Тема 17. Соціальне прогнозування. Глобальні проблеми сучасності

1. Поняття соціального прогнозування. Типи прогнозів.

2. Глобальні проблеми сучасності і шляхи їх вирішення.

3. Перспективи соціального розвитку.

При розгляді першого питання “Поняття соціального прогнозування. Типи прогнозів” варто звернути увагу на те, що проблема прогнозування пов'язана з вивченням законів матеріального світу і з застосуванням цих знань на практиці.

Можливість одержання соціальних прогнозів у різних сферах суспільства є дуже важливою. Для розуміння сутності цих прогнозів необхідно з'ясувати зміст таких понять, як “передбачення”, “пророкування”, “прогнозування”. У них зафіксована здатність людини бачити істотне в процесах і явищах до того, як це виявлено в досвіді, на практиці, здатність суб'єкта, що пізнає, до випереджального відображення дійсності (у соціальному передбаченні - пізнання майбутнього). Прогноз означає пророкування, припущення, прогностичну модель, що представляє собою науково обґрунтоване судження про можливі стани об'єкта в майбутньому і про альтернативні шляхи і терміни їхнього досягнення.

Історично склалися такі типи світоглядних підходів до проблеми майбутнього: релігійний, утопічний і філософський.

Релігійний підхід заснований на вірі в те, що майбутнє визначається надприродними силами, що його можна пізнати шляхом гадання або божественного одкровення, що на майбутнє можна впливати, звертаючись до надприродних сил.

Утопічний підхідзаперечує сьогодення, абсолютизує майбутнє. Несправедливому і “нерозумному” теперішньому устроєві суспільства утопісти протиставляють детально розписані, створені силою їхньої уяви, порядки справедливого майбутнього.

Філософський підхід заснований на передбаченні майбутнього як наступної стадії розвитку природи і суспільства в рамках пізнання загальних закономірностей цього розвитку.

У прогнозуванні використовуються такі основні джерела інформації про майбутнє: оцінка перспектив розвитку досліджуваного об'єкта на основі досвіду вже вивчених подібних об'єктів; умовне продовження на майбутнє тенденцій розвитку об'єкта; створення моделі майбутнього стану досліджуваного об'єкта відповідно до бажаної зміни умов розвитку.

Соціальні прогнози являють собою розробки, паралельні плануванню, програмуванню, проектуванню, керуванню соціальними процесами. Їх ціль полягає в підвищенні ефективності планів, програм, проектів, рішень.

Прогнозування, як вірогідне науково обґрунтоване вероятностное судження про стан об'єкта в майбутньому,розділяється на такі види прогнозів:

1)пошуковий прогноз – визначення можливих станів об'єкта в майбутньому на основі тенденцій, властивих йому в минулому і сьогоденні;

2) нормативний прогноз визначає шляхи і терміни досягнення можливих, бажаних станів об'єкта на основі певних соціальних норм, ідеалів, стимулів, потреб, цілей;

3) комплексний прогноз містить елементи пошукового і нормативного прогнозування;

4) системнийпрогноз - системне уявлення про об'єкт прогнозування.

У сфері управління знаходять застосування і такі форми (підтипи) пошукових і нормативних прогнозів, як: а) цільовий прогноз – визначальний, бажаний стан об'єкта; б) плановий – визначає напрямки планування для досягнення бажаних цілей; в) програмний прогноз – визначає міру й умови бажаного стану об'єкта.

Існують й інші види прогнозів, наприклад, короткостроковий (найближчий), оперативний, середньостроковий, довгостроковий, загальнодержавний, глобальний.

Звертаючись до сутності соціального прогнозування, варто сказати про його методи.

Метод анкетування дозволяє за допомогою анкет виявити необхідну інформацію і використовувати її у виробленні прогнозу. Метод екстраполювання заснований на поширенні висновків, отриманих через спостереження над однією частиною явища, на інші його частини. Моделювання дозволяє за допомогою моделі зробити прогноз майбутнього стану об'єкта.

Студентові слід ознайомитися з типовою методикою прогнозування. Вона містить у собі наступні етапи:

- орієнтація перед безпосереднім прогнозуванням (визначення об'єкта, предмета, проблеми, цілей, задач, робочих гіпотез, методів, структури й організації дослідження);

- побудова вихідної моделі прогнозованого об'єкта;

- збір даних, суттєвих для рішення задачі прогнозу;

- побудова ряду показників методом екстраполяції;

- побудова пошукових моделей прогнозованого об'єкта;

- оцінка прогнозу;

- вироблення рекомендацій для прийняття рішень;

- експертиза прогнозу.

Вивчаючи друге питання “Глобальні проблеми сучасності і шляхи їх рішення”,слід звернути увагу на те, що зазначені проблеми мають загальнолюдський масштаб.

Глобальні проблеми - це проблеми, що охоплюють увесь світ і являють загрозу для існування цивілізації. Вирішити їх силами однієї держави або навіть групи держав не можна. Тут необхідно світове співробітництво на основі повної рівноправності, поваги, суверенітету кожного учасника, виконання прийнятих зобов'язань, норм міжнародного права.

Учені згрупували глобальні проблеми в три основні групи. До першої групи відносяться проблеми миру, війни, роззброювання, виживання. Друга група - це проблеми використання досягнень науково-технічного прогресу, демографічні, розвитку освіти, охорони здоров'я, культури. Третя група - це проблеми, зв'язані з природними ресурсами, енергією, продовольством, екологією.

Система глобальних проблем носить конкретно-історичний характер. Їхнє загострення може викликати кризу цивілізації. Сьогодні як ніколи загрожує можливість тотального (загального) знищення цивілізації, необоротного порушення механізмів біосферних процесів Землі і навколоземного простору. Людство не може більше покладатися на стихійність в еволюції світовлаштування. Сучасному світові потрібна стабільність, демократія, цивілізованість, позбавлення від насильства, що єдино створює умови для людського виживання.

При розгляді третього питання “Перспективи соціального розвитку” треба виходити з того, що рішення глобальних проблем вимагає нового підходу до розуміння взаємодії держав і суспільних рухів.

Соціальний прогрес – це безперервний поступальний розвиток суспільства, у якому досягаються нові, більш високі рубежі, рівні і кращі якісні його стани.

Важливою особливістю соціального прогресу є його необоротний характер. Наукове передбачення дозволяє на основі знань певних закономірностей і тенденцій історичного розвитку знаходити практичні засоби для рішення соціальних проблем. Другою особливістю соціального прогресу є зростання його темпів, динаміки, стрімкості поступального розвитку. Для нього характерні також насиченість змінами й інтенсивність наукових відкриттів, технічних винаходів, міжнародного обміну в сфері науки і культури.

Посилаючись на обмеженість природних ресурсів, дослідники сьогодні говорять про межі соціального прогресу. Однак історія свідчить про те, що наявність “певних” меж зростання соціального прогресу скоріше може послужити стимулом суспільного розвитку, ніж гальмом, тому що майбутні покоління, як це було й у минулому, знайдуть вихід із труднощів.

Інтелектуальний прогрес людства допоможе розумно розпорядитися знаннями і знайти вихід з тупиків і криз. Людина підсилить свою міць, як у минулому писемністю і друкарством, так тепер - комп'ютерами, у майбутньому - новими винаходами і нововведеннями. Соціальному прогресові не погрожує вичерпання інтелектуальних здібностей людини.

Практика підтверджує, що ведучими тенденціями соціального прогресу є зростання свободи людини, зріст гуманістичних цінностей, узгодження особистих і суспільних інтересів, консолідація демократичних сил у боротьбі за мир, інтернаціоналізація суспільних відносин, прагнення до справедливості, рівності, до гармонії відносин людини з природою.

Соціальний прогрес не застрахований від зиґзаґів і назадніх рухів, однак наукове передбачення і свідома діяльність людей допомагають виправити скривлення на його шляху.

На шляху соціального прогресу сьогодні стали глобальні проблеми. Світ постав перед вибором - загинути або вижити. Ніколи в минулому історичний вибір не був таким ясним і однозначним. Покоління, що живуть нині, повинні знайти вихід не в трагічному епілозі, а надихаючому пролозі загальнолюдської гуманітаризації, гуманізації і солідарності.

Гуманістична місія соціального прогресу полягає в тому, щоб забезпечити реальний поступальний процес розвитку людства відповідно до об'єктивних закономірностей і тенденцій.

^* _* ^*

У довідковій літературі з даної теми дивіться статті:

Современная западная философия. М.: 1991. Ст.: “Философия глобальных проблем”.

Новаяфилософская энциклопедия. В 4-х т. - М.: 2001. Ст.: “Глобалистика”, “Глобализм”, “Прогноз”, “Прогресс”.

Філософський енциклопедичний словник. - К.: 2002. Ст.: “Прогнозування”, “Прогрес / регрес”, “Філософія глобальних проблем”.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Багатомірність і сутність культури виявляється в її основних функціях: соціальній (гуманістичній), пізнавальній, аксиологічній, семіотичній, нормативній.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.