Детермінанти розвитку творчих здібностей

РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ

Тема 4.

1. Детермінанти розвитку творчих здібностей.

2. Генезис творчих здібностей.

3. Розвиток творчих здібностей у дітей різного віку.

4. Вправи на розвиток творчих здібностей.

Нагадаємо, що творчість – це діяльність, що породжує щось нове, незвичне, оригінальне на основі реорганізації попереднього досвіду та формування нових комбінацій знань, умінь, продуктів. А отже, тренінги по розвитку творчих здібностей людини повинні бути основані на принципах пошуку нових комбінаторних зв’язків.

Що потрібно для творчості? Нові думки і дії, високий рівень знань, уміння аналізувати явища, порівнювати, узагальнювати, систематизувати, вибірково запам’ятовувати. Ці уміння з успіхом досягаються навіть на уроках традиційних форм навчання. Залучення ж у навчальний процес широкого загалу проблемних ситуацій, які моделюють умови винахідництва, дослідництва, експерименту, сприяє розвитку творчого мислення, евристичності, самостійність думки.

Припускаючи існування творчої здатності як такої, варто прослідкувати процес її виникнення і розвитку. Стосовно цього питання існують різні точки зору.

Так, ряд досліджень засвідчують перевагу спадкових детермінант креативності та творчих здібностей.

Спроба виявити спадкові детермінанти творчих здібностей була зроблена в роботах дослідників, що належать до вітчизняної школи диференційованої психофізиології. Представники цього напряму стверджують, що в основі загальних здібностей лежать властивості нервової системи (задатки). Гіпотетичною властивістю нервової системи людини, яка могла б в ході індивідуального розвитку детермінувати креативність, вважається “пластичність” (флексебільність). Полюсом, протилежним пластичності, є ригідність, яка виявляється у малій вариативності показників електрофізіологічної активності центральної нервової системи, утрудненні переключення, неадекватності перенесення старих способів дій на нові умови, стереотипності мислення і т.д. Проте питання про прямий зв'язок пластичності з креативністью залишається відкритим.

В.П. Ефроїмсон виявив таку біологічну ознаку як високе чоло креативних людей.

Л.І. Полтавцева відзначила взаємозв'язок темпераменту і творчих здібностей: побіжність залежить від характеристик темпераментної активності (пластичність і темп) і емоційної чутливості в предметному середовищі, а гнучкість – від соціальної емоційної чутливості і індексу загальної активності.

Відзначаючи роль несвідомих процесів у творчості, досліджується функціональна асиметрія мозку (В.С.Ротенберг, С.М.Бондаренко, Р.М.Грановський і ін.). Згідно цьому підходу індивід з переважаючою лівопівкульною стратегією мислення ймовірніше має бути менш креативним, а з переважаючою правопівкульною стратегією – більш творчо продуктивний.

Ю.Б. Гіппенрейтер виявила наступні факти.

1. Факти про те, що природно здібності повторюються у нащадків видатних людей, не є строгими, оскільки не дозволяють розвести вплив спадковості і середовища: при виражених здібностях батьків з більшою вірогідністю створюються сприятливі, а іноді й унікальні умови для розвитку тих же здібностей у дітей.

2. Більш сторогими є факти дослідження із застосуванням близнюкового методу. Кореляції були невисокі, що дозволило зробити висновок: вплив спадковості в детермінацію індивідуальних відмінностей по рівню розвитку дивергентного мислення досить невеликий.

Таким чином, визнається невисока вірогідність наслідуваності індивідуальних креативних відмінностей.

З іншого боку багатьма ученими вивчається вплив середовища. Так, показовими є результати кроскультурних досліджень (Торренс).

1. Характер культури впливає на тип креативності і процес її розвитку.

2. Розвиток креативності не визначається генетично, а залежить від культури в якій виховувалася дитина.

3. Не існує перерви в розвитку креативності. Спад в розвитку креативності може бути пояснений за рахунок того, наскільки виражені нові вимоги і стресові ситуації, з якими стикається дитина.

4. Спад в розвитку креативності можна зняти в будь-якому віці шляхом спеціального навчання.

Висновки А.Адлерапро те, що творчість є способом компенсації комплексу меншовартості, також приводять до думки про вплив середовища.

Також дослідники відводять вирішальну роль впливу сімейних відносин. У дослідженнях Д.Манфілда, Р.Альберта і М.Рунко були виявлені зв'язки між негармонійними відносинами в сім'ї, психотичністю батьків і високою креативністю дітей. Проте, ряд інших дослідників указують на необхідність гармонійних відносин для розвитку креативності. Наприклад, один з висновків Е.В.Алфеєвої: негармонійне сімейне виховання надає гальмуючу дію на розвиток креативних рис особистості дитини. Аналіз фактів сімейних відносин дозволив Дружініну зробити висновок: сімейне середовище, де, з одного боку, є увага до дитини, а з іншого боку, де до неї пред'являються різні, неузгоджені вимоги, де малий зовнішній контроль за поведінкою, де є творчі члени сім'ї і заохочується нестереотипна поведінка, приводить до розвитку креативності у дитини.

На основі аналізу умов виховання і спадковості Ю.Б.Гіппенрейтер робить наступний висновок: чинники середовища мають таку ж вагу, як і чинник спадковості, і можуть іноді повністю компенсувати або, навпаки, нівелювати дії останнього.

Таким чином, існують різні підходи, які зводяться до розгляду творчої здатності як природженої характеристики, що не змінюється, і як ту, що піддається змінам. Проте, видно, що чинники, що роблять вплив на розвиток креативності ще недостатньо вивчені.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Психофізіологічні механізми творчих здібностей.	\|	Генезис творчих здібностей

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.