МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Кейнсіанська модель макрорівноваги та вплив на споживання, заощадження та інвестиції.
Кейнсіанська модель є найбільш поширеним напрямком сучасної макроекономіки. Вона на противагу класичній заперечує саморегулювання економіки на макрорівні, для неї характерним є погляд, що рівновага при повній зайнятості ресурсів є не закономірним а лише випадковим явищем. Навпаки, економіці, яка розвивається без втручання держави, характерні відхилення від рівноваги, безробіття та інфляція. Послаблення негативного впливу останніх здійснюється завдяки державі. Саме кейнсіанська модель лежить в основі теоретичного обґрунтування сучасної економічної політики держави. В процесі роботи над темою важливо мати на увазі, що: Кейнсіанський погляд заперечує гнучкість заробітної плати і цін. Навпаки, приймається концепція їх незмінності, жорсткості в короткостроковому періоді. Окрім того, кейнсіанці вважають, що заощадження населення не завжди відповідають інвестиціям підприємців: інтереси суб’єктів заощаджень-домогосподарств і суб’єктів інвестицій – підприємців не співпадають. Рішення про заощадження мотивуються різними чинниками: купівля дорогих речей, оплата житла, забезпечення в старості, дати освіту дітям, на випадок хвороби тощо. Жоден з таких намірів не залежить від ставки процента і тому не зв’язаний безпосередньо з інвестиціями. Рішення про інвестиції також пов’язані не лише із ставкою процента, а залежать часто від норми прибутку та інших факторів. Отже, плани заощаджень і плани інвестицій не співпадають і тому можуть відбуватись коливання загального обсягу виробництва, доходу, зайнятості і рівня цін. Тому ринковий механізм сам без втручання держави не в змозі збалансувати економіку, одночасно забезпечуючи повну зайнятість і повне використання засобів виробництва. Рівновага на ринку, тобто рівність сукупного попиту та сукупної пропозиції може настати і при неповній зайнятості ресурсів, тобто коли обсяг виробництва буде значно нижчим за потенційний, а значна частина робочої сили вимушено незайнята. Економіка країни може мати низький обсяг національного виробництва протягом тривалого часу, бо відсутній внутрішній самокоригуючий механізм. Держава ж своєю фіскальною і монетарною політикою може стимулювати розвиток економіки, забезпечувати високі рівні національного виробництва і зайнятості. Кейнсіанська модель відрізняється від класичної також тим, що: а) якщо у класиків крива сукупної пропозиції є вертикальною, то у кейнсіанців – горизонтальною у короткостроковому періоді, тобто до виробництва при повній зайнятості; б)якщо у класиків сукупний попит вважається стабільним і визначається грошовою масою та купівельною здатністю грошей, то у кейнсіанців сукупний попит вважається нестабільним хоча б завдяки коливанню інвестицій, в)якщо класична модель розглядає відповідність сукупного попиту та сукупної пропозиції, взаємозалежність реального обсягу виробництва і рівня цін, то в кейнсіанській моделі увага зосереджується на взаємозв’язок реального обсягу виробництва і доходу. Рушійною силою економіки в цій моделі вважається сукупний попит – АД тому, що сукупна пропозиція в короткостроковому періоді є величиною незмінною, сталою.(Крива пропозиції – горизонтальна пряма).Спрощена модель закритої економіки (без міжнародного сектору) передбачає рівність сукупного попиту (обсягу виробництва) – Y сумі споживання – С та інвестицій – І, Y=C+I. Особливістю кейнсіанської моделі є й те, що в ній розрізняють заплановані і фактичні витрати. Заплановані витрати відрізняються від фактичних на величину непередбаченого перевищення створеної продукції над реалізованою або, навпаки, реалізованої продукції над створеною в межах певного періоду. Коли підприємства створюють більше продукції, ніж здатні реалізувати, вони змушені її частину перетворювати в запаси. Перевищення обсягу реалізації над створеною означає, що підприємства реалізують не лише те, що вироблене, а й те, що перебувало в запасах. Фактичні витрати тотожні отриманим доходам або сукупному випуску і його позначають буквою-Y. Заплановані витрати позначаються як АД. Тобто як сукупний попит. Тоді Y=AD + UI. UI – непередбачене нагромадження запасів або обсяг запасів, які використані додатково для збільшення пропозиції на товарному ринку. Більш глибший аналіз кейнсіанської моделі передбачає розгляд таких категорій, як споживання та заощадження, схильність до споживання та схильність до заощадження, інвестиції, функції споживання, функції заощадження та функції інвестицій. Споживання – С залежить від граничної схильності до споживання – MPC та сукупних доходів – Y. Її функція має вигляд С = С +MPCxY. C – певний рівень споживання, який не залежить від рівня доходів і тяжіє до мінімального споживання, тобто є сталою величиною. MPC – гранична схильність до споживання, що показує, яка частка з кожної одиниці додаткових доходів буде спрямована на споживання. Гранична схильність до споживання – це відношення любої зміни в споживанні до тієї зміни в величині доходу, яка викликала зміну споживання. Аналогічно - частка любого приросту (скорочення) доходу, яка йде на заощадження, зветься граничною схильністю до заощадження - MPS. Тобто це відношення зміни в заощадженнях до тієї зміни в доході, яка його викликала. Слід мати на увазі, що MPC + MPS = 1. Крива, що відображає залежність між величиною споживання С та доходом – Y зветься кривою споживання і є графіком функції споживання. Вона має додатній нахил, який вимірюється саме MPC. Крива, що відображає залежність між величиною заощаджень – S і доходом Y зветься кривою заощаджень і є графіком функції заощаджень. Вона також має позитивний нахил, який вимірюється граничною схильністю до заощаджень – MPS. Більшість економістів вважає, що для економіки в цілому гранична схильність до споживання та гранична схильність до заощадження є незмінними протягом певного часу. Криві споживання та заощадження взаємозв’язані між собою. При кожному рівні доходу крива заощаджень віддалена від абсциси на відстань, рівну відстані графіка споживання від бісектриси координатного кута. Окрім доходу, який визначає величину споживання і заощадження, є фактори-детермінанти, які впливають на споживання, а отже і заощадження і зміщують криві CC та SS вправо і вниз при їх збільшенні, вліво і вверх при їх зменшенні. До цих детермінантів відносять: а) рівень багатства домогосподарств; б)очікування змін в цінах, грошових доходах і наявності товарної маси; в)рівень цін на товари і послуги; г)наявність і величина заборгованості споживачів, г)рівень оподаткування населення. Економісти-представники всіх шкіл вважають, що криві споживання і заощадження є незмінними, якщо держава не приймає якихось рішень щодо їх змін. Як відмічалось раніше, другим компонентом чистих видатків є інвестиції - І. Інвестиції означають видатки на будівництво нових заводів, на верстати і обладнання з тривалим строком використання тощо. Рівень чистих видатків на інвестиції визначається двома основними факторами: а)очікувана норма чистого прибутку, яку підприємці розраховують одержати від видатків на інвестиції, та б)ставка процента. Крива попиту на інвестиції має від’ємний нахил і відображає обернену залежність між реальною ставкою процента (ціною інвестування) і сукупною величиною інвестицій. При цьому слід мати на увазі, що інвестиції слід здійснювати до тих пір, коли ставка процента рівна очікуваній нормі чистого прибутку. Детермінантами інвестицій, тобто факторами окрім доходу, які впливають на інвестиції і зміщують криву інвестицій вліво і вправо є: а)Витрати на придбання, експлуатацію та обслуговування обладнання; б)податки на підприємців; в)технологічні зміни; г) наявний основний капітал; д) очікування майбутніх прибутків. Якщо витрати на обслуговування обладнання зростають, то витрати на інвестиції будуть зменшуватись і крива інвестицій буде зміщуватись вліво; при зростання податків на підприємців також крива буде зміщуватись вліво; прискорення технічного прогресу викликає зростання інвестицій а отже зміщення кривої вправо; наявність достатнього капіталу на підприємствах не буде спонукати до зростання інвестицій а його надлишок приведе до зміщення кривої вліво; якщо підприємці оптимістично дивляться на майбутні прибутки від інвестицій, то крива інвестицій зміститься вправо. Існує декілька поглядів на залежність величини інвестицій від доходу. Одні вважають, що інвестування не залежить від рівня поточних доходів населення та обсягів виробництва. В цьому випадку крива інвестицій в координатах - Y і є горизонтальною прямою. Інші вважають, що інвестиції знаходяться в прямій залежності від рівня доходів, а тому крива інвестицій має додатній нахил, який визначається граничною схильністю до інвестицій. В реальній дійсності видатки на інвестиції змінюються значно інтенсивніше за зміни в доходах під впливом невизначеності в строках служби основного капіталу, нерегулярності інновацій, змінності в прибутках і в очікуваннях підприємців щодо прибутковості їх інвестиційних намірів. Для визначення рівновагового обсягу виробництва використовуються два методи - метод співставлення сукупних видатків і обсягу виробництва: Y= C+I та метод “ін’єкцій” і “вилучень” – S = I. Графічно рівноваговий обсяг виробництва знаходиться в точці перетину кривої сукупних видатків (С+ І) з бісектрисою координатного кута в системі координат ВИТРАТИ - ОБСЯГ (коли використовується перший метод) або в точці перетину кривих заощаджень (вилучень) - S і інвестицій - (ін’єкцій)- І. Зображення моделі Y=AD на графіку з допомогою кривої витрат та бісектриси координатного кута зветься “кейнсіанським хрестом”. Перетин вказаних кривих вказує на рівновагу на товарному ринку. Алгебраїчно ця модель має найпростіший вигляд (без врахування функцій держави) Y=C+I+ MPCxY і зветься мультиплікатором випуску за витратами. Він показує, на скільки одиниць зросте випуск якщо витрати збільшаться на одиницю. Формула мультиплікатора показує, що загальний випуск залежить від схильності до споживання: чим вона більша, тим більший і випуск (доход).Якщо гранична схильність до споживання MPC=0, 8, то мультиплікатор дорівнює 5 і тому збільшення витрат C + I на 20 млн. грошових одиниць веде до зростання обсягу випуску на 20х5=100 млн. грошових одиниць. Якщо у вказану модель ввести державу як збирача податків -Т та економічного суб’єкта, який здійснює витрати на придбання товарів поряд з домогосподарствами і підприємствами, то рівняння моделі матиме вигляд Y=C+MPCх(Y-T) +I+G тут G – державні витрати, які в даній моделі приймаються незмінними. Розв’язок цього рівняння відносно Y дає відповідь у вигляді: MPC C+I+G Вираз зветься мультиплікатором державних податків. Він відображає те явище, що зростання податків на певну величину зменшує випуск на іншу (більшу) величину. Якщо MPC = 0, 6 то мультиплікатор державних податків складатиме 1, 5 і якщо податки зросли на 20 млн. грошових одиниць, то обсяг випуску зменшиться на 30 млн. гр. од. Попередню модель з участю держави можна представити у вигляді Y = C + MPC Ч (1-t)Y + I + G, де t – частка податків у сукупних доходах Розв’язок цього рівняння відносно Y дає таку відповідь Тут вже G не стала, а змінна величина. Вираз зветься мультиплікатором державних витрат і відображає, наскільки зміна державних витрат G може змінити сукупні доходи (випуск). Нехай гранична схильність до споживання MPC = 0,5, частка податків у доходах t = 0,4, а державні видатки зросли на 21 млн. гр. од. Тоді сукупні доходи (випуск) зростуть на 30 млн. гр. од., тому що мультиплікатор державних витрат складає 10/7. Як бачимо, кейнсіанська модель ринкової рівноваги передбачає кількісну визначеність макроекономічних показників та їх кількісну залежність при певних змінах цих величин.
Читайте також:
|
||||||||
|