• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 13. Суспільство як система, що розвивається

1. Поняття суспільного виробництва. Спосіб виробництва і

його структура.

2. Натуралізм, ідеалізм і матеріалізм про базис і надбудову

суспільства.

3. Політична система суспільства, її структура.

При вивченні першого питання “Поняття суспільного виробництва. Спосіб виробництва і його структура” належить звернути увагу на з'ясування того положення, що існування суспільства неможливо без виробництва матеріальних і духовних благ.

Суспільне виробництво - це свідома, цілеспрямована діяльність суспільства по виробництву речей, ідей, відносин між людьми з метою функціонування і подальшого розвитку індивідуального і суспільного буття. Воно містить у собі два види людської діяльності: матеріальне виробництво, у процесі якого людина самозатверджується практично, і духовне виробництво, що є теоретичним буттям людини.

Пріоритетне положення в структурі суспільного виробництва займає матеріальне виробництво. Матеріально-практична діяльність людей являє собою цілеспрямований, соціально-організований процес, за допомогою якого люди, застосовуючи знаряддя праці, перетворюють предмети природи з метою задоволення своїх потреб.

Основу матеріального виробництва становить конкретний спосіб виробництва. Він характеризує специфіку перетворення людиною речовини природи в суспільний продукт.

Спосіб виробництва є єдністю двох соціальних феноменів - продуктивних сил і виробничих відносин. Визначальною стороною цієї єдності виступають продуктивні сили.Продуктивні сили виражають ставлення людей до предметів і сил природи. Їхніми елементами є люди (з їх знаннями, досвідом і виробничими навичками), засоби виробництва (знаряддя, предмети праці й інфраструктура виробництва) і наука (яка сприяє скороченню потреб в сировині, робочій силі, часі).

Виробничі відносини - це відносини між людьми в процесі виробництва. Їх структурними елементами виступають відносини: а) технологічні (виробничо-технічні); б) економічні (суспільно-виробничі), засновані на ставленні до власності на засоби виробництва; в) відносини обміну і розподілу (товарні, товарно-грошові). Головними при характеристиці економічних і товарно-грошових відносин виступають відносини власності.

Продуктивні сили і виробничі відносини перебувають у взаємодії один з одним. Основна функція продуктивних сил полягає в тому, що вони створюють предмети, які задовольняють різноманітні людські потреби. Їхнє зростання вимагає й постійного зростання матеріального виробництва, рухає продуктивні сили, приводить до їх кількісного і якісного зросту.

Виробничі відносини – це та суспільна форма, у якій відбувається організація і функціонування продуктивних сил. Продуктивні сили, будучи більш рухливим і активним елементом, відіграють визначальну роль у зміні виробничих відносин. Останні, маючи відносну самостійність, впливають на продуктивні сили, прискорюючи або сповільнюючи їхній розвиток. Ця взаємодія виражає загально-соціологічний закон відповідності виробничих відносин характерові і рівню розвитку продуктивних сил. Суть закону визначається так: певні продуктивні сили вимагають строго визначених, відповідних їх рівневі розвитку виробничих відносин. Протиріччя, що виникають між ними, приводять до зміни способу виробництва.

Механізм дії вищевказаного закону є неоднаковим для різних етапів розвитку суспільства. Соціальна практика переконливо показала, що він, власне як і всі соціальні закони, виявляється у вигляді тенденції, тобто визначає основну лінію розвитку, не охоплюючи і не визначаючи безліч відхилень і випадків. Дія цього закону реалізується не автоматично, а через діяльність людей. На стражі певних виробничих відносин (певної форми власності) стоїть ціла система соціальних інститутів. Приведення виробничих відносин у відповідність рівневі і характерові розвитку продуктивних сил реалізується через боротьбу різних соціальних сил.

При розгляді другого питання “Натуралізм, ідеалізм і матеріалізм про базис і надбудову суспільства” належить знати, що, пояснюючи процес розвитку суспільства, мислителі так чи інакше повинні були відповісти на питання про те, що є основою (базисом) суспільства.

Натуралізмосновою розвитку суспільства вважає різні природні фактори: географічне середовище, кліматичні умови, біологічні особливості людей і т.п. Природа для них виступає універсальним фактором (що виключає будь-яке втручання “надприродних” або соціальних сил), який пояснює розвиток усіх соціальних процесів і явищ.

Для ідеалізму таким базисом виступає свідомість. Гегель визначальним фактором розвитку суспільства вважав абсолютну ідею. Відомий англійський соціолог А.Тойнбі вважав, що базисом є релігія. Сучасний гегельянець американський філософ Френсіс Фукуяма стверджує, що “економічна поведінка” обумовлена свідомістю і культурою.

Матеріалісти, зокрема Л.Фейєрбах, вважають, що природа, матерія є базисом духу, тому вона повинна бути базисом філософії. Стосовно до соціології, матеріалізм вважає, що суспільне буття визначає свідомість. Для нього базис – це сукупність суспільних відносин, що складають економічну структуру суспільства. А точніше, сукупність виробничих відносин становлять економічний базис, виробничі сили - техніко-технологічний базис суспільства.

Базис з необхідністю породжує відповідну йому надбудову. Надбудова – це сукупність політичних, правових, моральних, художніх, релігійних і інших ідей, державних і суспільних установ, організацій і відповідних відносин.

Між базисом і надбудовою існує тісний взаємозв'язок. Функціонування базису завжди зв'язано з надбудовою. Базис породжує надбудову. Надбудова, будучи відносно самостійною, активно впливає на базис, зміцнює, удосконалює і захищає його. Вона може виконувати активну роль у створенні нового базису, нового способу виробництва. Цим пояснюється те, чому різні політичні сили намагаються забрати владу над системою інститутів надбудови, а не тільки затвердити конкретну форму економічних відносин.

Різні елементи надбудови неоднаково зв'язані з базисом. Ближче до нього знаходяться політичні і правові ідеї й установи. Такі елементи надбудови, як філософія, мистецтво і релігія, знаходяться в опосередкованому зв'язку з ним.

Зміни в економічному базисі спричиняють певні зміни й у змісті надбудови, але остаточно сформуватися новий тип надбудови може лише тоді, коли буде ліквідований старий базис, коли нові виробничі відносини стануть пануючими.

Надбудова не є копією перемін в економічних відносинах, у ній можуть зберігатися надбудовні елементи з минулих епох чи з'являтися погляди, соціальні інститути, що значно випереджають свій час, що остаточно затвердяться лише в майбутньому.

Не всі структурні елементи суспільства змінюються зі зміною базису. У суспільстві є ряд соціальних феноменів, що змінюються дуже повільно. До них відносяться наука, культура, мова, побут, сім'я, форми спільності людей (рід, плем'я, народність, нація).

Базис і надбудова впливають на ці соціальні явища. Вони, у свою чергу, впливають на базисні і надбудовні елементи.

Спосіб виробництва, базис і надбудова і ряд інших соціальних феноменів, а також тих суспільних явищ, що повільно змінюються, дозволяють представити суспільство як реальну цілісність, що поєднує свої структурні підрозділи певними зв'язками і відносинами, як систему, що розвивається на власній основі.

Багато елементів цієї системи були проаналізовані. У третьому питанні “Політична система суспільства” розглянемо найважливішу частину надбудови суспільства - ідеологічні установи (інститути). Тут належить зрозуміти, що собою становить ця система.

Політична система суспільства - це сукупність державних і громадських організацій, за допомогою яких здійснюється влада в суспільстві, а також політичних і правових відносин і відповідних їм норм.

До структури політичної системи суспільства входять:держава, політичні партії і політичні молодіжні організації, що тісно з ними зв’язані, підприємницькі союзи, певним чином - громадські організації (при вирішенні ними політичних проблем), профспілки, релігійні організації (церква).

Головним інститутом (установою) політичної системи суспільства виступає держава в єдності трьох форм влади - законодавчої, виконавчої і судової.

Щодо походження держави існує кілька версій. За однією з них, держава є результатом “суспільного договору”, за іншою - вона є божественною установою. Згідно з третьою версією, держава виникає тоді, коли з'являється приватна власність, що поділяє суспільство на суспільні сили з протилежними соціальними інтересами. Щоб розбіжність соціальних інтересів не зруйнувала суспільство, знадобилася держава - матеріальна сила, що за допомогою своїх елементів (армії, поліції, судочинства і т.д.) оберігає і захищає певний тип розподілу власності. Але найбільш достовірною є концепція, відповідно до якої держава є продуктом певного етапу розвитку суспільства, коли воно заплуталося в соціальних протиріччях, для рятування від яких знадобилася сила, що стоїть над суспільством. Такою силою і виявилася держава. Володіючи спеціальним апаратом, вона перетворилася на орган керування суспільством, охорони його економічного і соціального життя.

Важливу роль у житті суспільства відіграють політичні партії. Будучи активною частиною тієї або іншої соціальної групи і керуючись певною ідеологією, вони ведуть боротьбу або за завоювання політичної влади, або за удосконалювання існуючого ладу в інтересах конкретних прошарків суспільства.

Багато партій перетворилися в досить стійкі організації і свою боротьбою стимулюють політичну активність громадян, додають суспільству необхідної життєздатності і динамічності.

Сила партії залежить від її масовості, тому політичні партії намагаються завжди мати свій резерв, насамперед за рахунок молодіжного руху.

Союзи підприємців поєднують у своєму колі ті соціальні групи, що панують в економіці, тих, кому належить більша частина суспільного багатства. Вони, як правило, є нечисленними, “елітними”. Володіючи величезними матеріальними ресурсами, ці групи підтримують певні партії, впливають на політичне життя соціуму.

Профспілки – це організації, що покликані сприяти соціально-економічному розвиткові суспільства, захищати інтереси трудящих. Політична система постійно змінюється, розвивається. Це сприяє становленню нових соціальних інститутів, що забезпечують соціальну стабільність і певний прогрес у розвитку різноманітних форм соціального життя.

^* _* ^*

У довідковій літературі з даної теми дивіться статті:

Новаяфилософская энциклопедия. В 4-х т. - М.: 2001. Ст.: “Производство общественное”, “Производительные силы и производственные отношения”, “Философия политики”.

Філософський енциклопедичний словник. - К.: 2002. Ст.: “Праця”, “Базис i надбудова”, “Виробництво суспільне”, “Вiдносини виробничi”.

Розділ II. Людина, її світ і наслідки діяльності

Читайте також:

1. Адміністративно-командна система, її ознаки та механізм функціонування.
2. Будова систем: підсистема, елемент, структура, зв'язок.
3. В цілому сукупність суспільного продукту – це сукупність благ і послуг, вироблених суспільством за певний період часу (як правило, за рік).
4. В цілому сукупність суспільного продукту – це сукупність благ і послуг, вироблених суспільством за певний період часу (як правило, за рік).
5. Відповідальність і обов’язок соціального працівника перед суспільством і державою
6. Відповідальність у бізнесі - обов'язок юридичних осіб відповідати за свої дії, дотримання встановлених державою і суспільством правил бізнесу.
7. Вплив природи на суспільство
8. Вплив технології на суспільство
9. Галузі, на перетині яких розвивається інформаційний менеджмент
10. Глобальне інформаційне суспільство.
11. Глобальне інформаційне суспільство.
12. Головним соціальним процесом, через який здійснюється взаємодія між особистістю та суспільством, є процес соціалізації.

Переглядів: 735