• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЛАТИНСЬКІ ПРИСЛІВ’Я ТА ВИСЛОВИ

Фразеологічний фонд латинської мови містить численні прислів’я та приказки, що увійшли до складу багатьох мов світу не тільки у перекладній формі, а й як прямі запозичення із збереженням графіки та орфографії, властивих мові-джерелу. Ці влучні й дотепні вислови нерідко образно узагальнюють багатовіковий суспільно-історичний досвід народу, його культурну і мовну самобутність. Латинські афоризми – це і своєрідні слушні поради, і філософські міркування та судження щодо людського буття. Вони виразно і лаконічно відображають основи світогляду народу, його непохитні моральні та етичні приписи. Сконденсована в прислів’ях і приказках народна мудрість передає безмежне розмаїття людських взаємин. Тому деякі з них заперечують одні одних, інколи у них відображено протилежні життєві ситуації або суперечливі погляди на них.

У щоденному спілкуванні ми намагаємося чітко і дотепно висловлювати свої думки, уживаючи слова, вислови і фразеологізми, що у сукупності становлять наш ідіолект. Як приємно, легко і цікаво спілкуватися з людиною, у якої багата й колоритна мова! Почувши лише декілька перших речень, ми вмить розпізнаємо високоерудовану, інтелектуально і духовно багату людину. Іноді ми навіть не зауважуємо, як мова і стиль співрозмовника, який дотепно та вміло вплітає у свою мовленнєву канву «золоті класичні скарби», захоплює нас, створює в нашій уяві адекватні ситуації, заставляє аналізувати, думати, хвилюватися. Звичайно, цього можна досягти, лише працюючи над своєю мовою, вникаючи у глибинний зміст кожного слова, зокрема прислів’їв та приказок, які припали до серця. В українській та інших слов’янських мовах чимало засвоєних (з латинської мови) скалькованих висловів не видаються запозиченнями, оскільки процес асиміляції на всіх рівнях мови відбувся у повному обсязі, спричинивши навіть виникнення паремічних варіантів, наприклад: лат. De gustibus et coloribus non est disputandum; укр. Про смаки не сперечаються; англ. Every man to his taste / There is no accounting for taste / Tastes differ; нім. Über (den) Geschmack lässt sich nicht streiten / Die Geschmäcke sind verschieden; фр. Des goûts et des couleurs il ne faut pas disputer; ісп. Sobre gustos, no hay nada escrito.

Чітку межу між прислів’ями та приказками провести важко. Прислів’я здебільшого виражені повним реченням, висловлюють окрему закінчену думку, судження і мають повчальний характер, тоді як приказки – це неповні речення, що містять лише натяк на якийсь висновок або судження і не мають чітко вираженого повчального значення. На увагу заслуговують відповідники латинських прислів’їв та висловів в інших мовах.

1. A capillo usque ad ungues. – Від волосся до пальців на ногах.

2. Ad praesens ova cras pullis sunt meliōra. – Краще яйця сьогодні, ніж курчата завтра.

3. Aetas senīlis mala merx. – Старість – погана штука.

4. Amantes – amentes. – Коханці – шаленці. / Закохані – шалені.

5. Amor caecus. – Любов сліпа.

6. Amīcus optĭma vitae possessio. – Приятель – найкращий скарб у житті.

7. Anĭmos labor nutrit. – Праця – пожива душі.

8. Ars longa, vita brevis. – Мистецтво довге, вік короткий.

9. Aquam in mortario tundĕre. – Товкти воду в ступі.

10. Aquam turbāre dedĕcet, ne pura tibi desit. – Не годиться каламутити воду, щоб тобі не забракло чистої.

11. Aquĭlam volāre doces. – Учиш орла літати.

12. Audi multa, loquĕre pauca. – Слухай багато, говори мало.

13. Aurea mediocrĭtas. – Золота середина.

14. Barba non facit philosophum. – Борода не робить людини філософом.

15. Bona valetūdo melior est quam maxĭmae divitiae. – Добре здоров’я краще за найбільше багатство.

16. Caelum digĭto attingĕre. – Торкнутися пальцем неба.

17. Charta non erubescit. – Папір не червоніє із сорому.

18. Contra torrentem brachia dirigĕre. – Проти течії скеровувати щогли. / Проти хвиль плисти. (Франко)

19. Contra vim mortis non est medicāmen in hortis. – Проти сили смерті немає ліків у городах.

20. Cribro aquam haurīre. – Решетом воду черпати.

21. Cui dolet, memĭnit. – Що кому болить, той про те пам’ятає.

22. Dare verba in ventos. – Давати слова на вітер.

23. De gustĭbus et colorĭbus non est disputandum. – Про смаки і кольори не треба сперечатись.

24. De mortuis aut bene, aut nihil. – Про мертвих – або добре, або нічого.

25. De nihĭlo nihil. – З нічого нічого й не виникає (Лукрецій).

26. Diabŏlus non est tam ater, ac pingĭtur. – Не такий страшний чорт, як його малюють.

27. Dictum factum. – Сказано – зроблено.

28. Dimidium facti est coepisse. – Початок – половина зробленого.

29. Dirumpit saccum sus, postquam grana comēdit. – Розриває мішок свиня, коли з’їсть зерно.

30. Divitiae virum faciunt. – Багатство робить чоловіка.

31. Domus propria – domus optĭma. – Власний дім – найкращий дім.

32. Dulcia non novit, qui non gustāvit amāra. – Той не пізнав солодкого, хто не спробував гіркого.

33. Dum ferrum candet, tundendum est. – Слід кувати залізо, поки тепле.

34. Duo pariĕtes de eādem fidelia dealbāre. – Білити дві стіни з того самого вапняного горщика.

35. Duos qui lepŏres sequĭtur, neutrum capit. – Хто за двома зайцями поженеться, жодного не впіймає.

36. E cantu dignoscĭtur avis. – Птаха пізнають за співом.

37. Eiusdem farīnae. – З того самого борошна.

38. Equi donāti dentes non inspiciuntur. – Дарованому коневі в зуби не заглядають.

39. Errāre humānum est. – Помилятися властиво будь-якій людині.

40. Errat interdum quadrŭpes. – Інколи спотикається чотириногий.

41. Et semel emissum volat irrevocabĭle verbum. – І один раз сказане слово відлітає безповоротно (Горацій, Гомер).

42. Excitāre fluctus in simpŭlo. – Робити бурю в ополонику.

43. Ex malis eligĕre minĭma. – З бід вибирати найменшу.

44. Faber est suae quisque fortūnae. – Кожен є ковалем своєї долі (Аппій Клавдій).

45. Facĭle dictu, difficĭle factu. – Легко сказати, важко зробити.

46. Fames est optĭmus coquus. – Голод – найкращий кухар.

47. Festīna lente! – Поспішай повільно!

48. Finis corōnat opus. – Кінець вінчає діло.

49. Flamma fumo proxĭma est. – Полум’я – найближче до диму.

50. Fortes fortūna adiŭvat. – Хоробрим доля допомагає.

51. Frondem in silvis non cernit. – Він не бачить листя в лісі.

52. Fronti nulla fides. – Зовнішності не вір.

53. Grandĭbus exigui sunt pisces piscĭbus esca. – Мала риба – пожива для великої.

54. Haeret mihi in summis labris. – Це висить мені зовсім на краєчку губів.

55. Homo homĭni lupus est. – Людина людині – вовк.

56. Homo propōnit, sed Deus dispōnit. – Людина планує, а Бог постановляє.

57. Hospes hostis. – Гість – ворог (сенс – у грі слів).

58. In magno magni capiuntur flumĭne pisces. – У великій ріці ловиться велика риба.

59. Lapis musco tegĭtur, qui non vertĭtur. – Камінь мохом обростає, якщо його ніхто не перевертає.

60. Leōnem mortuum etiam (et) catŭli mordent. – Мертвого лева навіть (і) щенята кусають.

61. Luna latrantem canem non curat. – Місяць не зважає на гавкання собаки.

62. Lupus non mordet lupum. – Вовк вовка не кусає.

63. Lupus pilum mutat, non mentem. – Вовк змінює шкуру, але не вдачу.

64. Lupus sub ovis pelle celātus. – Вовк під овечою шкірою захований.

65. Mala herba cito crescit. – Погана трава швидко росте.

66. Male parta, male dilabuntur. – Ганебно придбане – ганебно й пропаде.

67. Malo cum Platōne errāre, quam cum aliis recte sentīre. – Краще помилятися з Платоном, ніж правильно думати з іншими людьми.

68. Malum nullum est sine alĭquo bono. – Немає лиха без якогось добра.

69. Manus manum lavat. – Рука руку миє.

70. Melius est prudenter tacēre, quam inanĭter loqui. – Краще розумно мовчати, ніж нерозумно говорити.

71. Melior est vicīnus iuxta, quam frater procul. – Краще близько сусід, ніж далеко брат.

72. Mendācem memŏrem esse oportet. – Брехун мусить бути пам’ятливим.

73. Mendāci homĭni ne verum quidem dicenti credĭmus. – Брехунові ми не віримо навіть тоді, коли він говорить правду.

74. Mens sana in corpŏre sano. – У здоровому тілі – здоровий дух (Ювенал).

75. Minutŭla pluvia imbrem parit. – Мала хмара народжує дощ.

76. Montes aureos pollicēri. – Обіцяти золоті гори.

77. Multa paucis. – Багато в декількох (словах).

78. Nasci in felīci signo. – Народитися під щасливим знаком.

79. Ne diffĕras in crastīnum. – Не відкладай на завтра.

80. Nemo simul domĭnis par est servīre duōbus. – Ніхто не служить водночас однаково двом хазяїнам.

81. Est modus in rebus. – Є міра в речах.

82. Nihil tam volucre est, quam mala fama. – Ніщо не є таким швидким, як погана чутка (Верґілій).

83. Nox abstulit atra colōrem. – Темна ніч приховала колір (Верґілій).

84. Non multa, sed multum. – Не багато, але численно.

85. Non omne, quod nitet, aurum est. – Не все те золото, що блищить.

86. Non progrĕdi est regrĕdi. – Не йти вперед – значить іти назад.

87. Non vult scire satur, quid ieiūnus patiātur. – Не хоче знати ситий, що терпить голодний.

88. Nulla regŭla sine exceptiōne. – Жодного правила – без винятку.

89. Numĕro Deus impăre gaudet. – Бог радіє непарному числу.

90. Nummus nummum parit. – Гроші породжують гроші.

91. Occurrunt homĭnes, nequeunt occurrĕre montes. – Гора з горою не сходяться, а людина з людиною – завжди.

92. Ocŭli avidiōres sunt, quam venter. – Очі жадібніші од живота.

93. Oleum camīno addĕre. – Підливати олії до вогню.

94. Omnia mea mecum porto. – Все своє ношу з собою.

95. Omnia tempus habent. – Усе має свій час.

96. Parsimonia est magnum vectīgal. – Бережливість – великий прибуток.

97. Parvi libĕri, parvum malum. – Малі діти – мале лихо.

98. Pecunia non olet. – Гроші не смердять.

99. Pedĭbus timor addit alas. – Страх додає ногам крила.

100. Pendēre tenui filo. – Висіти на волосині.

101. Piscis primum a capĭte foetet. – Риба смердить спочатку від голови.

102. Post nubĭla Phoebus. – Після хмар – Феб (сонце).

103. Post tres saepe dies vilescit piscis et hospes. – Після трьох днів часто набридають риба і гість.

104. Potius sero, quam numquam. – Краще пізно, ніж ніколи.

105. Primus inter pares. – Перший серед рівних.

106. Procul ex ocŭlis, procul ex mente. – Далеко від очей, далеко від серця.

107. Quae fuĕrant vitia, mores sunt. – Що раніше було помилками, то тепер є звичаями.

108. Quaelĭbet vulpes caudam suam laudat. – Кожна лисиця свій хвіст хвалить.

109. Quidquid praecipies, esto brevis. – Коли навчаєш, будь стислим.

110. Qui me amat, amet et canem meum. – Хто любить мене, любить і собаку мого.

111. Qui tacet, consentīre vidētur. – Хто мовчить, той, очевидно, погоджується.

112. Quod non licet, acrius urit. – Що не дозволено, притягає сильніше.

113. Quos deus perdĕre vult, dementat. – Бог позбавляє розуму тих, яких хоче знищити.

114. Quot capĭta, tot sententiae. – Скільки голів, стільки думок.

115. Rem involūtam emĕre. – Купувати закутану річ.

116. Repetitio mater studiōrum. – Повторення – мати навчання.

117. Res, non verba. – Діла, а не слова.

118. Rosa de spinis floret. – Троянда цвіте з колючого куща.

119. Scientia potentia est. – Знання – сила.

120. Scopae recentiōres semper meliōres. – Нові мітли завжди ліпші.

121. Secundo fluvio defluĕre. – Плисти за водою.

122. Tamdiu discendum est, quamdiu vivis. – Треба вчитись так довго, як довго ти живеш.

123. Trahit sua quemque voluptas. – Кожного тягне своє захоплення (Верґілій).

124. Tu vipĕram sub ala nutrīcas. – Ти годуєш змію за пазухою.

125. Tunĭca propior pallio est. – Туніка ближча, ніж плащ (туніка – вид сорочки з короткими рукавами або без рукавів).

126. Turbāto melius capiuntur flumĭne pisces. – В каламутній воді риба ловиться краще.

127. Tute hoc intristi; tibi omne est exedendum. – Це ти заварив; тобі все і з’їсти доведеться.

128. Una hirundo non facit ver. – Одна ластівка весни не робить.

129. Unum malo datum, quam promissum geminātum. – Волію, щоб мені раз дали, ніж двічі обіцяли.