Правовий статус підприємства як суб’єкта підприємництва
Правовий статус підприємства регламентується ЦК України, згідно зі ст. 191 якогопідприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності, та ГК України, згідно зі ст. 62 якого підприємство – самостійний суб‘єкт господарювання, створений компетентними органами державної влади або органом місцевого самоврядування чи іншим суб‘єктом для задоволення суспільних або особистих потреб шляхом систематичного здійсненнявиробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої підприємницької діяльності в порядку, передбаченому ГК та іншими законами.
Ознаки підприємства:
● належність до основної ланки економіки;
● безпосереднє здійснення підприємницької діяльності;
● можливість функціонування на основі будь-якої форми власності;
● установчий документ, зазвичай статут або модельний статут, якщо інше не передбачене законом, в якому фіксується мета, завдання, права, обов’язки, організаційна структура, структура та порядок управління, відповідальність, реорганізація та ліквідація;
● функціонування на базі відокремленого майна, яке становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі і закріплюється за підприємством на основі певного правового титулу;
● наявність господарської правосуб’єктності;
● наявність статусу юридичної особи з одночасною забороною мати у своєму складі інших юридичних осіб;
● можливість мати філії чи представництва, які відкриваються без створення юридичної особи;
● порядок управління підприємством залежить від типу підприємства – унітарного (управління здійснюється одноособовим керівником, що призначається власником майна підприємства) чи корпоративного типу (управління здійснюється за допомогою створених учасниками зборів);
● державна реєстрація підприємства здійснюється згідно з положеннями Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».