Управління соціальною сферою та соціальна політика держави.

Соціальна політика держави зосереджується на формуванні ефективних умов життя всіх членів суспільства, відносин між соціальними групами, забезпеченні ефективної зайнятості, створенні соціальних гарантій і умов для поліпшення добробуту населення.

Рис . Суб’єкти та об’єкти соціальної політики

Державне регулювання в цій сфері здійснюється шляхом реалізації таких заходів: визначення мінімальної заробітної платні, мінімальних споживчих бюджетів, прожиткового мінімуму; створення державних і недержавних пенсійних фондів та фондів соціального захисту; зміни умов оплати праці, розробки нової системи пенсійного забезпечення, допомог, стипендій, окладів у бюджетних організаціях і установах та їх фінансове забезпечення; запровадження системи індексації доходів і збережень населення; розробки загальнодержавних і регіональних програм, допомоги окремим верствам населення; реалізації заходів щодо захисту внутрішнього споживчого ринку; запровадження компенсаційного механізму для населення у зв'язку з підвищенням, цін на товари і послуги

В світовій практиці розроблено багато різноманітних моделей державної соціальної політики. Виходячи з того, що в Україні на статі перехідної економіки розробка соціальної політики, яка б відповідала вимогам суспільства, є одним з основних завдань соціально-економічного розвитку, світовий досвід стає надзвичайно актуальним. Розглянемо деякі основні моделі державної соціальної політики.

* Американська ( ліберальна) – найбільше лібералізований варіант соціальної політики, який базується на принципі відокремлення соціального захисту від вільного ринку; держава в основному, забезпечує соціальний захист лише тих, хто немає інших доходів, ніж соціальні виплати.

* Шведська ( скандинавська) (Швеція, Норвегія, Фінляндія та інші) – найбільш соціалізована модель. Соціальна політика виступає як мета економічного розвитку держави. Характерними ознаками цієї моделі є: висока частка ВВП, яка розподіляється через бюджет; значні фінансові ресурси акумульовані "в руках" держави; домінування ідей рівності, справедливості, солідарності при здійсненні соціальної політики; жорстка державна політика доходів; соціальний захист населення за рахунок державних фінансових ресурсів.

* Німецька (західноєвропейська) (ФРН, Франція, Австрія) – характеризується високими обсягами ВВП, що перерозподіляється через державний бюджет (близько 50%), створення розвиненої системи соціального захисту, до якої залучаються кошти держави та підприємців.

* Японська. Передбачає проведення політики вирівнювання доходів, особливу політику використання робочої сили (систему довічного найму з деякими сучасними модифікаціями), домінуючу психологію колективізму, солідарності в доходах, виділення питань підвищення рівня життя населення в ранг національних пріоритетів.

* Англосаксонська. (Велика Британія, Ірландія, Канада) . Виступає як проміжна між лібералізованою американською та жорстко соціально орієнтованими шведською та німецькими моделями. Для неї характерні більш активна, чим в першій моделі, участь держави, але не такий значний перерозподіл ВВП (близько 40%) через держбюджет, приблизно рівний розподіл витрат на соціальну сферу між державою та підприємцями, пасивна державна політика на ринку праці.

При розробці соціальної політики держави, виходячи зі світового досвіду, використовують основні принципи:

1) раціональність – досягнення оптимального співвідношення мети соціальної політики та засобів її реалізації;

2) соціальна справедливість – визначення однакових можливостей для всіх членів суспільства;

3) соціальна безпека – передбачуваність певних життєвих ризиків.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Цілі державного регулювання АПК	\|	Суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері юстиції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.