Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Народні свята літнього циклу

 

Важко розмежувати весняні й літні свята. Зелені свята, що тісно сполучаються з весняним Великоднем, припадають на початок літа (першим літнім святом вважають свято Юрія — 6 травня).

У народному календарі зі святом Юрія пов'язано багато обрядів. Наприклад, у Карпатах на Юрія виганяли худобу на полонини, а господар повинен був ранком у це свято вика­чатися в росі на своєму полі, щоб був добрий урожай цього року.

З Юрієм пов'язане ще одне дійство. В народі воно нази­вається збиранням роси. Роса широко використо­вувалась у повсякденному побуті. Батьки змушували дітей ходити по ній босоніж, щоб «не нападали парші» і «не боліли ноги». Дівчата вмивали нею обличчя, щоб воно було «крас­ним та рум'яним». Господарі ретельно стежили за тим, чи качаються в полі коні. Якщо тварина не робила цього, це означало старіння або хвороби, бо каза­ли: «Коли кінь у росу — ти його в шлею, а коли без роси — фельдшера проси». Це стосувалось і корів: «Хочеш масла — треба, щоб корова з росою паслась», а отже, намагалися вига­няти череду якомога раніше, поки на травах густі роси.

Івана Купала — день літнього сонцевороту (7 липня). Головними атрибутами свята є Купало та Марена. Свято це має регіональні відмінності. Так, на Поділлі та Волині дівча­та роблять «Купало» з гілки верби, прикрашають квітами, вінками, співають навколо нього пісень. Після цього хлопці нападають на «Купала», обривають з нього вінки та квіти, гілку кидають у воду, розпалюють вогнище, через яке стриба­ють усі присутні.

Наприклад, на Полтавщині ввечері 6 липня дівчата пле­туть вінки й надягають їх на голови, у хлопців шапки, при­крашені квітами (квітчають їх дівчата). Гілку чорноклену або вишні встановлюють посередині кола — це «Марена», й водять навколо неї хороводи. Потім поруч з «Мареною» став­лять «Купало» — солом'яне опудало, вдягнене в жіночу со­рочку, на шиї — намисто, на голові — вінок. «Купало» обкла­дають соломою, кропивою й запалюють. Хлопці й дівчата стри­бають через вогонь і співають пісень.

У деяких регіонах Слобожанщини опудало з соломи на­зивають «Мара», біля нього кладуть купу свіжої жалкої кро­пиви і перестрибують через неї босими ногами. Ввечері «Мару» топлять, а дівчата розвішують свої вінки на деревах.

Жнива споконвіків розглядалися в Україні як підсумок, реалізація сподівань і зусиль хлібороба. «Хліб усьому голо­ва»,— говорить народне прислів'я. У всьому слов'янському світі до початку жнив готувалися, як до великого урочистого свята і водночас як до важкої відповідальної роботи.

Період збирання врожаю має свої звичаї і обряди.

Так, у перший день жнив урочисто вирушали до схід сон­ця на поле, вдягнені у чистий одяг, і першу зажинку починала найкраща жниця. Починали жати малий клаптик землі, щоб у самий перший день жнив було легше починати.

Сніп з першого ужинку — «воєвода» — встановлювався на покутті. Постадниця (найкраща жниця) мала нажати його у добрий час, щоб жнива пройшли швидко й успішно. Тому господарі у цю хвилину бажали один одному щасливих і ра­дісних жнив, співали хвалу першому снопу.

Віддавна жнива проводились толокою, коли декілька сі­мей об'єднувались, щоб спільно обробити поле кожної з них по черзі. Закінчувалася толока обідом у господаря.

На полі завжди залишали жменю невижатого збіжжя, його урочисто прикрашали стрічками, осінніми квітами і називали «Бородою», в окремих регіонах України — «Козою», «Пере­пілкою». Колосся «бороди» заламували до землі, зерно з них висипали у розпушену землю, клали хлібину, ставили воду і промовляли: «Оце тобі, борода, хліб, сіль і вода».

За язичницькими віруваннями, збереження в хаті на по­кутті останнього снопа та обряд «завивання бороди» були покликані повернути землі і хазяйству господаря силу, що перейшла в колосся.

Закінчивши жнива, женці на Поділлі, Бойківщині, Черка­щині та в інших регіонах України качалися по стерні, щоб не боліла спина і легко було жати наступного року.

З пшеничних або житніх колосків дівчата сплітали він­ки — символи щедрого врожаю та успішного завершення жнив. Закосичений маками, волошками, калиною вінок при­крашав найкращу жницю — «княгиню», яка в парі з хлопцем, який ніс останній сніп, ішла попереду всієї громади женців до двору господаря. Традиційно обжинковий вінок глибоко вшановували,щедро персоніфікуючи його як живу істоту, надзвичайно дорогу і поважну.

Перед двором господаря вінок клали на хліб і просили за нього викуп — «рублика на танок». Хазяїн вішав обжинко­вий вінок у хаті на стіні і зберігав до осені, щоб вилущеним з нього зерном розпочати засівання озимини.

У часі косовиця передувала, а подекуди збігалася із жни­вами. Часто її проводили толокою, і після закінчення роботи, як і в жнива, косарі й гребці йшли до господаря на обід.

Отже, свята другої половини літа — це свята жнив і вро­жаю. В обрядах українців особливо чітко в цей період пов'я­зують свята з днем Маковія, коли по всій Україні святять квіти. В китиці вплітають голівки маку, зважаючи на назву свята. Після свята мак вживали для приготування різдвяної куті. Квіти несли святити дівчата, а діти несли городину.

14 серпня святкують Спас медовий, коли бджоли переста­ють працювати і пасічники заламують соти. За народним повір'ям вважається, що коли цього не зробити, сусідні бджо­ли винесуть увесь мед з вулика.

Зранку в день Спаса перший мед освячували у церкві, потім ним пригощали дітей, ласували дорослі, готували пироги та пшеничну кашу з медом. Святкова урочиста трапеза перетво­рювалась на велике свято бджолярів. Народні прислів'я ка­жуть: «Робити — то не мед лизати» або «Не все мед, що солодке», в яких у прямому і переносному значеннях вислов­люється шана до праці людей і медоносних комах: «Добрий чоловік без роботи, що бджола без меду», «Бджоли раді світу, а люди — літу» і т. ін. До бджілки-трудівниці прирівнює народ працю дорослих і дітей: «Мала бджола, а й та пра­цює».

До святкування медового Спасу бджолярі готувалися за­здалегідь. У перший день на пасіці весною накривали стіл білою скатертиною, клали на нього хліб-сіль. Помолившись, пасічник обходив свої воло­діння із запаленою свічкою й окроплював усе свяченою во­дою. Потім він забивав осиковий кілок від нечисті і закли­кав: «Полети, моя бджоло, на всі чотири сторони за жовтим воском, за солодким медом». Люди вірили, що якщо бджоли сідають на біло-рожеві пелюстки, буде гарний урожай. За поведінкою бджіл народ уважно спостерігав і уклав на цій основі досить переконливі прикме­ти, як, наприклад: «Якщо бджоли злітаються активно до ву­ликів — чекай дощу», «Якщо бджола боляче жалить — чекай засухи» та ін.

Відсвяткувавши медовий Спас, бджолярі починали медо­збір, і тривав він аж до 21 вересня — Різдва Богородиці. В цей день за народною традицією переносили бджіл ближ­че до людського житла.

19 серпня — Спас яблучний. У цей день по всій Україні святять у церкві яблука. З давніх-давен ці плоди в традиціях українців є символами краси, кохання, шлюбу і подружньої вірності, пізнання добра і зла.

В українських обрядах часто використовують яблука-символи як у прямому, так і переносному значенні. Так, на Гали­чині, Бойківщині, Поділлі яблуками прикрашають стовбур ялинки на Різдво; на Лемківщині, Закарпатті, Буковині яблука вивішують на хвойні гілки разом з іграшками, а узвар із сухофруктів до різдвяного сто­лу варять по всій Україні, вважаючи його цілющим напоєм для дітей і дорослих.

В Україні, поряд із Спасом медовим, яблучним, поширені Спас горіховий та ін.

 

 


Читайте також:

  1. Арифметичні цикли. Оператор циклу For – Next
  2. Архітектурно- планувальні заходи по поліпшенню стану міського середовища .Аналіз циклу життя споруди
  3. Будова циклу
  4. Взаємозв'язок інноваційної стратегії з фазами життєвого циклу продукту
  5. Взаємозв'язок реклами і життєвого циклу товару
  6. Види документарних акредитивів в міжнародній практиці
  7. Види прийомів, які існують в міжнародній практиці
  8. Визначення виробничого циклу складного процесу
  9. Вихідні дані для аналізу життєвого циклу товару
  10. Від стадії життєвого циклу підприємства
  11. Відпочинок та виконання робочого циклу
  12. Вплив процесу глобалізації на міжнародні відносини




Переглядів: 2538

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Народні свята весняного циклу | Народні свята осінньо-зимового циклу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.008 сек.