МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Зміст і структура правової соціалізації особистостіЦентральною проблемою особистості, з погляду соціології, є проблема входження її у певні соціальні спільноти, бо тільки в межах цих спільнот відбувається реалізація на практиці суспільних і особистих інтересів. Набуття соціальних рис (статусу, мети, освіти тощо) у процесі такого входження є метою соціалізації. Змістом же його є засвоєння індивідом протягом життя соціальних норм, культурних цінностей і діяльнісних принципів того суспільства, до якого він належить. Однією із фундаментальних сторін загальної соціалізації є правовий аспект соціалізації особистості. Він охоплює процес включення особистості у правові відносини, що виникають у суспільстві у зв'язку з дією права і у відповідності до правових вимог як до окремих індивідів, так і до соціальних інститутів. Ці вимоги обумовлені конкретними економічними, суспільно-політичними, соціально-психологічними і духовними особливостями того суспільства, у межах якого реалізується правовий аспект соціалізації. Отже, поняття соціалізації, запропоноване Е. Дюркгеймом, слід розуміти як процес формування основних якостей особистості на основі виховання, навчання, засвоєння соціальних ролей, внаслідок чого особистість перетворюється на реального у соціальному аспекті члена суспільства, тобто набуває здатності жити і діяти в ньому. Правова соціалізація виступає при цьому як процес набуття особистістю таких соціальних якостей, що необхідні їй для входження в суспільство як певну правову систему. У зв'язку зі складністю соціальної структури суспільства правова соціалізація суспільства означає включеність в різні соціальні групи, кожна з яких має свої погляди, цінності, традиції щодо права, його застосування і ставлення до нього. Отже, правовий аспект соціалізації має своєрідне і різко відмінне від інших аспектів соціалізації значення. Це випливає з того, що правова соціалізація є усвідомленням особистістю своєї соціальної ролі шляхом включення у соціально-правові відносини суспільства. Тобто правова соціалізація є головним напрямом формування особистості як громадянина. Оскільки головною практичною проблемою соціалізації є проблема формування таких якостей особистості, завдяки яким вона здобуває здатність пристосуватися до умов соціального життя певного суспільства, то і правова соціалізація в її реальному прояві виступає як здатність особистості адаптуватися до конкретної державної і правової системи. Механізм будь-якого аспекту соціалізації, в тому числі і правового, базується на засадах соціальної активності. Тільки завдяки такій активності особистість включається в життя суспільства, а необхідні для соціалізації якості особистості перетворюються на умови її діяльності. Завдяки тому, що правова соціалізація пов'язана з можливостями і здатністю дотримання основоположних державних і правових норм, її вплив на долю особистості має вирішальне значення. Це обумовлено тим, що фактична нездатність особистості адаптуватися до правових норм та інституціонального устрою суспільства призводить до застосування щодо такої особистості механізму примусу. Дія цього механізму щодо несоціалізованої в правовому аспекті особистості у більшості випадків виявляється згубною для неї. І це відбувається не тому, що державні або правові інститути застосували якісь особливі репресії, а тому, що ці інститути поставили такі вимоги до діяльності і самовираження особистості, які вона не може реалізувати, бо зовсім не адаптована до існуючих державних і правових умов. Саме такі обмеження і є найбільшою загрозою для здійснення її життєвих цілей і призначення. Проблема правової соціалізації особливого значення набуває в умовах ринкових відносин. Ці відносини передбачають, з одного боку, максимум ініціативи і відповідальності особистості, а з іншого — провідну роль спілкування між людьми, засвідченого державою на основі певних правових норм і що має загальновизнану форму договору. Найбільш розповсюдженими проявами правової несо-ціалізованості в цьому суспільстві є відсутність знання законів, своїх прав і обов'язків, особливо тих, що виникають, коли члени суспільства вступають у фінансові взаємовідносини, а також правова безтурботність. Така несоціалізованість є підґрунтям шахрайства і обдурювання з боку «ділових партнерів» типу «МММ» і людських трагедій для тих, хто вступив у договірні відносини з ними. Наспра- Розділ 5 Правова соціалізація особистості
вді справа дуже проста: перш ніж віддавати гроші, треба мати відомості про банківські гарантії, про наявність ліцензій для здійснення діяльності і взагалі про все, що передбачене законом. Із наведеного прикладу випливає фундаментальний висновок: кожен крок у ринковій економіці повинен звірятися з законом, а правомірність його — підтверджуватися певними нормативними актами. Іншими словами, правова соціалізація, особливо в період переходу до ринкової економіки, є не просто загальним побажанням, а передумовою виживання в прямому значенні цього слова. Правова соціалізація як відбиття процесу входження особистості у систему державно-правових відносин, які існують в суспільстві, неминуче набуває системного і багаторівневого характеру. Причиною цього є те, що і самі правові відносини мають багато рівнів. Урахування цього факту має надзвичайно важливе теоретичне і практичне значення. Його теоретичний аспект полягає у відмові від спрощеного і одномірного підходу до процесу правової соціалізації, а практичний — у необхідності диференційованого підходу до конкретних проблем соціалізації залежно від того, з яким рівнем правових відносин ці проблеми пов'язані. Без урахування багаторівневого підходу при вирішенні питань соціалізації реальна і практично значуща оцінка ефективності соціалізації є неможливою. В узагальненому вигляді можна виділити три рівні правової соціалізації особистості. Локальний, тобто спрямований на опанування обмежених аспектів певної галузі правових відносин і стосується в кожному конкретному випадку невеликої кількості особистостей або соціальних спільнот. Інституціональний, під яким розуміється соціалізація щодо правових відносин, що виникають внаслідок діяльності певних правових інститутів. Відповідно до цього цей рівень охоплює інтереси певних соціальних верств. Соціетальний рівень правової соціалізації пов'язаний з дією систем правових інститутів або правового життя суспільства в цілому. Певною мірою до цього рівня причетні всі члени суспільства. Зазначені рівні правової соціалізації істотно відрізняються один від одного за змістом, термінами дії і соціально-психологічними характеристиками учасників. При цьому є очевидним, що на кожному з рівнів завжди існує такий аспект, на пізнання і реалізацію яко- го і спрямований процес правової соціалізації, що і становить специфіку конкретного рівня. Як відомо, однією із фундаментальних ознак соціології є те, що вона визначає і оцінює за допомогою соціальних характеристик людей стан суспільних відносин і залученість до них окремих особистостей або їх спільнот. Особистості і суспільні відносини виступають при цьому як суб'єкти і об'єкти соціалізації. Суб'єктно-об'єктний характер зв'язку особистості і суспільних відносин є тим, що об'єднує всі рівні правової соціалізації та їх аналіз. Методологічною передумовою наукового підходу до питань соціалізації під зазначеним кутом зору є визначення соціального призначення і природи права. Концепція сучасного розуміння права, якщо синтезувати ідеї різних підходів до права, зводиться до того, що право — це загальний масштаб і міра свободи, і що сутністю права як суспільного явища є реалізація принципу рівності на основі органічно притаманної йому справедливості. Однак всезагальність права при наявності соціальних відмінностей між людьми і фактичної нерівності конкретних осіб та їх спільнот означає, що принцип рівності і справедливості є принципом формальної рівності, тобто такої, що в кожному конкретному випадку може мати різний соціальний зміст і наслідки. Із цього випливає, що в самій природі права закладена можливість протиріччя між правовим принципом або дією і соціальною дійсністю, в якій вони реалізуються. Існування такого протиріччя і обґрунтування шляхів його подолання становлять глибинний зміст діалектики суб'єкта і об'єкта правової соціалізації. Реальною формою прояву цього протиріччя виступає певний рівень розбіжності між правом як системою принципів рівності і справедливості і правовим життям конкретної особистості, тобто тією сферою її соціального буття, яка може бути оцінена і врегульована за допомогою права. Вияв зазначеного протиріччя і його проявів та причин, обґрунтування шляхів його подолання становлять наукову основу дослідження проблем соціалізації особистості. Однак при цьому виникає запитання, якої форми це протиріччя набуває в житті. У відповідності до поглядів на соціологію як науку об'єктом її дослідження завжди є проблемна ситуація, що концентрується в конкретному соціальному явищі, процесі або відносинах. Отже, конкретний об'єкт дослідження цікавить її настільки, наскільки Розділ 5 Правова соціалізація особистості
він є втіленням певної проблеми, на дослідження і вирішення якої чекає суспільство. Тобто можна узагальнити, що правова соціалаізація, по-перше, вивчається на певному рівні і через конкретні форми прояву, а по-друге, безпосереднім об'єктом дослідження правової соціалізації завжди є проблемна соціально-правова ситуація. Атрибутивною ознакою соціально-правової ситуації є наявність в ній домінуючої тенденції. Саме ця тенденція і визначає її зміст і спрямованість. Проблемою в широкому значенні цього поняття є прояв протиріччя між наявним рівнем знання про якесь явище і тим його рівнем, що необхідний для досягнення певної практичної (або теоретичної) мети. Проблеми соціалізації завжди визначаються протиріччям між ідеальним, бажаним призначенням правової системи і фактичною реалізацію настанов цієї системи конкретними особистостями або їх спільнотами. Практичним шляхом розв'язання будь-якої соціально-правової проблемної ситуації, що породжується процесом соціалізації, є соціальна дія. Під дією в даному випадку розуміється поведінка людини, спрямована на досягнення певної мети і що спирається на соціально-правові і особисті можливості для такої дії. Соціально-правові проблемні ситуації можна класифікувати за характером їх зв'язку з соціальними діями осіб. Розгляд соціально-правових проблемних ситуацій, які пов'язані з правовою соціалізацією особистості, свідчить про те, що до найбільш фундаментальних понять в них належать поняття «дія» (діяльність) і «суспільні відносини». Незважаючи на те, що дійові особи і в діяльності, і в суспільних відносинах — одні і ті самі конкретні особистості — зазначені поняття відбивають як суб'єктивний, так і об'єктивний аспекти процесу їх правової соціалізації. Розкриття їх взаємозалежності має основоположне пізнавальне значення. Під суб'єктивним аспектом у даному випадку розуміється вплив на правову соціалізацію безпосередньої соціальної і особистої активності окремих індивідів або соціальних груп. Кожен суб'єкт виступає при цьому як втілення самосвідомості і певного рівня культури. А об'єктивний аспект — це сукупність впливів на соціалізацію особистості, породжених соціальними явищами, які виступають щодо окремої особистості як зовнішнє джерело соціального впливу і соціальної активності в процесі входження окремих особистостей в існуючу систему суспільно-правових відносин. Значущість взаємозалежності об'єктивного і суб'єктивного аспектів у правовій соціалізації полягає, перш за все, в тому, що одна і та ж об'єктивна соціально-правова реальність при різних характеристиках стану суб'єктів соціалізації може бути джерелом різних соціально-правових проблем. А із цього випливає необхідність у подібних випадках різноманітних методів соціалізації особистості. По-друге, саме спираючись на цю взаємозалежність об'єктивного і суб'єктивного, можна вибрати методику дослідження проблем правової соціалізації і реалізувати три обов'язкові дослідницькі вимоги до проблем правової соціалізації: — точно розмежувати дійсні, реальні проблеми і «псевдопробле- — чітко усвідомити істотне і неістотне, основоположне і похідне — здійснити розчленування досліджуваної проблеми на елемен Нарешті по-третє, не враховуючи єдності об'єктивного і суб'єктивного у правовій соціалізації, неможливо дати взагалі науково об-іунтовану і практично значущу відповідь про особливості будь-якої конкретної проблеми правової соціалізації. Читайте також:
|
||||||||
|