• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочої зони виробничих приміщень

Температура внутрішніх поверхонь робочої зони (стіни, підлога, стеля) технологічного обладнання (екрани і т. ін.) зовнішніх повер-

хонь технологічного устаткування, огороджуючих конструкцій не повинна виходити більш ніж на 2°С за межі оптимальних температур повітря для даної категорії робіт вказаних в табл. 2.5.

При виконанні робіт операторського типу, пов'язаних з нервово емоційним напруженням в кабінетах, пультах і постах керування тех­нологічними процесами, в кімнатах з обчислювальної технікою та інших приміщеннях повинні дотримуватися оптимальні умови мікро­клімату.

Допустимі мікрокліматичні умови — поєднання параметрів мікро­клімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко мина­ють і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепло відчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

Допустимі параметри мікрокліматичних умов встановлюються у випадках, коли на робочих місцях не можна забезпечити оптимальні величини мікроклімату за технологічними вимогами виробництва, технічною недосяжністю та економічно обгрунтованою недоцільністю.

Величини показників допустимих мікрокліматичних умов встано­влюються дляпостійних і непостійних робочих місць. Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень не повинні виходити за межі показників, приведених в табл. 2.6.

Перепад температури повітря по висоті робочої зони при забезпе­ченні допустимих умов мікроклімату не повинен бути більше 3°С для всіх категорій робіт, а по горизонталі робочої зони та протягом робо­чої зміни - виходити за межі допустимих температур для даної кате­горії роботи, вказаних в табл. 2.6.

Температура внутрішніх поверхонь приміщень (стіни, підлога, стеля), а також температура зовнішніх поверхонь технологічного устаткування або йогозахисних оболонок (екранів і т. ін.) не повинні виходити за межі до­пустимих величин температури повітря для даної категорії робіт, вказаних в табл. 2.6.

Інтенсивність теплового опромінювання працюючих від нагрітих повер­хонь технологічного устаткування, освітлювальних приладів, інсоляція від засклених огороджень не повинна перевищувати 35,0 Вт/м² - при опроміню­ванні 50%та більше поверхні тіла, 70 Вт/м² - при величині опромінюваної поверхні від 25 до 50%та 100Вт/м² —при опроміненні не більше 25% поверх­ні тілапрацюючого.

Таблиця 2.6Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

При наявності джерел з інтенсивністю 35,0 Вт/м² і більше температура повітря на постійних робочих місцях не повинна перевищувати верхніх меж оптимальних значень для теплого періоду року; на непостійних - верхніх меж допустимих значень для постійних робочих місць.

При наявності відкритих джерел випромінювання (нагрітий метал, скло, відкрите полум'я) допускається інтенсивність опромінення до 140,0 Вт/м². Величина опромінюваної площі не повинна перевищувати 25% поверхні тіла

працюючого при обов'язковому використанні індивідуальних засобів захисту (спецодяг, окуляри, щитки).

У виробничих приміщеннях, які розташовані в районах з середньою мак­симальною температурою найбільш жаркого місяця вище 25°С згідно БНіП «Будівельна кліматологія» допускаються відхилення від величин показників мікроклімату, вказаних в табл. 2.6, для даної категорії робіт, але не більше, ніж на 3°С. При цьому швидкість руху повітря повинна бути збільшена на 1,1 м/с, а відносна вологість повітря знижена на 5% при підвищенні температури на кожний градус вище верхньої межі допустимих температур повітря, вказаних в табл. 2.6.

У виробничих приміщеннях, в яких не можна встановити допустимі вели­чини мікроклімату через технологічні вимоги до виробничого процесу, тех­нічну недосяжність або економічно обґрунтовану недоцільність передбача­ються заходи щодо захисту від можливого перегрівання та охолодження.

2.3.4. Загальні заходи та засоби нормалізаціїмікроклімату та теплозахисту

Нормалізація несприятливих мікрокліматичних умов здійснюєть­ся за допомогою комплексу заходів та способів, які включають: буді­вельно-планувальні, організаційно-технологічні та інші заходи колек­тивного захисту. Для профілактики перегрівань та переохолоджень робітників використовуються засоби індивідуального захисту, меди-ко-біологічні тощо.

Нормовані параметри мікроклімату на робочих місцях повинні бути досягненні, в першу чергу, за рахунок раціонального планування виробничих приміщень і оптимального розміщення в них устаткуван­ня зтепло-, холоду- та волого виділеннями. Для зменшення термічних навантажень на працюючих передбачається максимальна механізація, автоматизація та дистанційне управління технологічними процесами і устаткуванням.

У приміщеннях із значними площами засклених поверхонь перед­бачаються заходи захисту від перегрівання при попаданні прямих сонячних променів в теплий період року (орієнтація віконних прорі­зів схід-захід, улаштування жалюзі та ін.), від радіаційного охоло­дження — в зимовий (екранування робочих місць). При температурі внутрішніх поверхонь огороджуючих конструкцій, вище допустимих величин робочі місця повинні бути віддалені від них на відстань не менше 1 м.

У виробничих приміщеннях з надлишком (явного) тепла викори­стовують природну вентиляцію (аерацію). Аераційні ліхтарі та шахти

розташовують безпосередньо над основними джерелами тепла на одній осі. У разі неможливості або неефективності аерації встановлюють механічну загально обмінну вентиляцію. При наявності одиничних джерел тепловиділень оснащують обладнання місцевою витяжною вен­тиляцією у вигляді локальних відсмоктувачів, витяжних зонтів та ін.

У замкнутих і невеликих за об'ємом приміщеннях (кабіни кранів, пости та пульти керування, ізольовані бокси, кімнати відпочинку тощо) при виконанні операторських робіт використовують системи кондиціонування повітря з індивідуальним регулюванням температу­ри та об'єму повітря, що подається.

При наявності джерел тепловипромінювання вживають комплекс заходів з теплоізоляції устаткування та нагрітих поверхонь за допомо­гою теплозахисного обладнання.

Вибір теплозахисних засобів обумовлюється інтенсивністю тепло­випромінювання, а також умовами технологічного процесу.

При неможливості технічними засобами забезпечити допустимі гігієнічні нормативи опромінення на робочих місцях використову­ються засоби індивідуального захисту (313) — спецодяг, спецвзуття, 313 для захисту голови, очей, обличчя, рук. В залежності від призна­чення передбачаються такі 313:

• для постійної роботи в гарячих цехах — спецодяг (костюм чоло­
вічий повстяний), а при ремонті гарячих печей та агрегатів — авто­
номна система індивідуального охолодження в комплексі з повстяним
костюмом;

• при аварійних роботах— тепло відбиваючий комплект з металізо­
ваної тканини;

• для захисту ніг від теплового випромінювання, іскор і бризок роз­
плавленого металу, контакту з нагрітими поверхнями — взуття шкіря­
не спеціальне для працюючих в гарячих цехах;

• для захисту рук від опіків — рукавиці суконні, брезентові, комбі­
новані з надолонниками з шкіри та спилку;

• для захисту голови від теплових опромінень, іскор та бризок
металу - повстяний капелюх, захисна каска з підшоломником, каски
текстолітові або з полікарбонату;

• для захисту очей та обличчя - щиток теплозахисний сталевара, з
прикладними для нього захисними окулярами із світлофільтрами,
маски захисні з прозорим екраном, окуляри захисні, козиркові з світо-
фільтрами;

Спецодяг повинен мати захисні властивості, які виключають можливість нагріву його внутрішніх поверхонь на будь-якій ділянці

до температури 313 К (40°С) у відповідності з спеціальними ДСТами (ГОСТ 12.4.176-89, ГОСТ 12.4.016-87).

У виробничих приміщеннях, в яких на робочих місцях неможливо встановити регламентовані інтенсивності теплового опромінювання працюючих через технологічні вимоги, технічну недосяжність або економічно обґрунтовану недоцільність, використовуються обдуван­ня, повітряне душування, водно-повітрянс душування .

Доцільно у умовах звішеної температури на робочих місцях пра­цівникам вживати газовану підсолену (0.5%) воду. Це запобігає втра­ти води організмом, а також необхідних для людини солей та мікрое­лементів. Одночасно, рекомендується підвищувати споживання біл­кової їжі. Ці заході покращують самопочуття та працездатність робіт­ників в умовах дії підвищеної температури на робочих місцях.

2.4. Оздоровлення повітряногосередовища 2.4.1. Загальні положення

Навколишнє повітряне середовище є найважливішим фактором існування людини і має визначені фізичні і хімічні властивості. Фізичні властивості можуть бути представлені параметрами мікро­клімату (температура, вологість, швидкість руху повітря, барометрич­ний тиск), іонним складом, електромагнітними і акустичними полями тощо. Іншим найважливішим показником якості повітряного середо­вища є його хімічний склад, обумовлений природним складом повітря і різними забрудненнями. У виробництві природні (фонові) параме­три повітря додатково забруднюються викидами різних технологіч­них процесів (в основному при спалюванні палива, термічній і меха­нічній обробці матеріалів, хімічних процесах). Розглянемо докладні­ше параметри природного газового складу атмосфери і забруднюючих речовин у повітряному середовищі і їхній вплив на людину.

2.4.2 Структура ісклад атмосфери

Атмосфера - газова оболонка Землі. її маса близько 5,9 • 10¹⁵ т. Вона має шарувату будову і складається з декількох сфер, між якими розташовуються перехідні шари - паузи. У сферах змінюється кількість повітря і температура.

Найбільш щільний шар повітря, що прилягає до земної поверхні, зветься тропосферою. Товщина її в середніх широтах складає 10-12 км над рівнем

моря, на полюсах - 7-Ю, над екватором - 16-18 км. У тропосфері зосередже­но більше 4/5 маси земної атмосфери. Через нерівномірність нагрівання зем­ної поверхні в ній утворяться могутні вертикальні струми повітря, відзнача­ються нестійкість температури, відносної вологості, тиску і т. ін. Температура повітря в тропосфері по висоті зменшується на 0,6° на кожні 100 м і коли­вається від 40 до -50°С.

Вище тропосфери знаходиться стратосфера (40 км). Далі мезосфера (80 км), потім термосфера (чи іоносфера) і нарешті екзосфера (від 800 і до 1600 км).

У стратосфері під впливом космічного випромінювання і короткохвильо­вої частини ультрафіолетового випромінювання Сонця молекули повітря іонізуються, в результаті чого утворюється озон. Озоновий шар знаходиться на висоті 25-40 км. В атмосфері постійно відбуваються складні фотохімічні перетворення. Під дією сонячної радіації протікає безліч реакцій, у яких беруть участь кисень, озон, азот, оксид азоту, пари води, двооксид вуглецю. Іонізація, в основному, відбувається на висоті 70-80 км. При цьому відзнача­ються негативні (И-, О-, Су, 5_?-, Ш₂-, Ш₃-) і позитивні (И+, Н+, О+, О₂+ і ін.) іони. Ці іони утворюють різні комплекси: Ж)+*1М₂; Ж)+*СО₂; МО+*Н₂; О₂+*(Н₂О).У свою чергу ці комплекси взаємодіють з різними органічними і неорганічними домішками, утворюючи нові хімічні речовини, що змінюють умови існування людини.

Природний склад повітря в нижніх шарах атмосфери приведений у табл. 2.7.

Таблиця 2.7

Густину чистого повітря при нормальних умовах (температурі 20°С і атмо­сферному тиску 101400 Па) приймають рівною 1,2 кг/м³.

2.4.3. Забруднюючі речовини, нормування, діяна людину

В даний час близько 60 тисяч хімічних речовин знаходять застос­ування в діяльності людини. Серед інгредієнтів забруднення повітря­ного середовища (шкідливі речовини) - тисячі хімічних сполук у вигляді аерозолів (твердих, рідких) чи газоподібному вигляді.

Шкідливими називаються речовини, що при контакті з організмом можуть викликати захворювання чи відхилення від нормального стану здоров'я, що виявляються сучасними методами як у процесі контакту з ними, так і у віддалений термін, в тому числі і в наступних поколіннях.

Найбільш розповсюдженими видами забруднень є тверді суспензії (пил, зола, дим), оксиди вуглецю, азоту, сірки, вуглеводні, аміак, окси­ди і солі важких металів і т. ін.

Крім прямої дії на здоров'я людини забруднюючі атмосферу речовини впливають негативно на навколишнє середовище: рослинний і тваринний світ, водне середовище, ґрунт, будівельні конструкції, техніку і технології. Це приводить як до прямих вторинних дій шкідливих речовин на людину (наприклад, через харчові ланцюжки), так і до великих економічних втрат (зниження врожайності сільгосппродукції і тваринництва, корозія матеріа­лів, порушення у технологічних процесах, збільшення браку продукції, що випускається, і т. ін.).

В даний час усі міста світу щорічно викидають в атмосферу близько 1 млрд. т різних аерозолів, тільки теплові електростанції викидають 100— 120 млн. т золи і 60 млн. т сірчистого газу.

За рік в атмосферу повітря світові викиди основних інгредієнтів склада­ють більше 20 млрд. т двооксиду вуглецю, 300 млн. т оксиду вуглецю,150 млн. т сірчаного ангідриду, 60 млн. т г>ІО₂. В Україні в 2000 р. Сумарний викид від стаціонарних джерел в атмосферу склав 3959,4 тис. т, у тому числі пилу -729,6 тис. т, оксиду вуглецю - 1230,6 тис. т, двооксиду сірки 976,6 тис. т, окси­дів азоту - 320 тис. т.

Найбільш шкідливими для навколишнього середовища і, зокрема повітря, є енергетичні установки, авіаційний і автомобільний транс­порт, металургійне виробництво, виробництво будівельних матеріа­лів, хімічні підприємства. Значні промислові викиди і викиди автомо­більного й іншого транспорту приводять до зміни клімату великих міст.

Забруднюючі атмосферу шкідливі речовини при контакті з орга­нізмом можуть викликати різні захворювання, професійні і гострі отруєння (у тому числі зі смертельним наслідком). Шкідливі речови­ни проникають в організм людини головним чином через дихальні

шляхи, а також через шкіру і шлунково-кишковий тракт. Ефект ток­сичної дії різних речовин залежить від кількості речовини, що потра­пила в організм, їх фізико-хімічних властивостей, тривалості надхо­дження. Особливе значення має хімізм взаємодії даної речовини з біо­логічними середовищами (кров'ю, ферментами). Отруйні дії залежать від шляхів надходження і виведення, розподілу в організмі, від статі людини, віку, індивідуальної сприйнятливості й інших супутніх фак­торів. Загальний токсичний вплив у залежності від виду речовини може виклакати різні дії: нервово-паралітичну (бронхоспазм, ядуха, судома, параліч), загально токсичну (набряк мозку, параліч, судоми), задушливу (токсичний набряк легенів), дратівливу (подразнення сли­зових оболонок), психотичну (порушення психічної активності, сві­домості), шкіряно-резорбтивну (місцеві запалення).

Склад і ступінь забруднення повітряного середовища різними речовинами оцінюється по масі (мг) в одиниці об'єму повітря (м³) -концентрації (С, мг/м³). Крім одиниці виміру - мг/м³, можуть вико­ристовуватися - %, а також - млн."¹ чи «ррт» (кількість часток речо­вини на мільйон часток повітря).

Гігієнічне нормуванняшкідливих речовин проводять по гранично допустимих концентраціях (ГДК, мг/м³) у відповідності з нормативними документами: для робочих місць визначається гранично допустима кон­центрація в робочій зоні - ГДК_рз (ГОСТ 12.1.005-88, СІІ 245-71); в атмо­сфері повітря населеного пункту - максимально разові ГДК (найбільш висока, зареєстрована за ЗО хв спостереження), середньодобові - ГДК (середня за 24 год при безупинному вимірі) і орієнтовно-безпечні рівні впливу - ОБРВ (список ГДК забруднюючих речовин № 3086-84 з допов­неннями, ДСП 201-97). Гігієнічне нормування вимагає, щоб фактична концентрація забруднюючої речовини не перевищувала ГДК (С. _акт < 1). ГДКрз - це максимальна концентрація, що при щоденній (крім вихідних днів) роботі у продовження 8 год чи при іншій тривалості, але не більш 41 год у тиждень, протягом усього стажу (25 років) не може викликати захворювань чи відхилень стану здоров'я, що виявля­ються сучасними методами досліджень у процесі роботи чи у віддале­ний період життя сучасного і наступних поколінь.

По ступеню впливу на організм шкідливі речовини підрозділяють­ся на чотири класи небезпеки:

і. надзвичайно небезпечні, що мають ГДК менш 0,1 мг/м³ у повіт­рі (смертельна концентрація в повітрі менш 500мг/м³);

2. високо небезпечні - ГДК = 0,1 рація в повітрі 500-5000 мг/м³);

3. помірковано небезпечні - ГДКрз - 0,1 + 10,0 мг/м³ (смертельна
концентрація в повітрі 5000 + 50000 мг/м³);

4. мало небезпечні - ГДК > 10,0 мг/м³ (смертельна концентрація
в повітрі > 50000 мг/м³).

У таблиці 2.8 приведені значення гранично допустимих концентра­цій для деяких інгредієнтів, що знаходяться у виробничому повітря­ному середовищі й в атмосфері населених пунктів.

Таблиця 2.8

Читайте також:

1. I підготовка їх до завантаження у повітряні судна
2. Абсолютні і відносні величини
3. Абсолютні і відносні статистичні величини
4. Абсолютні, відносні та середні величини.
5. Автоматизація виробничих процесів
6. Активність, мобільність і міграція робочої сили
7. Акустичний контроль приміщень через засоби телефонного зв'язку
8. Аналіз факторів і причин відхилень від плану введення виробничих потужностей і основних фондів
9. Аналіз часткової рівноваги Крива виробничих можливостей
10. Атмосферне і шахтне повітря
11. Атмосферний тиск повітря, та його зміни з висотою та горизонтально
12. Аудит матеріально-виробничих запасів

Переглядів: 2424