Тема 3. Філософська думка України в XI – XXI ст.

1. Філософські ідеї в культурі Київської Русі.

2. Розвиток філософської думки в Україні в XV – першій половині XVIII ст.

3. Філософія України другої половини XVIII – XXI ст.

Вивчаючи перше питання “Філософські ідеї в культурі Київської Русі”, необхідно усвідомити, що особливістю становлення вітчизняної філософської думки було те, що в ній давньослов’янська культура з її міфологічними уявленнями і антична філософія були істотно переосмислені через посередництво візантійської християнської філософії. Власне, розвиток вітчизняної філософської думки набуває поширення лише після запровадження християнства. Саме візантійська християнська традиція стала тією основою, на якій відбувалося становлення філософської думки Київської Русі.

Центральною проблемою української філософії того періоду була проблема людини і людської історії. Філософія розумілася не тільки як теоретизування, але й як практична мораль. Характерною рисою філософських студій був діяльний аспект. “Мудрість не тільки слово, але й справи” - підкреслюється в “Ізборнику Святослава” (1073 р.).

Одночасно формується антропоцентричне розуміння світобудови. Людина панує в природі, стоїть над природним Космосом, що створений Богом для потреб людини. Людина - центральна ланка, що забезпечує спілкування між Богом і створеним ним світом.

При з'ясуванні сутності людини у середньовічній філософії постала проблема співвідношення душі і тіла. На відміну від уявлень, що панували в західноєвропейській філософії цього часу про абсолютне відчуження душі від тіла (тіло - “темниця душі”), мислителі Київської Русі підкреслювали органічну єдність душі і тіла людини.

Важливим аспектом розуміння сутності людини і її пізнавальних можливостей було вчення про розум, почуття і волю, що спрямовані на пізнання Божественної істини і воєдино з'єднуються в серці. Серце є центром, завдяки якому відбувається причетність до неземного, Божественного. Такі думки виказував XI ст. митрополит Іларіон у “Слові про Закон і Благодать”. (До речі, Іларіона нерідко називають першим філософом в Україні).

Характерною рисою творчості києворуських мислителів була морально-етична спрямованість. Висловлювалася ідея виведення морального закону з акту творіння світу Богом; ідея гріха і моральної відповідальності людини; стверджувалася думка про те, що за допомогою людських діянь можна покращити світ, очистити його від зла. Істотну роль для етичних поглядів Київської Русі мала розробка проблеми святості. Формується уявлення про святість як утілений моральний ідеал поведінки, яка розуміється як жертовність. При цьому, хоча й проголошується християнське розуміння святості, але акцентується увага на прагненні затвердити для людини святе царство на Землі.

Значне місце у вітчизняній філософії займає історіософська проблематика. Однією з головних її рис був універсалізм. Він виражався, наприклад, у тому, що історію кожного князівства бачили включеним до єдиної історії Землі Руської. Русичі розглядалися як представники єдиної спільноти слов'ян, а історія слов'ян входила до загальної історії християнського світу, що ототожнювалася з історією людства.

Таким чином, філософську культуру Київської Русі можна охарактеризувати як філософсько-релігійно-етичну, спрямовану на осмислення актуальних проблем громадського життя того часу.

При розгляді другого питання “Розвиток філософської думки в Україні в XV- першій половині XVIII ст.” варто звернути увагу на те, що наприкінці XV - початку XVI ст. докорінно змінюється соціально-політична ситуація в Україні – Київська Русь остаточно втрачає державність. Землі нинішньої України ввійшли до складу Польського королівства. Український народ був змушений почати важку боротьбу за своє політичне самовизначення й за право існування як окремої етнічної і національної спільності.

Різке загострення релігійних конфліктів в Україні XVI ст., викликане спробами покатоличити українське населення, зробило релігійну проблематику особливо актуальною. Соціальні, політичні і національні протиріччя українського життя того часу набули релігійної форми.

Варто враховувати й те, що входження України до складу Польського королівства сприяло активній взаємодії з ренесансною культурою Західної Європи. Центральною ідеєю епохи Відродження був гуманізм, у основі якого лежало культивування самоцінності особистості, її волі, справедливого суспільного ладу.

Саме ці ідеї розвивали такі засновники гуманістичної культури України як Юрій Котермак (Дрогобич), Павло Русин, Станіслав Ориховський. Основою їх поглядів на зміст людського життя і історії було розуміння особистості як найбільшої цінності історії.

Велике значення для розвитку вітчизняної культури і затвердження ідей гуманізму мав Острозький культурно-освітній центр, заснований у 1576 р. в м. Острозі на Волині князем Костятином Острозьким.

Наприкінці XVI – початку XVII ст. у багатьох містах України виникають братства – релігійно-національні об'єднання. У які входило населення міст, що протистояло експансії Ватикану і польської шляхти. Братства створювали школи, лікарні, друкарні, розвивали і захищали рідну мову, культуру, духовні традиції. Вони сприяли розвитку філософської думки в України.

Особливу увагу слід звернути на роль Києво-Могилянської Академії (1632 р.) для розвитку духовної культури України і усіх східних слов'ян. Академія давала фундаментальну освіту з давніх і тогочасних мов, а також природничонаукові, теологічні, філософські знання. Викладання філософії в ній було відокремлено від теології.

У Києво-Могилянській академії були введені розділи етики як практичної філософії. Пізнання законів природи і людського мислення розглядалося як підготовка до етики. Етика, таким чином, стає важливим інструментом формування особистості. Людину намагаються зрозуміти в єдності і цілісності, як одночасно природну і соціальну істоту, що концентрує в собі єдність особистого і суспільного блага.

Значний внесок у розвиток філософії в Україні зробили видатні мислителі Києво-Могилянської академії С.Яворський, Т.Прокопович, Г.Щербацький, М Козачиньский та ін. Вони обґрунтовували погляд на філософію як на засіб інтелектуального пізнання людини і природи.

При розгляді третього питання“Філософія в Україні другої половини XVIII - XXI ст.” зверніть увагу на те, що наприкінці XVIII ст. вихованець Києво-Могилянської академії Григорій Савич Сковорода(1722-1794) створив філософську систему, яку з повним правом можна назвати окремим визначним етапом у розвитку філософської думки в Україні.

Сковорода розумів філософію як любов до мудрості. Він вважав, що результатом філософствування повинно бути не знання, а життя, побудоване відповідно до вимог людського щастя.

Основними положеннями філософської системи Сковороди виступає вчення про дві натури і три світи. Усе у світі має двоїсту природу, тобто складається з двох натур - видимої і невидимої, зовнішньої і внутрішньої, тілесної і духовної, тлінної і вічної.

Учення про дві натури органічно зв'язано з ученням про три світи, три специфічні види буття - макрокосм, (Всесвіт, універсум, ), мікрокосм (людина) і символічний світ (Біблія). Світ символів постає як самостійна реальність, що забезпечує людині можливість проникнути до своєї невидимої, внутрішньої натури і, по суті, осягти в собі Бога.

Велику увагу в своїх роботах Сковорода надає з'ясуванню ролі серця в житті людини. Воно усьому голова, вважає мислитель.

Сковорода пропагував і щодня втілював у життя ідею морального самовдосконалення людини. Буття людини для Сковороди виступає як моральне діяння. Шлях до щастя лежить через моральне вдосконалювання людини. Він висував ідею про творчу “споріднену працю”. Гармонія людського життя, на думку Сковороди, залежить від відповідності праці внутрішнім здібностям людини, її схильностям.

У XIX ст. на розвиток філософської думки в Україні важливий вплив мала діяльність Кирило-Мефодіївського братства (1845-1847) - таємної політичної організації, головною метою якої була боротьба за соціальне і національне звільнення слов'янських народів. Її учасники закликали людей до об'єднання у вільну федерацію, у якій кожен народ мав би свою республіку й зміг би розвивати свою мову, культуру, традиції. Яскравими представниками кирило-мефодіївців були Т.Г.Шевченко, М.І.. Костомаров й П.А.Куліш.

Тарас Григорович Шевченко (1814-1861) – поет, художник і мислитель. Він народився на Черкащині в родині кріпака. З 1860 р. став академіком Петербурзької Академії мистецтв.

Світогляд Шевченка позначений антропоцентризмом. У його творчості навколишній світ (природа, історія, культура) сприймається крізь призму переживань і потреб особистості. Навіть з християнської релігії він відкидає все, що заважає вільному розвитку людини.

Слов'янську федерацію Шевченко розглядав як один з можливих шляхів звільнення України, затвердження її мови, культури, історії. Ідеальний світ - це світ, вільний від зла, покріпачення людини людиною, від політичної і національної залежності, світ, де панують братерські відносини між вільними людьми.

Микола Костомаров(1817-1885) є автором основного ідеологічного документа братства - “Книга буття українського народу”. У цьому творі міститься історіософська концепція, центром якої є проблема “Україна і світ”. Ця проблема обґрунтовується автором у дусі християнської філософії. Костомаров переконаний, що головний зміст і спрямованість історичного процесу визначає народ. Вивчати історію, значить пізнавати “народний дух”, що є першоосновою історичного розвитку.

Пантелеймон Куліш (1819-1897) вбачав місію свого життя в розвитку національної самосвідомості українського народу. В основу філософського світогляду Куліша покладений традиційний для української духовної культури погляд на людину і світ як на подвійну сутність. В умовах переслідувань і заборон на вживання української мови, установлених царським урядом, Куліш відстоював погляд на народну мову як голос серця, безпосередній прояв щиросердечної глибини народу, здатну виразити найпотаємніші порухи народної душі.

Значне місце в історії українського духовного життя другої половини XIX ст. займає Михайло Петрович Драгоманов (1841-1895). Ідея прогресу була центральною в історичній концепції Драгоманова. Прогрес історії, на його думку, здійснюється всіма народами, а критерієм прогресу є рівень духовної культури і соціальної справедливості, затвердження невід'ємних прав людини. Він вважав еволюційний шлях просвітництва єдино можливим для досягнення соціального ідеалу. Українська нація шляхом самопізнання повинна досягти високого рівня розвитку національної самосвідомості й уміння затвердити своє право на існування серед інших народів.

Важливу роль в історії української філософії мала творчість видатного письменника і суспільного діяча Івана Яковича Франка (1856-1916) Він дістав ступінь доктора філософії у Віденському університеті. Значною мірою І.Я.Франко розкрив свою оригінальність і самобутність як філософ у своїх художніх творах. Саме в поезії Франко розробляє ідею героя, особистості, що є вільною в суспільстві, але не вільної від суспільства; ідею героя, що є носієм духу, “вічним революціонером”. Ця ідея обумовлює надалі розвиток теми “особистість і народ”, у якій він пропагував ідеал безмежної відданості народу, готовність віддати життя за його щастя.

Необхідно зазначити, що концепція історичного прогресу Франка базується на позитивізмі й ідеях соціалізму. Він вважав, що в основі розвитку людської історії лежать “загальні закони еволюції в органічній природі”. Критерієм технічного прогресу повинний бути не прогрес науки і мистецтва самих по собі, а “емансипація людського індивіда”. Франко акцентує увагу на ролі суб'єктивного фактора в історії, критикує фаталізм.

Соціалістичний устрій уявлявся І.Франку як вільна федерація громад, де реалізується принцип самоврядування. Державі тут немає місця, оскільки вона з необхідністю відроджує нерівність і приводить до “всевладдя керманичів”.

Розвиток філософської думки в Україні наприкінці XIX - початку XX ст. позначений формуванням філософських шкіл і напрямків, що були тісно пов'язані з європейською філософією.

Важливим є внесок у розвиток вітчизняної філософської думки таких видатних українських учених, культурних, суспільних і політичних діячів, як Б.М.Кистяківський (1868-1920), В.І.Вернадський (1863-1945), М.С.Грушевський (1866-1934), В.К.Винниченко (1880-1951). Їхній творчості притаманне філософське осмислення дійсності, що й визначає місце цих діячів культури і науки в історії філософської думки України.

У 20-ті роки XX ст. активізуються зусилля українських мислителів по розробці філософії української ідеї. Центром дискусії стала концепція, запропонована М.Хвильовим (1893-1933). Він вважав за необхідне відмовитися від орієнтації на пасивно-страждальну російську культуру й повернутися обличчям до Європи. Хвильовий підкреслював неминуще значення створеного європейською культурою ідеалу “людини-громадянина”, сенс життя якої в “широкій і глибокій активності”. Завдяки цій якості людина стає дійсним творцем історії.

Характерною рисою підходу до проблеми національної ідеї, особливо в колі емігрантської молоді, починаючи з 20-х років, була спроба вирішити її з позицій крайнього радикального націоналізму. Ця позиція представлена у творчості Д.І.Донцова (1883-1973). Філософський зміст його світогляду відрізняється ірраціоналізмом, суперечливим поєднанням романтичного розуміння національного як аристократизму духу з біологізаторським затвердженням принципу “боротьби за існування”, волюнтаризмом і тоталітаризмом.

Близькою до поглядів Д.Донцова є історіософська концепція В.К.Липиньського (1882-1931). Центральне місце в ній займають категорії “традиція”, “аристократія”, “нація”, що трактувалися в активно-динамічній формі.

Значний внесок у вивчення глибинних факторів духовної історії України і її національної філософії зробив Д.І.Чижевський (1894-1977). Він вважав, що одним з таких факторів є національні риси українського характеру: “емоціалім”, “індивідуазм” і “плюралістична етика”, що визнає право кожного індивіда на власний етичний шлях.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 2. Основні історичні типи філософії	\|	Відкриття в 1944 році філософського факультету в Київському університеті і створення в 1946 році Інституту філософії АН України сприяло активізації філософського життя в Україні.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.