Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Детермінанти розвитку творчих здібностей

РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ

Тема 4.

1. Детермінанти розвитку творчих здібностей.

2. Генезис творчих здібностей.

3. Розвиток творчих здібностей у дітей різного віку.

4. Вправи на розвиток творчих здібностей.

 

Нагадаємо, що творчість це діяльність, що породжує щось нове, незвичне, оригінальне на основі реорганізації попереднього досвіду та формування нових комбінацій знань, умінь, продуктів. А отже, тренінги по розвитку творчих здібностей людини повинні бути основані на принципах пошуку нових комбінаторних зв’язків.

Що потрібно для творчості? Нові думки і дії, високий рівень знань, уміння аналізувати явища, порівнювати, узагальнювати, систе­матизувати, вибірково запам’ятовувати. Ці уміння з успіхом досягаються навіть на уроках традиційних форм навчання. Залучення ж у навчальний процес широкого загалу проблемних ситуацій, які моделюють умови винахідництва, дослідництва, експерименту, сприяє розвитку творчого мислення, евристичності, самостійність думки.

Припускаючи існування творчої здатності як такої, варто прослідкувати процес її виникнення і розвитку. Стосовно цього питання існують різні точки зору.

Так, ряд досліджень засвідчують перевагу спадкових детермінант креативності та творчих здібностей.

Спроба виявити спадкові детермінанти творчих здібностей була зроблена в роботах дослідників, що належать до вітчизняної школи диференційованої психофізиології. Представники цього напряму стверджують, що в основі загальних здібностей лежать властивості нервової системи (задатки). Гіпотетичною властивістю нервової системи людини, яка могла б в ході індивідуального розвитку детермінувати креативність, вважається “пластичність” (флексебільність). Полюсом, протилежним пластичності, є ригідність, яка виявляється у малій вариативності показників електрофізіологічної активності центральної нервової системи, утрудненні переключення, неадекватності перенесення старих способів дій на нові умови, стереотипності мислення і т.д. Проте питання про прямий зв'язок пластичності з креативністью залишається відкритим.

В.П. Ефроїмсон виявив таку біологічну ознаку як високе чоло креативних людей.

Л.І. Полтавцева відзначила взаємозв'язок темпераменту і творчих здібностей: побіжність залежить від характеристик темпераментної активності (пластичність і темп) і емоційної чутливості в предметному середовищі, а гнучкість – від соціальної емоційної чутливості і індексу загальної активності.

Відзначаючи роль несвідомих процесів у творчості, досліджується функціональна асиметрія мозку (В.С.Ротенберг, С.М.Бондаренко, Р.М.Грановський і ін.). Згідно цьому підходу індивід з переважаючою лівопівкульною стратегією мислення ймовірніше має бути менш креативним, а з переважаючою правопівкульною стратегією – більш творчо продуктивний.

Ю.Б. Гіппенрейтер виявила наступні факти.

1. Факти про те, що природно здібності повторюються у нащадків видатних людей, не є строгими, оскільки не дозволяють розвести вплив спадковості і середовища: при виражених здібностях батьків з більшою вірогідністю створюються сприятливі, а іноді й унікальні умови для розвитку тих же здібностей у дітей.

2. Більш сторогими є факти дослідження із застосуванням близнюкового методу. Кореляції були невисокі, що дозволило зробити висновок: вплив спадковості в детермінацію індивідуальних відмінностей по рівню розвитку дивергентного мислення досить невеликий.

Таким чином, визнається невисока вірогідність наслідуваності індивідуальних креативних відмінностей.

З іншого боку багатьма ученими вивчається вплив середовища. Так, показовими є результати кроскультурних досліджень (Торренс).

1. Характер культури впливає на тип креативності і процес її розвитку.

2. Розвиток креативності не визначається генетично, а залежить від культури в якій виховувалася дитина.

3. Не існує перерви в розвитку креативності. Спад в розвитку креативності може бути пояснений за рахунок того, наскільки виражені нові вимоги і стресові ситуації, з якими стикається дитина.

4. Спад в розвитку креативності можна зняти в будь-якому віці шляхом спеціального навчання.

Висновки А.Адлерапро те, що творчість є способом компенсації комплексу меншовартості, також приводять до думки про вплив середовища.

Також дослідники відводять вирішальну роль впливу сімейних відносин. У дослідженнях Д.Манфілда, Р.Альберта і М.Рунко були виявлені зв'язки між негармонійними відносинами в сім'ї, психотичністю батьків і високою креативністю дітей. Проте, ряд інших дослідників указують на необхідність гармонійних відносин для розвитку креативності. Наприклад, один з висновків Е.В.Алфеєвої: негармонійне сімейне виховання надає гальмуючу дію на розвиток креативних рис особистості дитини. Аналіз фактів сімейних відносин дозволив Дружініну зробити висновок: сімейне середовище, де, з одного боку, є увага до дитини, а з іншого боку, де до неї пред'являються різні, неузгоджені вимоги, де малий зовнішній контроль за поведінкою, де є творчі члени сім'ї і заохочується нестереотипна поведінка, приводить до розвитку креативності у дитини.

На основі аналізу умов виховання і спадковості Ю.Б.Гіппенрейтер робить наступний висновок: чинники середовища мають таку ж вагу, як і чинник спадковості, і можуть іноді повністю компенсувати або, навпаки, нівелювати дії останнього.

Таким чином, існують різні підходи, які зводяться до розгляду творчої здатності як природженої характеристики, що не змінюється, і як ту, що піддається змінам. Проте, видно, що чинники, що роблять вплив на розвиток креативності ще недостатньо вивчені.

 


Читайте також:

  1. III.Цілі розвитку особистості
  2. III.Цілі розвитку особистості
  3. III.Цілі розвитку особистості
  4. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
  5. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
  6. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
  7. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
  8. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
  9. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства
  10. АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ|направлень| РОЗВИТКУ МЕТОДІВ РОЗПІЗНАВАННЯ
  11. АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ|направлень| РОЗВИТКУ МЕТОДІВ РОЗПІЗНАВАННЯ
  12. АНАЛІЗАТОРІВ У ПРОЦЕСІ РОСТУ ТА РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ.




Переглядів: 1702

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Психофізіологічні механізми творчих здібностей. | Генезис творчих здібностей

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.019 сек.