Російські письменники-реалісти : А. Чехов, Ф. Достоєвський, Л.Толстой.

Письменники-реалісти ХХ ст. внесли величезний вклад у світову культуру (Томас Манн, Роллан, Франс, Ґолсуорсі, Шоу, Стендаль, Фолкнер, Бунін та ін..).
У живописі художниками-реалістами були Т. Жеріоко, Е. Делакруа та російські художники-передвижники: Ф.Сєров, І.Суриков, І.Рєпін, В.Пером. Любов до батьківщини викликали твори пейзажистів І.Шишкіна, І.Левітана,О.Саврасова та ін..

Реалізм в музиці проявився в творчості Дж. Верді, М. Глінки, П. Чайковського.

Імпресіонізм. Живопис Ренуара, К.Моне, Е.Мане, Е.Дега тощо. Постімпресіонізм.

Надзвичайно обдаровані художники і яскраві особистості Франції створили новий напрям у мистецтві к. ХІХ - п. ХХ ст. – імпресіонізм. (враження)

Сам термін «імпресіонізм» походить від назви картини Клода Моне «Враження. Сонце, що сходить» . У творчості глави імпресіоністичної школи втілилась основна проблема й основне досягнення імпресіонізму – проблема світла і повітря. Світ у Моне позбавляється матеріальності і перетворюється у калейдоскоп кольорових плям («Скирти», «Руанський собор» тощо).

Іноді виникнення терміну пов’язують з естетичним кредо Едуарда Мане: «Митець прагне лише до того, щоб передати свої враження». Саме навколо Е.Мане почалося формування групи імпресіоністів. Найвідоміші полотна – «Сніданок на траві», «Бар в «Фолі-Бержер»тощо.

Характерні особливості імпресіонізму:відтворення суб’єктивних відчуттів і переживань, настрою та швидкоплинних вражень автора від реального світу в його русі та мінливості;
Це яскраво помітно в творчості Огюста Ренуара, який малював переважно жінок: портрети і оголену натуру («Парасольки», «Бал в Буживале», «Дівчина з віялом»).

Едгар Дега не був послідовним імпресіоністом, хоча тематика його творів типова для імпресіоністів: сцени з театрального життя, переважно балету, зображення жінок, часто оголених, у повсякденному житті, епізоди праці («Урок танців», «Проїзд скакових коней», «У фотографа», «Танцівниці на репетиції», «Пралі», «Абсент»). Люди у Дега відчужені один від одного і самотні.

Головні риси імпресіонізму дістали свій розвиток в постімпресіонізмі. Яскравими представниками цього напряму були французькі художники Поль Сезан, Поль Гоген і голландський художник Вінсент Ван Гог.

Зміст полотен Сезанапростий – портрети друзів, близьких людей, автопортрети, пейзажи, натюрморти, характерні типажі, нескладні сюжети («Береги Марни», «Натюрморт з корзиною фруктів», «Курець», «Гравці у карти».)
Поль Гоген виробив свою манеру письма. Переїхавши з Франції на Таїті, обирає міфи тематикою своїх полотен. Він став найяскравішим представником мистецької течії к. ХІХ ст. – примітивізм, який спеціально примітивізує художню форму, де фарби занадто яскраві, а композиції – орнаментальні.(«Жінка з квіткою», «Більш ніколи», «Дві таїтянки» та численні натюрморди)
Ван Гог посилював експресивні якості художньої форми, прагнув висловити своє захоплення красою природи, співчуття людині, яка страждає. Картини художника при його житті не знаходили покупців.(«Автопортрет з відрізаним вухом і трубкою», «Соняхи», «Білий будинок вночі» та ін..)

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 8. Європейська культура 19-20 століть.	\|	Натуралізм як течія в художній культурі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.