• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Догляд за рослинами городу

Хороший ріст і розвиток городніх рослин можливий за додер­жання таких основних умов: добре освітлення, поживний грунт_г забезпечення рослин вологою.

Вибравши добре освітлене місце під город, слід восени його перекопати. Ця робота проводиться дорослими. Діти старшої групи беруть участь у весняному перекопуванні городу і плануванні грядок.

Перш ніж розмістити посіви на грядках, слід замислитися над сівозміною. Це — чергування культур у просторі і часі. Основними правилами сівозміни є такі: недоцільно висаджувати на одній і тій площі рослини, що належать до однієї родини і мають однако­вих шкідників. Особливо це стосується родин Хрестоцвіті і Пасльо­нові. Після рослин з поверхнево розташованою кореневою систе­мою слід садити рослини з глибокою кореневою системою.

Овочеві культури на городі дитячого садка висаджують насін­ням і розсадою. Починаючи з середньої групи, більшість городніх рослин доцільно вирощувати розсадою, вирощеною у кутку при­роди. Чому? По-перше, в кутку природи діти можуть частіше кон­тактувати з рослинами через самостійні і колективні спостережен­ня. На город діти приходять, як правило, всією групою. По-друге,, висаджені розсадою рослини швидше розвиваються, а це також важливо, оскільки значна кількість дітей у період масових відпу­сток батьків не може спостерігати за ними. По-третє, навесні ча­сом бувають погодні умови, що не сприяють динамічному розвит­ку рослин, і тоді втрачається інтерес до них, рідше проводяться спостереження.

Важлива роль у розвитку рослин належить режиму зволоження.. Це потрібно мати на увазі вже під час планування грядок. Врахо­вуючи те, що дитячі садки, як правило, не розміщують на перезво­ложених грунтах, грядки не повинні перевищувати 3—5 см зав­вишки. При більшій висоті через видування вологи створюються гірші умови для розвитку рослин. Поливання рослин при дефіциті вологи здійснюється щедро, але не часто. Після поливання або дощу для закриття вологи доцільно розпушувати грунт.

В умовах дитячого садка підживлення грунту проводиться орга­нічними добривами (гноєм, торфом, компостом), які вносять під час осіннього і весняного перекопування.

Проривку рослин проводять для одержання великих коренепло­дів моркви і буряку при загущених сходах.

Протягом літа разом з дітьми прополюють город, звільняючи його від бур'янів, одночасно ознайомлюючи дітей з деякими з них.

Овочеві рослини пошкоджуються багатьма видами шкідників. Так, на редисці, капусті трапляються попелиці, клоп капустяний, білан капустяний, совка капустяна, голі слизні, на картоплі, ба­клажанах — колорадський жук, на буряку — довгоносик. Для бо­ротьби із шкідниками в дитячому садку застосовуються механічні і біологічні засоби. Механічний засіб — збирання гусені, колорад­ського жука, його личинок, яйцекладок. Біологічний засіб — при­ваблювання комах-ентомофагів (сонечка, золотоочок, турунів, їзд­ців) та птахів на ділянку дитячого садка.

ПЛОДОВИЙ САД НА ДІЛЯНЦІ

Обов'язковим елементом ділянки дитячого садка є сад. Для нього відводять відкрите сонячне місце. Якщо розмір ділянки ди­тячого садка не дозволяє розмістити сад на окремій території, плодові дерева і кущі висаджують поодиноко на групових ділян­ках. Наявність на ділянці плодових дерев, кущів дає змогу знайо­мити дітей з їхнім зовнішнім виглядом, цвітінням, плодами, значен­ням їх для людини. Своєрідна краса плодових дерев, кущів у різ­ні фази розвитку дає багатий матеріал для естетичного розвитку дітей. Діти залучаються до доступних робіт у саду (розпушування пристовбурних кругів, збирання ягід тощо).

Для плодового саду дитячого садка найкраще вибрати карли­кові дерева. їх перевага в тому, що вони не мають великих розмі­рів, швидше вступають у фазу плодоносіння. До того ж плоди їх крупніші, ніж у сильнорослих плодових дерев.

Під час добору плодових дерев слід враховувати їхню зимо­стійкість, пристосованість сорту для даної зони, стійкість до захво­рювань. Якщо площа саду обмежена і можна посадити лше по од­ному екземпляру яблунь і груш, слід обрати літні сорти, найбільш популярні яблуню Паперівку, грушу Лимонку.

При наявності більшої площі доцільно мати і осінні сорти з яскравим забарвленням плодів: яблуні «Слава переможцям», Пе­пінку золотисту і грушу Десертну.

Із кісточкових найчастіше висаджують вишню, сливу, абрикос, персик. Сприятливі природні умови України для садівництва дають змогу вибору різних сортів.

Серед вишеньнайбільш популярні сорти Любська, Лотова, Шпанка рання, Підбільська, Чорнокорка; черешень — Скороспілка, Присадибна, Красуня Києва, Ярославна; слив— Рання синя, Рен­клод Альтана, Опошнянка, Угорка звичайна; персиків — Київський ранній, Вітчизняний; абрикос— Червонощокий, Колгоспний, Мелі­топольський ранній.

Крім дерев у саду висаджують ягідні кущі і суниці: малину — Новокитаївську, Рубін; смородину чорну — Алтайську десертну, Голубку, Ленінградський велетень; смородину червону — Голланд­ську червону, смородину білу — Голландську, агрус— Корсунь- Шевченківський, Російський, Донецький, Фінік; суниці— Київську ранню, Мелітопольську ранню. Коралову, Ясну.

Посадка саду і догляд за ним

Під час планування і посадки саду враховують, що відстань між сильнорослими яблунями і грушами повинна становити 6—7 м, а між кісточковими — 4 м. Якщо висаджують карликові яблуні і гру­ші,— відстань може бути скорочена до 4—5 м, а між кущами смо­родини, аґрусу вона повинна становити 1—1,5 м, суницю висаджу­ють на відстані 25—ЗО см.

Посадку саду можна проводити як восени, так і навесні. Перш ніж придбати саджанці, готують ями. Розмір їх залежить від роз­міру коріння саджанця. Ями для яблунь, груш мають бути 80 см — 1 м завширшки і 60—80 см завглибшки. Верхній і нижній шари грунту, який виймають з ями, складають на протилежні сторони. Коли яма готова, на дно насипають конусом верхній, найбільш по­живний шар грунту і розправляють на ньому коріння. При цьому стежать за тим, щоб коренева шийка саджанця не була нижча від рівня грунту. Поживною землею засипають корінь, а нижнім ша­ром засипають яму зверху, залишаючи обов'язково лунку для по­ливання. Якщо грунт недостатньо родючий, потрібно внести орга­нічні і мінеральні добрива.

Важливо правильно підготувати саджанець для посадки. Най­краще придбати саджанець у контейнері. В такому разі укорінення гарантується. Якщо саджанці придбано без контейнерів, слід обгор­нути коріння вологою мішковиною, а зверху поліетиленовою плів­кою, щоб під час транспортування не підсушити і не травмувати коріння. За добу перед посадкою саджанець уміщують у суміш во­ди і глини. Для кущів готують яму 50 см у діаметрі і ЗО—40 см завглибшки, яку засипають поживним грунтом. Після закінчення посадки дерева і кущі слід добре полити водою, щоб не утворюва­лося повітряних порожнин між корінням і грунтом. Хороший роз­виток плодових дерев і кущів залежить від догляду.

Восенизалежно від кількості опадів сад поливають. На 1 м² виливають до 15 відер води. Опале листя з участю дітей згрібають •і закладають у компостну яму, яку прикидають зверху шаром грунту. Дерева і кущі підживлюють органічними добривами. У ку­щів малини, смородини, аґрусу вирізають старі або пошкоджені гілки. Штамби дерев очищають і білять вапняковим розчином з додаванням глини.

Узимкуразом з дітьми підгортають сніг під дерева, кущі. Роз­вішують годівниці для птахів і щоденно насипають у них корм. З участю батьків проводять обрізування дерев, знімають зимові гнізда білана жилкуватого, золотогуза.

Навесніразом з дітьми розпушують пристовбурні круги. Якщо запас осінньо-зимової вологи недостатній,— поливають дерева. Грядку з суницями очищають від старого листя, розпушують грунт. Для приваблювання в сад корисних комах (їздців, дзюрчалок, золотоочок) висаджують нектароносні рослини: кріп, цибулю тощо.

Влітку для посилення росту і формування зав'язі у рослин зем­лю удобрюють. З початком визрівання суниць видаляють вуса, які не потрібні для вирощування садивного матеріалу. При недостат­ньому зволоженні рослини поливають. У дитячих садках для бо­ротьби з шкідниками рослин використовують лише механічні (ло­вильні пояси для яблуневої плодожерки, струшування яблуневого квіткоїда) та біологічні (приваблювання птахів, комах-ентомофа- гів) засоби.

ДРІБНІ СВІЙСЬКІ ТВАРИНИ НА ДІЛЯНЦІ

Із свійських тварин на ділянці дитячого садка найчастіше три­мають курей і кролів, хоч перелік тварин, особливо влітку, може бути збільшений. Велику радість дітям дає спілкування з гусеня­тами, каченятами, козенятком та ін. Досвід показує, що краще тримати молодих тварин, оскільки дорослі тварини часто виявляють ознаки агресивності.

Спілкування з тваринами, участь у догляді за ними дає змогу познайомити дітей з їхнім зовнішнім виглядом, особливостями по­ведінки, сприяє формуванню доброго і дбайливого ставлення до живих істот. Тварини полегшують адаптацію дітей у новому ко­лективі.

Розміщують тварин у вольєрах з дротяної сітки, де встановлюють курник, клітки для кролів.

Кури. Є багато порід курей, але всі вони походять від однієї праматері — банківської курки, яка була приручена людиною тися­чоліття тому. Найбільш поширені в наш час леггорни—білі інку- баторські кури, що вважаються найкращими несучками. Цікаві кури породи кохінхін — палевого, білого, блакитного і чорного за­барвлення. Гарні кури породи мінорка з чорним зі смарагдовим блиском оперенням. Голову півнів прикрашає пишний, гострозубий яскраво-червоний гребінь. Уздовж шиї у мінорок звисають біло­сніжні довгі сережки. Є бійцівські кури, гудани — маленькі куроч­ки з величезними чубами на голові. Для дошкільників цікаві кар­ликові курочки — бентамки. Це скоріше декоративна птиця, хоч теж несе яєчка завбільшки з велику сливу.

Для утримання курей споруджують курник, який краще облад­нати зовні як маленький гарний будиночок; розмалювати яскрави­ми фарбами, на гребені покрівлі прилаштувати дерев'яний силует півня. В будиночку роблять вікно, двері, чотирикутний лаз (ЗОХ ХЗО см). Ставити будиночок треба на стовпчиках, щоб гризуни не потрапляли до курника. Будиночок повинен бути утеплений. Стіни роблять подвійними, а простори між ними засипають тирсою, сухою торфовою кришкою, піском. Утеплюють також стелю та підлогу„ вистеляючи їх соломою або тирсою.

Обладнання у курнику треба розставляти так, щоб воно не за­ймало багато місця. Обов'язково влаштовують сідала (60—80 см заввишки від підлоги). їх краще зробити з чотирикутної перекла­дини, яка дорівнює половині довжини розкритих пальців ноги кур­ки (від початку великого до кінця середнього). На одну курку по­винно припадати 15—20 см довжини сідала. Сідало розташовують на відстані 35 см одне від одного. Під сідалом кладуть фанерний піддон, який можна знімати і легко чистити, а під ним — дерев'яні гнізда, прикриті завісками з темної тканини, порізаної на стрічки: кури люблять нестися на самоті.

Їжа для курей, як і для пташок, що утримуються в кутку при­роди, складається з чотирьох компонентів: зернового, м'якого, віта­мінного і мінерального. Вранці і ввечері їм сиплють зерно (ячмінь, просо тощо), дають різні харчові відходи. З задоволенням кури клюють улітку мокрець, галінсогу та інші трави. Взимку їм дають листки капусти, моркву, буряк. Щоб кури взимку більше рухалися, головки свіжої капусти підвішують до перекладини на такій висо­ті, щоб курка могла дістати їх, коли підстрибне. Кури дуже люб­лять капусту і обскубують головку доти, доки від неї не зали­шиться качан. Обов'язково ставлять воду у поїлці. Щоб узимку во­да в ній не замерзала, у воду занурюють дерев'яний кружок трохи меншого діаметра, ніж поїлка. Плаваючи, він не дає воді замерз­нути. У кружку роблять 3—4 круглі дірки, через які птиця п'є воду. Щоб кури не відчували нестачі у мінеральних речовинах, слід завжди ставити в коритцях подрібнені черепашки, дрібний гравій, старогашене вапно, деревний попіл, кісткову муку або свіжі подріб­нені кістки. Корисно давати деревне вугілля, яке запобігає розладу шлунка.

Обов'язкова умова підтримання доброго здоров'я птиць—про­гулянки на повітрі і чистота у курнику.

Кролі. У дикому вигляді живуть на півдні України. Завдяки се­лекційній роботі виведено багато високопродуктивних порід кролів: білий велетень, сірий велетень, шиншила, фландр, віденський бла­китний, чорно-бурий, сріблястий, горностаєвий, пуховий.

Кролів утримують на відкритому повітрі у клітках. Розміщу­вати їх треба у місцях, які добре обігріваються сонцем, захищені від сильних вітрів, а влітку — від спеки, оскільки для кролів одна­ково небезпечні протяги, сирість і перегрівання.

Клітки для кролів встановлюють на стовпчиках. Підлогу і двер­цята у клітках роблять з оцинкованої дротяної сітки з вічком 18X18 мм у діаметрі. Під сітчастою підлогою встановлюють під­дони, з яких легко прибирати екскременти, залишки їжі. В клітці встановлюють ясла для сіна, трави. В сильні морози сітчасті двер­ці і підлогу затуляють матами, фанерою тощо.

Щоб кролі були здорові, добре росли і розвивалися, треба їх повноцінно і правильно годувати. Дорослому кролю масою 4 кг на зимовий період на добу потрібно 100 г сіна, 100 г вареної картоплі, 50 г моркви, 50 г вівса, 15 г пшеничних висівок і по одному граму кісткової муки і солі.

Улітку кролів годують різноманітними дикорослими рослинами: конюшиною, люцерною, люпином, чиною лучною, буркуном, миша­чим горошком, приворотнем, калачиками, перстачем, іван-чаєм, по­дорожником, тимофіївкою, полином тощо. Кульбабу, суріпицю і деревій треба давати в обмеженій кількості.

З задоволенням їдять кролі бадилля буряку, моркви, листки соняшнику, кукурудзи. Червоний столовий буряк і капусту треба давати в обмеженій кількості, оскільки вони викликають розлад шлунка. Добре давати кролям падалицю яблук, гілки дерев. Коли сад готують до зими, кролі їдять пагони малини, скошене листя суниць. Взимку корисно давати хвою, яка багата на вітаміни.

Крім трави кролям слід давати різні харчові відходи. У сухому вигляді зерна, крім вівса, давати не можна. Попередньо їх треба розмочити і додати у мішанку.

ПРИВАБЛЮВАННЯ ПТАХІВ НА ДІЛЯНКУ

Птахів на ділянку дитячого садка приваблюють для того, щоб можна було спостерігати за ними, формувати ставлення дітей до них і для знищення за допомогою птахів комах-шкідників. Синиця, наприклад, за день з'їдає стільки комах, скільки важить сама. Для приваблювання птахів одних треба підгодовувати взимку, іншим створювати певні умови для гніздування. Взимку в цих гніздах но­чують ті птахи, які не відлетіли на південь.

Крім звичайних гнізд — шпаківень і синичників, які мають бути обов'язково із кришкою, що знімається, будують й інші невеликі гніздові будиночки: напіввідкриті гнізда для сірих мухоловок, бі­лих плисок. Для виготовлення штучних гнізд крім дощок викори­стовують інші матеріали, що їх заміняють,— саман, цемент тощо. Для шпаків розвішують «пляшкові» гарбузи (в них можуть гнізду­ватися й інші птахи), для ластівок будують гнізда із суміші це­менту і алебастру. Розвішувати штучні гнізда треба в таких міс­цях, куди не можуть дістатися хижаки: на деревах, стінах будівель тощо.

Гнізда, які заселені птахами, треба періодично перевіряти. Після відльоту птахів слід обов'язково очистити гніздо від гніздо­вого матеріалу, провести дезинфекцію гнізда окропом.

До птахів, яких треба підгодовувати, належать синиці, повзики, дятли, пищухи та ін. Більшість з них тримається біля житла лю­дини або поблизу від нього. Для комахоїдних птахів, які зимують в Україні, характерним є те, що значна їх частина переходить на живлення насінням різних рослин. Особливо важкі умови для до­бування їжі виникають під час ожеледиці, великого снігопаду, коли більшість корму стає недоступною. Короткий зимовий день обме­жує і час добування їжі.

Якщо регулярно розвішувати годівниці і в певні години попов­нювати їх кормом, то це допоможе зберегти пташок від загибелі та сконцентрувати їх у певному районі. Годівниці можуть бути різні: дощечка з бортами по краях, підвішена бляшанка, столик з дахом.

Для зимової підгодівлі можна використовувати гарбузове, ко­нопляне, кавунове та динне насіння, несолоне сало, кістки, крих­ти білого хліба, залиті будь-яким жиром. Чорний хліб шкідливий для птахів.

Інколи дуже важливе значення для приваблювання птахів, особливо на півдні України, мають створені постійні водопої, зо­крема там, де немає природних водойм. Штучно створені невеликі водойми — ванночки, бетоновані поїлки, жерстяні банки тощо — треба періодично заповнювати водою.

Участь дітей у збиранні насіння, решток їжі, підгодовування лтахів сприятимуть формуванню гуманного ставлення до них.

МЕТОДИ ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ

Завдання програми дитячого садка по ознайомленню з приро­дою здійснюються за допомогою різних методів. Суть методу по­лягає не тільки в тому, як доносить до дітей навчальні знання пе­дагог, але й у тому, яка діяльність самих дітей. Отже, метод — це спосіб взаємозв'язаної діяльності вихователя і дітей, спрямованої на найкраще засвоєння знань, набуття певних умінь і навичок, розвиток пізнавальної активності, самостійності і творчих можли­востей дітей.

В ознайомленні дошкільників з природою використовуються різні методи: спостереження, демонстрування картин, кінофільмів, діафільмів, використання моделей, нескладні досліди, праця в при­роді, ігри, розповідь вихователя, читання художньої літератури, бесіди.

Застосовуючи той чи інший метод, вихователь використовує різ­ні прийоми, які спрямовують дітей на виконання певного дидактич­ного завдання: показ, запитання, пояснення тощо. Отже, прийом є складовою частиною методу. Використання прийомів забезпечує активізацію пізнавальної діяльності дітей і в результаті цього більш глибоке засвоєння навчального матеріалу.

У педагогіці існує кілька систем класифікації методів. Най­більш широко застосовується класифікація методів навчання за джерелом знань. Якщо джерелом знань є спостереження, спри­ймання ілюстративного наочного матеріалу тощо, то це наочні методи, якщо практична діяльність (праця в природі, нескладні досліди)—це практичні методи; якщо слово вихователя (розповідь, читання природознавчої художньої літератури, бесі­да)— це словесні методи.

У методиці ознайомлення дошкільників з природою всі методи класифікують на дві групи залежно від того, чи ознайомлюються діти з природою через безпосередній контакт з нею, тобто через спілкування з реальними об'єктами природи, чи через ознайом­лення опосередкованим шляхом — через картину, діапозитив тощо. До методів, що забезпечують безпосередній контакт з природою, належать спостереження, нескладні досліди, праця в природі, ігри з природними матеріалами. До методів опосередко­ваного ознайомлення з природою відносять демонстрування ілю­стративного наочного матеріалу, кінофільмів, діафільмів, діапози­тивів, моделей, розповіді вихователя, читання дитячої природо­знавчої книги, бесіди.

Значно рідше використовується класифікація методів навчання за рівнем пізнавальної діяльностідітей: 1) пояснювально-ілюстра­тивний;

2) репродуктивний;

3) частково-пошуковий, або евристич­ний;

4) проблемний;

5) дослідницький.

У концепції дошкільного виховання наголошується на широкому впровадженні методів виховання і навчання, що забезпечують все­бічний розвиток дітей та індивідуальний підхід до них. Наголошує­ться на потребі переорієнтації вихователів з репродуктивних на продуктивні методи, тобто такої організації дитячої діяльності, в якій вони роблять відкриття. Вважаємо таке протиставлення недо­цільним, оскільки процес мислення завжди включає оперування попередньо засвоєними знаннями, а отже, відтворення.

З цього приводу актуально звучить думка І. М. Сєченова, який стверджував, що через голову людини протягом усього її життя не проходить жодної думки, яка б не створювалася з елементів, заре­єстрованих у пам'яті. Навіть так звані нові думки, що лежать в ос­нові наукових відкриттів, не є винятком з цього правила.

Від чого ж залежить вибір методу?

1. Від особливостей пізнавальної діяльності дошкільників. На­очно-образне мислення є основним у цьому віці. Дитина вперше знайомиться з багатьма об'єктами природи, через це в роботі з дошкільниками слід віддавати перевагу методам, що забезпечують безпосередній контакт з реальними об'єктами природи: спостере­женню, праці в природі, нескладним дослідам, іграм з природними матеріалами. Лише на основі нагромадження уявлень, збагачення чуттєвого досвіду дітей можливий розвиток абстракцій і те поєд­нання слова і образу, яке забезпечує міцний взаємозв'язок між першою і другою сигнальними системами.

2. Від конкретних завдань навчально-виховної роботи, від етапу засвоєння знань дітьми. Ознайомлення дітей з тим чи іншим об'єк­том природи не є поодиноким актом, адже лише окремі діти мо­жуть сприйняти і запам'ятати подану інформацію за один раз. У засвоєнні дітьми знань найчастіше виділяються 3 етапи: 1) пер­винне ознайомлення; 2) закріплення; 3) систематизація, узагаль­нення.

Для первинного етапу пізнання дітьми природи най­більш ефективне використання наочних, практичних методів, особливо спостережень, дослідів, які забезпечують живе спог­лядання.

Для закріплення знань використовують ігри, працю, демонстрування картин, кінофільмів, діафільмів, діапозитивів, розповідь вихователя, читання дитячої природознавчої книги.

Систематизація, узагальнення знань і творче ви­користання їх здійснюються за допомогою методів моделей, бесід, дидактичних ігор.

3. Від конкретних умов роботи дитячого садка. В багатьох місь­ких дитячих садках, де на відміну від сільських немає змоги озна­йомити дітей із свійськими тваринами за допомогою методу спо­стереження, використовується демонстрування картини, діафільму тощо.

Усі методи, що використовуються в ознайомленні дошкільників з природою, взаємозв'язані між собою. Адже вирішення дидактич­них завдань вимагає, щоб первинні знання, які одержують діти за допомогою спостережень, уточнювалися, конкретизувалися в про­цесі сприймання картини, діапозитива тощо. Досить часто методи використовують у поєднанні, наприклад спостереження з розповід­дю вихователя, грою.

НАОЧНІ МЕТОДИ. СПОСТЕРЕЖЕННЯ — ОСНОВНИЙ МЕТОД ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ

Визначення спостереження і його навчально-виховне значення

Проблемі спостережень, розвитку спостережливості приділялося багато уваги в дослідженнях різних педагогів. У педагогічній літе­ратурі спостереження розглядається як:

1) важливий психічний процес (Г. О. Люблінська, С. Л. Рубін- штейн);

2) вид пізнавальної навчальної діяльності (Б. Г. Ананьєв);

3) метод навчання (М. М. Скаткін, Л. В. Занков, І. Я. Лернер та ін.).

Ця різноманітність підходів свідчить про єдність розуміння спостереженняяк активної форми пізнання навколишнього світу, що має на меті нагромадження фактів, початкових уявлень про об'­єкти і явища, внаслідок чого воно може розглядатися як психіч­ний процес, як пізнавальна діяльність і як метод навчання.

Є різні підходи до визначення самого процесу спостереження і розуміння його суті.

Деякі автори (Л. В. Занков, П. А. Рудик, А. О. Смирнов) роз­глядають спостереження як планомірне, більш або менш довго­тривале сприймання, що дає змогу простежити те чи інше явище, ті чи інші зміни, які відбуваються в об'єктах сприймання.

У роботах Б. Г. Ананьєва, а також у дослідженнях, що розви­вали висунуті ним положення (Г. К- Матвєєва, П. Г. Саморукова), спостереження визначається як складна психологічна діяльність, в якій сприймання, мислення і мова об'єднуються в єдиний ціліс­ний акт розумової роботи. В цьому визначенні підкреслено, що спостереження передбачає не тільки безпосереднє сприймання фак­тів, але й їх осмислення, інтерпретацію. При цьому рельєфно ви­ступає зв'язок між першою і другою сигнальними системами.

У результаті розвитку спостережень формується спостережли­вість— сукупність особистих якостей і здібностей людини, яка пе­редбачає вміння підмічати суттєве в навколишньому світі, пра­вильно розпізнавати типові риси в тих чи інших явищах, швидко орієнтуватися в різних ситуаціях. Вказуючи на важливість форму­вання спостережливості у дітей, К- Д. Ушинський зазначав, що якщо вчення має претензію на розвиток розуму у дітей, то воно повинно вправляти їх здатність до спостереження.

Методу спостереження належить особлива роль у пізнанні діть­ми природи, оскільки він базується на чуттєвому сприйманні, за­безпечує живий контакт дітей з реальними об'єктами природи, в результаті чого у дітей формуються реалістичні уявлення про об'­єкти природи та зв'язки між ними. Участь мислення у сприйманні стимулює пізнавальний пошук дітей, сприяє зв'язку набутих чут­тєвих образів з тими, що у дітей вже є, і допомагає виникненню власних суджень.

Спостереження за об'єктами природи сприяють розвитку мови дітей. К. Д. Ушинський зазначав, що основа розуміння суто люд­ської мови полягає в правильному логічному мисленні, а правильна логіка мислення виникає з правильних і точних спостережень.

У процесі спостережень розвиваються аналізатори: зір, дотик, слух, нюх, засвоюються сенсорні еталони.

Нові знання, що їх набувають діти, дають поштовх для розвит­ку пізнавальних інтересів.

Спілкування дітей з живою природою дає змогу успішно вирі­шувати завдання екологічного виховання через засвоєння дітьми доступних їх розумінню залел<ності у природі, формування цінніс­них орієнтацій, ознайомлення з правилами природокористування.

Не можна переоцінити роль спостережень у формуванні любові до рідного краю, як однієї з основ національного дитячого садка, в естетичному вихованні, оскільки саме спостереження закладають його основу — формують естетичні враження. Корисні спостере­ження і для фізичного розвитку дітей, бо найчастіше вони відбу­ваються на природі.

Спостереження у природі — складна пізнавальна діяльність дітей дошкільного віку

Сучасними дослідженнями (Г. К. Матвєєвої, П. Г. Саморукової, Г. І. Васильєвої, Н. І. Вєтрової) доведено, що спостереження за­роджуються у молодших дошкільників під час продуктивної діяль­ності. Дитина, граючись у пісочнику, ліпить пасочки. Одна з них розсипається, бо пісок взято з незволоженого місця, інша — три­мається. Це зосереджує увагу дитини, примушує її думати над тим, як досягти успіху.

Спостереження тісно пов'язані із словом. За допомогою слова повідомляється мета спостереження, вихователь керує розглядан­ням об'єктів природи, і досить часто у слові фіксується результат спостереження (бесіди, розповіді про те, що діти бачили).

Спостереження не розвивається спонтанно. Воно потребує ке­рівництва з боку вихователя: навчання прийомам раціонального об­стеження, порівняння, виділення істотних залежностей, підведення до узагальнень, формування ставлення до об'єктів природи.

Протягом дошкільного віку відбувається ряд змін у цій діяль­ності. На перших етапах діти не здатні самостійно поставити мету спостереження. Це роблять дорослі, і мета найлегше сприймається дітьми під час діяльного ознайомлення із спостережуваними об'єк­тами. Поступово розвивається уміння сприймати і ставити мету спостереження поза зв'язком з продуктивною діяльністю як само­стійне пізнавальне завдання. Основними мотивами спостереження стає інтерес до нових знань, а не просто потреба вирішення будь- якого практичного завдання.

Відбуваються зміни у характері обстеження предметів. Діти по­ступово оволодівають різноманітними раціональними способами сприймання. Змінюється характер обстеження предметів: від кон­тактних способів обстеження дошкільники переходять до дистант- них, від практичних дій по зіставленню предметів і визначенню їх властивостей — до розумових дій. Розвивається і планомірність використання різних способів сприймання. Якщо спочатку план вно­ситься дорослими, то у подальшому у дітей формується здатність не тільки прийняти готовий план, але й самостійно сплановувати своє спостереження.

Змінюється співвідношення включених у спостереження сенсор­них та інтелектуальних процесів. Це виявляється в оволодінні діть­ми новими видами спостережень, в яких посилюється значення ми­слення, інтерпретації того, що дитина сприймає.

Види спостережень у природі

Спостереження в природі, що проводяться з дітьми дошкільного віку, класифікуються залежно від:

а) тривалості (епізодичні, або короткочасні, і тривалі спостереження за розвитком, змінами об'­єктів);

б) дидактичної мети (первинні, повторні, заключні, порів­няльні;

в) способу організації (колективні та індивідуальні, пла­нові і позапланові).

Епізодичні, або короткочасні, спостереження — це, як прави­ло, спостереження за тими об'єктами, явищами природи, які три­вають недовго (веселка, злива тощо), або ж ті, до яких діти не можуть повертатися часто, (розглядання їжачка, черепахи, яких на короткий час приносять у дитячий садок). Частіше в дитячому садку мають місце тривалі спостереження, в яких простежуються, наприклад, основні фази розвитку рослини в період цвітіння: утво­рення пуп'янків, їх розкриття, утворення плодів тощо.

Первинні спостереження мають на меті створити перше уявлен­ня про найбільш характерні властивості об'єкта, дати дітям цілісне враження, яке повинно доповнюватися, закріплюватися, уточнюва­тися. Наприклад, після першого спостереження за рослиною мати-й-мачухи, яке проводиться у сонячну погоду, коли її квітки від­криті, слід провести повторне спостереження у похмуру погоду, ко­ли квітки закриті, пониклі, наче сумують за сонцем, пояснити ді­тям, що ця рослина — живий барометр, по ній можна визначати погоду. Після відцвітання варто показати дітям насіння мати-й-мачухи, порівняти його з насінням кульбаби, відмітити подібність у розповсюдженні, треба привернути увагу до листків, яких не було під час цвітіння рослини, дати змогу доторкнутися до верх­ньої і нижньої сторони листка, пригадати, чим корисна рослина, як до неї треба ставитися. Отже, повторні спостереження зв'язані з одержанням нової інформації про якості, зміни в об'єктах, які з'являються в процесі їх розвитку, з закріпленням раніше здобутих знань.

Заключні спостереження мають на меті дати повне уявлення про зміни, які відбулися у природі за відповідний проміжок часу (пори року). Такі спостереження найчастіше проводяться під час екскур­сій. На них констатуються зміни, що вже настали і характерні для певної пори року. Наприклад восени — похолодання, різний колір листя, зменшення кількості комах, птахів. Отже, мета заключних спостережень — дати відносно завершені знання про явища, які відбуваються в природі за певний період.

У порівняльних спостереженнях прийом порівняння провідний і допомагає активізувати розумову діяльність дітей, спрямувати її на виділення суттєвих ознак, підведення до узагальнень, класифі­кації об'єктів природи. Такі спостереження найчастіше проводяться із старшими дошкільниками.

Спостереження можуть бути колективними (об'єднувати всю групу, проводитися підгрупами) та індивідуальними. Останні важ­ливі не лише з точки зору вирівнювання знань дітей, які відстають у засвоєнні програми через різні причини, але й для задово­лення зростаючих потреб у оволодінні новими знаннями інтелекту­ально обдарованих дітей. Ці діти, за спостереженнями автора, впли­вають на інших дітей своїм зацікавленим ставленням до явищ при­роди, поясненнями цих явищ під час самостійних спостережень.

Спостереження можуть бути плановими і за ініціативою дітей, тобто позапланові. Найчастіше вони характерні для тих дитячих колективів, де систематично і грунтовно проводяться планові спо­стереження і у дітей сформований високий рівень пізнавальних ін­тересів. Часом позапланові спостереження зумовлюються природ­ними об'єктами та явищами, наприклад метеорологічними явища­ми, які не можна передбачити заздалегідь.

Методика керівництва спостереженнями

Структура спостереження. Процес спостереження умовно поді­ляють на чотири етапи, кожний з яких служить досягненню загаль­ної мети спостереження.

/ етап — підготовчий. Мета його — викликати у дітей інтерес до об'єкта спостереження. Для цього використовується коротка бесі­да, в якій з'ясовується, що діти вже знають про об'єкт спостере­ження, що дізнаються нового. Інколи для підготовки до сприйман­ня об'єкта доцільно показати ілюстрацію або подивитися діафільм. Така робота з дітьми проводиться за день-два до початку спосте­реження.

II етап — початок спостереження. На ньому етапі важливо під­тримати у дітей інтерес до об'єкта спостереження, зосередити їх увагу. З цією метою в групах молодшого дошкільного віку викори­стовують сюрпризність появи об'єкта, несподіваність. Наприклад, в гості до дітей завітав Буратіно, він приніс велике яйце. Раптом з нього почувся писк. Вихователь знімає верхню частину шкаралу­пи, і діти бачать маленьке курчатко.

На цьому етапі вихователь ставить перед дітьми мету спостере­ження: «Зараз ми розглянемо його, і ви дізнаєтеся багато ціка­вого».

У групах старшого дошкільного віку найчастіше використо­вують загадку, яка вимагає певного розумового напруження і сприяє утриманню уваги дітей.

III етап — основний, найтриваліший за часом. На початку спо­стереження 1—2 хв слід надати дітям для мовчазного сприймання, щоб сформувався цілісний образ. Слово вихователя може бути націлене на сприймання естетичного вигляду об'єкта: «Подивіться, який він гарненький». Подальший розгляд об'єкта включає аналіз його особливостей та пристосування до навколишнього середовища, спільні ознаки з іншими об'єктами, взаємозв'язки з ними, з люди­ною тощо. В результаті проведення цього етапу у дітей повинні сформуватися точні уявлення про об'єкти природи.

IV етап — заключний. Мета його — підведення підсумків, за­кріплення тих нових знань, яких набули діти в процесі спостере­ження. В ході цього етапу важливо оцінити пізнавальну активність дітей.

Схема спостереження за об'єктами. Спостереження за будь- якими об'єктами природи не повинно бути стихійним, невпорядко- ваним. Після прийняття дітьми завдання, вихователь має керува­тися певним планом, щоб домогтися більшої ефективності спостере­ження, комплексного виконання завдань ознайомлення дошкільни­ків з природою.

Під час спостереження за явищами неживої природи доцільно скористатися такою схемою:

1. Оцінка краси, своєрідності явища природи.

2. Визначення доступних розумінню дітей причин явища.

3. Значення цього явища в житті природи, діяльності людини.

Наприклад, спостереження за перистими хмарами. «Подивіть­ся, які сьогодні ніжні хмарки на голубому небі. Ви вже бачили ко­ли-небудь такі? Хто знає, як вони називаються? До чого вони по­дібні? Чому їх назвали перистими? Чому люди милуються їх кра­сою. Чи випадає з таких хмар дощ або сніг. Ці хмарки, пояснює вихователь, знаходяться дуже високо на небі. Хто з вас літав на літаку, той, напевно, знає, що на висоті дуже холодно і хмарки ці складаються з дрібнесеньких крижинок. Ви правильно помітили, що з таких хмарок не випадає сніг чи дощ. Люди милуються про­зорим голубим небом з легкими, ніби пір'їни, хмарками, і художни­ки малюють їх на шпалерах і тканинах».

Під час спостереження за явищами живої природи (рослин) до­цільно дотримуватися такої схеми:

1. Оцінка естетичного вигляду і особливостей будови рослини.

2. Вимоги рослини до умов життя.

3. Значення рослини для природи і життя людини.

4. Інтерпретація сприйнятого у світлі знань дітей.

Розглянемо використання цієї схеми на прикладі спостереження

за рослиною мати-й-мачухи у старшій групі.

Зупинивши дітей біля рослини, що цвіте, вихователь пропонує їм уважно роздивитися рослину і пригадати, як вона називається. Далі вихователь розповідає, що називають її мати-й-мачуха, і за­питує, чим вона подобається дітям. Вислухавши відповіді дітей, вихователь розповідає, що квітка схожа на маленьке сонечко, яке наче тягнеться до великого Сонця. А на яку добре знайому вам рослину вона схожа? (На кульбабу). А як можна відрізнити рос­лини одну від одної? Обстежуючи рослину за допомогою дотико­вого, зорового, нюхового аналізаторів діти разом з вихователем відзначають, що стебло у мати-й-мачухи покрите маленькими лу­сочками, листків немає. У кульбаби стебло гладеньке, є листки. Чому ж мати-й-мачуха так рано розцвітає, може, хтось із вас знає? Це тому, що вона має таємниці. Хочете про них дізнатися? Таєм­ничим голосом вихователь розповідає, що ще з минулого літа ма­ти-й-мачуха запасає поживні речовини в своїх товстих кореневи­щах, неначе у комірках, а тому рано навесні, як тільки пригріє сонечко, вона першою розцвітає.

Є у мати-й-мачухи й інша таємниця,— продовжує вихователь. Чому вона називається мати-й-мачухою? Ось послухайте. Мине весна, і квітки відцвітуть. На початку літа виростуть листки. Зни­зу вони вкриті ніжним білим пухом. Доторкнешся — листочок теп­лий, лагідний, як мамині руки. А зверху листки гладенькі, холод­ні— це мачуха. Листками і квітками мати-й-мачухи лікуються від кашлю.

А зараз давайте подивимося, хто прилітає до квітів. Що бджіл­ки шукають на квітках? Вони збирають з квітів мати-й-мачухи со­лодкий нектар і пилок. Ось яка корисна ця рослина — і природу прикрашає, і перших комашок годує, і людей лікує. Тому люди люблять мати-й-мачуху і ніжно називають її квітки золотистими вогниками. А може, ви десь бачили цю рослину? Як ви до неї ставилися?

Спостереження за тваринами можна проводити за такою схе­мою:

1. Оцінка естетичного вигляду і особливостей будови тварини залежно від способу життя.

2. Спосіб життя тварини (де живе, чим живиться, як захищає­ться, які сезонні зміни).

3. Значення тварини в природі і житті людини.

4. Інтерпретація сприйнятого у світлі знань дітей.

Ось приклад спостереження за бабкою на водоймі.

«Придивіться, діти, хто це так стрімко літає над ставком? Так,

це бабка. Яка вона струнка! Як гарно переливаються на сонці її блискучі крила! Це справжня окраса нашої природи.

А як ви думаєте, чому вона так стрімко літає? Звичайно, тому, що у неї довгі і сильні крила, покриті сіточкою жилок. їх можна добре роздивитися на дій картинці. А може, хтось із вас знає, що бабка розшукує у повітрі? Чим бабка живиться?

Живиться бабка мухами, комарами, мошками, яких наздоганяє у повітрі. Подивіться, які у бабки великі очі (показує картинку). Вони допомагають їй добре бачити у польоті здобич. Якщо трап­ляється велика муха, бабка хапає її своїми чіпкими лапками.

Як ви думаєте, чому багато бабок з'являється біля ставка вліт­ку. Тому, що влітку тут багато комарів, мошок. Чи приносять баб­ки користь, виловлюючи багато комарів, мошок, мух. Так, мошки, комарі докучають людям, свійським тваринам. Поїдаючи їх, бабки приносять користь. Ось чому ми повинні берегти цих корисних ко­мах, які прикрашають нашу природу.

Послухайте вірш про бабку:

Мов химерний літачок, Сіла бабка на сучок. Цілий день вона літала Край ріки, біля дворів. Скільки мошок поковтала! Скільки з'їла комарів!

А де ви, діти, бачили бабок, коли ходили на прогулянку з ма­мою чи татом? Як ви до них ставилися? Добре, що всі ви знаєте, що ці гарні і корисні комахи потребують дбайливого ставлення до них».

Отже, дотримання схем спостереження дає змогу більш інфор­мативно і повніше виконувати завдання ознайомлення дітей з при­родою: формування елементів наукових знань про закономірності в природі, розвиток мови і мислення, удосконалення діяльності аналізаторів, розвиток пізнавальних інтересів, формування цінніс­них орієнтацій, пізнання правил природокористування, розвиток естетичного сприймання природи.

Підготовка вихователя до спостереження

Під час підготовки до спостереження вихователь повинен чітко уявляти програму: які навчальні, розвиваючі і виховні завдання будуть реалізовуватися в процесі спостереження. Навчальні зав­дання передбачають формування конкретних уявлень про об'єкти природи, зв'язки між ними. Розвиваючі завдання спрямовані на розвиток психічних процесів, на яких акцентується увага під час проведення спостережень. Виховні завдання спрямовані на фор­мування у дітей ставлення до певних природних об'єктів.

Успіх у проведенні спостереження залежить від того, які умови будуть створені для цього. Під час вибору місця для спостережен­ня в природних умовах важливо вибрати такий об'єкт, в якому най­повніше виявлені ті якості, на які хоче звернути увагу вихователь, наприклад, групу дерев, в яких найбільш яскраво виявлені ознаки золотої осені. Також слід продумати, як розмістити дітей. Влітку треба розміщувати дітей у тіні, щоб запобігти стомленню і виник­ненню негативних емоцій.

Для проведення спостережень за дрібними тваринами в кімна­ті важливо відповідно підготувати об'єкт. Наприклад, не рекомен­дується годувати тварин перед проведенням спостереження, щоб вони краще виявили свої звички у незвичних умовах. Щоб приму­сити тварин виявити характерні риси поведінки, слід підготувати не тільки їжу, а й додаткове обладнання. Наприклад, гострі кігті кішки, тонкий нюх, спритність можна легко продемонструвати ді­тям, даючи кішці м'ясо, загорнуте в папір і прив'язане до нитки. Кішка стрибає, почувши запах м'яса, розкриває пазури і розри­ває папір.

Для того щоб показати їжачка, його мордочку, лапки, здат­ність їжачка плавати, треба внести таз з водою і пустити їжачка У воду.

Слова, якими вихователь називає дії тварин, повинні бути правильно підібрані — кріль стрибає, а не бігає, кішка хлебче, а не п'є молоко. Особливо ретельно потрібно підбирати слова для визначення естетичних властивостей об'єктів, щоб вони викликали у дітей емоційну чутливість.

Під час проведення спостережень треба розмістити дітей так, щоб усім було добре видно об'єкт.

Вихователь повинен обміркувати весь хід спостереження, при­йому, які доцільніше використовувати для активізації пізнаваль­ної діяльності дітей.

Прийоми активізації пізнавальної діяльності дітей у процесі спостереження

Основним методичним прийомом керівництва сприйманням ді­тей у процесі спостереження є запитання. Продумати і сформулю­вати запитання до наступного спостереження — найвідповідальні­ший момент у підготовці до спостереження. Правильно підібра­ні запитання повинні бути тією логічною драбинкою, якою рухає­ться думка дитини. Кожне запитання повинно містити конкретну думку, доступну розумінню дітей, у ньому має бути враховано і їх попередній досвід. Запитання повинні спонукати дошкільників до активного сприймання, засвоєння нового, максимально активі­зувати діяльність дитини.

Характер запитань, їх складність залежать від віку дітей. У гру­пах молодшого дошкільного віку запитання вихователя спрямовані переважно, на визначення властивостей та якостей об'єктів: Якого кольору? Що робить? Що їсть? (Переважно репродуктивні). Запи­тання, що стосуються визначення залежностей між явищами, в цих групах ще обмежені.

У групах дітей старшого дошкільного віку кількість запитань, спрямованих на визначення залежностей між явищами в природі (тобто пошукових, проблемних), збільшується. Наприклад, чому навесні на снігу утворюється крижана кірочка? Чому на вулиці сніг розтанув, а в саду ще лежить? тощо. Знаходження відповідей на такі запитання активізують думку дітей, викликають інтерес до явищ, які спостерігаються, проте не завжди діти самі можуть зна­йти правильну відповідь. У таких випадках використовується пояс­нення. Воно спрямоване на більш глибоке сприйняття тих сторін об'єкта чи явища, які важливі для засвоєння знань. О. П. Усова справедливо вважала, що пояснення вихователя допомагають від­кривати дітям те, що треба бачити і як треба бачити.

У молодших групах пояснення короткі, вони стосуються того, що безпосередньо бачать діти. Наприклад: Голуб полетів у голуб'ят­ник. Це будиночок, де живуть голуби.

Пояснення для дітей старшого дошкільного віку повинні підво­дити дітей до встановлення залежностей, узагальнень. Наприклад, пояснюючи дітям роль захисного забарвлення у комах, вихователь підводить дітей до узагальнення, що таке забарвлення допомагає комахам уникнути небезпеки, зберегти життя.

Під час спостережень, крім пояснень, можна застосувати розпо­відь. Вихователь розповідає про те, що дитина не може безпосеред­ньо побачити. Наприклад, розглядаючи з дітьми підготовчої групи мурашник, вихователь розповідає, що зверху видно лише частину мурашника. Мурашки живуть глибше, під землею. Бачите ці ходи? Вони ведуть під землю. Там мурашки побудували багато ходів, коридорів. У них живуть мурашки, їх личинки, лялечки.

Важливе значення у керівництві спостереженнями має порів­няння. Воно дозволяє сформувати більш чіткі уявлення. Дослі­дження, проведене К- І. Золотовою, свідчить про те, що на всіх етапах пізнання використання порівняння забезпечує формування більш повних і точних уявлень. Дітей потрібно навчити порівнюва­ти різні явища. Для цього важливо так поставити перед дітьми пі­знавальне завдання, щоб вирішення його було неможливим без ви­користання порівняння. Наприклад: чим відрізняється, що спіль­ного?

К. І. Золотовою виділено кілька етапів у розвитку уміння ко­ристуватися порівнянням.

На першому етапі діти орієнтуються на зовнішні яскраві ознаки і порівнюють тільки їх. Наприклад, за контрастними озна­ками легко знаходять відмінність у будові тіла кішки і кроля.

На другому етапі знаходять відмінність за менш конт­растними ознаками, але під час аналізу орієнтуються, як правило, на одну найбільш характерну ознаку.

На третьому етапі здійснюється перехід дітей до більш високого рівня у використанні порівнянь. Діти вміють зіставляти не тільки різко контрастні, але й подібні один до одного об'єкти.

Приймаючи до уваги поетапність розвитку у дітей дошкільного віку вміння порівнювати, можна встановити послідовність органі­зації спостережень з дітьми різного віку. У молодшій і середній групі порівняльні спостереження краще проводити за знайомими об'єктами на однорідному, але контрастному матеріалі.

Старші дошкільники можуть встановлювати не лише різкі від­мінності об'єктів, але й знаходити спільне у подібних об'єктах. Не­обхідно паралельно навчати дітей порівнянню за відмінністю і по­дібністю. Способи порівняння можуть бути різними. Крім зістав­лення у процесі спостереження (чим схожі, чим відрізняються), можна використати порівняння за ілюстраціями, іграшками, а та­кож по пам'яті.

Отже, порівняння допомагає активізувати розумову діяльність дітей через знаходження суттєвих ознак, виділення зв'язків, залеж­ностей, а це, в свою чергу, розвиває у дітей інтерес до природи, до­питливість, бажання пізнавати нове.

У проведенні спостережень використовуються ігрові прийоми. Вони збільшують інтерес до спостережень, роблять сам процес більш доступним і привабливим. Використання їх особливо важли­ве у молодшому дошкільному віці для утримання уваги, кращого засвоєння матеріалу. Наприклад, імітація рухів тварини: «Постри­бали, як горобчики», наближення об'єкта до дітей: «Ось рибка по­пливла до Вови, тепер до Юрка. До кого ще попливе?» Широко ви­користовується звуконаслідування.

У групах старшого дошкільного віку ігрові прийоми використо­вуються рідше, бо увага дітей під час спостережень утримується в основному за рахунок новизни, пізнавальної насиченості. Ігрові прийоми, які використовуються в цих групах, побудовані на зма­гальності: «Хто перший знайде серед дерев липу», «Хто перший по­мітить появу пуп'янка чи квітки», «Хто більше назве ознак певного об'єкта».

Важливе значення під час проведення спостережень має вико­ристання художнього слова. Воно загострює чуттєве сприймання, сприяє створенню більш яскравих образів, викликає у дітей відпо­відний настрій. Наприклад, спостерігаючи відліт журавлів, вихо­ватель може прочитати вірш М. Познанської «Журавлі»:

Журавлі летять, курличуть, Шлють останнє «прощавай», Літечко з собою кличуть, Забирають в теплий край.

Використання в спостереженнях фольклору (загадок, прик­мет, легенд) робить їх більш чіткими і конкретними. Прислів'я, приказки, загадки підкреслюють особливості спостережуваного предмета: «Ніс довгий, а голос дзвінкий (комар)».

Рідше використовується в процесі спостережень виконання пра­ктичних завдань, запропоноване у дослідженні Г. І. Васильєвої. Виходячи на прогулянку, вихователь пропонує дітям простежити за мурашками і розповісти, що вони несуть у мурашник. Це стимулює дітей на пошук запитань, що виникають.

Важливою умовою успішного проведення спостережень є вклю­чення в обстеження об'єкта різних аналізаторів. Чим більше ор­ганів чуттів братиме участь у сприйманні, тим повніше, яскравіше буде уявлення про предмет. Треба дати дитині змогу не тільки побачити предмет, але й відчути його на дотик, понюхати, послу­хати.

Спостереження необхідно проводити емоційно, застосовувати для опису яскраві порівняння «горобчики, неначе у сірі светри одяглися», «синичка нарядна, у жовтій сорочці, чорній краватці». У ході спостереження діти повинні відчути ставлення самого вихо­вателя до об'єктів природи. Наприклад, щоразу, коли вихователь звертає увагу на появу біля квітів красеня джмеля, у нього повин­ні знайтися добрі слова, які зацікавлять дітей: «Подивіться, хто прилетів до нас у такій гарній пухнастій шубці. Ану, джмелику, пошукай, що наші діти приготували тобі на обід».

Методика керівництва спостереженнями єдина як у повсякден­ному житті, так і на заняттях. Спостереження у повсякденному житті менші за обсягом пізнавального матеріалу, вони проводять­ся за поступовими змінами в природі в усі пори року. Обсяг мате­ріалу, потрібний для засвоєння дітьми, визначається програмою дитячого садка: це ознайомлення з явищами неживої природи, рос­линним, тваринним світом, працею людей у природі в різні сезони.

Слід рішуче усувати такі найбільш істотні недоліки в органі­зації спостережень у природі, як інформаційна збідненість, змен­шена розумова активність дітей і, як наслідок цього, недостатня комплексність у виконанні завдань ознайомлення з природою.

Читайте також:

1. Взаємодія між рослинами у фітоценозах
2. Вимоги до персоналу, що обслуговує виробниче обладнання доглядає тварин.
3. Дезінфекція гною, гноївки, ґрунту, води. Дезінфекція спецодягу, взуття, предметів догляду за тваринами, збруї. Дезінфекція транспортних засобів, інкубаторів, вагонів та вуликів.
4. Державні програми щодо попередження бездоглядності та безпритульності дітей.
5. Догляд за бетоном і розопалублювання.
6. Догляд за газонами
7. Догляд за деревами і чагарниками
8. Догляд за живоплотами
9. Догляд за квітниками
10. Догляд за окремими елементами електричних машин
11. ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ

Переглядів: 2951