• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Цивільна правоздатність. Цивільна дієздатність

Суб’єктами цивільних правовідносин є ті особи, які реалізують цивільні права і цивільні обов’язки у цивільних правовідносинах. Відповідно до чинного цивільного законодавства (ст. 2 Цивільного кодексу України, далі − ЦКУ) учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин також визнаються: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави й інші суб’єкти публічного права.

Фізичною особою вважається людина як учасник цивільних правовідносин (ст. 25 ЦКУ). Фізичними особами є громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства. Для того, щоб виступати суб’єктом цивільних правовідносин, фізичні особи по­винні володіти цивільною правосуб’єктністю, яка включає в себе правоздатність, дієздатність та деліктоздатність.

Цивільна правоздатність - це здатність фізичних осіб мати цивільні права та обов’язки. Зміст ци­вільної правоздатності громадян полягає у тому, що вони можуть:

• мати майно, землю, житло, техніку тощо в особистій власності;

• мати право користування житловими приміщеннями, які належать державі чи організації;

• успадковувати і заповідати майно;

• обирати рід занять і місце проживання;

• мати права авторства на твір науки, літератури і мистецтва, відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію, промисловий зразок;

• мати інші майнові та особисті немайнові права.

Цивільною правоздатністю володіють усі фізичні особи. Ви­никає вона у момент народження і припиняється у момент смерті людини.

Цивільна дієздатність - це здатність фізичних осіб своїми діями набувати для себе цивільних прав і само­стійно їх здійснювати, а також здатність своїми дія­ми створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх не­виконання. Обсяг цивільної дієздатності залежить від віку та психічного здоров’я фізичної особи. Виходячи з цього, ЦКУ визначає такі її рівні: часткова, неповна, повна, обмежена та її відсутність.

Часткова дієздатність встановлюється для малолітніх осіб (що не досягли 14 років). Фізична особа, яка не досягла 14 років, має право:

• самостійно здійснювати дрібні побутові правочини;

• реалізовувати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.

Неповна дієздатність встановлюється для фізичних осіб у віці від 14 до 18 років (неповнолітніх осіб). Крім правочинів, дозво­лених для осіб, що наділені частковою дієздатністю, фізична особа у віці від 14 до 18 років має право:

• самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

• самостійно здійснювати права на результати інтелектуаль­ної, творчої діяльності, що охороняються законом;

• бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридич­ної особи;

• самостійно укладати договір банківського вкладу (рахун­ку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку).

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за пору­шення договору, укладеного нею самостійно відповідно до за­кону, та за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відпо­відальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник.

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття).

Набуття повної цивільної дієздатності можливе і в таких випадках:

• у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття;

• фізичною особою, яка досягла 16 років і працює за трудо­вим договором;

• неповнолітньою особою, яка записана матір’ю або бать­ком дитини;

• фізичною особою, яка досягла 16 років і яка бажає займа­тися підприємницькою діяльністю (за наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування).

Обмежена цивільна дієздатність фізичної особи встановлюється судом, якщо особа страждає психічним розладом, що істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Також суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, нарко­тичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування. В такому випадку фізична особа може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини. Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за зго­дою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу нездат­на усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє опікун. Останній несе відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою.

З метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки, встановлюється опіка чи піклування.

Деліктоздатність - це здатність самостійно відповідати за май­нову шкоду, нанесену внаслідок цивільного правопорушення.

Ст. 50 Цивільного кодексу України (далі − ЦКУ) визнає також учасником (суб’єктом) цивіль­них правовідносин фізичну особу-підприємця.

Юридичною особою визнається організація, створена і зареєстрована у встановленому законом поряд­ку (ст. 80 ЦКУ). Юридична особа може бути створена шляхом об’єднання осіб та (або) майна (ст. 81 ЦКУ).

Ознаками юридичної особи є: організаційна єдність, майнова відокремленість, здатність виступати у цивільному обороті від свого імені та нести самостійну майнову відповідальність.

Організаційна єдність полягає в тому, що його учасники знаходяться у певних взаємовідносинах та ієрархії з питань управління справами юридичної особи та майнових прав. Отже, множинність учасників, об’єднаних в організацію, виступає в цивільному обороті як одна особа, один суб’єкт права. Організаційна єдність юридичної особи закріпляється установчими документами і нормативними актами, що регулюють правове положення юридичних осіб.

Майнова відокремленість - це, по-перше, наявність у юридичної особи відокремленого майна, яке належить їй на праві власності, у повному господарському віданні або оперативному управлінні; по-друге, це майно відокрем­лене від майна засновників юридичної особи, майна держави та інших суб’єктів.

Виступ у цивільному обороті від свого імені. Кожна юридична особа має своє найменування і у цивільному обороті виступає від свого імені. Від свого імені вона набуває майнових і особистих прав та обов’язків, а також може бути цивільним позивачем та цивільним відповідачем у суді.

Самостійна цивільно-правова відповідальність юридичної особи полягає в тому, що за своїми зобов’язаннями вона відповідає належним їй майном. Власники та засновники юридичної особи відповідальності за її зобов’язаннями не несуть, так само як і юридична особа не несе відповідальності за їх зобов’язаннями, крім випадків, передбачених законом.

Всі зазначені ознаки юридичної особи тільки в сукупності характеризують її як суб’єкта цивільних правовідносин.

Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів (статут або засновницький договір між учасниками), які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками).

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації, якій вона підлягає в обов’язковому порядку.

Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, передбачених законом.

Товариством є організація, створена шляхом об’єднан­ня осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією осо­бою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Установою є організація, створена однією або кілько­ма особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об’єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Для поділу юридичних осіб на види використовується така ознака, як мета створення (виникнення):

1) ті, що здійснюють підприємницьку діяльність;

2) ті, що створені для виконання державних функцій;

3) ті, що створені для забезпечення реалізації громадянами своїх громадських прав.

Створення першої групи юридичних осіб є однією із організаційно - правових форм здійснення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку та розподілу його між учасниками. Створення другої групи юридичних осіб покликане забезпечити виконання різноманітних державно-правових функцій, від господарських до управлінських. Створення третьої групи юридичних осіб є необхідним елементом реалізації громадянами України конституційних прав на управління державними справами шляхом вираження політичної волі (політичні партії), задоволення економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, безперешкодно відправляти одноособово чи колегіально релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність (релігійні громади, інші релігійні заклади чи установи).

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’яз­ки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Вона виникає з моменту її створення і припи­няється з дня внесення до Єдиного державного реєстру підпри­ємств та організацій України запису про її припинення.

Щодо дієздатності юридичної особи, то остання набуває ци­вільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з ЦК України, юридична особа наділена такими особис­тими немайновими правами:

• право на недоторканність її ділової репутації;

• право на таємницю кореспонденції;

• право на інформацію та ін.

Юридичні особи можуть створювати філії та представництва. Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташо­ваний поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Правоздатність юридичної особи припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юри­дичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, по­ділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Читайте також:

1. В.М.Шоботов. Цивільна оборона: Навчальний посібник. – Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. – 438
2. Обмеження дієздатності та недієздатність
3. Поняття та особливості суб’єктів адміністративного права. Адміністративна правоздатність та адміністративна дієздатність.
4. Поняття фізичної особи, її дієздатність та правоздатність. Фізична особа – підприємець. Юридична особа.
5. Правоздат­ність та дієздатність юридичних осіб.
6. Фізичні та юридичні особи. Правоздатність та дієздатність.
7. Цивільна відповідальність за порушення земельного законодавства
8. Цивільна дієздатність юридичної особи
9. Цивільна оборона СРСР у 1961-1991 рр.
10. Цивільна правоздатність, дієздатність
11. Часткова дієздатність: до 14 років (проектується в Цивільному кодексі України), до 15 років (за діючим законодавством).

Переглядів: 1802