Поняття державави та її ознаки

Слід зазначити, що упродовж тривалого історичного періоду державу часто ототожнювали з суспільством, політикою, владою Одним із перших, хто увів спеціальний термін «stato» для позначення держави як самостійної реальності в суспільстві, був італійський політичний мислитель, письменник, історик, військовий теоретик Нікколо ді Бернардо Макіавеллі (1469 - 1527 рр.). Згодом, особливо у XVIII-XIX ст. ст., теоретичні уявлення про державу набули інтенсивного розвитку і сформувалося кілька концептуальних підходів до розуміння її походження, сутності й соціально-політичних функцій.

Серед суспільствознавців, соціологів, правознавців не існує єдиної думки щодо визначення держави. Ось декілька серед них. Держава– це засіб, що забезпечує політичне життя людини і суспільства, механізм регулювання відносин між народом (суспільством) та урядом, політичний інструмент вирішення спільних справ. Держава– універсальна політична організація суспільства, центральний елемент політичної системи, що характеризується притаманними їй ознаками, виконує визначені функції, різниться за формою правління, формою державного устрою та політичним режимом. Держава – це специфічна політико-територіальна організація, основний засіб політичної влади народу, воля якої є обов’язковою для всього населення країни. Держава – організація політичної влади в суспільстві, яка виражає інтереси і волю пануючої в ньому частини населення (зокрема, певного класу), здійснює управління суспільними процесами за допомогою системи загальнообов’язкових норм (правил) поведінки і механізму їхнього впровадження у життя. Держава– основний інститут політичної системи суспільства, що здійснює організацію, управління й контроль за спільною діяльністю і відносинами між соціальними групами, класами, асоціаціями та окремими індивідами. Держава – багатофункціональна цілісність, що характеризується найвищою сконцентрованістю влади і найбільшою здатністю вирішувати суспільні проблеми. Держава – особлива організація політичної влади, що існує у соціально неоднорідному суспільстві, за допомогою якої здійснюється керівництво суспільством, а також управління загальносуспільними справами. Держава– організація політичної влади, головний інститут політичної системи суспільства, який спрямовує організовує за допомогою норм права спільну діяльність людей і соціальних груп, захищає права і інтереси громадян[8]

Таким чином, кожне визначення поняття держави має право на існування. Різні підходи до інтерпретації держави виникали як відображення багатьох історичних та регіонально-специфічних особливостей і тенденцій в утворенні та розвитку держави, її ролі в суспільному житті.

Соціальна сутність сучасної держави полягає у її здатності (можливості) задовольнити певні потреби та інтереси тієї чи іншої спільності (соціальної групи, частини, а іноді і всього суспільства). Нині за допомогою держави розв’язуються суперечності в суспільстві і оптимізуються процеси реалізації відносин, що дають змогу зберегти суспільство як цілісну, потрібну всім систему відносин. Держава є механізмом забезпечення стабільної життєдіяльності політичної системи суспільства, знаряддям її захисту.

Однією з характерних особливостей сучасної держави є посилення її ролі в соціально-економічному житті суспільства, забезпеченні соціального миру, гармонії інтересів та рівноцінних умов для існування кожної людини. Така держава дістала назву соціальної держави.

Глибше й детальніше розкрити сутність держави можна, виділивши її характерні ознаки, якими є:

1. Наявність особливого апарату управління (публічної влади). Держава як суб’єкт політичної системи суспільства виступає від імені всього населення або певної соціальної групи. Публічна влада реалізується або безпосередньо (прийняття рішень народом шляхом референдуму), або через певні інститути – систему державних органів, яка складається із системи органів управління (законодавча та виконавча влада) та апарату примусу.

2. Суверенітет державної влади – це особлива властивість державної влади, якою вона відрізняється від інших влад у суспільстві, що виявляється:

· верховенстві (відсутності іншої, більш високої, чим державна, влади на території країни, можливості скасовувати рішення іншої суспільної влади);

· незалежності (можливості самостійно приймати рішення усередині країни і за її межами під час дотримання норм міжнародного права і суверенітету інших країн);

· неподільності чи єдності (єдності влади загалом і тільки функціональному поділі гілок влади);

· повноті (поширенні державної влади на всі сфери державного життя і на все населення країни);

· рівноправності в зовнішніх відносинах (наявності в міжнародних відносинах таких же прав і обов’язків, як і в інших держав)[9].

3. Територія держави визначається її кордонами. До території держави входить суходіл, внутрішні моря, озера, ріки – у межах кордону, зовнішні моря – у межах територіальних вод, континентальний шельф, повітряний простір у межах кордонів, територія дипломатичних представництв, морські та повітряні судна під прапором держави, космічні апарати. З територією держави пов’язаний статус громадянства, а також обов’язок всіх осіб, які перебувають на її території, дотримуватися нормативних приписів держави.

4. Виключне право на прийняття законів та інших нормативно-правових актів. Держава видає нормативні акти, які є загальнообов’язковими для всіх фізичних, юридичних осіб та соціальних спільнот на всій її території і які спрямовані на регулювання і охорону економічних, політичних та інших соціальних відносин і цінностей суспільства.

5. Наявність системи державних органів і установ (механізму держави), призначених для виконання покладених на державу завдань та функцій.

6. Наявність апарату примусу. Саме держава, з допомогою апарату примусу (органи судової влади, прокуратура та інші правоохоронні органи, виправно-трудові установи, армія тощо), здійснює легальний примусовий вплив та застосування сили.

7. Виключне право держави визначати грошову систему, встановлювати і стягувати податки. Держава має свою фінансово-грошову і податкову системи, а тому стягує податки з фізичних і юридичних осіб, які йдуть на формування державного бюджету з метою утримання апарату публічної влади (фіскальна функція), а також на регулювання соціально-економічних відносин (регулююча функція).

Крім зазначених основних ознак, зазвичай, додають допоміжні: державну символіку, мову, пам’ятні дати, традиції та ін. З цього переліку безперечною ознакою держави є державна символіка: герб, гімн, прапор, що їх явно не було у додержавному суспільстві. Мова (наявність кількох державних (офіційних) мов), пам’ятні дати, традиції та інші – скоріше ознаки народу, країни, а не держави.

Отже, підсумовуючи наведені ознаки, можна дійти висновку, щодержава – це політико-територіальна суверенна організація публічної влади, що володіє спеціальним апаратом з метою здійснення управління суспільством і яка здатна зробити свою волю обов’язковою для населення всієї країни.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Місце держави в політичної системи суспільства	\|	Поняття механізму держави та його структра

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.