Особливості поведінки людей в економічній та політичній сферах.

Дія ринкових принципів у політичній сфері

У соціальних і гуманітарних науках отримала велике поширення концепція раціонального вибору, сутність якої полягає в перенесені принципів ринкової економіки на інші сфери суспільного життя. Та чи інша соціальна група, що діє в певній сфері суспільного життя з метою отримання матеріальної чи іншої вигоди, як правило, визначає відповідні сфери поширення і можливі варіанти своєї діяльності.

Особливо чітко цей принцип простежується в політичній сфері. Ринкові принципи вибору в політичній сфері аналізуються в працях Г.Тейлора, Дж.Бьюкенена, И.Шумпетера, Дж.Даунса та ін. Вони розглядають уряд, парламент, партії і виконавчі органи як інститути і організації, які складаються з індивідів, що переслідують у політичній сфері свої інтереси за принципом ринкової конкуренції у сфері економіки. При цьому головна їх мета - обрання на політичну посаду. Для здійснення власних цілей вони пропонують привабливі програми. Політичні діячі, що беруть участь у виборах, пропонують як товар свої політичні програми, в той час як виборці купують цей товар, вважаючи, що він принесе їм вигоду. Оцінюючи цей підхід, не можна репрезентувати таким чином: немов важелі економічної вигоди превалюють над всіма іншими інтересами і політичні діячі від самого початку керуються злочинними мотивами.

Згідно з Дж.Бьюкененом, людина, яка робить вибір, ототожнює свої економічні інтереси з благами, що мають для нього суб'єктивну цінність. Така поведінка характерна не тільки для ринку, а й для політики. Застосування концепції обміну до аналізу політики спростовує відому філософську помилку, що люди беруть участь у політичній діяльності для устремлінь у пошуку добра, справедливості і краси. Політика також є ареною жорсткої конкуренції. До того ж, у будь-якому державному утворені існує конкуренція між службовцями в питанні просування по кар'єрній драбині. Отже, конкуренція властива не лише ринку; а й політичному сектору.

У політекономічній літературі, особливо тій, яка присвячена проблемі соціального вибору, економічна поведінка людей трактується як устремління до максимізації матеріальних благ шляхом взаємного обміну на ринку; а політична поведінка - як участь їх у процесі голосування на періодичних виборах і приєднання до різних зацікавлених груп та політичних партій.

Вважається, що в політичній сфері людина робить такий самий вибір на ринкових принципах, як і в економічній. Рішення голосувати на виборах за того чи іншого кандидата є таким самим вибором, як і купівля товару. Це не означає повної тотожності економічної і політичної сфер, адже між ними є відмінності. Вони зумовлені не цілями індивідів, а природою цих двох сфер. Державні рішення розглядаються в цій моделі лише як засоби досягнення цілі за аналогією з фірмою, яка ставить за мету отримати прибуток. Законодавці і представники виконавчої влади прагнуть не стільки виконати вимоги і задовольнити інтереси виборців, скільки втілити в життя власні інтереси.

Своїх корисливих цілей політики досягають за допомогою політичних партій, які для них є засобами інформування своїх виборців з найменшими витратами. Для забезпечення захисту інтересів своїх членів партії прагнуть до збереження чи завоювання політичної влади шляхом отримання перемоги на виборах.

Дж.Бьюкенен обгрунтував положення про те. що в політиці немає такого децентралізованого обміну; як у ринковій економіці. Суб'єкти політичного процесу не можуть керуватись звичайними правилами торгівлі, адже споживачами суспільних благ є не лише окремий індивід, а суспільство в цілому. Проте в політиці все ж існує аналог вільної торгівлі. Це згода між людьми, що властиво будь-якому обміну.

П.Мілгром і Дж.Робертс писали, що виникнення будь-якого інституту зумовлює виникнення певних цінностей, повноважень і процедур, що передбачає матеріальні витрати на переговорні процеси і процеси прийняття рішень. Водночас, якщо протягом певного часу відбувається регулювання промисловості, вона буде розвиватися в тому напрямі, шо й низка провідних підприємств, і перетвориться в захисників державного регулювання.

Політолог У.Нордхаус дійшов висновку; що кожний уряд у кінці строку перебування при владі будь-якими методами прагне стимулювати розвиток економіки.

Потрібно враховувати й той факт, що участь виборців у виборах значною мірою залежить від розмірів видатків кандидата для проведення своєї передвиборчої кампанії. Переважно ці видатки спрямовуються на інформування виборців, рекламу кандидата та його програми. Компетентне голосування вимагає від громадян більш високого рівня усвідомлення й поінформованості щодо політичних реалій, ніж рішення, які приймаються в ринковій сфері. Як правило, більшість виборців віддадуть свої голоси тим кандидатам, які балотуються на більш високі посади, ніж тим, хто балотується на менш знанні пости. У результаті активізації економічної діяльності під час виборчої компанії рівень інфляції підвищується; після проведення виборів інфляція знижується зв'язку із зниженням рівня діючої активності. Стан економіки в рік виборів має значний вплив на їх результати.

У виборців також є ідеологічні уподобання, і вони надають перевагу більш компетентній адміністрації. За певних обставин результат голосування на виборах може залежати від уподобання "середнього виборця". Можна мати комплекс політичних інститутів, але якщо вони не відповідають уподобанням середнього виборця. їх слід змінювати до тих пір. поки вони не будуть відповідати цим уподобанням. Серед таких інституцій можуть бути політичні партії, платформи яких більшою мірою збігатимуться з позицією середнього виборця.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Співвідношення економіки та політичної економіки.	\|	Тенденції до зростання ролі ідей у політичному процесі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.