Ний з посиленням всмоктування фосфору з кишечника і реабсорбцією його в нирках. Посередній вплив повязаний із зниженням рівня паратгормону, що зменшує виділеная фосфатів з сечею.

ВИЗНАЧЕННЯ МАГНІЮ У СИРОВАТЦІ КРОВІ

Близько 65 % магнію в організмі' тварин міститься у кістковій тканині. В крові магній буває у двох формах: іонізованій (75 %) і зв'язаній з білками (25%). Гемеостаз магнію підтримується лише при систематичному надходженні його з кормом. Кількість магнію у сироватці крові визначають кольоровою реакцією з титановим жовтим (Кондрахін І. П. з співавторами, 1983), магоном (набір реактивів фірми «Лахема») або атомною абсорбційною спектрофотометрією. Вміст магнію у сироватці крові великої рогатої худоби і коней коливається в межах від 2 до 3 мг/100 мл (0,82—1,23 ммоль/л), овець — 2—3,5 (0,82—1,44), свиней — 2,5— 3,5 (1,03—1,44).

Гіпомагнемію спостерігають при пасовищній тетанії корів, гіпомагнієвій тетанії у телят, транспортній хворобі. Вона розвивається внаслідок недостатнього надходження магнію з кормом, що спостерігається у місцевостях, де грунти бідні на нього, або при використанні великих кількостей азотних добрив, особливо калійних, при вирощуванні кормових культур, оскільки іони калію та азоту зменшують засвоєння рослинами магнію. Гіпомагнемія буває наслідком порушення всмоктування магнію у тонкому кишечнику при згодовуванні зеленої маси, багатої на протеїн. У рубці жуйних тварин утворюється багато аміаку, надлишок якого інгібує засвоєння магнію, утворюючи з ним малорозчинні сполуки.

Гіпермагнемія буває рідко і зумовлена швидким надходженням іонів магнію при ін'єкціях. Відносна гіпермагнемія настає при післяродовій гіпокальцемії, коли іони магнію мають динамічну перевагу перед іонами кальцію.

ВИЗНАЧЕННЯ МІКРОЕЛЕМЕНТІВ

Мікроелементи, на відміну від макроелементів, містяться в організмі людей і тварин в невеликій кількості (10~³ і менше від маси тіла, в процентах), проте частина з них віднесена до життєво необхідних, або біотичних, оскільки при їх нестачі в раціоні виникають характерні симптоми хвороб (мікроелементозів) і відповідні біохімічні зміни в тканинах. До життєво необхідних мікроелементів віднесені цинк, марганець, залізо, мідь, кобальт, йод, селен, молібден. Існують певні труднощі у визначенні мікроелементів в організмі. Нині найчастіше їх визначають методом атомної абсорбційної спектрофотометрії або різними хімічними наборами реактивів фірми «Лахема»: мідь, залізо, цинк; йод — за ме-

Тодом Л. С. Аброськіної і Ю. М. Кондратьєва (1985), селен — за В. В. Ковальським і А. Д. Голобовим з діамінобензидином.

Вміст основних мікроелементів в крові наведено в таблиці 12.

Зниження рівня мікроелементів у крові, як правило, спостерігається, при недостатньому надходженні їх з кормами, особливо в біогеохімічних зонах, грунти і води яких збіднені на рухомі форми мікроелементів (див. главу XI), або при надлишку в кормах їх антагоністів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Атомний абсорбційний спектрофотомер AAS-30	\|	ВИЗНАЧЕННЯ В КРОВІ ГЛЮКОЗИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.