Український сегмент Інтернету

Історія українського сегменту Інтернет починається 19-го грудня 1990 року, коли Юрій Янковський (Yuri Yankovski) з Міжгалузевого Наукового Центру Технології Програмування «Технософт» під'єднався до світової мережі Інтернет. На відміну від США, де Інтернет (NSFNET) фінансувався державою аж до 1995-го року, проект Інтернет в Україні розгортався без будь якої державної підтримки. Роботи по до-інтернетній мережі ОГАС академіка Глушкова було спочатку активно блоковано, а на початку буремних 90-х і повністю закрито. Тому Інтернет в Україні з'явився тільки завдяки цікавості інженерів та бажанням зламати інформаційні бар'єри.

Влітку 1990-го інженер Дмитро Володін познайомився з комп'ютерним адміністратором університету Гельсінки та, повернувшись до Москви, під'єднав Демос до Інтернет. Вже після першої платіжки за міжнародний зв'язок Москва-Гельсінки стало зрозуміло, що або вікно в Інтернет треба зачинити, або треба знайти ресурси для інтернет-мережі. Так з'явилась ідея інтернет-мережіRELCOM, яка фактично дозволила всім учасникам інтернет-спільноти розподілити витрати на утримування Інтернет. "Технософт" (ts.kiev.ua) хоч і був зареєстрований в домені "UA", але на той час формально не існувало ні домену "UA" (символічне слово). Тому Дмитро Володін (dvv) зробив відмітку про те що электронну пошту до першого інтернет вузла України слід надсилати через ussr.eu.net:

Історія домену (так би мовити, «виключно українського», УАнет) інтернету починається восени 1991 року, коли українські фахівці розпочали переговори з IANA про виділення для України власного домену, осібно від загального для всього колишнього Радянського Союзу. 1 грудня1992року представник IANA Джонатан Постел делегує домен першого рівня коду країни .ua провідним українським Інтернет-фахівцям, обраними Інтернет-співтовариством — Олегові Волощуку й Ігорю Свиридову. Обов'язки адміністраторів виконувались на громадських засадах.

Дволітерний код країни UA встановлено міжнародним стандартом ISO 3166 для ідентифікації географічної території, і не є засобом ідентифікації держави Україна та/або української нації.

У січні 1993 року у м. Славське проведено конференцію українських інтернет-фахівців, на якій було делеговано 27 регіональних доменів — для кожної з областей України та окремо для міст Київ і Севастополь.

1995 року адміністратором .UA ccTLD делеговані цільові публічні домени COM.UA, GOV.UA, NET.UA. Домен GOV.UA призначений для обслуговування державних установ і організацій України, що здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України. Домен COM.UA делегований в інтересах заздалегідь не визначеного співтовариства користувачів. Тому публічний домен COM.UA є одночасно доменом загального призначення (англ. generic domain). Домени третього рівня в домені NET.UA делегуються юридичним особам, які зареєстровані на території України і декларуюють надання мережевих послуг на території України як провідний вид діяльності. Делеговані короткі (двох-літерні) географічні домени-синоніми (km.ua = khmelnytsky.ua і ін.).

21 лютого 2001 року неформальне товариство UA NCG ухвалює створити ТОВ «Хостмайстер» — юридичну особу, основною метою якої є практичне втілення принципів діяльності адміністратора .UA ccTLD. Діючі адміністратори .UA ccTLD — Дмитро Кохманюк і Ігор Свиридов разом з іншими адміністраторами публічних доменів *.UA, входять до складу засновників товариства. Директором товариства призначений Борис Мостовий.

До речі, 1 грудня 2012 року виповнилося 20 років з часу офіційного делегування Україні домену .UA.

У березні 2009 року українська аудиторія користувачів Інтернету (користувачі, які зробили більше одного перегляду сторінки за березень 2009 року, й користувачі, які переглядали сторінки в березні й у попередньому місяці) становила 11,96 млн. осіб, що на 9,4% більше, ніж у лютому 2009 року.

У регіональному розподілі користувачів зі значним відривом лідирує Київ, на який припало 60,14% усіх користувачів Інтернету в Україні. Далі йдуть Одеса (5,14%), Харків (5,39%), Дніпропетровськ (4,92%), Донецьк (4,82%), Львів (2,83%), Крим (2,80%), Запоріжжя (1,80%). Сумарна частка цих регіонів становила 24,9%. На решту регіонів України припало 13,26% користувачів.

Аутсайдерами за рівнем проникнення Інтернету згідно з даними березня 2009 року були Луцьк (0,18%), Житомир (0,21%), Чернівці (0,32%) і Закарпаття (0,31%)[6].

Станом на початок 2009 року в домені України .ua(включно з доменами другого, третього і т.д. рівнів) зареєстровано 390197 імен

2)Інтернет-журналістика та Інтернет-видання. Характеристика сайтів. Блогосфера

Інтернет-журналістика - новий різновид журналістики, що з'явилася в кінці XX століття з розвитком і поширенням Інтернету.
Специфіка Інтернету дозволила організовувати регулярне інформаційне мовлення на широку аудиторію без спеціального розгортання особливої технічної інфраструктури. Таким чином, майже будь-який бажаючий отримав можливість створювати засоби масової інформації.
Інтернет-видання можуть мати офіційний статус ЗМІ, можуть не мати його. Працюючий на інтернет-видання журналіст (інтернет-журналіст), як правило, не стикається з багатьма атрибутами традиційної журналістики - спеціалізованої апаратурою для телезйомки та звукозапису, поліграфією.
Важливим є правовий аспект діяльності журналіста в Інтернеті. Фактично, журналіст несе відповідальність за опубліковану інформацію, але на практиці це не завжди так.
Широку популярність набула індивідуалізація журналістики. Це нове явище, що отримало своє поширення в мас-медіа. Будь-яка особистість виступає як виробник і розповсюджувач інформації без контролю і будь-яких обмежень ззовні.

Стала розвиватися і завойовувати популярність блогосфера; громадськість, преса і наукові кола задалися питанням, чи можуть блоги витіснити т. н. «традиційні ЗМІ». До теперішнього часу багато приходять до висновку, що професійна журналістика і блогосфера (яку іноді називають «індивідуальної» або «цивільної» журналістикою) доповнюють один одного, так як переваги однієї заповнюють недоліки інший, і навпаки.
Найяскравішим прикладом викиду індивідуальної інформації в інтернет з'явилися недавні події в Грузії і Абхазії, куди доступ професійним журналістам кілька тижнів був практично закритий.

Можливо, блог можна розцінити як чергову сходинку в еволюції журналістики, одними з ознак якої є децентралізація ЗМІ, прагнення до інтерактивності, перехід від монологу до діалогу і т. д.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Український сегмент світової павутини	\|	Характеристика сайтів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.