МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Державні програми щодо попередження бездоглядності та безпритульності дітей.
Основні завдання державної політики у сфері попередження і подолання дитячої бездоглядності й безпритульності в Україні визначені в державних цільових програмах. Так, метою Державної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006–2010 роки є подолання дитячої безпритульності і бездоглядності, запобігання сирітству, створення умов для всебічного розвитку та виховання дітей. Основними завданнями Державної програми визначено: – розроблення та запровадження ефективних форм роботи з профілактики дитячої безпритульності й бездоглядності, виявлення на ранній стадії сімей, які неспроможні або не бажають виконувати виховні функції, та забезпечення захисту прав дітей, які виховуються в таких сім’ях; – застосування ефективних форм соціальної підтримки дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах; – створення єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; – запровадження ефективних форм і методів роботи з дітьми, які перебувають у закладах соціального захисту; – завершення роботи з формування мережі закладів соціального захисту дітей та удосконалення їх діяльності. Очікується, що в результаті виконання Програми кількість безпритульних і бездоглядних дітей зменшиться на 50%; буде запроваджена система реабілітаційної роботи з біологічними батьками дітей; впроваджена система надання комплексної допомоги сім’ям з дітьми, збільшення чисельності дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, влаштованих до сімейних форм виховання; поліпшиться фінансове, матеріально-технічне і кадрове забезпечення закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей, притулків для дітей, центрів соціально-психологічної реабілітації дітей; буде створено єдину інформаційну систему ведення обліку кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, тощо. Державна програма реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, передбачає проведення заходів щодо попередження дитячої безпритульності і бездоглядності, як-от: удосконалення соціальної роботи із сім’ями, які опинилися в складних життєвих обставинах, та матерями, які мають намір відмовитися від новонароджених дітей; посилення заходів щодо збереження житлових прав дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, впровадження програм забезпечення соціальним житлом випускників інтернатних закладів та дітей із числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебували в прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу та під опікою або піклуванням; забезпечення пріоритетності влаштування дитини в сім’ю тощо. Одним з основних напрямів реалізації Загальнодержавної програми “Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини” на період до 2016 року є запобігання соціальному сирітству, подолання бездоглядності та безпритульності серед дітей. Він реалізується з метою організації результативної роботи щодо запобігання соціальному сирітству, реабілітації бездоглядних і безпритульних дітей, розвиткові сімейних форм виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, бездоглядних та безпритульних, схильних до бродяжництва. Основними завдання цього напряму є: 1.Удосконалення системи соціальної роботи із сім’ями, що мають дітей і опинилися в складних життєвих обставинах. 2.Запобігання соціальному сирітству дітей з раннього віку, сприяння діяльності в родопомічних закладах консультаційних пунктів соціально-психологічної допомоги, центрів матері та дитини, для чого: – запобігати відмові батьків від дітей раннього віку, в тому числі дітей зі вродженими вадами розвитку; – своєчасно виявляти бездоглядних і безпритульних дітей, улаштовувати їх на виховання в заклади сімейного типу та соціального захисту; – встановлювати статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, не пізніш як через два місяці після виявлення дитини, яка залишилася без батьківського піклування. 3. Удосконалити процес реабілітації бездоглядних та безпритульних дітей і їх сімей, для чого: – порядкувати до 2010 року систему обліку бездоглядних та безпритульних дітей (у відповідних організаціях незалежно від їх форм власності); – до 2010 року зменшити кількість бездоглядних та безпритульних дітей на 60 відсотків, до 2012 року – на 75 відсотків, до 2015 року – на 95 відсотків.
Читайте також:
|
||||||||
|