• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Способи і засоби санітарно-хімічного захисту (СХЗ)

Санітарно-хімічний захист (СХЗ) - це комплекс профілактичних і лікувальних заходів, який здійснюється медичною службою в умовах хімічного зараження. СХЗ являє собою частину заходів від загальної системи протихімічного захисту (СПХЗ).

Всі засоби протихімічного захисту (в залежності від призначення) поділяються на:

- загальновійськові;

- спеціальні.

У залежності від використання поділяються на:

- індивідуальні;

- колективні.

У залежності від принципу захисної дії:

- ізолюючої дії;

- фільтруючої дії.

Всі засоби індивідуального захисту поділяються на:

- засоби захисту органів дихання;

- засоби захисту шкіри;

- медичні засоби індивідуального захисту.

У свою чергу медичні засоби індивідуального захисту (МЗІЗ) включають в себе:

- радіозахисні засоби (радіопротектори, комплексони, адсорбенти);

- антидоти ФОР, синильної кислоти;

- протибактеріальні засоби неспецифічної профілактики (антибіотики, інтерферони) та специфічної профілактики (сироватки, вакуумні бактеріофаги);

- засоби часткової санітарної обробки ІПП-8.

Всі вони призначені для профілактики і надання медичної допомоги населенню, яке постраждало від засобів масового ураження.

Антидоти - речовини, які попереджують або послабляють дію ОР.

Універсальних антидотів не буває, антидотами ФОР є афін, тарен, атропін. Антидотами цианідів - амілнітрит, пропілнітрит. Антидотом миш’якоподібних сполук - унітіол.

Індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8 використовується для часткової санітарної обробки відкритих ділянок шкіри, одежі при появі на них крапельно-рідинних та туманоподібних ОР та бактеріальних речовин (БР). Пакет вміщує флакон з полідегазуючою рідиною, який знешкоджує ОР і 4 ватно-марлеві серветки. Ефективність дегазації знаходиться в прямій залежності від строку початку санітарної обробки. Найбільша ефективність досягається у випадках, коли обробка почалась не пізніше, ніж через 5 хвилин після попадання ОР на незахищену шкіру.

Значна кількість НС припадає на випадки отруєння людей (до НС віднесені побутові випадки отруєнь, наслідком яких була загибель 3 та більше чоловік або кількість постраждалих 5 та більше чоловік). В 1998 році в Україні нараховувався 91 випадок, внаслідок яких загинуло 104 чол. та 1164 постраждало. В останні роки постійно зростає кількість НС що пов’язані з випадками отруєнь токсичними речовинами - 48 у 1998 р. (у 1997 році - 24). Внаслідок цих подій загинуло 89 чоловік (у 1997 році - 56), та постраждало 180 чоловік (64 у 1997 році).

Навчальний елемент 2.2.4. Пожежі техногенного походження.

У господарському комплексі України діє понад 1,5 тис. вибухо- та пожежонебезпечних об'єктів (ВПНО), на яких зосереджено близько 9 млн. тонн твердих і рідких вибухо- та пожежонебезпечних речовин (ВПНР).

Переважна кількість вибухо-, пожежонебезпечних об'єктів розташована в центральних, східних і південних областях країни, де сконцентровані хімічні, нафто- і газопереробні, коксохімічні, металургійні та машинобудівні підприємства, функціонує розгалужена мережа нафто-, газо-, аміокопроводів, експлуатуються нафто- і газопромисли, вугільні шахти, у тому числі надкатегорійні за метаном та з вибухонебезпеки вугільного пилу.

Більшість підприємств усіх галузей промисловості працює на морально застарілому обладнанні, яке використовується понад 15-20 років і більше.

Найбільш ризиковою щодо небезпеки виникнення пожеж та вибухів є вугільна промисловість України, зокрема вугільні шахти.

Міністерству вугільної промисловості України підпорядковано близько 160 гірничих підприємств, на понад 120 з яких видобувається вугілля.

Одними з найнебезпечніших проблем вугільної промисловості є:

• відпрацювання шахтовихпластів, схильних до газодинамічних явищ;

• ведення гірничих робіт на глибинах, які перевищують 1000 м;

• горіння породних відвалів;

• виділення шахтних газів на земну поверхню шахт, що ліквідовуються.

Гірничі роботи на пластах, схильних до газодинамічних явищ, проводяться на понад 70 шахтах, які відпрацьовують небезпечні та загрозливі за газодинамічними явищами пласти.

Іншою, не менш гострою, є проблема ведення гірничих робіт на глибинах, які перевищують 1000 м.

На понад 30 вугільних шахтах Донбасу вуглевидобуток здійснюється на глибинах, які перевищують 1000 м, і температура гірничих порід в яких досягає 45-50 градусів. Під впливом тепловиділень від гірничих порід, а також від енергомісткого виїмкового та транспортного обладнання на великих глибинах формуються несприятливі температурні умови. У діючих лавах та підготовчих виробках температура повітря досягає 34-36 градусів та більше при максимально припустимому її значенні 24-26 градусів. До високотемпературних відносяться 57 очисних та 170 підготовчих вибоїв. Чисельність працюючих у високотемпературних вибоях перевищує 10000 осіб.

У вугільній промисловості України одним з основних джерел викидів шкідливих речовин в атмосферу є породні відвали, які горять. Окрім того, ці відвали становлять підвищену небезпеку через можливість виникнення на них зсувних деформацій у результаті горіння.

Залишається гострою проблема, пов'язана з ліквідацією шахт, що розробляли газоносні вугільні пласти. Наслідком цього є проникнення шахтних газів на земну поверхню, в будинки та споруди. Це призводить до загазування підвалів, житлових та виробничих приміщень, до небезпеки удушшя людей та спалахів метану. В місцях виходу газу на поверхню гине рослинність, грунт окислюється та стає непридатним для землеробства, температура земної поверхні в цих місцях підвищується на 5-15 градусів. Такі випадки часто виникали в населених пунктах Донбасу на гірничих відводах діючих та ліквідованих шахт.

Загальний аналіз стану розробки пластів, схильних до газодинамічних явищ, за останні роки показує, що однією з найбільш гострих проблем є прогнозування та попередження газодинамічних явищ під час проведення підготовчих виробок комбайнами, особливо в зонах геологічних порушень.

Своєчасне проведення дегазації у виробках дозволяє не допустити не тільки вибухів та спалахів метану, а й загазувань приміщень.

На вугільних шахтах за 2006 рік травмовано 6751 шахтаря проти 7768 в попередньому році (-1017 або 13,1%), з них смертельно – 168 осіб, у тому числі 26 шахтарів померли від серцево-судинних захворювань, або 17,5% від усіх смертельних нещасних випадків, що сталися на підземних роботах. Смертельний травматизм зріс на 12 випадків (168 проти 156 у 2005 році).

Зростання рівня смертельного травматизму зумовлено незадовільним станом промислової безпеки на підприємствах недержавної форми власності та на центральних збагачувальних фабриках.

У 2006 році в Україні зареєстровано 48082 пожежі (порівнюючи з 2005 роком відмічається зменшення на 3,7%), внаслідок яких загинуло 4027 осіб (-3,8%), з них 126 дітей (+5,9%). Одержали травми 1901 особа (+0,3%), з них 121 дитина (-10,4%).

Прямі матеріальні збитки від пожеж склали 200 млн.552 тис.грн. (+54,2%), побічні – 547 млн.67 тис. грн. (+26,6%).

Щодня в середньому виникало 132 пожежі, внаслідок яких гинуло 11 та отримувало травми 5 осіб, вогнем знищувалося 55 будівель і 7 одиниць транспортних засобів, економічні втрати від пожеж становили 2 млн. 48 тис. гривень.

За масштабами ці НС розподілилися наступним чином:

• державного рівня - 1;

• регіонального рівня - 3;

• місцевого рівня - 60;

• об'єктового рівня - 23.

Незважаючи на те що у 2006 р. спостерігалась тенденція щодо зменшення кількості НС. Проте кількість загиблих та постраждалих у 2006 році (219 осіб загинуло та 137 постраждало) збільшилася в 1,2 і більше ніж у 2 рази відповідно.

Аналогічна ситуація складається із пожежами та вибухами у шахтах незважаючи на зменшення кількості НС кількість загиблих (24 особи) та постраждалих (78 осіб) значно збільшилася (у 2005 р. загинуло 9 осіб та постраждало 16).

Порівняно з 2005 роком відбулося незначне збільшення кількості НС, пов'язаних із пожежами та вибухами у будівлях та спорудах житлового призначення, кількість загиблих (161 особа) майже не змінилася, а кількість постраждалих (44 особи) значно збільшилася (у 2005 р. загинуло 160 осіб та постраждало 15).

Найбільш трагічними за своїми наслідками були НС державного рівня, які сталися у вересні 2006 року та листопаді 2007 року на шахті ім. О.Ф. Засядька, де внаслідок раптового викиду вугільно-газової суміші загинуло відповідно 13 та 100 гірників.

Щодо аналізу аварійності та травматизму на підприємствах вугільної промисловості, то найбільш поширеними причинами залишаються:

• незадовільний рівень виробничої і трудової дисципліни працівників, відсутність належного контролю з боку інженерно-технічних працівників за дотриманням паспортів кріплення і технологічних паспортів ведення робіт згідно з вимогами нормативних актів з промислової безпеки;

• недостатня забезпеченість очисних і підготовчих вибоїв матеріалами для кріплення гірничих виробок;

• низький рівень механізації допоміжних робіт;

• порушення правил експлуатації гірничого і електромеханічного обладнання;

• несвоєчасне або формальне проведення медичних оглядів та профвідбору;

• низька ефективність функціонування на шахтах системи управління охороною праці та нарядної системи.

Навчальний елемент 2.2.5. Надзвичайні ситуації природного характеру.

Упродовж 1997-2006 років на території України виникло 1506 НС природного характеру, причому щорічна їх кількість практично співпадає із змінами загальної кількості НС, а саме: після поступового зменшення протягом 1997-2004 років відмічається зростання кількості НС природного характеру у 2005-2006 роках. Щорічна середня кількість становить 150 НС. На геологічні НС, гідрометеорологічні НС та НС, пов'язані з пожежами у природних екосистемах, припадає близько половини випадків (697 НС), іншу частку складають НС медико- біологічного характеру (788 НС). Відносно стабільні погодні умови останніх років призвели до значного зменшення та стабілізації у цей період кількості НС метеорологічного характеру, а також деякою мірою до зменшення НС, пов'язаних із пожежами у природних екосистемах. Але слід відзначити, що на зростання кількості НС природного характеру протягом двох останніх років значно вплинуло зростання НС геологічного та гідрологічного характеру, а також НС, пов'язаних з інфекційними захворюваннями людей та сільськогосподарських тварин порівняно з 2003-2004 роками.

НС природного характеру відзначаються високим рівнем завданих збитків (переважна більшість внаслідок НС гідрометеорологічного та геологічного характеру) і високим показником кількості постраждалих (переважна більшість внаслідок НС медико-біологічного характеру), які становлять близько 85 % від загальної кількості збитків та постраждалих, а також низьким рівнем кількості загиблих внаслідок НС (переважна більшість внаслідок НС медико-біологічного характеру) – до 20% від загальної кількості.

Аналіз надзвичайних ситуацій природного характеру, що мали місце на території України у 1997-2006 роках показав, що їхня кількість, починаючи з 2000 року, мала тенденцію до зменшення, проте загальна кількість надзвичайних ситуацій у 2005-2006 роках збільшилася і перевищила показники 2004 року на 30 % і 37% відповідно. При цьому збільшення кількості НС відбулося, головним чином, за рахунок НС геологічного характеру.

Разом з тим, величина матеріальних збитків в Україні внаслідок надзвичайних ситуацій не мають чіткої кореляції з кількістю надзвичайних ситуацій. Так зменшення кількості надзвичайних ситуацій, яке спостерігається, починаючи з 2000 року, не призвело до зменшення втрат від цих подій, а навпаки відмічалося суттєве збільшення в окремі роки (2000, 2001, 2003 роки).

За статистичними даними останніх 10 років більша кількість НС природного характеру спостерігалась у II та III кварталах. Провідні місця займали медико-біологічні, метеорологічні (які нерідко мають міжобласне поширення) та геологічні надзвичайні ситуації.

Підраховано, що в цілому у світі серед НС природного характеру 40% припадає на повені, 20% - на тропічні циклони, 15% - на землетруси, 15% - на посухи.

Територія України підвладна всім видам стихійного лиха – метеорологічним, топологічним, тектонічним. Південно-західні, південні регіони України (Карпати, Одесько-Причерноморський регіон, Крим) під загрозою землетрусів. Північні і північно-східні (Полісся, Карпати) – під загрозою річкових повеней і лісових пожеж.

У розподілі небезпечних та стихійних метеорологічних явищ за видами (за 1981 – 2006 роки) найбільшу кількість випадків мають: сильний дощ (1364) та сильний вітер (659), що від загальної суми явищ складає 57%, заморозки (256) та сильні хуртовини (231) - 14%. Надзвичайно висока пожежна небезпека - 176, сильний сніг - 169, град - 154, різки зміни погоди - 154, зниження температури повітря - 138 (22 % загальної суми явищ). Останні 7% - ожеледь (73), туман (55), смерчі, замети, пилові бурі (39), складні водні відкладення (38) та налипання мокрого снігу (34).

За даними Українського Гідрометеоцентру за період 1981-2006 років найчастіше стихійні метеорологічні явища (181-249) відмічаються в Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Одеській областях та АР Крим. Найменша кількість стихійних гідрометеорологічних явищ за той же період - у Житомирській, Полтавській, Рівненській, Сумській та Чернігівській областях.

Заслуговує на увагу заява фахівців про зростання нестабільності гідрометеорологічних процесів у глобальному масштабі та екстремальних кліматичних явищ з проявом на регіональних рівнях. За оцінкою експертів ООН по клімату, стихійне лихо може виникати в нетрадиційні для нього сезони року і на територіях, де раніше відмічалось дуже рідко, а можливо і не відмічалось зовсім. Тому господарський комплекс країни та населення постійно повинні бути готовими до погодних аномалій та явищ, пов'язаних з ними. Для чого потрібний аналіз надзвичайних ситуацій природного характеру в багаторічному розрізі, в кожному конкретному регіоні та постійний моніторинг поточних гідрометеорологічних умов.

До метеорологічних стихійних лих належать явища, що виникають в атмосфері: бурі, урагани, смерчі, тайфуни, незвичайні морози або спека, посухи і т.п.

Основною причиною виникнення бурь, ураганів, смерчів є циклонічна діяльність атмосфери. Циклони Атлантичного океану називають ураганами, а тропічні циклони західної частини Тихого океану – тайфунами. Характеристикою цих явищ є швидкість вітру. Залежно від його потужності можливі значні матеріальні збитки та загибель людей. Так, у 1970 році внаслідок найфуну, який пройшов над Пакістаном, загинуло близько 207 тисяч людей. В таблиці 10 представлена шкала Бофорта, яка дає змогу уявити руйнівну силу вітру від його швидкості.

Кількість небезпечних метеорологічних явищ в Україні постійно зростає. Тільки у першому півріччі 2005 року внаслідок несприятливих умов виникло 13 надзвичайних ситуацій (11 – метеорологічного характеру, 2 – гідрологічного), що майже у 2 рази більше, ніж за перше півріччя 2004 року. Найбільш резонансною надзвичайною ситуацією державного рівня була ситуація, що виникла у Закарпатській області 18-19 травня 2004 року, коли дощі, грози, пориви вітру до 22 м/с призвели до знеструмлення 168 населених пунктів, підтоплення близько 600 приватних садиб, 300 тис.200га сільськогосподарських угідь.

Таблиця 10.

Читайте також:

1. II. Основні засоби
2. II.3. Основні способи і прийоми досягнення адекватності
3. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
4. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
5. L2.T4/1.3. Засоби дозування сипучих матеріалів.
6. L3.T4/2. Засоби переміщення рідин.
7. V Засоби навчання
8. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
9. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
10. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав
11. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав
12. Адреноблокуючі засоби.

Переглядів: 442