• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Види та організаційно-правові форми підприємства

Підприємства можуть бути різних видів та організаційно-правових форм.

Відповідно до ст. 63 ГК України, підприємства класифікуються за різними ознаками.

1. Залежно від форм власності в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

• приватне підприємство, що діє на основі приватної форми власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

• підприємство, що діє на основі колективної форми власності (підприємство колективної форми власності);

• комунальне підприємство, що діє на основі комунальної форми власності територіальної громади;

• державне підприємство, що діє на основі державної власності;

• підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

2. За критерієм наявності в статутному капіталі підприємства іноземної інвестиції та розміру останньої ч. 2 ст. 63 ГК розрізняє:

· національні підприємства (у статутному капіталі такого підприємства іноземна інвестиція відсутня, або становить менше 10 %);

· підприємства з іноземними інвестиціями (у статутному капіталі такого підприємства іноземна інвестиція має становити не менш як 10 %);

· іноземні підприємства (у статутному капіталі підприємства іноземна інвестиція становить 100 %).

3. Залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за ріквідповідно до ч. 3 ст. 55 ГК суб’єкти господарювання можуть належати до суб’єктів малого підприємництва, у тому числі до суб’єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва.

Суб’єктами мікропідприємництва є:

● фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

● юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб’єктами малого підприємництва є:

● фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

● юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб’єктами великого підприємництва є юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Інші суб’єкти господарювання належать до суб’єктів середнього підприємництва.

4. За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу розрізняють:

· унітарне підприємство – це підприємство, що створюється одним засновником на підставі його розпорядження, який виділяє необхідне майно, формує відповідно до закону статутний капітал, затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, якого він призначає, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

Важливо те, що статутний капітал не поділяється на частки, власник майна при утворенні унітарного підприємства так і залишається власником свого майна.

Засновниками цього підприємства можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, незалежно від форми власності або держава.

Корпоративне підприємство–це підприємство, що утворюється двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, (у тому числі через органи, що вони створюють), участі засновників(учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Між засновниками виникають корпоративні права, при яких кожен з них має свою частину вкладу в корпоративне підприємство і за спільною домовленістю справляють певний вплив на роботу підприємства в цілому.

5. Згідно із залежністю між асоційованими підприємствами розрізняють:

· дочірнє (залежне) підприємство.

Підприємство є дочірнім, якщо між ним та іншим (контролюючим) підприємством встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі останнього в його статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління, зокрема володіння контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства, або відповідною часткою в майні чи голосів на загальних;

· контролююче підприємство – це підприємство, що справляє вирішальний вплив на інше підприємство через володіння контрольним пакетом акцій чи відповідною часткою в майні залежного підприємства, або на підставі володіння більшістю голосів на загальних зборах чи в інших органах управління залежного підприємства.

У зв’язку із цим доцільно залежно від ступеня контролю одного підприємства над іншим розмежувати поняття дочірніх та залежних підприємств на основі таких «градацій» контролю:

· якщо у контрольному пакеті зосереджено від 75 % голосуючих акцій, це тягне за собою повний контроль за діяльністю співвласників, а саме можливість зміни статуту, реорганізації та ліквідації дочірнього підприємства;

· у разі, якщо контрольний пакет складається із 60 % + 1 акція, що мають право голосу, володіння ним забезпечує безперешкодне проведення загальних зборів акціонерів товариства;

· за умови володіння 50 % + 1 голосуюча акція виникає гарантований контроль за кадровими призначеннями, а для акціонерних товариств – можливість здійснення особливо великих правочинів;

· наявність у контрольному пакеті від 40 % + 1 до 25 % + 1 акцій, що мають право голосу, забезпечує можливість блокування прийняття суттєвих рішень (зміна статуту тощо);

· володіння від 25 % та більше акцій забезпечує блокувальний пакет у разі, якщо статутом підприємства передбачено «право меншості».

· володіння пакетом акцій в розмірі від 10 % + 1 до 25 % + 1 голосуюча акція, який надає своєму утримувачу можливість ініціювати проведення загальних зборів та вносити питання до порядку денного.

Однак у ГК не згадуються деякі види підприємств, а саме:

Підприємство художніх промислів, особливості правового становища якого визначаються Законом України «Про народні художні промисли» ^[95].

Згідно із ст. 9 цього Законупідприємство народних художніх промислів – це підприємство, у випуску товарів і послуг яких вироби народних художніх промислів становлять не менше як 60 % загальної вартості товарів і послуг за відповідний звітний період.

Метою діяльності є:

· збереження і розвиток особливостей певних народних художніх промислів;

· забезпечення випуску виробів народних художніх промислів відповідно до національної самобутності місцевих традицій народного мистецтва;

· дотримання і вдосконалення традиційних технологій виготовлення виробів народних художніх промислів;

· створення умов для підвищення кваліфікації та творчої активності майстрів народних художніх промислів шляхом сприяння творчому варіюванню при виготовленні виробів народних художніх промислів тощо.

Інноваційне підприємство, особливості правового статусу якого визначаються Законом України «Про інноваційну діяльність»^[96].

Згідно зі ст. 1 цього Закону інноваційне підприємство (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) це – підприємство (об'єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 % його загального обсягу продукції і (або) послуг.

Мета цього підприємства – здійснювати діяльність, спрямовану на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, що зумовлюватиме випуск нових конкурентоспроможних товарів і послуг.

Читайте також:

1. III етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.
2. IV група- показники надійності підприємства
3. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
4. WEB - сайт підприємства в Інтернет
5. А) Відносини власності і форми господарювання в сільському господарстві
6. А) Заробітна плата її форми та системи.
7. А) Заробітна плата, її форми та системи.
8. А) Капітал підприємства, його кругообіг та обіг.
9. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
10. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
11. Автоматизовані форми та системи обліку.
12. Автопідприємства вантажних автомобілів

Переглядів: 572