійну увагу багатьох українських композиторів. Продовжувачами традицій композиторів-класиків були В. Косенко (автор близько 60 ліричних солоспівів), Г. Майборода, Ю. Мейтус (цикли романсів на слова А. Малишка, В. Сосюри, Лесі Українки, М. Джаліля, Е. Межелайтиса, Р. Бернса).

Глибина і нетрадиційність задуму притаманна «Тихим пісням» В. Сильвестрова, які відтворюють у жанрі «вокальної медитації» ідеї гармонії духу, пошуку ідеалу краси, сенсу життя.

Масова пісня - різновид музично-поетичної творчості, що поєднує у собі кілька мелодико-інтонаційних джерел: народну селянську й міську романсову традиції, революційно-історичні пісні, марші та гімни. Саме цей жанр гнучко й швидко відгукується на події суспільного життя, думки, почуття та мрії людей. У період громадянської війни й революції українські композитори створювали пісні-заклики, пісні-марші. Патріотичний пафос, маршова урочистість, а інколи й глибока трагедійність вирізняють більшість стрілецьких пісень братів Б. і Л. Лепких, Р. Купчинського та М. Гайворонського («їхав стрілець на війноньку», «Чуєш, брате мій», «Гей, видно село»).

Надзвичайне поширення жанру української масової пісні припадає на 20 —30-ті роки. Оптимістичні за колоритом пісенні твори відображували в образній формі тогочасне життя, романтизували й ідеалізували пореволюційну добу, слугували засобом маскування її страшних реалій (голоду, репресій). На слова поетів П. Тичини, В. Сосюри, В. Блакитного, П. Усенка створювали пісні талановиті композитори К. Богуславський, П. Козицький, М. Вериківський, М. Коляда, Г. Верьовка, В. Верховинець та ін. Типовим зразком пісенної творчості того часу є твір Г. Верьовки «Ой чого ти, земле, молодіти стала» на народні слова.

Героїко-драматичні мотиви були провідними у пісенній творчості воєнних і повоєнних років. Створені у цей

час пісні закликали до подвигу, до боротьби із фашистськими завойовниками. З'являються пісні-клятви, пісні-прощання, пісні «полонянок», сатиричні частівки, партизанські та повстанські пісні, думи в стилі українського народного епосу.

У 60-80-х роках у пісенній творчості посилюється ліричний струмінь, розширюється образо-тематичне і жанрове коло. Виникають пісні-спогади, урочисті гімни, ліричні пісні-романси про кохання, природу, красу життя, пісні-вальси, героїко-патріотичні балади й монологи. Популярна пісня активно пропагується засобами масової інформації, видаються численні пісенники, проводяться пісенні фестивалі й конкурси.

Значний доробок у розвитку пісенного жанру належить композиторові Анатолію Кос-Анатольському(1909-1983). У своїй творчості він спирався на традиції старогалицької побутової культури. Такими, зокрема, є його елегійна й щира «Ой ти дівчино, з горіха зерня» на поезію І. Франка й запальна «Ой піду я межи гори», написана в ритмо-інтонаційних традиціях гуцульського фольклору.

Платон Майборода(1918-1989) був митцем яскравої творчої індивідуальності, людиною широкої і щирої душі. Він створив такі чарівні й незабутні мелодії, без яких важко уявити українську пісенну культуру другої половини XX ст. Задушевний авторський стиль знайшов яскраве втілення у піснях «Рідна мати моя», «Пісня про вчительку», «Київський вальс» та ін. Плідною була співтворчість композитора з поетом А. Малишком, на вірші якого написано більшість його пісень. Остання - «Моя стежина» з'явилася за тиждень до смерті поета... Пісенно-романсова спадщина П. Майбороди становить понад 100 творів. Багато з них продовжують жити у пам'яті народній, бо стали справді народними. Понад дві сотні пісень створив відомий український композитор-пісняр Олександр Білаш(1931-2003). Серед них - балади громадянського звучання, ліричні пісні-романси «Ясени», «Прилетіла ластівка», «Сніг на зеленому листі» на вірші М. Ткача. Улюбленою для багатьох українців стала пісня «Два кольори» на слова Д. Пав-личка. У цьому творі з неперевершеною глибиною, передано філософію життя, в якому майже завжди поруч ідуть червоне й чорне, любов і журба. Символом «малої батьківщини» виступає у поезії полотняна сорочка, вишита ненькою «червоними і чорними нитками», збережена у вирі життя.

Збагатили українську пісенну спадщину чудові пісні «Осіннє золото» та «Києве мій» І. Шамо, «Чарівна скрипка» І. Поклада, «Степом, степом» та «Мамина вишня» О. Пашкевича, «Очі волошкові» та «Пісня з полонини» С. Сабадаша, «Чорнобривці» та «На калині мене мати колихала» В. Верменича.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
СИМФОНІЧНА ТА КАМЕРНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНА МУЗИКА	\|	Поп-музика

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.