Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



ЕКСКУРСІЇ

Навчальні екскурсії (від лат. ехсигсіо—поїздка, прогулянка) визначаються в педагогіці як форма і метод навчально-виховної роботи, що дозволяє організовувати спостереження і вивчення різ­номанітних предметів і явищ у природних умовах.

Розвиток і розповсюдження екскурсій як методу і форми роботи були пов'язані в педагогіці з боротьбою проти схоластики і вер­балізму у навчанні. Важливе місце екскурсіям відводили Я. А. Ко­менський, Ж. Ж. Руссо, И. Г. Песталоцці, Ф. Фребель. У росій­ській педагогіці в зв'язку з розробкою ідей краєзнавства в 60-і ро­ки XIX ст. екскурсійний метод навчання широко пропагували в своїх творах К. Д. Ушинський, Д. Д. Семенов, А. Я. Герд та інші методисти. У дошкільній педагогіці важливого значення екскур­сіям надавали Є. М. Водовозова, Є. І. Тихєєва, А. С. Симонович.

Н. К. Крупська в статтях і виступах неодноразово вказувала на екскурсії як засіб розширення знань дошкільників про природу і суспільне життя.

Великого значення екскурсіям надавав В. О. Сухомлинський, вважаючи кожну подорож у природу уроком розвитку розуму, по­чуттів, моралі.

В методиці ознайомлення з природою екскурсії розглядаються як важлива форма роботи по ознайомленню з природою і широко використовується в практиці роботи дитячих садків.

Навчально-виховне значення екскурсій, їх відмінність від про­гулянок. Особлива цінність екскурсій у природу як специфічної форми проведення заняття в тому, що на екскурсіях діти знайом­ляться з явищами природи в їх природних взаємозв'язках, з росли­нами і тваринами в середовищі їх існування, з перетворюючим впливом людини на природу. Це дає змогу формувати реалістичні уявлення про природу, а також перші елементи матеріалістичного світорозуміння.

Ознайомлення з новими об'єктами на екскурсіях поєднується з розширенням словника, розвитком мови. Чуттєвий досвід, що формується внаслідок дії аналізаторів, тісно пов'язується із сло­вом, що забезпечує зв'язок першої і другої сигнальних систем.

У дослідженні Т. А. Куликової, присвяченому формуванню пі­знавальних інтересів у процесі екскурсій, доводиться особлива роль їх у розвитку цих процесів завдяки введенню нової інформа­ції про зв'язки і залежності.

Сприймання яскравих пейзажів, поєднане з образним словом вихователя, пробуджує у дітей почуття краси, виховує любов до природи. Знання, що їх одержують діти під час екскурсій, про взаємозв'язки в природі, правила природокористування, цінність для людини тих чи інших об'єктів природи, з якими знайомляться діти, є важливими для екологічного виховання. Екскурсії цінні тим, що на них діти можуть повправлятися у своїх знаннях про приро­докористування: в лісі ми гості і поводити себе треба чемно, не порушувати спокій тих, хто постійно там живе, не грабувати їх­ню домівку.

Екскурсії — найцінніші заняття для фізичного розвитку, зміц­нення здоров'я дітей.

Екскурсії в природу мають ряд відмінностей від прогулянок.


 


Екскурсія — це заняття, яке про­водиться за межами дитячого садка.

На екскурсії планується значно ширший за обсягом програмний ма­теріал, оскільки це заняття цілком присвячене ознайомленню з приро­дою.

На екскурсії діти одержують більш закінчені, систематизовані уяв­лення про явища природи. Вони про­водяться в той час, коли в природі відбуваються помітні зміни.

Екскурсія вимагає більш чіткої організації. Проводяться колективні спостереження, заохочуються

лише ті спостереження за ініціативою, які відповідають меті екскурсії.

Прогулянка — повсякденна фор­ма роботи, вона проводиться най­частіше на ділянці.

Ознайомлення з природою на прогулянці є одним з компонентів прогулянки, а тому обсяг програм­ного матеріалу, який реалізується, значно менший.

На прогулянці діти знайомляться з тими ознаками об'єктів природи, уявлення про які складаються про­тягом тривалого часу.

На прогулянках мають місце ко­лективні спостереження і заохочую­ться різноманітні індивідуальні спо­стереження за ініціативою дітей.


Тематика і структура екскурсій у природу. За тематикою екс­курсії поділяють на:

1. Екскурсії в природу — в ліс, на луки, до водойми, тобто в природні і штучні рослинні угруповання — парк, сквер, ботанічний сад.

2. Екскурсії на сільськогосподарські об'єкти — в поле, на пта- хо-, молочну ферму, в плодовий сад, на город, в оранжерею, шкіль­ну теплицю, на тік з метою ознайомлення з працею дорослих, рос­линами, тваринами, що вирощуються для задоволення потреб лю­дини.

Структура цих екскурсій дещо відмінна.

Структура екскурсій у природу містить:

1. Встановлення зв'язку з попереднім досвідом дітей. Це зу­мовлено потребою викликати інтерес, пов'язати нові знання з на­бутими раніше, нагадати про правила поведінки при переході ву­лиці тощо.

2. Повідомлення мети екскурсії. Цей структурний елемент по­трібний для надання спрямованості основній частині екскурсії — колективному спостереженню.

3. Колективне спостереження — головна, обов'язкова частина кожної екскурсії, мета якої — нагромадження чуттєвих вражень, виділення зв'язків і залежностей у природі.

4. Збирання природного матеріалу — важливий структурний елемент екскурсії, що створює інтерес до неї, забезпечує більш близький контакт дітей з природою, формує навички поведінки в природі. Проте на деяких екскурсіях його не слід вводити (напри­клад, на літній екскурсії у парк, сквер).

5. Дидактичну гру — спрямовується на закріплення в ігровій формі одержаних на екскурсії знань.

6. Підведення підсумків.

Структура екскурсій на сільськогосподарські об'єкти містить:

1. Встановлення зв'язку з попереднім досвідом дітей.

2. Повідомлення мети екскурсії.

3. Колективне спостереження.

4. Розповідь дорослого про об'єкт.

5. Підведення підсумків.

Методика проведення екскурсій. Організувати і провести екс­курсію в природу важче, ніж заняття в груповій кімнаті. Успіх у її проведенні багато в чому залежить від підготовки.

Екскурсії проводяться починаючи з середньої групи. Природо­знавчі екскурсії проводять у певній системі, організовувати їх треба на одні і ті самі об'єкти в різні пори року, щоб простежити сезонні зміни в них. Сільськогосподарські екскурсії організовуються епізодично.

Плануючи екскурсію, вихователь точно визначає тему і мету екскурсії, конкретизує програмний зміст, намічає місце екскурсії. Слід виходити з того, що кількість нових об'єктів не повинна пе­ревищувати 2—3 у середній і 3—4 у старшій групі. Під час визна­чення місця екскурсії треба враховувати фізичні можливості ді­тей, особливості дороги, пору року, стан погоди. Як правило, маршрут не повинен перевищувати 2—3 км в обидва кінці.

Вихователю слід оглянути місце екскурсії за 1—2 дні до неї. Він уточнює маршрут, знаходить потрібні об'єкти, намічає послі­довність спостережень, місце, де діти будуть самостійно вести спо­стереження, збір матеріалу, а також місце для відпочинку, прове­дення гри. Вихователь заздалегідь підбирає вірші, загадки, при­слів'я, які потім використовує в роботі з дітьми.

У роботу вихователя входить також підготовка екскурсійного обладнання. Перед екскурсією вихователь продумує, яке облад­нання взяти з собою, яке підготувати в групі для розміщення об'­єктів, принесених з екскурсії: інсектарії, тераріум, акваріум тощо. Для збору тварин необхідно взяти сачок водяний або ентомологіч­ний, білу тканину для розглядання спійманого у воді, прозорі по­ліетиленові мішечки для перенесення в дитячий садок; для збору рослин — лопату або совок, кошики або відерця для листя, шишок, викопаних рослин.

Вихователі повинні бути добре обізнані з законодавством про охорону природи, Червоною книгою України, щоб не завдати шко­ди природі. Взяті в дитячий садок тварини повинні бути поверне­ні в природу.

За кілька днів до екскурсії вихователь проводить з дітьми не­велику бесіду, з тим, щоб викликати у них інтерес до майбутнього заняття, оживити враження від попередньої екскурсії. Діти повин­ні знати, куди вони підуть і для чого. Добре разом з дітьми го­тувати екскурсійне обладнання, щоб підвищити інтерес до заняття. Одяг дітей має бути легкий, взуття зручне. Щоб уникнути пере­грівання в літню пору, слід обов'язково мати на голові шапочки. Діти повинні знати, що екскурсія — це заняття, на якому треба бути дисциплінованим і уважним.

Перед виходом з дитячого садка слід нагадати правила поведін­ки на вулиці і на місці екскурсії: йти парами, не розбігатися. Вихователь розподіляє між дітьми екскурсійне обладнання і до­мовляється, в якому порядку по черзі повинні нести його діти.

Екскурсії проводяться у місця, які мають найбільшу естетичну цінність, тому, починаючи екскурсію, слід надати змогу сприйняти красу краєвиду, підкреслюючи де поетичним словом, а потім по­ставити мту і починати розглядання окремих об'єктів.

Основна частина екскурсії — колективне спостереження. Саме в процесі нього вирішуються основні програмні завдання заняття. Вихователь допомагає дітям відзначити і усвідомити характерні ознаки предметів і явищ, їх взаємозв'язки. Методика керівництва спостереженням на екскурсіях не відрізняється від розглянутої нами вище. Під час розглядання нових об'єктів слід звернути ува­гу на особливості естетичного вигляду, зв'язки з умовами життя, значення в житті природи і людини.

Важливо в процесі спостереження використати різноманітні прийоми активізації пізнавальної діяльності дітей. Особливу увагу треба приділити питанням, які спонукають дітей роздивлятися предмет, порівнювати, знаходити подібність і відмінність, встанов­лювати зв'язок між явищами природи. Слід подбати про включен­ня різних аналізаторів у сприйманні об'єктів природи. Доцільно в процесі екскурсії використовувати твори художньої літератури для підсилення вражень дітей від сприймання краєвидів, окремих об'єктів.

Використання пояснень, розповіді повинно мати місце в тих випадках, коли є потреба у розширенні знань дітей про пристосу­вання, зв'язки з середовищем тощо.

Сполучення різних прийомів видозмінюється залежно від мети і змісту екскурсії.

Збір природного матеріалу, в процесі якого діти можуть задо­вольнити бажання у самостійних спостереженнях,— відповідальний етап екскурсії. Перш за все вихователь повинен піклуватися про безпеку дітей, домовитися, на яку відстань вони можуть відходити, що можна брати. Збір природного матеріалу слід використати для екологічного виховання, засвоєння правил природокористуван­ня: можна викопати 1—2 рослини з числа тих, яких навкруги ба­гато. Рідкісні брати не можна. Багато жолудів не можна брати тому, що ними живляться сойки, білки, кабани та інші тварини.

Після розглядання зібраного матеріалу з метою закріплення знань про природні об'єкти, з якими знайомилися діти, проводять­ся дидактичні ігри «Відгадай, з якого дерева цей листок», «У кого дітки з цієї гілки» та ін.

Наприкінці екскурсії підводяться підсумки, в яких відзначаєть­ся, які нові знання одержали діти, їх пізнавальна активність, про­яви дбайливого ставлення до природи.

Наводимо приблизний конспект екскурсії на луку з дітьми стар­шої групи.

Програмний зміст. Формувати у дітей знання про літні явища в природі, встановлювати залежність між впливом тепла, во­логи і розвитком рослин. Розширювати знання про лучні рослини, показати красу їх цвітіння. Навчити дітей розрізняти їх і ввести в словник дітей слова: лисохвіст, конюшина, люцерна, жовтець, озна­йомити з джмелем. Сформувати знання про значення лучних рос­лин, розвивати спостережливість, виховувати любов до рідних місць, дбайливе ставлення до природи.

Хід екскурсії. Привівши дітей на луку, вихователь про­понує зупинитися і помилуватися картиною луки, що цвіте. Звер­тається до дітей з запитаннями: «З чим можна порівняти луку, що цвіте?» (З барвистим килимом). Пропонує дітям глибоко вдих­нути повітря, відчути пахощі. На луці привітно і гарно. «Чому рос­лини на луці так пишно розростаються влітку?» (Тепло, багато вологи).

«Давайте роздивимося рослини ближче,— пропонує вихователь, підводячи дітей до злаків.— Придивіться, який гарний султан у цієї трави, доторкніться до нього руками. До чого він подібний? Справді ж він пухнастий і подібний до хвоста лисиці. Тому й на­зивається лисохвіст. Як би ви могли відрізнити лисохвіст від ти­мофіївки, яку вже знаєте? Придивіться уважно, лисохвіст росте на сухій чи вологій землі? Правильно ви відзначили. На луці, де земля волога, лисохвіст розростається у пишний кущ, у нього утво­рюється багато стебел, листків. А чи знаєте ви, яку користь при­носить лисохвіст? Так, лисохвіст люблять їсти всі свійські твари­ни: корови, кози, коні, вівці. А із скошеної і висушеної трави одер­жують хороше духмяне сіно.

А тепер розглянемо ось цю рослинку, від якої лука стала та­кою привітною і нарядною. Може, ви знаєте, як вона називається? Це — конюшина. До чого подібні її квіти? Чим вони вам подоба­ються? Понюхайте, чи пахне квітка. Дійсно, квіти у конюшини подібні до рожевої кульки. Роздивіться, дрібненьких квіток багато і вони зібрані у пишні, круглі голівки. Чим відрізняються листки конюшини від листків лисохвосту? Правильно, листки трійчасті: в одному листку зібрано три овальні листочки. Конюшина любить рости на сонячному місці і росте на таких місцях багато років підряд. А тепер уважно придивіться до квіток конюшини і про­стежте, хто прилітає до її квіток. До квіток конюшини прилітають джмелі. Вони збирають солодкий сік-нектар, якого багато у квіт­ках конюшини. А хто ще любить конюшину? Так, конюшину люб­лять кролі, корови, коні. Всі свійські тварини з задоволенням їдять цю поживну рослину. І людям конюшина також приносить користь як лікарська рослина.

А зараз я покажу вам рослину, яка і подібна до конюшини,і відрізняється від неї. Це люцерна. Чим вона подібна? Справді, у неї так само, як і в конюшини, трійчасті листки, тільки вони не овальні, а більш видовжені. Чим подібні її квітки до квіток ко­нюшини? Люцерна — родичка конюшини і дуже корисна рослина для всіх свійських тварин. Придивіться, які комахи прилітають до люцерни. Що вони шукають? Люцерна, як і конюшина,— медонос­на рослина.

А зараз підійдіть ближче до жовтих квіток, які, неначе золоті вогники, горять серед лучних трав. Чим вони вам подобаються? Називають цю рослину жовтнем. Чому так? Справді, назву свою ці рослини одержали тому, що мають яскравий жовтий колір. Пе­люстки квітів такі блискучі, наче в них відбивається літнє сонеч­ко. Подивіться, де любить рости жовтець. Там, де волога і пожив­на земля. Хто з вас помічав, чи люблять їсти жовтець свійські тварини? Так, жовтець отруйний і його не їдять.

Закрийте очі і прислухайтеся до звуків. Що ви почули? Хто дзижчить біля квітів? Кого ми бачили біля квітів конюшини, лю­церни? Ось подивіться на цю картинку, а я вам розкажу про джмеля.

Скрізь, де є квіти, можна побачити джмелів. Це дуже гарні комахи. їх вбрання нагадує пухнасту шубку, у якій красиво по­єднуються білий, жовтий і чорний кольори. Джмелі невтомно гудуть, перелітаючи з квітки на квітку. Вони збирають з квітів нек­тар і пилок, яким живляться самі і годують своїх личинок — ді­ток. Найчастіше джмелі влаштовують свої гнізда в нірках, кину­тих маленькими звірками. За літо джмелина сім'я стає дуже вели­кою, вся вона невтомно працює. Перелітаючи з квітки на квітку, джмелі на своїх волохатих шубках переносять пилок. Для рослин це дуже корисно. Якщо ви побачите десь на квітках джмеля — помилуйтеся ним і не заважайте йому робити корисну справу. А тепер згадайте, на яких квітах ви бачили джмелів? Як ви до них ставилися? Де ви бачили такі рослини, які ми сьогодні з вами розглядали? Як треба до них ставитися? Чому?

А зараз пограємо в гру «Знайди за описом». Я буду описува­ти рослини, які ми сьогодні з вами розглядали, а ви будете від­гадувати». (Гра проводиться 3—4 рази).

Наприкінці заняття вихователь говорить, що сьогодні діти ді­зналися багато цікавого про луку, лучні рослини. Ці рослини не тільки прикрашають луки, але й годують нектаром джмелів, ме­теликів, бджілок, годують рослинами свійських тварин, лікують людей. Тому, коли ви приходите на луку, треба бережно поводити­ся з ними, не рвати квітів, оскільки цим ви позбавляєте їжі джме­лів і метеликів.

Враження, одержані під час екскурсії, розширюються і закріп­люються на інших заняттях: під час читання художньої літерату­ри, перегляду діафільмів, діапозитивів тощо, а також під час спо­стережень у кутку природи або на ділянці дитячого садка за рос­линами, тваринами, принесеними з екскурсії.

Основні недоліки в проведенні екскурсій в практиці роботи вихователів:

1. Деякі вихователі погано обізнані з природою рідного краю, а тому уникають екскурсій, замінюючи їх іншими заняттями, що неприпустимо.

2. Неправильно визначається програмний зміст екскурсій, на яких ознайомлення з природою здійснюється комплексно: форму­ються уявлення про зміни в неживій природі і вплив цих змін на життя рослин, тварин. Часто програмний зміст не має цієї по­вноти і недостатньо конкретизований.

3. У ході проведення екскурсії основний недолік — недостат­ність нової інформації для дітей.

4. Не завжди використовується під час спостережень той арсе­нал прийомів, який найбільшою мірою сприяє активізації мислен­ня дітей.

Сукупність таких недоліків впливає на недостатню комплекс­ність вирішення завдань ознайомлення з природою під час екс­курсій.

ЦІЛЬОВІ ПРОГУЛЯНКИ

У зв'язку з обмеженою кількістю занять по ознайомленню з природою і потребою найкраще дізнатися про найближче природ­не оточення села, міста, закарбувати у пам'яті дітей яскраві кар­тини чудової української природи проводяться цільові прогулянки в природу. Вони інтегруються з пішохідними переходами і можуть проводитися не тільки з пізнавальною, але й з пізнавально-прак­тичною метою (збирання грибів, ягід, насіння дикорослих трав для підгодовування пташок тощо). Відмінність цільових прогуля­нок від повсякденних полягає у тому, що проводяться вони за ме­жі дитячого садка.

Цільові прогулянки вносять різноманітність у життя дітей, зба­гачують їх уявленнями, дозволяють краще пізнати природне се­редовище місцевості, де вони живуть: річку, ставок, поле, гай і т. д., сформувати правильне ставлення до них. Обов'язковою умовою проведення цільових прогулянок є вибір сприятливого з екологіч­ної точки зору маршруту, цікавих об'єктів для спостереження.

Обсяг програмних завдань, що намічається для реалізації на ці­льовій прогулянці, значно менший від екскурсії.

Дитячі садки знаходяться у найрізноманітніших природних умо­вах, тому визначати тематику цільових прогулянок потрібно, ви­ходячи з можливостей природного оточення дошкільного закладу, а також тих явищ у природі, які характерні для певної пори року, спостереження за якими цікаві для дітей.

За наявності лісу поблизу дитячого садка цільові прогулянки навесні можуть містити спостереження за: рослинами, що зимува­ли під снігом зеленими (брусниця, грушанка, копитняк); пожвав­ленням птахів; цвітінням ліщини, вільхи; цвітінням ефемероїдів; першими комахами (джмелями, бджолами, метеликами, клопами- солдатиками, мурашками); цвітінням черемхи, глоду, дуба, сосни; цвітінням конвалії, купини; спостереженням за дятлом, білкою та ін. Дошкільники можуть слухати весняну пісню синиці, спів со­ловейка, порівнювати його пісню з піснею зяблика.

Якщо недалеко протікає струмок або є річка, озеро, водосхо­вище, море, цільові прогулянки навесні можуть містити спостере­ження за скресанням криги; життям крижнів і чирків; рибами, що трапляються в улові рибалок; жабами (слухання весняних кон­цертів жаб); жаб'ячою ікрою, життям мартинів і крячок, водомір- ками, молюсками, появою ряски, розвитком прибережних рослин (цвітіння калюжниці).

На луці після танення снігу спостерігають за рослинами, їх розвитком, цвітінням стокроток, початком цвітіння злаків, кома­хами — мешканцями луки.

Спостереження навесні в парку близькі за змістом із спостере­женнями у лісі. Вони включають також спостереження за весня­ними роботами в парку: обрізуванням дерев, кущів, висаджуван­ням розсади однорічних рослин, цвітінням весняних декоративних рослин.

Надзвичайно сприятливі умови для цільових прогулянок у тих дитячих садках, які розташовуються поблизу ботанічних садів, які є в Україні майже у кожному обласному центрі. Наявність бага­тої видової різноманітності рослин, комах, птахів дає змогу про­водити цікаві прогулянки протягом усього року.

Цільові прогулянки навесні здійснюються у сад, на город, поле, де цікаво спостерігати за посадкою розсади, посівом насіння, вико­ристанням сільськогосподарських машин тощо.

Наявність пустирів також дає цікавий матеріал для спостере­жень під час цільових прогулянок навесні. Можна показати, як у порожнинах стебел зимували комахи, відзначити, насіння яких рослин найбільш охоче споживалося птахами, розглянути сходи, молоді пагони пустирних рослин.

Особливо багато можливостей для спостережень на цільових прогулянках надає літо. Рослини, що розцвітають, різноманітність комах, птахів, їх цікава пристосувальна поведінка створюють не­обмежений простір для подання дітям цікавої інформації, спрямо­ваної на пізнання рідної природи, її краси, формування на цій основі нового, екологічного мислення.

 

ПОВСЯКДЕННІ ПРОГУЛЯНКИ

Повсякденні прогулянки є обов'язковим режимним процесом в дошкільному закладі, який має важливе значення для фізичного, нервово-психічного розвитку дітей. Спеціальні дослідження пока­зали, що у дітей, які в належний час не були на прогулянці, знач­но знижується оптимальний рівень функціонального стану цент­ральної нервової системи.

Для дошкільників прогулянка має велике значення з погляду зміни видів діяльності, забезпечення позитивного емоційного стану і задоволення потреби у руховій активності.

Обмеженість нових вражень, брак різноманітності не забезпе­чують активного, діяльного стану кори головного мозку. Відомо, що обмеження того чи іншого аналізатора в адекватних подраз­никах призводить до недостатньої його функції і, отже, негативно впливає на психіку. На прогулянці повинні створюватися спеціаль­ні умови для задоволення потреб у пізнанні, новизні інформації, контактах з іншими дітьми.

Прогулянки організуються щодня вранці, вдень і ввечері, від­повідно до режиму дня. Основними структурними частинами про­гулянки є: 1) спостереження; 2) творчі ігри; 3) рухливі ігри і фізкультурні комплекси; 4) праця. Ці елементи не мають суворо зафіксованої послідовності. Так, після малорухливого заняття про­гулянка повинна початися з рухливої гри. І навпаки, після занять із значною руховою активністю прогулянку можна почати із спо­стереження.

До періодичних елементів прогулянки відноситься праця, яка проводиться за потребою. Зміст спостережень, ігор, праці на прогулянках визначається програмою дитячого садка. Так, відповідно до програми, в старшій групі восени проводяться різноманітні спостереження за неживою природою (поступове зниження температури, осінні тумани, ха­рактер осінніх дощів, зміна характеру хмарності).

Спостереження у рослинному світі на початку осені — яскраве цвітіння квіткових рослин, дозрівання фруктів, овочів на городах, осіннє цвітіння лісових і лучних рослин, що ростуть у кутках дико­рослих рослин на ділянці дитячого садка, зміни в рослинах у зв'язку із змінами температури: поступове пожовтіння листя, опа­дання їх, спостереження за рослинами, які залишилися зимувати зеленими.

Спостереження у тваринному світі — зміни в зв'язку із зміною температури у комах, розселення і зникнення павуків, спостере­ження за відльотом птахів, за зимуючими птахами тощо.

Під час повсякденних прогулянок реалізується значний обсяг програми дитячого садка по ознайомленню з природою. Уявлення про зміни в погоді, про поступові зміни в розвитку рослин, тварин та інші формуються у дітей в основному під час спостережень на прогулянках.

Спостереження на прогулянках мають колективний та індивіду­альний характер. Методика організації колективних спо­стережень на прогулянках не відрізняється від проведення спостережень на заняттях. Важливо вибрати зручний час для орга­нізації спостережень на прогулянці. При цьому треба зважувати на такі фактори: а) стомленість дітей від занять; б) інтерес дітей до якої-небудь гри, наприклад, будівельно-конструктивної, яка продовжується зранку; в) погодні умови. Іноді доцільно віднести спостереження на кінець прогулянки, коли діти задовольнили свої інтереси у грі, відпочили через зміну діяльності. Якщо вихователь постійно в процесі спостережень подає дітям нову інформацію, діти охоче відгукуються на пропозицію вихователя подивитися щось цікаве.

На прогулянках широко заохочуються індивідуальні спостереження дітей. їх можна вважати показником роз­витку у дітей інтересу до природи. Вихователь повинен зацікавле­но ставитися до спроб дітей пояснити те чи інше явище, підвести їх запитаннями до самостійного висновку. В разі, коли це не вдає­ться самим дітям, вихователь пояснює, розповідає, заохочує.

Враження, які отримують дошкільники під час спостережень, праці, ігор (будівельно-конструктивних і творчих) на прогулян­ках, закріплюються і систематизуються на заняттях. Одночасно знання, навички, одержані на заняттях, закріплюються, набувають міцності під час відповідних видів діяльності на прогулянці.

 

ЗАСОБИ ФІКСАЦІЇ ЗНАНЬ ДІТЕЙ ПРО ПРИРОДУ

Потреба фіксації знань дітей про природу викликається своє­рідністю дитячої психіки: дошкільники досить швидко запам'ято­вують, але без повторення так само швидко і забувають. У зв'язку з цим слід організовувати діяльність дітей, щоб повертатися до матеріалу, засвоєного ними під час спостережень, праці, ігор тощо. В дитячих садках використовується кілька способів фіксації знань: ведення календарів природи і погоди, складання гербаріїв, колек­цій, букетів, малювання, аплікація, виготовлення поробок з при­родного матеріалу, повсякденні спостереження, праця, пошукова діяльність у кутку природи, проведення свят та розваг на природ­ничому матеріалі.

 

ВЕДЕННЯ КАЛЕНДАРІВ ПРИРОДИ І ПОГОДИ

 

Потреба ведення календарів природи і погоди зумовлюється своєрідністю пізнання закономірностей сезонних . змін дошкільни­ками. Пора року — досить значний проміжок часу. Відсутність різ­кої межі між порами року створює у дітей неправильні уявлення про деяку постійність навколишнього середовища. Наприклад, на­прикінці осені діти часто забувають, що на її початку було тепло, було багато квітів, літали гарні метелики, бджоли, джмелі і т. д. Неправильні уявлення часто бувають пов'язані і з різкими зміна­ми в погоді — раптовими відлигами або похолоданнями. Ведення календаря природи розвиває спостережливість, привчає уважно приглядатися до навколишньої природи, встановлювати взаємо­зв'язки і послідовність явищ, їх причини.

Ведення календаря погоди починається з другої молодшої гру­пи. Найпоширенішою формою календаря для дітей 4 і 5 років життя є календар-картинка «Яка сьогодні погода». Це листок кар­тону 30х50 см завбільшки, поділений на чотири частини, на які наклеюються малюнки з зображенням відповідного типу погоди для певної пори року. Наприклад, для календаря-картинки «Осінь» це може бути зображення яскравої сонячної, вітряної, холодної, дощової, хмарної або без дощу погоди. Посередині картону при­кріплюється стрілочка, якою після повернення з прогулянки від­мічають, який сьогодні тип погоди.

Є інша форма ведення календаря погоди для молодшої і серед­ньої груп. Це набір картинок, на яких зображено різний стан пого­ди у певну пору року, і підставка, на яку вони викладаються після повернення з прогулянки. В середній групі можна виставляти не одну, а дві картинки, що зображують погоду і діяльність дітей, їх одягФормування уявлень про закономірності сезонних змін у стар­шому дошкільному віці будується на базі конкретних знань, набу­тих у попередніх групах. Діти повинні знати характерні ознаки, послідовність змін, причини сез'онних змін (зменшення сонячного тепла призводить до змін у неживій природі, з ними пов'язані змі­ни у рослинному, тваринному світі).

У зв'язку з ускладненням завдань змінюється і форма ведення календаря природи і погоди.

Календар природи для старшої групи — це листок картону чи цупкого паперу, відповідно оформленого малюнками, що відобра­жають ту чи іншу пору року. Наприклад, навесні календар приро­ди оформлюють малюнками весняних ефемероїдів, перших весня­них метеликів, дерев, що цвітуть, тощо. На календарі наклеюють дві кишеньки, в яких збирають малюнки протягом усієї пори року. Наприкінці кожного місяця малюнки переглядають, діти згадують про характерні зміни в природі — стан погоди, життя рослин, тва­рин. Наприкінці сезону найбільш виразні малюнки, в яких відобра­жено відповідну пору року, наклеюють на ширмочку і викори­стовують під час бесіди.

Більш складний вид календаря для старшої групи — календар погоди. На листку картону вміщують календар на всі місяці сезо­ну. Внизу прикріплюють кишеньки для малюнків. Календар пого­ди оформлюють яскравими малюнками, що відображують певну пору року. Наприклад, дерева з плодами в осінньому вбранні, осінні квіткові рослини, зимуючі або відлітаючі птахи. Діти що­денно фіксують стан погоди після денної прогулянки. Позначення, якими користуються діти, можуть бути різними. Напочатку вони повинні мати реалістичний характер, наприклад, вітер — гілка, що похилилася вбік, сніг — графічне зображення сніжинки, сонячний, ясний день — зображення сонечка, хмарний — зображення хма­ринки. Пізніше можна розповісти дітям, що в школі погоду позна­чають інакше. Запропонувати їм скористуватися умовними позна­ченнямиЩомісяця результати спостережень у природі і їх фіксація у календарі обговорюється з дітьми. Бесіду можна побудувати за такими запитаннями: Який місяць закінчився? Якими умовними позначеннями ви відмічали погоду? Скільки було яскравих, соняч­них днів? Чому стає прохолодніше? Якими стали рослини на ді­лянці? Чого їм не вистачає для росту? Які птахи залишилися на ділянці? Чому вони не відлетіли?

Малюнки, зібрані в кишеньці, можуть бути використані на за­ключній бесіді.

Отже, ведення календарів природи, погоди унаочнює процес поступових змін певних сезонів, сприяє формуванню інтересу, кра­щому засвоєнню знань про них.

СКЛАДАННЯ ГЕРБАРІЇВ, КОЛЕКЦІЙ, БУКЕТІВ

Під час використання цих засобів фіксації слід додержувати таких вимог:

1. Складання гербаріїв, колекцій, букетів повинно бути підпо­рядковане виконанню педагогічних завдань: розширенню і закріп­ленню знань, розвитку художнього смаку тощо.

2. Складання гербаріїв і колекцій не повинно завдавати шкоди природі. Не слід збирати гербарії дикорослих рослин, тим біль­ше — рідкісних, не можна збирати колекції комах.

3. Збирання колекцій карток, марок не повинно вимагати мате­ріальних затрат.

Гербарії в дитячому садку треба складати на певні теми: «Кві­ти нашого майданчика», «Осіннє листя дерев нашого дитячого садка». Засушувати рослини можна двома способами: площинним і об'ємним. Слід пам'ятати, що і при площинному, і при об'ємному способах засушування рослина краще зберігає колір, якщо саме засушування відбувається досить інтенсивно. Зривати рослини слід уранці, коли у них добрий тургор. Для площинного засушування використовують спеціальний прес, який складається з рамок з на­тягнутою сіткою, що забезпечує циркуляцію повітря. Рослину вкладають між кількома шарами паперу, які слід щодня міняти.

Осіннє листя добре засушувати праскою.

Після того як рослини висохли, їх прикріплюють до листка картону, який покривають целофаном або поліетиленовою плів­кою, і запаюють. Такі гербарії можуть бути використані як наоч­ний матеріал під час проведення бесід про рослини, пори року, в дидактичних іграх.

Для проведення об'ємного засушування слід підготувати добре промитий річковий пісок і коробку за розмірами рослини. Щойно зірвану вранці рослину обережно кладуть у коробку і починають поволі засипати піском, щоб він умістився в усі порожнини. За­сушування проводять у суху, жарку погоду. Коробку з рослиною доцільно поставити на сонці, Через тиждень-два пісок обережно видаляють, пензликом зчищають пісок з пелюсток і рослини став­лять у вази. Добре засушуються такі рослини, які мають синій ко­лір,— дельфініуми, волошки, наперстянка тощо.

Які ж колекції доцільно збирати в дитячому садку? Це колек­ції з камінців, черепашок молюсків, поштових карток, картинок з поштових конвертів.

Колекція з камінців збирається в тих випадках, коли дитячий садок розташований у такій місцевості, де є достатньо камінців для вибору цього матеріалу. Наприклад, на Південному березі Криму — збирають колекцію обкатаних морем камінців з різними візерунками, різного кольору. Камінці, різні за формою, можна зі­брати на берегах річок, що протікають по місцевості, де є виходи міцних порід. Через такі колекції діти краще пізнають природу рідного краю.

Під час цільових прогулянок до водойм неважко зібрати ко­лекцію черепашок молюсків: у морській місцевості це різноколір­ні гребінці, мідії, устриці, серцевидки, лопатоноги, наси, ропани, в прісноводних водоймах — перлівниці, беззубки, дрейсени, шарів- ки, горошинки, ставковики, котушки, мулянки. Розміщують колек­цію найчастіше у коробках. Діти повинні вільно користуватися ними, розглядати, обмінюватися думками. Якщо діти ознайомлені із способом життя відповідних молюсків, можна організовувати ігри «Відгадай за описом».

Слід ширше практикувати використання в дитячих садках ко­лекцій з поштових карток із зображенням квітів, метеликів, жу­ків, пташок, звірів, а також малюнків з поштових конвертів з від­повідними зображеннями.

Старші дошкільники виявляють значний інтерес до створення колекцій, і завдання вихователя — підтримати інтерес, навчити їх першим навичкам систематизації.

Розглядання колекцій повинне супроводжуватися спогадами про місце життя, особливості поведінки тварини, значення її для природи і життя людини. Доцільно залучати до збору колекцій батьків, а також давати дітям колекції додому для розглядання їх разом з батьками. Для кращого зберігання картинки наклею­ють на картон і запаюють у поліетиленову плівку.

Складання букетів з живих або сухих квітів — цікавий вид діяльності, в якій закріплюються знання дітей про рослини, фор­мується естетичний смак, уміння прикрашати побут. Слід сформувати у дітей знання про те, що букети складаються з 3-5-7-9 квіток, які повинні вільно розміщуватися у вазі, щоб кожна квітка проглядалася окремо. Для більшої виразності мож­на навчити дітей додавати лучні злаки, оригінальні корчі, мох тощо.

Дітям слід показати, що квіти гарно виглядають не тільки у традиційних високих вазах, але й у низьких, керамічних. Доцільно у присутності дітей в різні пори року зробити кілька композицій. Дуже гарно виглядають композиції із сухих трав і квітів об'єм­ного засушування. Оригінальний букет можна скласти з початків рогозу у поєднанні з фізалісом і маківками. Проте найбільше можливостей для складання букетів у весняну, літню пору з кві­тів, вирощених на ділянці дитячого садка.

Малювання, аплікація розглядаються як діяльність, що сприяє закріпленню вражень від спостережень. Своєрідними є аплікації з природного матеріалу: осіннє листя з різних дерев, кущів, різно­манітні плоди. Використовуючи клей ПВА, діти складають і на­клеюють різні квіти, кошики, метелики, закріплюючи знання про різне насіння, листя, навчаючись помічати красиве і корисне навколо себе.

Враховуючи те, що діти, за словами К. Д. Ушинського,— при­страсні малювальники, слід ефективніше використовувати теплу пору року для надання їм можливості відтворення вражень від спілкування з природою на прогулянках. Доцільно, щоб кожна дитина мала маленький блокнот, в якому окреслені контури побу­тових предметів, наприклад серветок, тарілок, чашок, рукавичок, рушничків тощо. Після спостережень, наприклад, за мишачим го­рошком можна запропонувати розмалювати круглу серветку або тарілку узором з цієї чудової, витонченої рослинки. Така діяль­ність вносить різноманітність у життя дітей, дає поштовх до ви­користання вражень від природи в прикрашанні побуту.

ПОВСЯКДЕННІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ, ПРАЦЯ І ПОШУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДОШКІЛЬНИКІВ У КУТКУ ПРИРОДИ

Діти щоденно спілкуються з різноманітними об'єктами кутка трироди в процесі виконання доручень, чергувань, самостійних спостережень, а також колективних спостережень, які організують­ся вихователем у зв'язку з появою нових об'єктів.

Завдання вихователя — через підтримання у дітей інтересу до об'єктів кутка природи закріплювати знання, навички догляду за його мешканцями.

Важливу роль у підтриманні інтересу дітей відіграє введення нових об'єктів і організація пошукової діяльності з ними.

Восени в куток природи пересаджують сальвії, чорнобривці, помідори. Вихователь пропонує дітям висловити припущення, що буде з рослинами, які залишилися у квітнику і городі, і з тими, що будуть мешкати у кутку природи. Після проведених спостере­жень діти роблять висновки про вплив на розвиток рослин основ­них факторів середовища — тепла, світла.

Узимку пошукова діяльність організовується зі зрізаними гілка­ми, які ставлять у різні умови — в більш теплому і у прохолод­ному місці.

Навесні проводять досліди з пророщуванням насіння, яке вмі­щують у різні умови. Вихователь пропонує частину насіння зали­шити у сухому блюдці, частину залити водою, частину пророщува­ти у зволоженій тканині. Діти висловлюють припущення, а потім роблять висновок про потребу вологи і повітря для проростання насіння. Таку ж пошукову роботу можна провести під час проро­щування насіння за умов різної температури.

Цікаву пошукову діяльність влітку можна пов'язати з годуван­ням пташки, хом'ячка в кутку природи. З прогулянки діти при­носять 2—3 види рослин. Вихователь пропонує дітям висловити припущення, яку рослину найпершу почне дзьобати пташка. У та­кій діяльності закріплюються знання про рослини, їх значення.

 

СВЯТА ТА РОЗВАГИ НА ПРИРОДНИЧОМУ МАТЕРІАЛІ

Гуманізація педагогічного процесу в дитячих садках потребує використання таких засобів у роботі з дошкільниками, які б най­більшою мірою забезпечили єдність емоціонального і раціонально­го у формуванні знань про природу і ставлення до неї. Саме такими засобами є свята і розваги на природничому матеріалі, їх високо цінили видатні педагоги. К. Д. Ушинський вважав, що свята приносять дітям радість, розкривають красу народних тра­дицій, прилучають до народної поезії.

Свята та розваги на природничому матеріалі урізноманітню­ють життя дітей, дають змогу органічно поєднати враження дітей від спілкування з природою з емоційно-художніми засобами мисте­цтва. Оперування знаннями в процесі підготовки до свят і їх про­ведення сприяє їх закріпленню, формуванню правильного ставлен­ня до природних об'єктів, а отже, і екологічному вихованню до­шкільників.

Основним концептуальним положенням під час розробки сцена­ріїв свят повинно бути використання знань, набутих дітьми під керівництвом вихователя в процесі ознайомлення їх з природою відповідно до програми. Так, навесні спостереження за явищами в неживій природі (підвищення температури повітря, танення снігу, льоду), за цвітінням перших весняних квітів у куточку лісу, за розвитком дерев і кущів, декоративних квіткових рослин, за пер­шими комахами та птахами, що повертаються з вирію, є основою для свята весни. Поетичний матеріал, який буде використано на святі, вихователь кожного разу включає у спостереження для їх емоційного насичення. Наприклад, під час спостереження за про­ліскою: «Подивіться, що це у нас розцвіло у куточку лісу. Так, це проліска. А як можна назвати таких сміливців, що не бояться весняних холодів? Це маленькі розвідники, послані весною. Чому ж усім людям подобається ця маленька квітка? Справді, вона ніж­на і гарна. У кожної квітки є шість тендітних пелюсток, голубих, мов весняне небо, тонке стебельце, вузькі зелені листки. Послухай­те, який гарний вірш склала про пролісок поетеса Марія По­знанська:

Я — перша квіточка весни,

Я — пролісковий цвіт.

Я пережив зимові сни

І знов родивсь на світ.

У мене очі голубі,

Такі, як неба синь.

Росту між кленів, між дубів,

Люблю і сонце, й тінь.

А знаєте, чому проліска так рано розцвітає, який у неї секрет? Тому, що ще з минулої весни вона відкладає у своїй цибулині по­живні речовини, а тепер за рахунок них так рано розцвіла. Голу­боокі проліски є окрасою весни, до них прилітають поласувати нектаром перші бджілки, джмелі, що прокидаються від сну, тому пролісками треба милуватися і берегти їх».

У подальшій роботі вихователя по закріпленню знань про вес­няні рослини шляхом розглядання картинок, ігор відбувається і закріплення поетичного матеріалу. Важливе значення у підготовці до свят і засвоєнні знань має малювання. Вихователь малює кон­тури наголовників (квіти, метелики та ін.), а діти за допомогою вихователя розмальовують їх фарбами. Під час цієї роботи вихо­ватель розповідає, для чого їм потрібні наголовники, домовляється з дітьми, хто буде на святі виконувати ті чи інші ролі, повторює рядки віршів.

Під час побудови сценарію свята важливо обрати головний персонаж, який відіграватиме роль об'єднуючого ланцюжка, що дає змогу невимушено, без зайвих репетицій або з їх мінімаль­ною кількістю провести свято. Це може бути сонячний промінець, який за ходом сценарію торкається весняних рослин, комах, про­буджуючи їх і повертаючи до діяльності. Часто це буває Весна, Красне Літо, інколи Вітрець грайливий, Мороз, Хурделиця тощо. Це може бути і казкова подорож на потязі, який прямує у Весну. Діти, що взяли на себе роль квітів, комах, птахів, займають місця по маршруту чарівного потяга. Решта дітей — пасажири потяга. Починаючи свято, вихователь говорить поетичні рядки І. Франка:

Надійшла весна прекрасна,

Многоцвітна, тепла, ясна,

Наче дівчинка в вінку,

Ожили луги, діброви,

Повно гомону, розмови

І пісень в чагарнику.

«Сьогодні, діти, ми відправляємося у чарівну подорож. Сідайте у вагони, потяг рушає». Під музику потяг під'їжджає до першої зупинки «Підсніжник» і зупиняється. Дитина у наголовнику під- сніжника розповідає про себе вірш, звертається до дітей з прохан­ням любити і бережно ставитися до цієї чарівної квітки. Потяг рушає далі по країні «Весна», зупиняючись на станціях «Проліс­ка», «Ряст», «Сон», «Медунка», «Кропив'янка», «Шпак» та ін. Після завершення маршруту діти об'єднуються у спільному танку дружби рослин, тварин і дітей, проводяться ігри з елементами змагання на розрізняння перелітних і зимуючих птахів, дикорос­лих і декоративних весняних квітів.

Літо — пора розквіту природи — створює надзвичайно сприят­ливі умови для роботи з дітьми у природі. Збільшення обсягу спо­стережень за рослинами, комахами, птахами дає багатий матеріал для свят. Можна організувати свято квітів, свято метеликів. Під­готовка і проведення їх сприятиме поглибленню знань про рідну природу, встановленню більш тісного контакту з батьками, яких запрошують на свято, для вирішення спільних завдань екологіч­ного виховання.

Осінні свята в природі найчастіше пов'язані зі збором уро­жаю. Серед дійових персонажів тут можуть виступати сонечко, дощик, зернини пшениці, кукурудзи, різні городні, садові рослини, птахи — захисники рослин. У сценарії проводиться зв'язок про роль Сонця, вологи, догляду людини, корисних комах, птахів для одержання доброго врожаю. Діти читають вірші, виконують танки («Соняшники, бджоли і джмелі», «Рослини і їх захисники»). Організовуються ігри, наприклад «Вершки і корінці», «Плутани­на», в яких команди змагаються в тому, хто скоріше складе ко­ренеплід або плід з відповідним йому «вершком» (стеблом з лист­ками) та ін.

У святі «Зимонька-зима» основними ідеями у побудові сцена­рію повинні виступати краса зимових явищ і милосердне ставлен­ня до братів наших менших, які часом терплять лихо від морозів, нестачі кормів. Основними персонажами тут виступають Зима, Хурделиця, Мороз, а також рослини, тварини.

Складання сценарію свята — це творча робота, в якій обов'яз­ково повинен відбиватися краєзнавчий підхід, адже природні умо­ви України досить різні.

Основними критеріями при побудові сценарію мають бути такі:

1. Матеріал свят повинен бути підпорядкований змісту програ­ми. У сценарії свята слід використати знання, що їх отримали діти в процесі навчально-виховної роботи.

2. В матеріалі свята має проводитися ідея розумного, дбайли­вого ставлення до природи.

3. Літературний матеріал свята повинен бути високохудожнім.

Розваги на природничому матеріалі відрізняються від свят

більш локальним змістом, видовищністю, що не спрямована на показ іншим. Як правило, розваги проводяться з однією групою.

Цінними у навчально-виховному процесі є розваги з викорис­танням технічних засобів навчання: телебачення, діафільмів, діа­позитивів. Перегляд окремих телепередач «Дітям про звірят» при­носить дітям багато цікавих знань і радості.

Великий інтерес викликають у дітей діафільми про природу: «Хто живе в теплому морі», «Хто живе в холодному морі» за сце­нарієм Г. Снєгірьова, «Звірина лікарня», «Мавпенятко Френд» та ін.

Цікаві розваги можна організувати з використанням діапози­тивів, знятих любительським шляхом на місцевому матеріалі. Під час розваги «Золота осінь» слід показати кадри із зображенням осінніх краєвидів, осінні квіти. Показ діапозитивів сполучити із звучанням «Осінньої пісні» П. І. Чайковського. Цікаво організу­вати розвагу «Спогади про літо», під час якої продемонструвати кадри із зображенням квітів квітника, чудових літніх краєвидів під тихе звучання «Баркароли» П. І. Чайковського. Цікаво про­ходять розваги «Загадки» на матеріалі природи. На дошці роз­кладають картинки із зображенням відгадок. Команда, що наби­рає більше картинок-відгадок, перемагає.

Отже, свята, розваги на природничому матеріалі, вносячи емо­ційний заряд в роботу з дітьми, сприяють закріпленню знань, здійсненню екологічного виховання дошкільників.

 

ПЛАНУВАННЯ ї ОБЛІК РОБОТИ ПО ОЗНАЙОМЛЕННЮ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ

Наукова організація праці передбачає плановість у роботі.

Плановість — це пропорційність, яка постійно і свідомо підтримує­ться. Основні вимоги до планування полягають у науковості, пра­вильності визначення перспективи, черговості виконання завдань, орієнтації на найновіші досягнення науки, передовий досвід, гнуч­кість, здатність швидко і чітко реагувати на зміни. Ці загальні вимоги до планування можуть вважатися як вихідні і під час пла­нування педагогічного процесу.

План надає педагогічному процесу цілеспрямованості, забезпе­чує розташування програмного матеріалу у часі, підносить керів­ну роль вихователя.

Планування роботи повинно забезпечувати всебічний розвиток дітей, воно має здійснюватися на науковій педагогічній основі з урахуванням основних дидактичних принципів, бути тісно пов'яза­ним з місцевими умовами.

Основна мета п л а н у в а н н я — послідовне виконання програми дитячого садка по ознайомленню з природою, в якій за­кладено той обсяг знань, умінь, навичок, рівня вихованості, що забезпечуватиме всебічний розвиток дітей у процесі ознайомлення з природою.

У планах повинна знайти відображення робота по ознайомлен­ню дошкільників з природою в процесі повсякденного життя і на заняттях. Вихідними принципами під час планування системи за­нять по ознайомленню з природою є такі:

1. Врахування основних етапів засвоєння знань (початкове сприймання, розширення і. узагальнення знань і умінь). Враховую­чи незначну кількість занять і неможливість здійснення всіх цих етапів на заняттях, вихователю необхідно врахувати, які з етапів засвоєння знань слід здійснити у повсякденному житті. Часто фор­мування початкових уявлень доцільно здійснювати у повсякденно­му житті. Проте в ряді випадків він здійснюється на заняттях. Наприклад, під час екскурсії формуються початкові враження, а їх закріплення відбувається в процесі повсякденних спостере­жень на ділянці дитячого садка і в кутку природи. Проте головне, що неодмінно повинно знайти відображення у плані,— це потреба неодноразового повернення до засвоєння певного матеріалу з ура­хуванням ускладнення змісту, варіювання умов сприймання.

2. На заняттях по ознайомленню дітей з природою при їх пла­нуванні потрібно за змогою передбачити використання методів, що забезпечують безпосередній контакт дошкільників з реальними об'єктами природи. Ця вимога зумовлюється і особливостями ди­тячого сприймання, мислення, і вимогами до здійснення освіти і виховання в галузі охорони навколишнього середовища.

3. Планування занять з розділу ознайомлення з природою не­обхідно інтегрувати з іншими розділами. Наприклад, закріплення знань через використання художньої літератури, розглядання кар­тин можна інтегрувати із заняттями з розвитку мови. Закріплення вражень від екскурсій, спостережень інтегруються з заняттями малюванням, аплікацією. Є можливості для інтегрування з занят­тями з музичного виховання тощо.

У процесі повсякденного життя здійснюється засвоєння знач­ного обсягу знань по ознайомленню з природою. Під час плану­вання повсякденної роботи слід виходити з таких положень:

1. Зміст повсякденної роботи з дітьми повинен відображувати сезонні зміни, що відбуваються в природі.

2. Планування повсякденної роботи має здійснюватися у най­тіснішому зв'язку з заняттями, передбачати, що в процесі повсяк­денних спостережень, праці, ігор формується значний фонд кон­кретних знань, умінь, навичок, без яких неможливий процес уза­гальнення.

3. Під час планування повсякденної роботи по ознайомленню з природою слід передбачати, що ознайомлення з тим чи іншим об'єктом природи повинно включати кілька фаз в його розвитку, а тому його потрібно «вести» протягом певного, часом тривалого часу. Наприклад, перші паростки мати-й-мачухи, цвітіння, утво­рення листків, розповсюдження насіння, стан рослини влітку, во­сени.

Повсякденна робота по ознайомленню з природою планується в такі відрізки часу:

Вранці:

1. Дидактичні, настільно-друковані ігри, розглядання ілюстра­цій, колекцій.

2. Трудова діяльність (робота з черговими, індивідуальні дору­чення, колективна праця в природі).

3. Спостереження в природі (колективні, індивідуальні).

З перелічених видів діяльності щодня планується не більше 1—2.

На денній прогулянці:

1. Щодня як обов'язковий структурний елемент прогулянки планується спостереження з усією групою або з підгрупами.

2. 1—2 рази на тиждень планується трудова діяльність.

3. Ігри з природничими матеріалами, дидактичні ігри планую­ться за потребою.

У другу половину дня після полудника найчастіше плануються:

1. Спостереження за тими явищами в природі, які не можна спостерігати у першу половину дня.

2. Індивідуальна робота з дітьми.

ФОРМА ВЕДЕННЯ ПЛАНУ ТА ОБЛІКУ

У даний час немає єдиної форми ведення плану. Багатоваріантність форм ведення зумовлюється рівнем досвідченості вихо­вателів, традиціями, що склалися в колективі, тощо.

Колектив дитячого садка, що має в своєму складі молодих ви­хователів, як правило, обирає більш розгорнутий план, що дозво­ляє краще підготуватися до роботи з дітьми. Ті колективи, де склалися певні традиції, більшість досвідчених вихователів оби­рають більш компактну форму плану: перспективний, у вигляді сітки, де коротко вказується тематика спостережень, види праці тощо, та щоденний, більш детальний.

План може складатися на день, тиждень, два тижні, місяць. Система занять може розроблятися на квартал, місяць і конкрети­зуватися у щоденному плані.

Розглянемо форму введення розгорнутого плану, що застосовує­ться для молодих вихователів.

На основі програми, рівня знань дітей, природного оточення дитячого закладу добираються програмний зміст, методи, якими він буде реалізований. У плані фіксуються:

1. Назва заняття.

2. Програмний зміст.

3. Обладнання.

4. Короткий план заняття.

Наприклад.

Тема. Висаджування квіткової розсади на рабатці (старша група).

Програмний зміст. Сформувати у дітей уявлення про те, що рослини квітників, які вимагають багато тепла, спочатку вирощують з насіння на вікнах, а потім розсаду пересаджують на рабатку. Познайомити з прийомами висаджування розсади, ви­кликати у дітей інтерес до вирощування рослин, дружні стосунки під час колективної роботи.

Обладнання. Розсада, кілочки, кольорові картинки з зоб­раженням рослин, лійки, відерця.

Хід заняття.

1. Розглядання зображень квіткових рослин і бесіда про них,

2. Постановка мети, мотивування праці.

3. Розглядання розсади.

4. Перспективний інструктаж.

5. Висаджування розсади, поливання.

6. Підведення підсумків.

Під час планування в процесі повсякденного життя спостере­жень доцільно вказати в плані об'єкт спостережень і основні за­питання до дітей. Наприклад, спостереження за граками. Як ви дізналися, що це граки? Чим вони живляться навесні? Що допо­магає їм добувати личинок із землі? Яку користь приносять граки..

Такий характер запису в плані дозволяє заздалегідь продумати хід спостереження, його зміст.

Під час планування трудових доручень вказують зміст дору­чення, прізвища дітей і основні методичні прийоми, що будуть використані при керівництві виконанням доручень. Наприклад: «Доручити Мишкові і Тані полити помідори. Нагадати, що лити воду на листя не потрібно».

Керівництво чергуванням систематично не відображується у плані виховної роботи. Обов'язково планується введення чергу­вання, а протягом навчального року керівництво роботою черго­вих вказується в плані в ряді випадків: при введенні нового об'єк­та, при потребі приділити особливу увагу певним дітям, які чер­гують.

Під час планування колективної праці в плані фіксуються зміст, обладнання і основні прийоми керівництва.

Проведення ігор відображується в плані так: назва гри, з ким проводиться, мета проведення. Так само планується розглядання ілюстрацій, колекцій тощо.

Результат аналізу роботи вихователя з дітьми фіксується в об­ліку роботи, де, як правило, відзначаються недоліки в проведенні тих чи інших форм роботи і намічаються завдання на подальшу роботу.


Читайте також:

  1. Визначення та аспекти екскурсії
  2. Екскурсїі-огляди, розглядання предметів і бесіда про них, екскурсії за межі дошкільного закладу
  3. ЕТАП 6. СКЛАДАННЯ МАРШРУТА ЕКСКУРСІЇ
  4. ЕТАП 8. ПІДГОТОВКА КОНТРОЛЬНОГО ТЕКСТУ ЕКСКУРСІЇ
  5. Загальна характеристика створення екскурсії.
  6. МЕТОДИЧНИЙ ПРИЙОМ ПОКАЗУ В ЕКСКУРСІЇ
  7. ОБОВ'ЯЗКОВА ДОКУМЕНТАЦІЯ ЗА ТЕМОЮ ЕКСКУРСІЇ
  8. Особливості розповіді на екскурсії
  9. Паузи в екскурсії
  10. Переходи в тексті екскурсії
  11. Показ в екскурсії




Переглядів: 10433

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ЗАНЯТТЯ | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.144 сек.