Формування легіону Українських січових стрільців.

В останні роки перед війною український політичний і культурний рух вГаличині і Буковині добивався чимраз більшого успіху. Українці тут мали більший досвід громадської і політичної діяльності. Але серед українців Галичини не було єдності щодо майбутнього краю. Русофіли робили ставку на перемогу Росії в війні, яка мала визволить краї від польсько-австрійської неволі, і прагнули стати частиною Великої неподільної Російської імперії. Проте їх вплив у Галичині був незначним. Головні українські парламентські партії Галичини (Національно-демократична, Радикальна і Соціал-демократична) були лояльними до австрійського уряду і налаштовані антиросійські. , що мали парламентські фракції.

Ще наприкінці 1912р. на з'їзді провідних діячів галицьких партій і організацій було ухвалено, що у випадку війни між Австро-Угорщиною і Росією українці повинні підтримати австрійців, які допоможуть перетворити Галичину у «Український П'ємонт»— центр об'єднання усіх українських земель. Вже на початку війни 2 серпня 1914 р. вони створили Головну Українську Раду у Львові, яка закликала галичан боротися за визволення України шляхом підтримки Австрії. Головою Ради було обрано К. Левицького.

У ті ж дні була створена Центральна Бойова Управа, яка звернулась до уряду з проханням дозволити сформувати легіон Українських січових стрільців.Згода була отримана, бо цісареві потрібно було гарматне м'ясо. Більше 20 тис. добровольців записалося в Легіон, але завдяки інтригам польських політиків, які зрозуміли, що легіон може стати зародком української регулярної армії, цісар обмежив чисельність його до 2,5 тис. стрільців. Легіон УСС був включений до складу австрійської армії. Легіонери воювали під синьо-жовтими національними прапорами, мали власні нагород, наприклад, орден «Золотий тризуб». Першим командиром легіону був колишній директор гімназії М. Галушинський. Як правило, у стрільці вступали члени воєнізованих українських гімнастичних товариств «Сокіл», «Січ», «Пласт». Перше бойове хрещення січові стрільці отримали 2 травня 1915 р. при обороні гори Маківка.

Оцінюючи значення УСС, слід пам'ятати про те, що в силу своєї малочисельності вони, звичайно, не вирішували долю Першої світової війни, на фронтах якої вели активні бойові дії мільйонні армії, тому немає підстав, а врешті, й необхідності перебільшувати їх значення і роль у військових подіях 1914–1918 рр. Але це ні в якій мірі не применшує ролі і значення УСС, які в узагальненому вигляді полягали в наступному:

1. Це були перші військові формування українців після знищення українських козацьких полків Катериною II, вони стали зародком майбутньої армії.

2. УСС складалися з найкращих представників українського галицького суспільства – вчених, літераторів, журналістів, митців, студентської та гімназійної молоді тощо. Тому не дивно, що вони залишили після себе добре задокументовану історію легіону та багату літературно-пісенну спадщину.

3. Ідейна та культурно-мистецька спадщина УСС стала інтегральною частиною національної свідомості галицьких українців XX століття.

4. Велика пропагандистсько-виховна робота серед населення краю.

5. Їх героїзм та самопожертва служили прикладом наступним поколінням борців.

6. Діяльна конструктивна участь УСС у революційних подіях 1917–1920 рр. (до речі, на територіях, які були під контролем УСС, не зареєстровано жодного факту насильства щодо цивільного населення тощо).

Сама ж Головна Українська Рада проіснувала до 5 травня 1915 р., коли внаслідок об’єднання її з Союзом визволення України була тимчасово створена Загальна Українська Рада з К. Левицьким на чолі. Політичними вимогами Головної Ради було утворення самостійної України на територіях Росії і широка національно-територіальна автономія української Галичини і Буковини, об’єднаних в єдиний окремий коронний край. Тобто, Рада не виключала монархічний устрій майбутньої України під короною Габсбургів. Діячі Ради вважали, що перемога Австрії і Німеччини забезпечить незалежність України. «Нехай на руїнах царської імперії зійде сонце визволеної України!» - таке гасло лунало з Маніфесту , основного програмно-пропагандистського документу Головної Української Ради від 4 серпня 1914 року.

Висновки: На підавстрійських землях виникло кілька об’єднань, які по

різному бачили шляхи розв’язання національного питання. Найбільш впливовою серед них була Головна українська Рада. Важливе значення в національній боротьбі відігравало створення українських збройних формувань – Українських січових стрільців.

1. Які цілі ставила Головна Українська Рада?
2. На протекторат якої держави вона сподівалась?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Тема 2.2. Воєнні дії на території України в 1914 – 1917 рр.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.