Компонентна система – це набір компонентів, що вирішують деякі задачі предметної області. Побудови такої системи виконується за процесами ЖЦ [3].
1. Аналіз предметної області для декомпозиції на підсистеми і відокремлення окремих функцій майбутній системи для їх подання окремими компонентами або пошук готових за такими функціями.
2. Пошук, вибір КПВ і розроблення нових компонентів, виходячи із системи класифікації компонентів, формалізоване визначення специфікацій інтерфейсів, функціональності та анотування і розміщення в репозиторії системи або в системах Інтернету.
3. Розроблення вимог (Requirements) до ПС – це формування й опис функціональних, не функціональних і інших властивостей ПС.
4. Аналіз поведінки (Behavioral Analysis) ПС полягає у визначенні функцій системи, деталей проектування і методів їхнього виконання.
5. Специфікація інтерфейсів і взаємодій компонентів (Interface and Interaction Specification) віддзеркалює розподіл параметрів компонентів для завдання інтерфейсів і взаємодії компонентів через потоки дій або робіт (workflow).
6. Інтеграція набору компонентів і КПВ (Application Assembly and Component Reuse) у єдине середовище ґрунтується на підборі й адаптації КПВ, визначенні сукупності правил, умов інтеграції (зборки) і побудові конфігурації системи.
7. Тестування компонентів (Components Testing) ґрунтується на методах верифікації і тестування для перевірки правильності як окремих компонентів і КПВ, так і інтегрованої з компонентів програмної системи.
8. Розгортання (System Deployment) містить у собі оптимізацію плану компонентної конфігурації з урахуванням середовища, розгортання окремих компонентів і створення цільової компонентної конфігурації для функціонування ПС.
9. Супровід ПС (System Support and Maintenance) складається з аналізу помилок і відмов при функціонуванні ПС, пошуку і виправлення помилок, повторного її тестування й адаптації нових компонентів до вимог і умов інтегрованого середовища.