Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у робочій зоні і в атмосфері населених пунктів

 

Речовина. Назва (формула) гдкр:), м г/м3 гакмр, мг/м3 ГДК„, мг/м3 Клас небезпеки Дія па людину
Оксид вуглецю (СО) 20,0 3,0 1,0 Задушлива дія, пору­шення центральної нервової системи
Двооксид азоту (1МО2) 2,0 0,085 0,085 Порушення дихальних шля­хів, набряк легенів, серцева слабість.
Сірчистий ангідрид (5О2) 10,0 0,5 0,05 Дратівна дія слизистих, верх­ніх дихальних шляхів, імун­на система, гастрит.
Зважені речо-винн(неорга­нічний пил)   0,15 0,05   Захворювання дихальної системи
Кадмій (Ссі) 0,05     Канцероген*
Свинець(РЬ) 0,01   0,003 Уражається шлунково-киш­ковийтракт, печінка, нирки; змінюється склад крові і кіст­кового мозку; уражається головний мозок; викликає м'язову кволість
Бензин 100,0 5,0 1,5 4 Наркотична дія (ураження центральної нервової сис­теми)
Беї із (а) нирен (С20Н12) 0,00015   0,1мкг/100м3 і Канцероген
Марганець (Мп, МпО2) 0,05     і Уражає центральну нервову систему, печінку, шлунок
Фенол (С6Н5ОН) 0,3 0,01 0,01 Потрібний захист шкіри, очей; алергійиі дії

* Канцероген - речовина, органах що сприяє появі злоякісних новоутворень у різних



У виробничих умовах часто має місце комбінована дія шкідливих речовин. У більшості випадків дія шкідливих речовин сумується (ади­тивна дія). Однак, можливо, коли дія однієї речовини підсилюється дією іншої (потенцююча дія), або можливий ефект комбінованої дії менше очікуваного (антагоністична дія).

Якщо в повітрі присутні кілька речовин, що мають ефектом сума­ції (однонапрямленої дії), то якість повітря буде відповідати встано­вленим нормативам за умови, що:

СуГДК, + С2/ГДК2 + С3/ГДК3 + ... + Сп/ГДК„ < 1. (2.1)

Ефектом сумації володіють сірчистий газ і двооксид азоту, фенол і сірчи­стий газ і ін. Донедавна ГДК хімічних речовин оцінювали як максимально разові. Перевищення їх навіть протягом короткого часу заборонялося. Остан­нім часом для речовин (мідь, ртуть, свинець і ін.), що мають кумулятивні вла­стивості (здатність накопичуватися в організмі), для гігієнічного контролю введена друга величина - середньозмінна концентрація. Наприклад, допусти­ма середньозмінна концентрація свинцю складає 0,005 мг/м3.

Ступінь впливу пилу (аерозолю з розміром твердих часточок 0,1-200 мкм) на організм людини залежить не тільки від хімічного складу, але й розмірів часток (дисперсного складу), форми порошин і їхніх електричних властивостей. Найбільшу небезпеку являють част­ки розміром 1-2 мкм, тому що ці фракції в значній мірі осідають у легенях при диханні. Дослідження так само показують, що електроза-ряджений пил у 2-3 рази інтенсивніше осідає в організмі в порівнян­ні з нейтральним по заряду пилом.

Гігієністи за характером дії на організм виділяють специфічну групу пилу - пил фіброгенних речовин. Особливість дії такого пилу на організм полягає в тому, що при попаданні у легені такий абразивний нерозчинний пил спри­чинює утворення в легеневій тканині фіброзних вузлів - ділянок затверділої легеневой тканини, в результаті чого легені втрачають можливість виконува­ти свої функції. Такі захворювання практично не піддаються лікуванню і при своєчасному їх виявленню можливо припинити розвиток хвороби за рахунок зміни умов праці. Подібні захворювання об'єднуються гігієністами під загальною назвою пневмоконіози. Назви окремих захворювань цієї групи є похідною від назви речовин, що їх спричинила (сілікоз - пил з вмістом 5іО2, антрокоз - пил вугілля, азбестоз - пил азбесту тощо). Гігієністи ідентифіку­ють біля 50 речовин, пил яких може сприячиняти пневмоконіози (є фіброген-ним). Ряд видів пилу (каніфолі, борошна, шкіри, бавовни, вовни, хрому і т. д.) можуть викликати алергічні реакції і захворювання легень - бронхіальну астму.


2.4.4. Методи регулювання якості повітряного середовища і зниження негативного впливу забруднюючих речовин на працівників

Методи регулювання параметрів повітряного середовища є невід'ємною частиною загальнодержавного підходу до керування нав­колишнім середовищем відповідно до стандарту ДСТУ І5О 14001-97 (Системи управління навколишнім середовищем. Київ, Держстандарт України).

Методи керування якістю повітряного середовища можуть бути класифіковані за рівнем значимості:

глобальний - «безвідходні» і передові технології, нові види пали-

ва й енергії, нові типи двигунів , міжнародне квотування викидів різних інгредієнтів, міжнародні угоди в галузі екологічного аудиту й ін.;

регіональний - організаційно-планувальні (вибір території і роз-

ташування промислових об'єктів); організаційно-економічні (ліцензування діяльності, регіональне квотування викидів, уста­новлення плати за викиди, штрафні санкції, страхування еколо­гічних ризиків, пільги); нормативію-правові (установлення гра­нично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у пові­тряному середовищі, установлення гранично допустимих вики­дів на джерелах викидів, нормування технологічних викидів, вимоги по інвентаризації викидів); вибір технологій, палива, застосування ефективних методів очищення й уловлювання заб­руднюючих речовин;

підприємства - зниження викидів у джерелі утворення (техноло-

гічні методи, вибір устаткування і рівень його обслуговування, автоматизація технологічних процесів, придушення шкідливих речовин у зоні утворення, герметизація устаткування, уловлю­вання забрудненого повітря й ефективне очищення його, венти­ляція, контроль якості повітряного середовища, відбір персона­лу і контроль стану його здоров'я);

на робочому місці - герметизація (локалізація) робочого місця і
створення в ній нормальних параметрів повітряного середови­
ща, застосування засобів індивідуального захисту, організаційні
методи роботи.

Успіх функціонування системи керування параметрами повітряно­го середовища, що діє на людину, залежить від ефективності всіх її іє­рархічних і функціональних рівнів. Однак, для сучасного підприєм­ства найбільш розповсюдженим інженерним методом впливу на атмо-


сферу є організація повітрообміну (вентиляція) у приміщеннях, а також локалізація джерел викидів з наступним видаленням забрудне­ного повітря і його очищенням (аспірація).

2.4.5. Вентиляція

Вентиляцією називають організований і регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря і подачу на його місце свіжого. Задачею вентиляції є забезпечення чистоти пові­тря і заданих метеорологічних умов у виробничих приміщеннях. За способом переміщення повітря розрізняють системи природної, меха­нічної і змішаної вентиляції. Головним параметром вентиляції є повітрообмін, тобто обсяг повітря, що видаляється (Ьв) або надходить у приміщення (Ьп).

Для ефективної роботи вентиляції необхідно дотримувати ряду вимог:

Обсяг припливу повітря Ьп у приміщення повинний відповідати обсягу
витяжки Ьв. Різниця між цими обсягами не повинна перевищувати 10-15%.
Можлива організація повітрообміну, коли обсяг припливного повітря більше
обсягу повітря, що видаляється. При цьому в приміщенні створюється над­
лишковий тиск у порівнянні з атмосферним, що виключає інфільтрацію заб­
руднюючих речовин у дане приміщення. Така організація вентиляції здій­
снюється у виробництвах, що пред'являють підвищені вимоги до чистоти
повітряного середовища (наприклад, виробництво електронного устаткуван­
ня). Для виключення витоків із приміщень з підвищеним рівнем забруднен­
ня обсяг повітря, що видаляється з них, повинен перевищувати обсяг повітря,
що надходить. У такому приміщенні створюється незначне зниження тиску в
порівнянні з тиском у зовнішньому середовищі.

При організації повітрообміну необхідно свіже повітря подавати в ті
частини приміщення, де концентрація шкідливих речовин мінімальна, а вида­
ляти повітря необхідно з найбільш забруднених зон. Якщо щільність шкідли­
вих газів нижче щільності повітря, то видалення забрудненого повітря вико­
нується з верхньої частини приміщення, при видаленні шкідливих речовин із
щільністю більшою - з нижньої зони.

Система вентиляції не повинна створювати додаткових шкідливих і
небезпечних факторів (переохолодження, перегрів, шум, вібрацію, пожежо-
вибухонебезпечність).

Система вентиляції повинна бути надійної в експлуатації і економіч­
ною.

Визначення необхідного повітрообміну при загальнообмінній вентиляції. Відповідно до санітарних норм усі виробничі і допоміжні приміщення повин­ні вентилюватися. Необхідний повітрообмін (кількість повітря, що подається


чи видаляється з приміщення) в одиницю часу (Ь, м3/год) може бути визна­чений різними методами в залежності від конкретних умов.

1. При нормальному мікрокліматі і відсутності шкідливих речовин пові­
трообмін може бути визначений по формулі:

Ь-п-ІЛ (2.2)

де п - число працюючих;

М - витрата повітря на одного працюючого, прийнята у залежності від об'єму приміщення, що приходиться на одного працюючого V, м3 (прп V < 20 м3 \1 = ЗО м3/год; при V = 20...40 м3 \1 = 20 м3Дод; при Vі > 40 м3 і при наявності природної вентиляції повітрообмін не розраховують); при відсут­ності природної вентиляції (герметичні кабіни) Ц = 60 м3/год).

2. При виділенні шкідливих речовин з приміщення необхідний повітрооб­
мін визначається, виходячи з їхнього розведення до допустимих концентра­
цій. Розрахунок повітрообміну проводиться виходячи з балансу утворюваних
у приміщення шкідливі речовини і речовин, що видаляються з нього, по фор­
мулі:

Ь - Сшр/(СІШД - Спр), (2.3)

де Сш - маса шкідливих речовин, що виділяються у приміщенні за одиницю часу, мг/год;

О ■ і С - концентрація шкідливих речовин, у повітрі що видаляються, і у припливному повітрі (С,шд < Сглк, Спр < 0,ЗСІЛК).

3. При боротьбі з надлишковим теплом повітрообмін визначається з умов
асиміляції тепла і обсяг припливного повітря визначається по формулі:

де 0Ііа.І - надлишкові тепловиділення, ккал/год, (О,іад - 0<.ум - Сішіл> Деум -сумарне надходження тепла, Опид - кількість тепла, що видаляється за раху­нок тепловтрат);

р - густина припливного повітря, кг/м3;

сп - теплоємність повітря, ккалДкг • град), (теплоємність сухого повітря 0,24 ккалДкг ■ град); С і І - температура повітря, що видаляється, і припливного повітря, °С.

4. Для орієнтованого визначення повітрообміну (Ц м3/год) застосовується розрахунок по кратності повітрообміну. Кратність повітрообміну (К) показує, скількох разів за годину міняється повітря у всьому об'ємі приміщення (V, м3):


Ь = К • V, (2.5)

де К - коефіцієнт кратності повітрообміну (К = 1...10).

2.4.6. Природна вентиляція

Система вентиляції, переміщення повітря при якій здійснюється завдяки виникаючій різниці тисків усередині і зовні приміщення, називається природною вентиляцією. Різниця тисків обумовлена різ­ницею щільності зовнішнього і внутрішнього повітря (гравітаційний тиск чи тепловий напір ДРТ) і вітровим напором (ЛР„), що діє на будо­ву. Розрахунок теплового напору можна провести по формулі:

АРТ " §Ь(р3 - ри), (Па), (2.6)

де § - прискорення вільного падіння, м/с2;

Ь - вертикальна відстань між центрами припливного і витяжного

отворів, м;

р., і ри - густина зовнішнього і внутрішнього повітря, кг/м3.

При дії вітру на поверхнях будинку з навітряної сторони утворить­ся надлишковий тиск, на підвітряній стороні - розрядження. Вітро­вий напір може бути розрахований за формулою:


начають при температурі зовнішнього повітря +5°С, вважаючи, що весь тиск падає в тракті витяжного каналу, при цьому опір входу пові­тря в будинок не враховується. При розрахунку мережі повітроводів насамперед роблять орієнтований підбор їх площ, виходячи з допу­стимих швидкостей руху повітря в каналах верхнього поверху 0,5-0,8 м/с, у каналах нижнього поверху і збірних каналів верхньою поверху 1,0 м/с і у витяжній шахті 1-1,5 м/с.

Для збільшення тиску в системах природної вентиляції на устя витяжної шахти встановлюють насадки-дефлектори, які розташову­ють у зоні ефективної дії вітру (рис. 2.7).


 


АР

(2.7)

де кп - коефіцієнт аеродинамічного опору будинку (визначається емпірич­ним шляхом); г>в - швидкість вітрового потоку, м/с.

Неорганізована природна вентиляція - інфільтрація (природне провітрювання) - здійснюється зміною повітря в приміщеннях через нещільності в елементах будівельних конструкцій завдяки різниці тиску зовні й усередині приміщення. Такий повітрообмін залежить від ряду випадкових факторів (сили і напрямку вітру, різниці температур зовнішнього і внутрішнього повітря, площі, через яку відбувається інфільтрація). Для житлових будинків інфільтрація досягає 0,5-0,75, а в промислових будинках 1-1,5 обсягу приміщень у годину.

Для постійного повітрообміну необхідна організована вентиляція. Організована природна вентиляція може бути витяжна без організо­ваного припливу повітря (канальна) і припливна - витяжна з органі­зованим припливом повітря (канальна і безканальна аерація). Канальна природна витяжна вентиляція без організованого припливу повітря широко застосовується в житлових і адміністративних будин­ках. Розрахунковий гравітаційний тиск таких систем вентиляції виз-


Рис. 2.7. Дефлектор

Посилення тяги відбувається завдяки розрідженню, яке виникає при обтіканні дефлектора потоком повітря, що набігає. Орієнтовно продуктивність дефлектора може бути розрахована по формулі:

Ц =1131,73- В2 уц,(м3/ч), (2.8)

де Б - діаметр підвідного патрубка, (м); ув - швидкість вітру, (м/с).

Аерацією називається організована природна загальнообмінна вентиляція приміщень в результаті надходження і видалення повітря через фрамуги вікон, що відкриваються, і ліхтарів (рис. 2.8).

Повітрообмін регулюють різним ступенем відкривання фрамуг (у залежності від температури зовнішнього повітря чи швидкості і на­прямку вітру). Цей спосіб вентиляції знайшов застосування в проми­слових будинках, що характеризуються технологічними процесами з великими тепловідділеннями (прокатні, ливарні, ковальські цехи).


 

Рис. 2.8. Аерація приміщень

Надходження зовнішньо­го повітря в приміщення в холодний період року ор­ганізують так, щоб холод­не повітря не попадало в робочу зону. Для цього зовнішнє повітря подають у приміщення через прорі­зи, розташовані не нижче 4,5 м від підлоги, у теплий період року приплив зовнішнього повітря орієнтують через нижній ярус віконних прорізів (1,5-2 м).

Основним достоїнством аерації є можливість здійснювати великі повітрообміни без витрат механічної енергії. До недоліку аерації слід віднести те, що в теплий період року її ефективність може істотно зни­жуватись через зниження перепаду температур зовнішнього і вну­трішнього повітря. Крім того, повітря, що надходить у приміщення, не очищається і не охолоджується, а повітря, що видаляється, забруднює повітряну атмосферу.

2.4.7. Механічнавентиляція

Вентиляція, за допомогою якої повітря подається в приміщення чи видаляється з них з використанням механічних побудників руху пові­тря, називається мехтіічною вентиляцією.

Якщо система механічної вентиляції призначена для подачі повітря, то вона називається припливною (рис. 2.9, а), якщо ж вона призначена для видалення повітря - витяжною (рис. 2.9, б). Можлива організація повітрообміну з одночасною подачею і видаленням повітря - приплив­но-витяжна вентиляція (рис. 2.9, в). В окремих випадках для скорочен­ня експлуатаційних витрат на нагрівання повітря застосовують систе­ми вентиляції з частковою рециркуляцією (до свіжого повітря підмішу­ється повітря, вилучене із приміщення).

По місцю дії вентиляція буває загальнообмінною і місцевою. При загальнообмішіій вентиляції необхідні параметри повітря підтриму­ються у всьому об'ємі приміщення. Таку систему доцільно застосову­вати, коли шкідливі речовини виділяються рівномірно по всьому при­міщенню. Якщо робочі місця мають фіксоване розташування, то з еко­номічних міркувань можна організувати оздоровлення повітряного середовища тільки в місцях перебування людей (наприклад, душиро-


Т~УТ~1 >< > ' V V ї *и о о о &йГо) 2 } 1

/V і\ /V П иу~>~'

Рис. 2.9. Схеми механічної вентиляції:

а — припливна; б — витяжна; в - припливно-витяжна;

1 - повітрозабірний пристрій; 2 - мовітропаіріпач та зволожувач;

З — вентилятор; 4 — магістральні повітроводи;

— насадки для регулювання припливу та забору повітря;

- очищувач; 7 - шахта для викиду забрудненого повітря.

вання робочих місць у гарячих цехах). Витрати на повітрообмін знач­но скорочуються, якщо уловлювати шкідливі речовини в місцях їх виділення, не допускаючи поширення по приміщенню. З цієї метою поруч із зоною утворення шкідливості встановлюють пристрої забору повітря (витяжки, панелі, що всмоктують, всмоктувачі). Така венти­ляція називається місцевою (рис. 2.10).

У виробничих приміщеннях, у яких можливо раптове надходжен­ня великої кількості шкідливих речовин, передбачається влаштуван­ня аварійної вентиляції.

Рис. 2.10. Похилий боковий (панельний) відсмоктувач над зварювальним столом:

а - одностороннього всмоктування; б - двостороннього всмоктування.


 




У системах механічної вентиляції рух повітря здійснюється в основному вентиляторами - повітродувними машинами (осьового чи відцентрового типу) і, в деяких випадках, ежекторами. Осьовий венти­лятор являє собою розташоване в циліндричному кожусі лопаткове колесо, ири обертанні якого повітря, що надходить у вентилятор, під дією лопаток переміщається в осьовому напрямку. До переваг осьових вентиляторів відноситься простота конструкції, велика продуктив­ність, можливість економічного регулювання продуктивності, можли­вість реверсування потоку повітря. До їхніх недоліків відноситься мала величина тиску (30-300 Па) і підвищений шум. Відцентровий вентилятор складається зі спірального корпуса з розміщеним усере­дині лопатковим колесом, при обертанні якого повітря, що припливає через вхідний отвір, попадає в канали між лопатками колеса і під дією відцентрової сили переміщається по цих каналах, збирається корпу­сом і викидається через випускний отвір. Тиск вентиляторів такого типу може досягати більш 10000 Па. У залежності від складу перемі­щуваного повітря вентилятори можуть виготовлятися з різних мате­ріалів і різної конструкції (звичайного, пилового, антикорозійного, вибухобезпечного виконання). При підборі вентиляторів потрібно знати необхідну продуктивність, створюваний тиск і, в окремих випадках, конструктивне виконання. Повний тиск, що розвиває вен­тилятор, витрачається на подолання опорів на всмоктувальному і наг­нітальному повітроводі при переміщенні повітря.

Установка вентиляційної системи (припливна, витяжна, приплив­но-витяжна; мал. 2.4.1) складається з повітрозабірних і пристроїв для викиду повітря (розташованих зовні будинку), пристроїв для очи­щення повітря від пилу і газів, калориферів для підігріву повітря в холодний період, повітроводів, вентилятора, пристроїв подачі і вида­лення повітря в приміщенні, дроселів і засувок. Розрахунок вентиля­ційної мережі полягає у визначенні втрат тиску при рухові повітря, що складаються з втрат на тертя повітря (Ртр) (за рахунок шорсткості повітроводу) і в місцевих опорах (Рмо) (повороти, зміни площ, перети­ни, фільтри, калорифери й ін.). Повні втрати тиску Рг(Па) визначають підсумовуванням втрат тиску на окремих розрахункових ділянках:

рі = % + рмо - (? і • х/а+? У ■ р • г„ 72. (2.9)

де 1 - довжина ділянки повітровода, характеризується сталістю витрати і

швидкості повітря, м;

к - коефіцієнт опору тертя (орієнтовно X = 0,02);

Е, - коефіцієнт місцевого опору (довідкові дані в залежності від фасонних

змін повітроводів і устаткування, х = 0...1000);


р - густина повітря, кг/м3;

уп - швидкість повітря, м/с;

п - число ділянок магістралі;

т - число елементів місцевих опорів.

Порядок розрахунку вентиляційної мережі такий:

Вибирають конфігурацію мережі в залежності від розміщення приміщень,
установок, робочих місць, що повинна обслуговувати вентиляційна система.

Знаючи необхідну витрату повітря на окремих ділянках повітроводів, виз­
начають площі їхніх поперечних перерізів, виходячи з допустимих швидкостей
руху повітря (у звичайних вентиляційних системах швидкість приймають 6-
12 м/с, а в аспіраційних установках для запобігання засмічення - 10-25 м/с).

За формулою (2.9) розраховують опір мережі, причому за розрахункову
звичайно приймають найбільш протяжну магістраль.

По каталогах вибирають вентилятор і електродвигун.

Якщо опір мережі виявилося занадто великим, розміри повітроводів збільшують і роблять перерахунок мережі.

На підставі даних про необхідну продуктивність і тиск, роблять вибір вен­тилятора за його аеродинамічною характеристикою, що графічно виражає зв'язок між тиском, продуктивністю і к. к. д. при визначених швидкостях обертання (Р-Ь характеристика). При виборі вентилятора враховують, що його продуктивність пропорційна швидкості обертання робочого колеса, пов­ний тиск - квадрату швидкості обертання, а споживана потужність - кубу швидкості обертання. Установочна потужність електродвигуна (ЇМ, кВт) для вентилятора розраховується за формулою:

М = к-ЬР/(1000луЛ„)> (2-Ю)

де к - коефіцієнт запасу (1,05 - 1,15);

Ь - продуктивність вентилятора, м3/год;

Р - повний тиск вентилятора, Па;

л - к. к. д. вентилятора;

Лм - к. к. д. передачі від вентилятора до двигуна (для клиновидних пасів л,, =

0,9 - 0,95, для плоских пасів 0,85-0,9).


Читайте також:

  1. I. Теорія граничної продуктивності і попит на ресурси
  2. II. За зміною ступенів окиснення елементів, які входять до складу реагуючих речовин
  3. IV. Запасні речовини
  4. L2.T4. Транспортування рідких, твердих та газоподібних речовин.
  5. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
  6. V теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.
  7. Аварії з викидом (загрозою викиду) сильнодіючих отруйних речовин на об'єктах економіки.
  8. Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище
  9. Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище
  10. Аваріїз витоком сильнодіючих отруйних речовин.
  11. Агрегатні стани речовини
  12. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ




Переглядів: 1087

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочої зони виробничих приміщень | Кондиціонування повітря

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.016 сек.