• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Класифікація банківських кредитів

Кредит - це економічні відносини між суб'єктами ринку з приводу перерозподілу вартості на засадах поверненості, строковості і платності.

Кредит – це грошові кошти, які надаються за кредитною угодою кредитором позичальнику або групі позичальників.

Банківські кредити можна класифікувати по-різному. Найбільш прагматичною можна вважати класифікацію, в основу якої покладено такі ознаки банківських кредитів:

- термін використання;

- забезпечення;

- ступінь ризику;

- метод надання;

- спосіб повернення;

- строк повернення;

- характер визначення процента;

- спосіб сплати процента;

- кількість кредиторів;

- призначення.

Існують також банківські послуги кредитного характеру.

1. За терміном використання розрізняють кредити:

- короткострокові;

- середньострокові;

- довгострокові.

Короткострокові кредитинадаються на строк до одного ро­ку. В українській банківській практиці вони є найпоширенішими. Середньострокові кредитинадаються на період від одного до трьох років, а довгострокові— понад три роки. Суттєвої різниці між середньостроковими і довгостроковими кредитами не­має, тому банки України не виділяють їх окремо, хоча в країнах Заходу існує певне їх відокремлення.

Короткострокові кредити відрізняються від середньо- і довго­строкових не тільки терміном використання, а й об'єктами вкла­дення і джерелами повернення.

З участю короткострокового кредиту формується переважно оборотний капітал товаровиробника (підприємця). Він опосеред­ковує переважно поточну діяльність позичальника, а джерелом його повернення є кошти, які вивільнилися з обороту внаслідок реалізації об'єкта (проекта), що був прокредитований, тобто поточні грошові надходження.

З участю довгострокового кредиту здійснюється відтворення основного капіталу й опосередковується інвестиційна діяльність позичальника. Джерелом повернення такого кредиту є прибуток від упровадження заходів, що прокредитовані, тобто їх економіч­ний ефект.

2. Згідно з критерієм забезпечення розрізняють кредити забезпе­чені, або ломбардні, і незабезпечені, або бланкові.

Більшість банківських кредитів надається під певне забезпе­чення. Забезпеченість — один із принципів банківського креди­тування. Формами забезпечення банківських кредитів в основно­му є рухоме і нерухоме майно позичальника.

Незабезпечені (бланкові) кредити становлять невелику частку у позичковому портфелі банків. Вони можуть надаватися при ви­сокому ступені довіри банку до позичальника. їх розмір, як пра­вило, обмежується власним капіталом банку. Найчастіше бланко­вий кредит надається інсайдерам банку, причому його розмір обмежується певною часткою банківських акцій, що належать ін­сайд еру.

3. За ступенем ризику розрізняють дві групи банківських креди­тів — стандартні і з підвищеним ризиком.

До стандартних кредитівналежать кредити, надані позича­льникам, що мають належну фінансову стійкість і забезпечують своєчасне і повне повернення раніше отриманих позик і сплату процентів за ними.

Кредити з підвищеним ризиком— це кредити, які не мають забезпечення, а також числяться за клієнтами з нестійким фінан­совим станом, які порушують строки повернення раніше отрима­них позичок і сплати процентів за ними.

4. За методом надання розрізняють банківські позички, які кліє­нти одержують: одноразово; перманентно; гарантовано.

Одноразові позички— це позички, рішення про видачу яких приймається банком окремо за кожною позичкою на підставі за­яви та інших документів клієнта.

Перманентні позичкинадаються банками у міру виникнення у клієнтів потреби в межах розміру відкритої кредитної лінії. По­зички надаються, як правило, через безпосередню оплату з позич­кового рахунку розрахункових документів клієнта (доручень, чеків та ін.) без погодження з банком розміру окремих позичок і документального їх оформлення.

Гарантовані позичкибувають двох видів:

- з попередньо обумовленою датою видачі;

- з видачею у міру виникнення в ній потреби.

Сутність гарантованої позичкової операції полягає у зо­бов'язанні банку надати клієнтові кредит при виникненні у нього потреби у визначеному розмірі протягом обумовленого терміну (як правило, кварталу).

5. Щодо способу повернення розрізняють позички, що поверта­ються:

- поступово (в розстрочку);

- водночас, тобто одноразовим платежем після закінчення строку;

- відповідно до особливих умов, передбачених у кредитних угодах;

- на вимогу кредитора;

- з регресією платежів.

Поступовий порядок погашення(в розстрочку) встановлю­ється щодо довгострокових кредитів, а також тих, які надаються перманентно відповідно до встановленої позичальником кредит­ної лінії.

Одноразовим платежемздійснюється повернення одноразо­вих. короткострокових позичок, які опосередковують поточну ви­робничу діяльність підприємця. Для банківської практики Украї­ни це найпоширеніший спосіб розрахунків щодо боргів банкам.

Особливі умовиповернення передбачаються при застосуванні окремих видів кредиту, зокрема контокорентного, за овердрафтом, під заставу векселів тощо. Особливість тут полягає в тому, що повернення позички здійснюється з ініціативи не позичальни­ка, що є загальною нормою, а банку через зарахування поточних надходжень коштів безпосередньо на позичковий рахунок.

На вимогу кредиторастягуються позички у тих випадках, коли клієнт порушує принципи кредитування, зокрема цільовий характер, строковість або не виконує умови кредитної угоди що­до звітності та іншої обов'язкової інформації, яка має надаватися банку.

З регресією платежівповертаються кредити, які видані під гарантію, поручительство або інше боргове зобов'язання третьої особи.

6. За строком повернення банківські позички поділяються на:

- строкові;

- до запитання;

- прострочені;

- відстрочені (пролонговані).

Строкові позичкинадаються банком на строк, зафіксований у кредитній угоді. До строкових належить переважна більшість банківських кредитів.

Позички до запитання, або безстрокові, надаються банками на невизначений строк. Клієнт зобов'язаний повернути таку по­зичку на першу вимогу банку. Якщо ж банк не вимагає повернення, то позичка сплачується на розсуд клієнта.

Простроченимивважають позички, за якими закінчилися строки повернення, встановлені в кредитних угодах між банком і позичальником, а кошти банку не повернені. Такі позички враховують на окремому рахунку, і за ними клієнт мусить сплачувати підвищену процентну плату.

Відстрочені, або пролонговані, — це такі позички, за якими банком перенесені строки повернення на пізніший час. Для цього необхідне обґрунтоване клопотання позичальника. Пролонгація позички оформляється додатковою кредитною угодою і супрово­джується встановленням вищої процентної ставки.

7. За характером визначення процента банківські позички бувають:

- з фіксованою процентною ставкою;

- з плаваючою процентною ставкою.

Фіксована процентна ставказастосовується за згодою сторін (банку і позичальника) і притаманна стабільній економіці та короткостроковим кредитам.

Плаваюча процентна ставкає засобом зменшення ризику банківських втрат в умовах нестабільної економіки, значних тем­пів інфляції і при довгостроковому кредитуванні. У цих ситуаціях відповідно до кредитної угоди процентна ставка періодично переглядається і прив'язується, як правило, до облікової ставки центрального банку з урахуванням ситуації на кредитному ринку.

8. За способом сплати процента розрізняються банківські позички:

- з виплатою процентів у міру використання позичкових коштів (звичайний кредит);

- з виплатою процента одночасно з одержанням позичкових коштів (дисконтний кредит).

За переважною більшістю банківських кредитів процент спла­чується через певний час після видачі (як правило, через місяць). Це — звичайні позички. На відміну від них надання дисконтного кредиту передбачає утримання процента (дисконту) одночасно з видачею позички. Прикладом такого кредиту є обліковий кредит, який надається через купівлю банком переказних векселів у клієнтів-векселедержателів.

9. За кількістю кредиторів банківські позички поділяються на такі, які:

- надаються одним банком;

- є синдикованими (або консорціальними);

- є паралельними.

Найпоширенішими є позички, які надаються одним банком.

Синдиковані позичкинадаються банківським консорціумом, у якому один із банків виконує роль менеджера, збирає з банків-учасників необхідну для клієнта суму ресурсів, складає з позича­льником кредитну угоду і надає позичку. Банк-менеджер розпо­діляє також процентний дохід від кредитної операції між банка­ми — учасниками консорціуму. За операції, що пов'язані з таким кредитуванням, банк-менеджер отримує відповідну грошову ви­нагороду.

Паралельні позичкипередбачають участь у їх наданні кількох банків, але кожний банк окремо оформляє кредит клієнту на од­накових погоджених умовах.

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. IV. Оцінка вигідності залучення короткотермінових кредитів
3. V. Класифікація і внесення поправок
4. V. Класифікація рахунків
5. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
6. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
7. Аналіз динаміки та структури банківських доходів
8. Аналіз ефективності формування та використання банківських ресурсів
9. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
10. Аудит банківських та кредитних операцій
11. Аудит короткострокових кредитів і прострочених позик
12. Баланс енергій у видобувній свердловині і класифікація видобувних свердловин за способом їх експлуатації

Переглядів: 2673