Поняття режиму охорони

Режими охорони та їх реалізація

Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково обгрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об'єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів. Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" з урахуванням їх цільового призначення та зонування.

Крім того, режим територій та об'єктів ПЗФ повинен враховувати особливості таких територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історико-культурну цінність шляхом забезпечення комплексної охорони, порядок здійснення якої визначається положенням щодо кожної з таких територій чи об'єктів.

Збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом:

• встановлення заповідного режиму,

• організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об'єктів,

• проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання,

• додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз,

• запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони,

здійснення державного та громадського контролю задодержанням режиму їх охорони та використання,

• встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об'єктів,

• проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері,

• проведення інших заходів з метою збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Поняття пріоритету охорони

Розробка режиму охорони об'єктів та територій ПЗФ є невід'ємною складовою природоохоронних заходів. Режим охорони, який запроваджується на об'єктах і територіях ПЗФ, визначається природоохоронними та іншими завданнями території, що має охоронятися. Ці завдання, в свою чергу, визначаються поняттям, яке має назву пріоритет охорони (або созологічний пріоритет). Пріоритетом охорони називається та ознака природних комплексів (певні територіальні об'єкти, компоненти ландшафту, природні процесії тощо), заради збереження, відновлення або створення якої вводиться конкретний режим.

Різні потенційні об'єкти охорони можуть вимагати різного режиму, а режим, сприятливий для одної складової природних комплексів, може бути несприятливим для іншої складової. Наприклад, лучна рослинність здебільшого є нестабільною в умовах абсолютної заповідності. Якщо приймається рішення про збереження лучної рослинності на певній ділянці, то треба чітко усвідомлювати, що тут потрібними будуть певні регуляційні заходи, наприклад, щорічне викошування. Однак, такі регуляційні заходи можуть бути шкідливими для деяких інших складових природного комплексу, наприклад для дерев та чагарників, які при режимі щорічного викошування не зможуть відновлюватись. Для розв'язання такого конфлікту, а відтак запровадження певного режиму використання природно-заповідних об'єктів, і необхідне визначення пріоритету охорони. Так, якщо за пріоритет охорони приймається збереження лучної рослинності, то викошування (або інший регуляційний захід, спрямований на збереження лучних екосистем) має проводитись, незважаючи на те, що інші елементи прироД^ного комплексу (наприклад, його деревна рослинність) на цей режим можуть реагувати негативно. розрізняють дві основні групи пріоритетів охорони: пріоритети захисту території та пріоритети збереження. Площі, на яких пріоритетом є захист природних об'єктів, називаються територіями (ділянками) протекційної охорони, а площі, де пріоритетом є їх збереження, - територіями (ділянками) консерваційної охорони'.

На територіях з пріоритетом захисту (території протекційної охорони) охороняються всі природні процеси та об'єкти. Тут не надається перевага охороні певної складової природних комплексів чи певного їх стану. Заходи охорони таких територій полягають у мінімізації антропогенних впливів на територію, навмисні регуляційні заходи не здійснюються. На територіях з пріоритетом збереження (території консерваційної охорони) як пріоритетні можуть виділятися дуже різні об'єкти, природні процеси або їх сукупність. Такими пріоритетами можуть бути, наприклад, окремі біологічні види або певні рослинні угруповання, які ми хочемо зберегти. Окрему групу пріоритетів консерваційного типу становлять пам'ятки культури (архітектури, історії, археології тощо).

На значних площах природно-заповідних територій (наприклад, у більшості заказників), крім природоохоронних завдань, які можуть мати як протекційний, так і консерваційний характер, ставляться ще й господарські завдання, які також враховуються при розробці режиму охорони.

Для деяких ділянок основним природоохоронним завданням може бути не охорона об'єктів, які знаходиться в її межах, а охорона об'єктів, які розташовані поза цією ділянкою. Найчастіше це завдання полягає у виконанні ділянкою буферної функції - зменшення небажаних впливів, які "проходячи" крізь цю ділянку, зменшують свою інтенсивність.

В українській системі категорій ПЗФ територіями з переважанням протекційної охорони без господарських завдань є природні заповідники, заповідні зони біосферних заповідників і національних природних парків, заповідні урочища. Як території в основному консерваційного пріоритету слід розглядати пам'ятки природи, оскільки вони здебільшого включають об'єкти значного ступеня унікальності і мають на меті зберегги ці унікальні риси. В заказниках можуть існувати як площі з протекційним пріоритетом, так і площі з консерваційним пріоритетом. Майже завжди території заказників виконують певні господарські завдання. Тобто на територіях заказників охорона поєднується з обмеженою експлуатацією природних ресурсів.

Серед категорій ПЗФ України найбільш територіально неоднорідними за завданнями та режимами є біосферні заповідники, національні природні парки та регіональні ландшафтні парки. Для територій цих категорій Законом "Про природно-заповідний фонд України" передбачене функціональне зонування. Так, три основні функціональні зони біосферних заповідників відрізняються за ступенем охорони. Найвищий ступінь охорони у заповідній зоні, проміжний - у буферній, а найнижчий - у зоні антропогенних ландшафтів. Законом передбачено також виділення у біосферних заповідниках зони регульованої заповідності. Така зона виділена у Карпатському та Дунайському біосферних заповідниках. Виділення цієї зони дає змогу відділити від територій з пріоритетом збереження (зона регульованої заповідності) території з пріоритетом захисту (заповідна зона). Разом з тим ці дві функціональні зони не повністю відповідають територіям збереження та територіям захисту. Зона регульованої заповідності подекуди виділяється не тому, що в її межах знаходяться цінні об'єкти, які можуть вимагати активної підтримки, а тому, що на цій території в більшій мірі допускається відвідування або деяка експлуатація природних ресурсів. В національних природних парках функціональні зони (заповідна, регульованої рекреації, стаціонарної рекреації, господарська) також відображають ступінь охорони та інтенсивність відвідування без розділення територій з пріоритетом захисту і територій з пріоритетом збереження/

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
High-Speed Token Ring (HSTR).	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.