Виконання норм права – це форма їх реалізації, за якої суб’єкт виконує дії, до вчинення яких його зобов’язують приписи норми права.

Шляхом виконання реалізуються зобов’язуючі норми права, що знаходить свій вираз у діях суб’єктів щодо здійснення зобов’язуючого припису права. Виконання норм права здійснюється активною поведінкою суб'єктів: вони чинять дії, до яких їх зобов’язують приписи правової норми, тобто виконують покладені на них правові обов’язки.

Прикладом виконання норм права може бути неухильне виконання працівником своїх трудових обов'язків, що випливає з вимог трудового законодавства.

Використання норм права – це форма реалізації норм права, за якої суб’єкт використовує права, надані йому відповідно до приписів правових норм, що знаходить свій вираз у здійсненні тими чи іншими суб'єктами повноважень, наданих їм нормами права.

Шляхом використання реалізуються уповноважуючі правові норми.

Використання норм права може здійснюватись як активною (коли повноваження полягає у праві здійснювати певні дії), так і пасивною (коли повноваження полягає у праві не робити певних дій) поведінкою суб’єкта.

Особливістю використання норм права є те, що суб’єкт сам вирішує, використовувати суб'єктивне право, що йому належить, чи утриматися від цього. Тому, на відміну від додержання і виконання норм права, які можуть бути як добровільними, так і примусовими, використання їх може бути тільки добровільним.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття реалізації норм права та її форми	\|	Законність і правопорядок

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.