Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Сучасні тенденції у розвитку політичного лідерства

В останні десятиліття в розвитку політичного лідерства позначився ряд нових тенденцій. Для величезної кількості людей масштабні стресові ситуації, які властиві ХХ ст., корінні зміни, викликані науково-технічним прогресом, породили глобальні проблеми, що кидають виклик людської цивілізації. Дані обставини пред'явили нові, підвищені вимоги до політичних лідерів. Масштабною тенденцією в еволюції лідерства став різкий ріст відповідальності політичних лідерів за долі людей, за сьогодення й майбутнє народів і держав, якими вони управляють. Сучасні політичні лідери вже не можуть висувати програми розвитку своїх держав без урахування глобальних проблем людства.

Важливою тенденцією в розвитку політичного лідерства в останні десятиліття є концентрація активності лідерів на економічних і соціальних проблемах. Особливо це відрізняє політичних лідерів демократичних держав. Розвиток даної тенденції обумовлено багатьма обставинами. Головна з них полягає в тім, що ріст добробуту нації, пов'язаний з активністю того або іншого політичного лідера, – найбільший наочний показник для визнання політичного діяча як політичного лідера. Інша обставина пов'язана з великими тимчасовими рамками політичної активності (наприклад, президенти вибираються на 4-5 років). Високий економічний результат, ріст добробуту нації – головна передумова для обрання на ще один строк.

Американський політолог Р. Такер відзначає таку тенденцію як зниження ймовірності появи в сучасних умовах політичних лідерів-героїв, таких, наприклад, як Наполеон. Причин дуже багато. Це й поділ влади, і обмеження діяльності лідерів конституційними й правовими нормами й ін. Крім того, як уже підкреслювалося, великі політичні лідери з'являються в періоди глибоких криз. Кризові періоди – це війна й пов'язана з нею розруха, це найглибші спади виробництва обумовлені циклічним характером розвитку економіки. Якщо мати на увазі типові для минулого кризові ситуації, то їхня ймовірність у цей час з відомих причинах істотно знижена. Нова світова війна несе в собі загрозу самому існуванню людства при можливості використання ядерної зброї. Що стосується економічних криз, подібних до кризи 30-х років, те сучасні держави навчилися їх прогнозувати й не допускати. Саме із цих причин для сучасності типові не лідери-герої, а такі політичні лідери, які в конкретних умовах забезпечують своїм країнам три найвищі цінності: національну безпеку, ріст добробуту народу й права людини.

У міру скорочення у світі недемократичних режимів і відповідно становлення нових демократичних держав виявляється тенденція скорочення меж влади політичного лідера. Розвитку даної тенденції сприяє вдосконалювання системи поділу влади.

Особливо варто виділити таку тенденцію в розвитку лідерства як професіоналізація. Політична праця поступово стає професією, аналогічною професії конструктора, лікаря або адвоката. Вона стає головним і постійним джерелом доходу. Хоча професійні політики займають виборні посади, більшість із верхнього ешелону влади звичайно зберігає свій рід занять навіть після зміни правлячої партії. Цьому сприяє акумуляція ними ряду політичних посад у парламенті, партії, органах місцевого самоврядування й деяких інших установ.

У ряді країн (Японія, Франція, США й ін.) проблема професіоналізації політичної діяльності вирішується відбором майбутніх політичних лідерів ще в дитячому або підлітковому віці і їхній підготовці в спеціальних школах й університетах. Такі міри, які пов'язані із розвитком політичної участі громадян і зміцненням контролю за тими, хто має владу , сприяють підвищенню ефективності політичного лідерства, його підпорядкованості інтересам усього суспільства.

Питання й завдання

1. Розкрийте зміст понять “лідерство” й “політичне лідерство”.

2. Як обґрунтовується природа лідерства в теорії рис? У чому недоліки цієї теорії?

3. У чому достоїнства й недоліки ситуаційної теорії?

4. Що нового відкриває психоаналіз у розумінні природи лідерства?

5. У чому сутність типології лідерства в роботах М. Вебера?

6. Які типи лідерства виділяються залежно від сформованого іміджу лідера?

7.Розкрийте зміст функцій політичного лідерства.

8. Якими якостями, на Ваш погляд, повинен володіти сучасний лідер?

9. Які типи лідерів представлені на політичному олімпі України?

Рекомендована література

1. Выдай А. Лидерство: мужчина и женщина // Персонал. – 2001. – № 3. – С. 26 – 31.

2. Денисюк С. Гендерні аспекти формування іміджу політичного лідера // Політичний менеджмент. – 2007. – № 2. – С. 106 – 113.

3. Пахарев А.Д. Политическое лидерство и лидеры. – К., 2001.

4. Піча В. М., Хома Н. М. Політологія: Навчальний посібник. – К.- Львів, – 2001

5. Політологія: Підручник / М.І. Панов (керівн. авт. кол.), Л. М. Герасіна, В. С. Журавський та ін. – К., 2005.

6. Почепцов Г.Г. Имиджиология. – К., 2001.

7. Рудич Ф. Політичне лідерство і стратегії реформ у країнах Центральної і Східної Європи // Політичний менеджмент. – 2007. – № 2. – С. 25 – 46.

8. Траверсе О. Політичне лідерство і його роль в суспільно-політичних перетвореннях // Політичний менеджмент. – 2006. – № 3. – С. 86 – 96.

9. Холод О.М. ЗМІ та імідж політиків. – К., 2004.

10. Щербинина Н.Г. Теории политического лидерства: Учебное пособие. – М., 2004.

11. Юрченко Н. Феномен политического лидерства // Политический менеджмент. – 2004. – № 1. С. 63 – 74.


Читайте також:

  1. III.Цілі розвитку особистості
  2. III.Цілі розвитку особистості
  3. III.Цілі розвитку особистості
  4. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
  5. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
  6. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
  7. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
  8. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
  9. АКТИВІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО РУХУ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ
  10. Актуальні тенденції організації іншомовної освіти в контексті євроінтеграції.
  11. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства
  12. Аналіз динаміки розвитку фабрик програм




Переглядів: 2654

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
З. Функції політичних лідерів | Тема 16 Політичні еліти

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.