• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Презентація творчих проектів

«Моя країна добрих справ»

ü Поділись щастям

ü Відкрий двері без ручки

ü Запали дві свічки

ü Чи є у людини душа?

ü Розкажи про вдовину лепту

ü А про жадібність і щедрість?

ü Зіграй у трубу доброти

ü Хто такий Жаднюга?

театр мініатюр

Притча Жадібність і Щедрість

Жадібність, ей, Жадібність, дай велику каструлю!

- Не дам, самій мало!

- Жадібність, ей, Жадібність, дай каструлю поменше!

- І поменше не дам!

- Жадібність, ей, Жадібність, дай тоді найменшу!

- Сказала, що не дам, значить, ніяку не дам!

- Ну, не хочеш, як хочеш! На тобі тоді пиріжок!

- Давай! А чому тільки один? Ти ж, адже, Щедрість!

- Так я й хотіла тобі побільше дати. А ти посудини не дала!

Так Жадібність сама себе і покарала...

Притча Поділіться щастям

Що це в тебе в руці?

- Щастя.

- Чому таке маленьке?

- Воно тільки моє. Таке променисте та красиве.

- Так. Чудове!

- Хочеш шматочок?

- Напевно...

- Давай долоньку. Я поділюся.

- Ой! воно таке... тепле...

- Подобається?

- Дуже, дякую!

- Близьким людям ніколи не говорять "дякую".

- Чому?

- Вони завжди все розуміють і без слів. По очах.

- А чужі?

- Чужі говорять "дякую" таким же чужим. Прийде час, і ти це зрозумієш.

- Знаєш, мені набагато краще, коли щастя в руці...

- Так завжди буває.

- А якщо я з кимось поділюся?

- У тебе додасться твого.

- Чому?

- Сам не знаю. Тільки потім воно стане ще теплішим.

- А руки об нього обпекти можна?

- Руки обпікають об заздрість. Об щастя їх обпекти не можна.

- Знаєш, я знаю з ким поділитися цим дивом.

- Я радий цьому.

- Тоді...

- Саме так, побачимося ще. Поділися ним. Адже так багатьом його не вистачає...

Притча Кремінь і кресало

Отримавши одного разу сильний удар від Кресала, Кремінь обурено запитав у кривдника:

- З чого це ти так накинулася на мене? Я тебе знати не знаю. Ти мене, мабуть, з кимось плутаєш. Залиш, будь ласка, мої боки в спокої. Я нікому не завдаю зла.

- Не гнівайся попусту, друже, - з посмішкою мовило Кресало у відповідь. - Якщо ти наберешся трохи терпіння, то незабаром побачиш, яке диво я витягну з тебе.

При цих словах Кремінь заспокоївся і став терпляче зносити удари Кресала. І, нарешті, з нього був висічений вогонь, здатний творити справжні чудеса. Так терпіння Кременю було по заслугах винагороджено.

Якщо і ми будемо терпляче переносити негоди і тяготи життя і покладатися у своєму житті на волю Бога, то Він висіче з нас те, що нам навіть складно собі уявити.

ПритчаДвері без ручки

Якось один художник намалював картину "Христос біля дверей". Один з його друзів говорить йому:

- Гарна картина. Але тільки в ній є одна помилка.

- Яка помилка?

- Ти намалював двері, у яких немає ручки.

- Та ні ж. Немає там ніякої помилки. Ручка є, тільки вона... лише зі зворотнього боку.

Бог ніколи нікого не примушує слідувати за ним; Він ніколи не вривається у двері нашого серця, а лише стукає... Чи чуємо ми Його стук? Чи гостинні ми для Бога? Чи впустили ми Його в своє серце? Якщо ні, то є той, хто вривається в нього без запрошення. Лукавий ніколи не церемониться з нами.

Нехай же в наших серцях завжди живе Христос, і тоді місця лукавому не буде. Впустіть у своє серце Христа, адже Він стукає, а ручка то з Вашого боку.

Притча Дві свічки

Шкода мені тебе... - сказала незасвічена свічка своїй запаленій подрузі. - Короткий твій вік. Ти весь час гориш, і незабаром тебе не стане. Я набагато щасливіша за тебе. Я не горю, і, отже, не тану; лежу спокійно на боці і проживу дуже довго. Твої ж дні полічені.

Відповідала палаюча свічка:.

- Я анітрохи не шкодую про це. Моє життя прекрасне й сповнене значення. Я горю, і віск мій тане, але від мого вогню запалюється безліч інших свічок, і мій вогонь від цього не убуває. Я світлом розганяю морок ночі; радую очі дитини на святі; оздоровляю повітря біля ліжка хворого, бо збудники хвороб не виносять живого вогню; або підношуся символом молитовного устремління людини. Хіба коротке життя моє не прекрасне?

І мені шкода тебе, незасвічена моя сестро. Жалюгідна твоя доля. Ти не виконала свого призначення; і що з твоєю душею - вогнем? Так, ти пролежиш в цілості довгі роки, але кому ти потрібна така, і яка радість і користь від тебе? Право, краще горіти, ніж спочивати, тому що в горінні - життя, а у сплячці - смерть. І ти жалієш мене, що я скоро згорю і перестану жити, але ти в твоїй бездіяльності й не починала жити, і так і помреш, не почавши. А життя пройде повз.

Так говорили дві свічки.

Притча Чи є в людини душа?

Два студенти розговорилися, і тут один з них раптом заявив:

- Та немає ніякої душі у людини: її існування ніхто не довів!

- Так ти у нас, значить, бездушний?

- Так, немає її в мене.

- Тоді до тебе слід ставитися як до... речі?

- З чого це раптом?

- Шкільне правило: жива істота - "хто", нежива - "що".

Ось так нелогічно мислять люди, які прагнуть віддалитися від Бога, часто спираючись на найбезглуздіші доводи...

Люди з відкритою душею бачать, до чого ж величезне щастя, що ми всією своєю сутністю можемо зануритися в прекрасне, вбирати найяскравіші фарби, відчувати смак життя, з подивом захоплюватися красою створеного Богом світу, дарувати іншим радість, любити... і дякувати Йому за все!...

Нехай же ДУША кожної людини просто скоріше ПРОЗРІЄ для цього!

Притчапро Жаднюгу

В одному монастирі Греції був звичай: за важку роботу давати братії трохи грошей. Ченці в монастирі називаються братією, адже вони живуть, немов велика родина. Багато ченців хотіли попрацювати більше, а отримані гроші роздати бідним. Тільки один чернець робив завжди по-іншому. Ніхто ніколи не бачив, щоб він подав милостиню хоча б одному біднякові. І його прозвали Жаднюгою.

Минали роки. Все залишалося, як і раніше. "От скупердяй!" - думали інші ченці. Але прийшов час перейти ченцеві, прозваному Жаднюгою, в життя інше, і він помер.

Коли в навколишніх селищах дізналися про смерть Жаднюги, в монастир стали стікатися всі жителі, щоб попрощатися з померлим. Вони оплакували Жаднюгу і жалкували про його смерть. А братія дуже дивувалася.

- Що доброго зробила вам ця людина? Чому ви так оплакуєте його? - Запитували вони. Один селянин сказав:

- Він урятував мене!

А інший додав:

- І мене!

Селяни працювали з ранку до вечора, щоб нагодувати своїх дітей. Але без вола важко орати землю. Якщо ж у родині був віл, то діти вже не сиділи без хліба. І ось чернець, якого прозвали Жаднюгою, збирав гроші і купував найбіднішим волів. Так він рятував їх від голоду та бідності. Як же були здивовані всі ті, хто вважав цього ченця жаднюгою!

Притча Труба доброти

Двоє друзів багато працювали і багато доброго зробили за своє життя. Коли вони потрапили на Небеса, до них підлетів ангел і сказав:

- Ваше добро відчинило перед вами двері в чертоги раю. Господь доручив мені одному з вас вручити трубу доброти. Музика цієї труби буде потрапляти в серця людей, що живуть на Землі, і розповідати їм про доброту.

Зраділи друзі і переглянулись - кому ж із них дістанеться труба?

- Я завжди по-доброму ставився до своїх батьків, дітей і дружини. Я часто допомагав сусідам без всякої плати і давав гроші біднякам, - сказав один.

- Мій друг не раз виручав мене, - підтвердив його товариш. - Слава Богу, мені пощастило зустріти в житті безліч добрих людей. Моя мати була ангелом доброти, я просто зобов'язаний хоча б частинку цього добра повернути людям...

Ангел жестом зупинив його і вручив йому величезну сяючу трубу.

- Чому ви вирішили вручити трубу моєму товаришеві? - Ображено запитав перший друг. - Я був багатшим і більше допомагав людям.

- Уподібнюйся трубі, коли говориш про добро, отримане від інших. Будь подібний могилі, коли говориш про добро, яке виявлено тобою, - відповів ангел.

Притча про вдовину лепту

Ісус Христос разом зі своїми учнями сидів навпроти скарбниці храму та дивився, як люди кидали мідні монети до скарбниці. Заможні люди жертвували багато монет, а бідна вдова змогла пожертвувати тільки дві лепти. Побачивши це Ісус промовив до своїх учнів:

Уроки

справедливості

РОЗДІЛ ІІ

Любі діти!

Спробуємо разом запалити вогонь справедливості у наших серцях!

Спробуємо разом довести, що християнська справедливість завжди поєднується з Любов’ю!

Спробуємо разом творити майбутню справедливу українську спільноту!

Спробуємо разом вчитись працювати чесно!

Спробуємо разом виконувати дані нами обіцянки!

Спробуємо разом бути правдомовними!

Спробуємо разом вчитися керувати свої часом, бути пунктуальними!

Спробуємо разом жити і вчитися за законами добра і християнської моралі!

Спробуємо разом бути вільними і надійними людьми!

А розпочинати творити справедливу вільну українську спільноту потрібно із себе! Тоді вперед!

Успіхів вам у пізнанні справедливості!!!

Читайте також:

1. Аналіз ефективності інвестиційних проектів
2. Аналіз зарубіжних проектів
3. АРХІВИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ПРОЕКТІВ АРХІВНИХ РЕФОРМ
4. Види проектів.
5. Визначення прибутковості інвестиційних проектів
6. Визначимо коефіцієнт ефективності для цих проектів.
7. Виконавці проектів і учасники торгів
8. Використання у мові словотворчих моделей для творення нових назв
9. Вітчизняний досвід реалізації проектів з формування здорового способу життя.
10. Генезис творчих здібностей
11. Державне регулювання інвестицій в будівництво. Державна експертиза інвестиційних проектів.
12. Детермінанти розвитку творчих здібностей

Переглядів: 913