• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття механізму держави та його структра

Механізм держави – це цілісна ієрархічна система всіх державних органів, що здійснюють державну владу, а також установ та підприємств, за допомогою яких виконуються завдання і функції держави.

Побудова та діяльність механізму сучасної держави ґрунтуються на таких принципах:

· гуманізм, тобто пріоритетність захисту прав і свобод людини і громадянина в діяльності держави;

· гласність в діяльності державного апарату;

· професіоналізм державних службовців;

· законність, тобто діяльність всіх складових частин механізму держави виключно на підставі законодавства;

· принцип демократизму у формуванні і діяльності державних органів, що дозволяє враховувати різноманітні інтереси переважної більшості громадян.

· поділ влади на відносно самостійні гілки: законодавчу, виконавчу, судову.

Механізм держави має такі характерні ознаки:

1. Механізм держави – це система пов’язаних, взаємодіючих, ієрархічно підпорядкованих державних органів, державних підприємств та установ.

2. Організаційна структура та відносини між елементами механізму ґрунтуються на принципі субординації (мають ієрархічний характер):

а) рішення вищестоящих елементів механізму є обов’язковими для нижчестоящих;

б) державні підприємства та установи здійснюють свою діяльність під керівництвом державних органів.

3. Структурні елементи механізму держави є юридичними особами. Згідно зі ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою визнається організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді[10]. Вона має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов’язки.

4. Створюється та функціонує механізм держави на державній формі власності. У державній власності є майно, зокрема кошти, що належать Українській державі. Від імені та в інтересах Української держави право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

5. Мета існування механізму держави – забезпечення реалізації завдань і функцій держави. Для їхньої реалізації кожний з елементів механізму держави наділяється правовим статусом, який утворюють нормативно закріплені: предмет відання (коло суспільних відносин та об'єкти, на які поширюється компетенція державної організації) та сама компетенція, яка складається з функцій та повноважень (прав й обов’язків) державної організації. Повноваження деталізують функції державної організації, визначають її напрям дії з позицій можливого та необхідного (прав та обов’язків)[11].

Наведені ознаки у своїй сукупності дають змогу відмежувати державні організації від недержавних структур у політичній системі суспільства.

Структура механізму держави включає:

1. Апарат держави – система державних органів, які наділені владними повноваженнями для реалізації державної влади. Державний апарат співвідноситься з механізмом держави як частина і ціле, виступаючи як головний елемент механізму держави. Наприклад, державний апарат Української держави включає Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України, міністерства і відомства, місцеві державні адміністрації, суди, прокуратуру;

2. Державні підприємства –самостійні суб’єкти господарювання, створені компетентними органами державної влади на основі державної власності для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, торговельної та іншої господарської діяльності;

3. Державні установи –це державніорганізації, які здійснюють практичну діяльність з виконання функцій держави в різних сферах нематеріального виробництва: соціальній, освітній, культурній, у сфері охорони здоров’я тощо.

4) Державні службовці – особи, які на професійній основі займають посади в державних органах та їх апараті, наділені відповідними службовими повноваженнями для практичного виконання завдань і функцій держави[12];

5) Організаційні і фінансові засоби (наприклад, кошти державного бюджету), а також примусову силу, необхідні для забезпечення діяльності механізму держави.

Визначальним елементом апарату держави є державний орган

Орган державної влади – це відносно самостійна, структурно відокремлена ланка державного апарату, яка створюються державою для здійснення конкретного виду державної діяльності[13].

Орган державної влади має особливі ознаки, що відрізняють його від недержавних організацій. До них відносяться:

· створюється відповідно до закону шляхом безпосередньої або представницької демократії;

· наділений державно-владними повноваженнями. Державний орган діє з волі держави і від імені держави. Орган держави вправі видавати обов’язкові для виконання нормативні й індивідуальні правові акти, здійснювати контроль за їх виконанням, застосовувати, у разі потреби, примусові заходи;

· реалізує свою компетенцію від імені держави, керуючись загальним принципом «дозволено лише те, що прямо передбачене законом». Компетенція кожного державного органу законодавчо визначена й обмежена. Державний орган вправі приймати рішення тільки в межах своєї компетенції;

· має організаційну структуру. Кожен державний орган є колективом, що складається зі службовців. У цьому колективі є керівники і підлеглі, між якими існують особливі правові відносини;

· має певний територіальний масштаб діяльності.

У своїй сукупності державні органи, незалежно від тлумачення і розуміння, формують структуру державного апарату. Вони є складовою державного апарату і відрізняються між собою за місцем у системі державного апарату, способом утворення, часом, територією дії, характером компетенції та порядком її здійснення, правовими формами діяльності, принципом «поділу влади» та ін. Тобто, класифікувати державні органи можна на різних підставах:

1. За місцем у системі державного апарату:

· первинні(виникають у порядку наслідування (монарх) чи обираються шляхом виборів (парламент, президент);

· вторинні (створюються первинними органами, які й наділяють їх державно-владними повноваженнями (наприклад, уряд).

2. За способом утворення:

· виборні(обираються на певний строк безпосередньо громадянами, або іншими суб’єктами);

· призначувані(призначаються іншими державними органами влади);

· успадковані(передаються за спадком).

3. За характером та формами реалізації державної діяльності:

· законодавчі органи (покликані представляти волю та інтереси суспільства, шляхом розробки і прийняття законів);

· глава держави (державний орган та посадова особа);

· виконавчі органи (забезпечують реалізацію політики держави, законів та інших актів, прийнятих законодавчим органом);

· судові органи (здійснюють правосуддя у чітко встановленій процесуальній формі, шляхом вирішення цивільних, кримінальних, господарських, трудових та адміністративних справ (спорів).

· контрольно-наглядові (до них належать органи конституційного нагляду, уповноважені з прав людини (омбудсмени), органи прокуратури, державні інспекції;

· правоохоронні органи (забезпечують законність та охорону правопорядку, охорону законних прав та інтересів громадян, юридичних осіб, суспільства і держави в цілому).

4. За часом функціонування:

· постійні(створюються на невизначений строк (без обмеження строку дії), але їхній склад оновлюється через законодавчо визначений термін (наприклад, представницькі органи держави, прокуратура, суд);

· тимчасові(створюються в умовах надзвичайного стану або для виконання певного завдання (наприклад, Верховна Рада України може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки та попереднього розгляду питань або тимчасові слідчі комісії для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес).

5. За територією дії:

· загальнодержавні(загальнофедеральні при федеративному устрою), (повноваження яких поширюються на всю територію держави (наприклад, глава держави, генеральний прокурор);

· місцеві (діють у межах території певної адміністративно-територіальної одиниці (графства, провінції, області, комуни тощо).

6. За способом прийняття рішень:

· колегіальні (приймають рішення більшістю голосів, простим або кваліфікованим (наприклад, парламент, уряд);

· єдиноначальні (рішення приймаються одноособово керівником (наприклад, Президент України).

7. За характером компетенції:

· загальної компетенції(які у межах своєї компетенції приймають рішення з будь-яких питань (наприклад. Кабінет Міністрів України);

· спеціальної компетенції (здійснюють діяльність в одній із сфер суспільного життя (наприклад, міністерства, відомства, державні комітети).

8. За характером підлеглості:

· органи виключно «вертикальної» підлеглості (наприклад,

прокуратура, суд);

· органи «подвійної» підпорядкованості (органи галузевого управління: міністерства, відомства з їхніми територіальними управліннями та відділами).

Читайте також:

1. II. Поняття соціального процесу.
2. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
3. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
4. А/. Поняття про судовий процес.
5. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
6. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
7. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
8. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
9. Адміністративні правовідносини: поняття, ознаки,
10. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
11. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
12. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах

Переглядів: 1313