МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Народні свята літнього циклу
Важко розмежувати весняні й літні свята. Зелені свята, що тісно сполучаються з весняним Великоднем, припадають на початок літа (першим літнім святом вважають свято Юрія — 6 травня). У народному календарі зі святом Юрія пов'язано багато обрядів. Наприклад, у Карпатах на Юрія виганяли худобу на полонини, а господар повинен був ранком у це свято викачатися в росі на своєму полі, щоб був добрий урожай цього року. З Юрієм пов'язане ще одне дійство. В народі воно називається збиранням роси. Роса широко використовувалась у повсякденному побуті. Батьки змушували дітей ходити по ній босоніж, щоб «не нападали парші» і «не боліли ноги». Дівчата вмивали нею обличчя, щоб воно було «красним та рум'яним». Господарі ретельно стежили за тим, чи качаються в полі коні. Якщо тварина не робила цього, це означало старіння або хвороби, бо казали: «Коли кінь у росу — ти його в шлею, а коли без роси — фельдшера проси». Це стосувалось і корів: «Хочеш масла — треба, щоб корова з росою паслась», а отже, намагалися виганяти череду якомога раніше, поки на травах густі роси. Івана Купала — день літнього сонцевороту (7 липня). Головними атрибутами свята є Купало та Марена. Свято це має регіональні відмінності. Так, на Поділлі та Волині дівчата роблять «Купало» з гілки верби, прикрашають квітами, вінками, співають навколо нього пісень. Після цього хлопці нападають на «Купала», обривають з нього вінки та квіти, гілку кидають у воду, розпалюють вогнище, через яке стрибають усі присутні. Наприклад, на Полтавщині ввечері 6 липня дівчата плетуть вінки й надягають їх на голови, у хлопців шапки, прикрашені квітами (квітчають їх дівчата). Гілку чорноклену або вишні встановлюють посередині кола — це «Марена», й водять навколо неї хороводи. Потім поруч з «Мареною» ставлять «Купало» — солом'яне опудало, вдягнене в жіночу сорочку, на шиї — намисто, на голові — вінок. «Купало» обкладають соломою, кропивою й запалюють. Хлопці й дівчата стрибають через вогонь і співають пісень. У деяких регіонах Слобожанщини опудало з соломи називають «Мара», біля нього кладуть купу свіжої жалкої кропиви і перестрибують через неї босими ногами. Ввечері «Мару» топлять, а дівчата розвішують свої вінки на деревах. Жнива споконвіків розглядалися в Україні як підсумок, реалізація сподівань і зусиль хлібороба. «Хліб усьому голова»,— говорить народне прислів'я. У всьому слов'янському світі до початку жнив готувалися, як до великого урочистого свята і водночас як до важкої відповідальної роботи. Період збирання врожаю має свої звичаї і обряди. Так, у перший день жнив урочисто вирушали до схід сонця на поле, вдягнені у чистий одяг, і першу зажинку починала найкраща жниця. Починали жати малий клаптик землі, щоб у самий перший день жнив було легше починати. Сніп з першого ужинку — «воєвода» — встановлювався на покутті. Постадниця (найкраща жниця) мала нажати його у добрий час, щоб жнива пройшли швидко й успішно. Тому господарі у цю хвилину бажали один одному щасливих і радісних жнив, співали хвалу першому снопу. Віддавна жнива проводились толокою, коли декілька сімей об'єднувались, щоб спільно обробити поле кожної з них по черзі. Закінчувалася толока обідом у господаря. На полі завжди залишали жменю невижатого збіжжя, його урочисто прикрашали стрічками, осінніми квітами і називали «Бородою», в окремих регіонах України — «Козою», «Перепілкою». Колосся «бороди» заламували до землі, зерно з них висипали у розпушену землю, клали хлібину, ставили воду і промовляли: «Оце тобі, борода, хліб, сіль і вода». За язичницькими віруваннями, збереження в хаті на покутті останнього снопа та обряд «завивання бороди» були покликані повернути землі і хазяйству господаря силу, що перейшла в колосся. Закінчивши жнива, женці на Поділлі, Бойківщині, Черкащині та в інших регіонах України качалися по стерні, щоб не боліла спина і легко було жати наступного року. З пшеничних або житніх колосків дівчата сплітали вінки — символи щедрого врожаю та успішного завершення жнив. Закосичений маками, волошками, калиною вінок прикрашав найкращу жницю — «княгиню», яка в парі з хлопцем, який ніс останній сніп, ішла попереду всієї громади женців до двору господаря. Традиційно обжинковий вінок глибоко вшановували,щедро персоніфікуючи його як живу істоту, надзвичайно дорогу і поважну. Перед двором господаря вінок клали на хліб і просили за нього викуп — «рублика на танок». Хазяїн вішав обжинковий вінок у хаті на стіні і зберігав до осені, щоб вилущеним з нього зерном розпочати засівання озимини. У часі косовиця передувала, а подекуди збігалася із жнивами. Часто її проводили толокою, і після закінчення роботи, як і в жнива, косарі й гребці йшли до господаря на обід. Отже, свята другої половини літа — це свята жнив і врожаю. В обрядах українців особливо чітко в цей період пов'язують свята з днем Маковія, коли по всій Україні святять квіти. В китиці вплітають голівки маку, зважаючи на назву свята. Після свята мак вживали для приготування різдвяної куті. Квіти несли святити дівчата, а діти несли городину. 14 серпня святкують Спас медовий, коли бджоли перестають працювати і пасічники заламують соти. За народним повір'ям вважається, що коли цього не зробити, сусідні бджоли винесуть увесь мед з вулика. Зранку в день Спаса перший мед освячували у церкві, потім ним пригощали дітей, ласували дорослі, готували пироги та пшеничну кашу з медом. Святкова урочиста трапеза перетворювалась на велике свято бджолярів. Народні прислів'я кажуть: «Робити — то не мед лизати» або «Не все мед, що солодке», в яких у прямому і переносному значеннях висловлюється шана до праці людей і медоносних комах: «Добрий чоловік без роботи, що бджола без меду», «Бджоли раді світу, а люди — літу» і т. ін. До бджілки-трудівниці прирівнює народ працю дорослих і дітей: «Мала бджола, а й та працює». До святкування медового Спасу бджолярі готувалися заздалегідь. У перший день на пасіці весною накривали стіл білою скатертиною, клали на нього хліб-сіль. Помолившись, пасічник обходив свої володіння із запаленою свічкою й окроплював усе свяченою водою. Потім він забивав осиковий кілок від нечисті і закликав: «Полети, моя бджоло, на всі чотири сторони за жовтим воском, за солодким медом». Люди вірили, що якщо бджоли сідають на біло-рожеві пелюстки, буде гарний урожай. За поведінкою бджіл народ уважно спостерігав і уклав на цій основі досить переконливі прикмети, як, наприклад: «Якщо бджоли злітаються активно до вуликів — чекай дощу», «Якщо бджола боляче жалить — чекай засухи» та ін. Відсвяткувавши медовий Спас, бджолярі починали медозбір, і тривав він аж до 21 вересня — Різдва Богородиці. В цей день за народною традицією переносили бджіл ближче до людського житла. 19 серпня — Спас яблучний. У цей день по всій Україні святять у церкві яблука. З давніх-давен ці плоди в традиціях українців є символами краси, кохання, шлюбу і подружньої вірності, пізнання добра і зла. В українських обрядах часто використовують яблука-символи як у прямому, так і переносному значенні. Так, на Галичині, Бойківщині, Поділлі яблуками прикрашають стовбур ялинки на Різдво; на Лемківщині, Закарпатті, Буковині яблука вивішують на хвойні гілки разом з іграшками, а узвар із сухофруктів до різдвяного столу варять по всій Україні, вважаючи його цілющим напоєм для дітей і дорослих. В Україні, поряд із Спасом медовим, яблучним, поширені Спас горіховий та ін.
Читайте також:
|
||||||||
|