Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ. ПРАЦЯ В ПРИРОДІ ЯК ОДИН З ОСНОВНИХ МЕТОДІВ ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ З ПРИРОДОЮ

Навчально-виховне значення праці в природі, її своєрідність

Праця в природі розглядається як один з основних методів оз­найомлення дошкільників з природою. Результати численних теоре­тичних та експериментальних досліджень свідчать про те, що під впливом праці розвиваються всі розумові і фізичні сили людини.

Цінність праці в природі полягає в тому, що дитина в процесі трудової діяльності взаємодіє з реальними об'єктами природи, а це створює найкращі можливості для формування реалістичних уявлень про об'єкти природи, зв'язки між ними. В процесі праці найбільш переконливо, наочно діти впевнюються у зв'язку між умовами для рослин, тварин і їх ростом, розвитком.

Під час праці мова дітей збагачується новими для них словами (живець, борозенка, добрива тощо), враження від діяльності спо­нукають до активного обміну думками, сприяють формуванню су­джень на основі аналізу, порівнянь.

У процесі праці створюються сприятливі умови для сенсорного розвитку дітей. Діти оволодівають новими прийомами обстеження: навчаються відрізняти суху землю від вологої, пухку від твердої, культурні рослини від бур'янів.

Динамічність розвитку рослин за сприятливих умов (достатня кількість тепла, вологи, світла) дає багато нових вражень, що по­зитивно позначається на розвитку пізнавальних інтересів і спосте­режливості.

Праця в природі є тією діяльністю, в процесі якої оптимально здійснюються всі завдання екологічного виховання: формування знань про найбільш важливі залежності в природі, доступні до­шкільникам, ціннісні орієнтації, бажання спілкуватися з природою, засвоєння правил про природокористування і формування перших навичок, що сприяють поліпшенню навколишнього середовища.

Праця об'єднує, дисциплінує, виховує почуття відповідальності за життя живих істот, адже пташка, позбавлена корму, може через добу загинути, несвоєчасно политі рослини під час спеки за­сихають.

Праця в природі сприяє вихованню інтересу до сільськогоспо­дарської праці, поваги до людей, які нею займаються. Під час до­гляду за рослинами, тваринами у дітей формуються трудові на­вички, бажання працювати.

Важливе значення має естетичне задоволення, яке одержують діти від краси вирощених ними квіткових рослин, від доглянутих кімнатних рослин тощо.

Рухи на повітрі сприяють більш інтенсивному обміну речовин, удосконалюють координацію рухів, зміцнюють нервову систему.

Своєрідність праці в природі полягає в тому, що це єдиний вид продуктивної праці, доступний дітям дошкільного віку. Кінцева мета — виростити овочі, ягоди, квіти — і результати праці конкрет­ні і зрозумілі дітям.

Педагогічні та гігієнічні вимоги до праці дітей у природі

Організація праці дітей у природі вимагає дотримання таких педагогічних вимог:

1. Виконання будь-якого виду праці має бути спрямоване на ви­рішення завдань всебічного розвитку дітей: формування знань, розвитку допитливості, ставлення до природних об'єктів тощо.

2. Праця дітей має бути мотивованою. Дитина повинна розу­міти, що і для чого вона робить, тоді завдання буде виконуватися з інтересом, охоче. Наприклад, організуючи дітей на розпушуван­ня грунту на грядках, вихователь мотивує потрібність праці так: «Бачите, яка щільна кірочка утворилася на землі. До корінців не надходить повітря, і рослини будуть погано рости. Треба розпуши­ти землю, щоб повітря могло надійти до корінців».

3. Праця в природі має бути посильною для дітей різних віко­вих- груп. Залучаючи дитину до праці, доручаючи їй певну ділянку роботи, треба враховувати вікові особливості і можливості дітей з тим, щоб вони свої доручення мали змогу виконати успішно. Успіх приносить дитині радість, почуття задоволення, а позитивні емоції, що виникають під впливом виконання завдань і високої оцінки ви­хователя, важливі для формування у дітей любові до праці.

4. Праця в природі має бути не випадковою, а систематичною, повинна проводитися як на заняттях, так і в повсякденному житті. Лише за допомогою систематичної, повсякденної роботи можна сформувати у дітей міцні трудові навички, навчити виконувати свої обов'язки.

5. Праця в природі має бути добре організованою. Під час ко­лективних занять усі діти повинні працювати одночасно. Весь по­трібний інвентар повинен бути заготовлений раніше. Пояснення і показ вихователя мають бути короткими і цікавими. Важливо ство­рити в групі позитивне емоційне ставлення до виконання трудово­го завдання, щоб праця викликала у дітей радість від спільних зу­силь, щоб дітей захоплював загальний темп роботи. Емоційне під­несення сприяє створенню інтересу, позитивного ставлення до праці.

Гігієнічні вимоги до організації праці дітей у природі такі:

1. Працю в природі слід організовувати у нежаркі години (вранці або ввечері).

2. Інвентар повинен відповідати зростові дітей.

3. Діти повинні працювати у спеціальному одязі.

4. Слід змінювати види праці, стежити за позою дітей.

5. Після закінчення роботи слід добре вимити руки.

Вимоги до додержання техніки безпеки:

1. Акваріуми, клітки з тваринами, рослини розташовуються з таким розрахунком, щоб дитина могла здійснювати догляд за ни­ми, стоячи на підлозі.

2. Категорично забороняється перенесення маси більше 2— 2,5 кг для дітей старшого дошкільного віку.

3. Не можна залучати дітей до розведення вогнищ, спалювання сухого листя.

4. Загальний час, що відводиться на виконання роботи, не пови­нен перевищувати ЗО хв. При цьому кожні 7—10 хв треба прово­дити зміну діяльності дітей або влаштовувати перерви.

Види праці в природі, їх зміст у різних вікових групах

У дитячому садку організуються такі види праці в природі:

1. Праця, що зв'язана з доглядом за рослинами;

2. З доглядом за тваринами;

3. З охороною природи.

Зміст праці визначається для кожної вікової групи програмою.

 

Праця, що зв'язана з доглядом за рослинами, має такий зміст:

1. Підготовка грунту до посіву (перекопування, розпушуван­ня) — виконується дітьми старшої групи.

2. Планування грядок (старша група).

3. Посів насіння — всі вікові групи. Діти молодшої групи висі­вають більш крупне насіння.

4. Садіння розсади — середня і старша групи.

5. Садіння живців кімнатних рослин — старша група.

6. Поливання — всі вікові групи.

7. Розпушування— середня і старша групи.

8. Прополювання — старша група.

9. Витирання листків кімнатних рослин — усі вікові групи.

10. Обприскування, зрізування сухих листків — старша група.

11. Підживлення, боротьба із шкідниками виконуються дітьми старшої групи разом з вихователем.

12. Збирання врожаю — всі вікові групи.

 

Праця, що зв'язана з доглядом за тваринами, містить:

1. Самостійне приготування кормів для птахів, кролів — старша група.

2. Самостійне годування — старша група. Інші вікові групи ви­конують доручення під керівництвом вихователя.

3. Чищення кліток, миття поїлок тощо — старша група. В інших вікових групах діти виконують окремі доручення.

 

Праця, що зв'язана з охороною природи, містить:

1. Прибирання ділянки від сміття, камінців, листя — виконує­ться дітьми всіх вікових груп.

2. Підгодовування птахів — виконується дітьми всіх вікових груп.

3. Підгрібання снігу під дерева, кущі — виконується дітьми всіх вікових груп.

4. Укриття на зиму хризантем, примул тощо — виконується дітьми старшої групи.

Форми організації праці дітей у природі

У дитячому садку використовуються різні форми організації праці дітей у природі: доручення, чергування, колективна праця.

Доступною формою залучення до щоденної трудової діяльності в дитячому садку є доручення. їх поділяють на види за складністю завдань (прості і складні), за тривалістю виконання (короткочас­ні і тривалі), за способом організації дітей (індивідуальні і групо­ві). Трудові доручення широко використовуються в усіх вікових групах. Так, у молодшій групі на початку року діти спостерігають, як вихователь годує рибок в акваріумі. Комусь із дітей він пропо­нує потримати коробочку з кормом, через певний час пропонує дати рибкам корм. Час від часу вихователь залучає дітей до ви­тирання великих листків у кімнатних рослин, поливання рослин у кутку природи і на грядці. Ці перші трудові доручення допома­гають підвести дітей до усвідомлення того, що все живе потребує догляду.

У середньому і старшому дошкільному віці доручення можуть мати триваліший і складніший характер. Дітям надається більше самостійності при їх виконанні, наприклад визначити, чи потре­бують квіти на квітнику поливання, і полити їх при потребі. Важ­ливо використовувати доручення для індивідуальної роботи з діть­ми. Наприклад, дітям, у яких недостатньо виявляється інтерес до рослин, можна подарувати кімнатну рослину і запропонувати ви­рощувати її вдома, доглядати і розповідати дітям, як вона росте.

Доручення вимагають керівництва з боку вихователя. Основ­ними прийомами для цього є показ, нагадування, заохочування. Показ потрібний при введенні нового об'єкта, нових способів до­гляду за ним. Якщо спосіб догляду вже відомий дітям, вихователь обмежується нагадуванням і заохочуванням: «Молодець, Сергійку, ти добре пам'ятаєш, що цикламен можна поливати тільки у під­донник».

Чергування в кутку природи запроваджується в старшій групі. Це обумовлено складністю завдань, які повинні виконати діти са­мостійно. Перед початком чергування доцільно провести заняття, на якому вихователь ознайомлює дітей із щоденними обов'язками чергових, показує і пояснює, як треба доглядати рослин і тварин, нагадує про те, що діти вже знають і вміють.

Наводимо запис заняття в старшій групі.

Тема. Бесіда про роботу чергового в кутку природи.

Мета. Розповісти дітям про обов'язки чергових в кутку при­роди. Розвивати мову і пам'ять. Виховувати сумлінне ставлення і відповідальність за виконання обов'язків.

Обладнання. Кімнатні рослини, акваріум з рибкою, пташ­ка в клітці, поливальниця, корм для риб і пташки, вода для поли­вання рослин.

Хід заняття. Вихователь: «Діти, ви будете чергувати в кутку природи: поливати рослини, годувати рибок, пташку, щоб вони були гарними і веселими. Сьогодні я вам покажу, як це тре­ба правильно робити. Спочатку скажіть: де у нас куток природи? Що є в нашому кутку природи? Що треба взяти, щоб полити рос­лини? Де стоїть у нас поливальниця? Подивіться, як треба пра­вильно поливати рослини: поливальницю слід тримати так, щоб носик її торкався краю горщика, лити воду треба поступово; як тільки вона пройде до піддонника, поливання слід припинити (по­казує). Сергійку, покажи, як поливати рослину. Полий цю квіт­ку — колеус. А ти, Олю, полий традесканцію. Ось так, діти, ви будете поливати рослини.

Тепер погодуємо рибок. Де стоїть у нас корм? Принеси його, Любо. Візьми в ложку трохи корму і всип його в годівницю.

А ось у нас є другий корм, це мотиль. Покажи, Сашо, всім ді­тям. Рибки дуже добре їдять цей корм. Дивіться, як треба його брати. Володю, дай три мотилі рибкам. Вітю, іди й погодуй ри­бок. Хто ще живе у нас у кутку природи? Як називається наша пташка? Чим ми її будемо годувати?

Олю, дістань корму канарці. Зараз ми насиплемо його в годів­ницю. Ось яка вона чиста. Тільки в чисту годівницю треба наси­пати корм. Валю, насип корму канарці. Що ще треба дати? Пра­вильно, мокрецю або яблучка — це вітаміни для пташки. Поклади, Юро, цей корм. А що ще треба замінити в клітці у пташки? Вір­но, воду. Налий, Сашо, води в поїлку.

Ми нагодували пташку і рибок, полили квіти. Так чергові діти будуть робити кожного дня. Завтра черговим буде Толя. Скажи, Толя, як ти будеш годувати рибок? Другим черговим буде Віра. Скажи, Віро, як ти будеш поливати квіти? Третім черговим буде Михайлик. Скажи нам, як ти будеш годувати пташку?»

Чергування у кутку природи є досить складною діяльністю, бо тут майже не повторюються ті ж самі дії: різні рослини по­требують і різного догляду — одні треба поливати часто і щедро, інші — менше. Різного догляду потребують і тварини. Все це ви­магає від вихователя уваги до керівництва роботою чергових, вмін­ня чітко і дохідливо показати і пояснити, як треба виконувати обо­в'язки, часом нагадати, оцінити і заохотити сумлінне виконання обов'язків.

Черговими призначають кількох дітей, залежно від кількості об'єктів у кутку природи, найчастіше по 2—3. Дослідження Л. Є. Образцової та ін. доводять, що під час формування мікро- груп чергових насамперед слід враховувати бажання дітей — хто з ким хоче чергувати. Доцільно також об'єднувати дітей з приблизно однаковим рівнем навичок догляду з тим, щоб той, хто вміє добре виконувати обов'язки чергових, не зробив усе сам. Однак вихова- телі-практики вважають, що ця рекомендація не може бути кате­горичною. Часто діти, що мають хороші навички, добре співробіт­ничають з тими, у яких вони сформовані недостатньо.

Виконання обов'язків черговими здійснюється переважно вранці, до сніданку. Однак, якщо контингент дітей такий, що їх пізно при­водять до дитячого садка, обов'язки чергових виконуються у дру­гій половині дня, після денного сну.

Успіх організації чергувань передусім залежить від постійного інтересу вихователя до виконання обов'язків чергових. Потрібно щодня оцінювати їхню роботу у присутності дітей: «Сьогодні Валерик дуже уважно оглянув усі квіти і полив тільки ті, які було треба». Під час передавання чергування треба до оцінки роботи залучити весь колектив дітей. Неодноразове повторення під час обговорення роботи чергових основних правил догляду за мешкан­цями кутка природи сприяє їх міцному засвоєнню, формуванню доброго, гуманного ставлення до всіх живих об'єктів.

При введенні нових об'єктів у куток природи слід організувати їх розгляд з усіма дітьми і розповісти про правила догляду за ними.

Досить часто в дитячому садку організується колективна праця дітей. Вона характеризується спільною метою, виконанням роботи на одному просторі і в один і той самий час.

У молодшій і середній групах проводиться колективна праця, мета якої — навчити, як треба висаджувати насіння, поливати, при­бирати ділянку тощо. Дітей старшої групи навчають перекопуван­ню і плануванню грядок, садінню живців кімнатних рослин, при­биранню у куточку природи тощо.

Під час колективних форм праці діти найчастіше виконують такі завдання, які організуються вперше і потребують навчання дітей певним умінням. Наприклад, до того, як давати індивідуальні і групові доручення дітям на прополювання, розпушування тощо, організується колективна праця.

За способом організації дітей колективна праця дітей може бу­ти:

а) спільно-індивідуальна (кожна дитина садить на своєму ряд­ку розсаду);

б) спільно-послідовна;

в) спільно-взаємодіюча.

Під час колективної праці слід дотримуватися такої структури її побудови, яка обумовлена педагогічними вимогами до організа­ції праці. Наводимо структуру найбільш розповсюдженої колек­тивної праці, зв'язаної з вирощуванням рослин.

1. Бесіда про рослини (зовнішній вигляд, потрібні умови для вирощування, значення для людини, для природи).

2. Постановка мети і мотивація праці.

3. Обстеження посадочного матеріалу.

4. Інструктаж (поетапний переважно в молодшій групі і пер­спективний у середній і старшій групах).

5. Хід роботи.

6. Підведення підсумків.

Навесні старших дошкільників залучають до перекопування землі і планування грядок. Перед початком роботи слід провести бесіду про те, чому рослини добре почувають себе у розпушеному грунті, поставити перед дітьми мету і розповісти, чому їм треба перекопувати і розпушувати землю. Домовитися з дітьми, що, ко­ли вони знайдуть у землі щось цікаве, треба показати це всім дітям. Вихователь показує, як треба перекопувати і розпушувати грунт, половину групи ставить на перекопування, а другу полови­ну — на розпушування. Під час праці вихователь звертає увагу на те, що в тому місці, де восени діти прикопували листя, лушпиння картоплі, моркви, утворилася темна смужка землі. Це перегній — розповідає вихователь. Така земля забезпечує рослини поживними речовинами. Під час розглядання дощових черв'яків треба згадати про їх позитивну роль у грунтотворенні: розпушують, насичують повітрям, поліпшують структуру грунту тощо.

Для формування грядок вихователь використовує шнур з кі­лочками. Дітям пропонує стати «потягом» і пр.отоптати доріжки. Він зауважує дітям, що високими грядки не потрібно робити то­му, що вітер буде швидше видувати вологу і рослинам її не виста­чатиме.

Наприкінці роботи вихователь підводить підсумки, відзначає, як добре буде рости насінню, розсаді у розпушеній землі, як друж­но працювали діти.

Діти всіх вікових груп сіють насіння, а, починаючи з середньої групи, висаджують розсаду.

Наводимо приблизний опис колективної праці в молодшій групі.

Тема. Садіння гороху на грядці.

Мета. Вчити розрізняти насіння гороху за кольором, розмі­рами, формою. Вчити садити насіння, розкладаючи його у боро­зенки, засипати землею. Ввести в активний словник слова, що озна­чають ознаки насіння, дії дітей, зв'язані з посадкою гороху. Ви­ховувати бажання вирощувати рослини.

Обладнання. Картинка з зображенням гороху, коробочки з горохом.

Хід заняття. Вихователь. «Подивіться на картинку і зга­дайте, що це. Хто з вас любить горох? Бачите, які гарні листки і стручки з горошинами. Горох смачний і корисний. Хочете, щоб у вас на грядці виріс такий самий? Тепер надворі стало тепло, і його можна посадити на грядці, а коли виросте — почастуємо всіх дітей.

Горох вирощують з насіння. Візьміть кожний по горошині і покладіть на долоню. Якого кольору горох? Якої він форми? А те­пер пальчиком торкніться горошинок. Гладенькі вони чи шорсткі? Насіння треба посадити у землю. Підійдіть до грядок. Бачите боро­зенки. Візьмемо по одній насінині і покладемо у борозенку біля краю грядки (вихователь, стоячи посередині грядки, показує, як це робиться, і стежить за виконанням завдання). Другу горошину покладіть подалі від першої (показує)».

Діти саджають по 5 горошин. Далі вихователь показує, як на­сіння присипати землею. Після виконання перевіряє, чи прикриті землею горошини, і розповідає, щоб горох добре ріс, його треба полити водою. Вихователь пропонує дітям полити. Наприкінці за­няття відзначає, що діти добре потрудилися, у них виросте хоро­ший горох. Пропонує дітям помити руки.

Під час проведення колективної праці з дітьми молодшого до­шкільного віку найчастіше використовується поетапний інструк­таж. Це зумовлене особливостями молодших дошкільників: вони не можуть відразу охопити і запам'ятати весь трудовий процес. Наприкінці перебування дітей у середній групі і в старшій найча­стіше використовується перспективний інструктаж, коли вихова­тель пояснює і показує весь хід роботи і діти виконують її.

Чи потрібно обов'язково закріплювати послідовність виконання роботи? Це повинен вирішити вихователь, виходячи з особливостей даної групи дітей. Добре, коли діти відразу уважно сприймають інструктаж і виконують його.

Організовуючи старших дошкільників на прополювання, треба провести коротку бесіду про те, що треба рослинам, щоб вони добре росли. Роздивитися, що на грядках поруч з посіяними росли­нами з'явилися такі, яких ніхто не сіяв. Вихователь розповідає, що це — бур'яни. Якщо їх не вирвати, вони будуть забирати воду і по­живні речовини у культурних рослин. Проте перш, ніж вирвати, давайте розглянемо їх. Ось лобода. Листочки у неї ніжні, мов крохмалем присипані. А це — мокрець. Ви його знаєте, бо даєте пташці. Пам'ятаєте, чому він так називається. Давайте подивимо­ся, чи справді під ним волога земля. Бур'яни дуже люблять кролі і кури. Зараз я вам покажу, як треба виривати: взятися за стебель­це біля самої землі, розгойдати трошки і висмикнути з корінцем. Складайте бур'яни у кошик, щоб почастувати ними курей. Після закінчення роботи вихователь звертає увагу на чисті, ошатні гряд­ки, зауважує, що рослини наче повеселішали і вдячні дітям, що їх врятовано від бур'янів.

Збирання врожаю бажано проводити урочисто, створюючи у ді­тей радісний настрій, викликаючи задоволення результатами своєї праці. Добре запрошувати дітей з інших груп, пригощати їх горо­хом, редискою, цибулею. Масове збирання урожаю на початку ве­ресня слід провести, як свято. Перед святом вихователь доручає найбільш старанним хлопчикам і дівчаткам висмикнути найбільші овочі. «Ось який великий буряк — покажи його всім дітям. Дамо потримати його малюкам, чи вистачить їм сили втримати буряк у руках». Малюки «зважують» у руках буряк, вихователь супрово­дить це гумористичними репліками: «Мабуть, Сергійко малий, не втримає. Ні, втримав, от який сильний»,— створюючи цим свят­ковий, невимушений настрій. Так поступово висмикують найбільші овочі, розглядають, зважують в руках, дарують малюкам. Далі ви­хователь розставляє дітей по грядках, визначає завдання. Діти ви­копують овочі, очищають їх від землі і складають у певне місце. Вихователь разом з дітьми сортує їх. Найбільші залишає для ви­ставки на святі, решту відносять на кухню і просять кухаря при­готувати смачні страви. Можна запропонувати дітям самим зроби­ти вінегрет з варених овочів.


Читайте також:

  1. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
  2. Аграрні проблеми в працях письменників аграрників.
  3. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
  4. АЛЬТЕРНАТИВНІ ПІДХОДИ ДО ВИДІЛЕННЯ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ
  5. Амортизація основних засобів
  6. Амортизація основних засобів
  7. Амортизація основних засобів
  8. Амортизація основних засобів і нематеріальних активів.
  9. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
  10. Амортизація основних засобів.
  11. Амортизація основних фондів
  12. Амортизація основних фондів




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ВИКОРИСТАННЯ МОДЕЛЕЙ | НЕСКЛАДНІ ДОСЛІДИ ЯК МЕТОД ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.