Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Правове регулювання публічних доходів і видатків

Для виконання завдань і функцій держава повинна мати у своєму розпорядженні достатню кількість коштів, тобто мобілі­зувати необхідні фінансові ресурси для забезпечення фінансо­вої діяльності.

Публічні доходи − це одержані при розподілі й перерозподілі національного доходу ресурси, на підставі норм фінан­сового права скеровані до фондів коштів, які використову­ються на задоволення публічного інтересу при реалізації завдань і функцій держави, муніципальних органів та орга­нів, яким держава доручає представляти публічний фінан­совий інтерес.

Доходи бюджету − це всі податкові, неподаткові та інші над­ходження на безповоротній основі, одержання яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гран­ти). Вони посідають центральне місце в системі публічних доходів.

Відповідно, основними фінансовими інструментами фор­мування доходів є:

- податки, що становлять плату суспільства державі за ви­конання нею певних завдань та функцій, відрахування частини ВВП на суспільні цілі та потреби;

- відрахування, що здійснюються за встановленими норма­тивами та передбачають цільове призначення платежів, зокрема при зарахуванні до спеціального фонду бюджету;

- плати, які передбачають певну еквівалентність взаємовідносин між державою і платниками, оскільки держава є власни­ком ресурсів або має монопольне право на надання певних по­слуг, яких потребують юридичні та фізичні особи.

Статтею 9 Податкового кодексу України визначено перелікзагальнодержавних податків і зборів.Дозагальнодержавних належать такі податки та збори: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; збір за першу реєстрацію транспортного засобу; екологічний податок; плата за користування надрами; плата за землю; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; фіксований сільськогосподарський податок; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; мито та інші платежі. До місцевих податків і зборів належать (ст. 10 Податкового кодексу України): податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; єдиний податок; збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір.

Поряд з методами обов’язкової мобілізації коштів у доход держави усе більш широке застосування в ринкових умовах господарювання знаходить спосіб добровільної мобілізації коштів, коли держава й інші суб’єкти займають партнерські позиції у фінансових відносинах. Одним зі способів добровільної мобілізації коштів у доход держави є метод державного кредиту.

Державний кредитвизначається як сукупність суспільних відносин, що виникають із приводу надання і залучення коштів відповідно з і в державний бюджет. А в залежності від сфери розміщення державою своїх фінансових вимог і зобов’язань, що виникають із кредитних відносин, державний кредит поділяється на внутрішньодержавний і зовнішній.

Державний кредит дістає своє відображення у сумах державного боргу, який виникає у держави перед зовнішніми та внутрішніми позичальниками. Державний борг − це загальний розмір, накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вирахуванням бюджетних надлишків. Державний борг складається з внутрішнього та зовнішнього боргу держави.

Публічні видатки − одна з визначальних складових фінан­сової діяльності держави. Вони є безперервним використанням державою в особі уповноважених органів коштів бюджету і поза­бюджетних фондів як публічних фондів коштів, так і власних коштів підприємств і організацій на потреби, визначені в актах про бюджет.

У юридичній літературі публічні видатки розглядають у кіль­кох аспектах:

у юридичному − як публічні відносини, які мають соціаль­но-економічний характер та виникають при здійсненні видатко­вих операцій лише на підставі правових норм;

у матеріальному − як кошти публічних фондів, що їх розпо­діляють та використовують відповідно до правових норм;

в організаційному − як процес розподілу й використання ко­штів публічних фондів, здійснюваний відповідно до правових норм;

в економічному − як зменшення чистої вартості активів від­повідних фондів коштів унаслідок здійснення встановлених нор­мами права видаткових операцій.

Під публічними видатками розуміють витрати публічних фондів грошових коштів, які виражають урегульовані правовими нормами соціально-економічні відносини публічного характеру, що складаються при розподілі й використанні публічних фондів коштів та забезпечують задоволення публічного інтересу, визнаного державою чи органами місцевого самоврядування.

До публічних видатків держави належать:

- видатки Державного бюджету України, зокрема видатки спеціального фонду Державного бюджету;

- видатки державних цільових позабюджетних фондів кош­тів соціального призначення, в тому числі Пенсійного фонду України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- видатки спеціальних фондів грошових коштів і резервів НБУ та інших кредитних організацій, заснованих на праві дер­жавної власності;

- видатки фондів грошових коштів підприємств, установ та організацій, заснованих на державній формі власності.

До публічних видатків органів місцевого самоврядування належать:

- видатки бюджетів органів місцевого самоврядування, зокре­ма видатки спеціальних бюджетних фондів цільового призна­чення;

- видатки позабюджетних фондів органів місцевого само­врядування у випадках, коли їх утворення дозволено законодав­ством;

- видатки спеціальних фондів грошових коштів та резервів комунальних банків, якщо їх статутний капітал утворюється за рахунок коштів органів місцевого самоврядування;

- видатки фондів грошових коштів підприємств, установ та організацій, заснованих на комунальній формі власності.

Фінансування суспільних ви­датків за рахунок суспільних коштів породжує необхідність уре­гулювання процесу їх фінансування з боку держави. Держава має обов’язок фінансувати такі суспільні видатки, що мають публічний, визначальний характер щодо публіч­них доходів. Бюджетне фінансування − це безповоротне та безопла­тне відпускання коштів із Державного й місцевих бюджетів на виконання загальнодержавних функцій і функцій органів місцевого самоврядування і забезпечення діяльності бюджетних уста­нов та організацій.

 

Контрольні питання:

1. Що є предметом фінансового права?

2. Що таке фінансовий контроль?

3. Які види фінансового контролю Ви знаєте?

4. Які органи державної влади здійснюють фінансовий контроль?

5. Розкрийте поняття бюджету.

6. Що означає бюджет в матеріальному, юридичному, економічному та політичному значенні?

7. Дайте визначення бюджетного періоду.

8. Що входить до бюджетної системи?

9. Що таке бюджетний процес?

10. Які стадії бюджетного процесу?

11. В чому полягає економічна суть державних доходів?

12. Які податки і збори справляються в Україні?

13. Чим вiдрiзняється державний кредит вiд банкiвського?

14. У зв’язку з чим виникає державний борг?

15. Дайте визначення поняття «державнi видатки».

 


Читайте також:

  1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
  2. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
  3. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
  4. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
  5. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
  6. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
  7. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом
  8. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
  9. Автоматичне регулювання кількості рідкого холодильного агента,
  10. Автоматичне регулювання кількості рідкого холодильного агента,
  11. Автоматичне регулювання.
  12. Адміністративні (прямі) методи регулювання.




Переглядів: 2414

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Бюджетний процес та його учасники | Тема 9. ОСНОВИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.