Зимові дати, свята

Вони спрямовані здебільшого на підбиття підсумків минулого року, утвердження мрій і надій на майбутній рік, прославляють життя, працю трудівника, його любов до землі-годувальниці. Перший місяць зими - грудень - це період прогнозів на майбутній рік, час традиційних розваг молоді.

День Андрія (13 грудня). З ним пов'язані вгадування майбутньої долі, заклинання; ворожіння. Печуться балабушки - круглі тістечка з борошна, дають вибрати собаці. Чиє тістечко швидше собака з'їсть, та дівчина раніше вийде заміж. Хлопці вдаються до різних витівок, жартів, гумору.

День Миколая (19 грудня) - веселе народне свято. За народною легендою Микола-чудотворець на небі не сидить, а допомагає людям. Дітям вночі під подушки кладуть подарунки від святого Миколая. Діти вчаться бути старанними, сумлінними, поважати старших. У ці дні проводилися вечорниці. Молодь збиралася в одній із сільських хат. Дівчата шили, вишивали, пряли, а хлопці жартували, розважали дівчат. На вечорницях лунали народні пісні, музика, організовувалися танці, розповідалися бувальщини, небилиці. У молоді поглиблювалось народне світовідчуття і світорозуміння, утверджувалась національна психологія, характер, світогляд.

Святом Нового року відзначався рубіж між минулим і майбутнім роком. У сиву давнину це свято відзначалося ранньою весною, у день весняного рівнодення. Початок нового року символізували перші промені весняного сонця, перші зелені пагінці, пробудження живих істот до активного життя, зародження нового потомства як естафета вічності всього живого. Зі змінами в офіційному календарі Новий рік почали відзначати 1 січня.

Виховний зміст цього свята полягає в тому, що в центрі традиційних новорічних звичаїв, дійств, пісень, примовок - господар, людина праці, добродій. У колядках, щедрівках, віршованих вітаннях прославлялась сумлінна минулорічна праця, багатство господаря, щедрість, лагідність його душі, сімейний добробут. Колядки і щедрівки - опоетизовані носії побажання здоров'я і щастя господарю, злагоди в домі, віри і сподівання нових успіхів у житті, праці, сім'ї. Зміст і характер новорічних традицій, звичаїв і обрядів відзначається високою народною мораллю і естетикою.

Напередодні Нового року за старим стилем відзначають щедрий вечір. За християнським календарем - це День Меланії. На щедрий вечір щедрують, водять козу. За Меланку вбирається парубок, що вміє «штуки викидати». Разом з Меланкою по селу ходить її «почот»: орач із чепігами від плуга, сіяч із сівнею через плече, дід, ведмідь, коза, журавель, циган, циганка і чорт з ріжками. Ватага рухається селом з вигуками, жартами, сміхом.

Великий виховний потенціал має звичай прикрашати на новорічне свято «дідуха» (сніп жита чи пшениці). Сніп як символ найбільшого багатства України завжди був у центрі свята. Таким чином виховувались любов до хліба, важкої професії хлібороба. У вечірню пору щедрують добрим людям села і міста. Лунають доброзичливі слова, побажання.

Добрий вечір тобі, пане господарю!

Хай святкує з нами

Вся наша родина,

Вся наша родина -

Славна Україна.

Радуйся!

Втіленням народної духовності є різдвяні свята. У процесі підготовки і відзначення свята Різдва формується такий спектр якостей, як потяг до краси, правди, добра, життєстверджуючий оптимізм, незламна волелюбність, уява, фантазія, дотепний гумор, в'їдливий сарказм, мистецька обдарованість.

Багатим на виховні можливості є Святвечір, який символізує мир, щастя, добробут і спокій у сімейному житті. У цей день, 6 січня, господиня, ставши обличчям до схід-сонця, викрешує «новий вогонь». Вона готує 12 святвечірніх страв: горох, квасолю, узвар, капусту, рибу, вареники, картоплю, гриби, гречану кашу, голубці з пшоном, коржі з маком, кутю з товченої пшениці.

Педагогічний аспект свята - у приготуванні їжі, матері допомагають діти. Господар наводить лад надворі, у господарстві. Усі члени родини мають бути ввечері вдома. Господар вітає зі «святим вечором», бажає всім щастя, здоров'я. Господар запрошує вечеряти всіх членів роду, яких немає вже у живих. Свята вечеря спільна для всього роду. Діти носять вечерю до своїх близьких родичів. Різдвяною традицією є вертеп. Це театралізоване дійство, у якому беруть участь цар Ірод, чорт, смерть з косою, ангели, борці за свободу і незалежність України - гетьмани, полковники, сотники, козаки. Розігруються театралізовані сценки, фрагменти вічного двобою добра зі злом, правди з кривдою, краси з потворністю. Різдвяні звичаї й обряди виховують культуру почуттів і поведінки, повагу до старших, любов до історії рідного краю, формують народний спосіб мислення, світогляд.

19 січня відзначають свято Водохрещі. У цей день відбуваються веселі забави, ігри на льоду. За народним повір'ям, у цей день водою кроплять худобу, щоб вона давала добрий приплід, прибуток господі.

За останні роки всенародним святом стало відзначення Дня соборності України (22 січня). В основі цього свята - історична подія. 22 січня 1918 р. відбулося возз'єднання Західно-Української Народної Республіки і Української Народної Республіки. Уперше в історії рідного народу збулася мрія про об'єднання українських земель у єдину соборну державу.

Великий виховний потенціал має народне свято Маслячи — останній тиждень перед великим постом. Ці дні сповнені жартів, сміху, змагань, народних ігор, забав, які розвивають дотепність, кмітливість, винахідливість, спритність, мужність. Ця дата народного календаря ніби попереджає кожного, що час закінчувати зимове дозвілля й активно готуватися до весни, до весняної праці.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Народний календар, його виховні потенції та філософські основи	\|	Весняні дати і свята

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.