• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Гранично допустимі рівні електромагнітних полів для населення (крім телебачення, згідно з ДСН 239-96)

X - довжина хвилі, м; ГДР » 7,43 - ЗІ§Г, де і - частота, МГц.

Гранично допустимі рівні електромагнітних полів, що створюють­ся радіолокаційними станціями (імпульсне випромінювання) у діапа­зонах 9-11, оцінюються ГПЕ в залежності від режимів їх роботи і зна­ходяться у діапазоні 2,5... 140 мкВт/см².

Для електромагнітних полів промислової частоти (50 Гц) нормати­ви встановлюються згідно ГОСТ 12.1.002-84, ДСН 239-96 і ДСанПіН 3.3.6.096-2002. Нормативною є напруженість електричної складової поля. Гранично допустимий рівень на робочому місці становить 5 кВ/м. Припустимий час дії електромагнітного поля становить: при напруженості 5 кВ/м - 8 год; при напруженості більше 5 і 20 кВ/м включно визначається за формулою Т - 50/ Е - 2 год (де Е - фактич­на напруженість); за напруженості більше 20 до 25 кВ/м - 10 хв. У населеній місцевості ГДР - 5 кВ/м, всередині житлових будинків -0,5 кВ/м.

Санітарними нормативами також встановлюються захисні зони поблизу ліній електропередачі в залежності від їх напруги: 20 м для лінії з напругою 330 кВ, ЗО м з напругою 500 кВ і 55 мдля лінії з напругою 1150 кВ.

Вимірювання параметрів ЕМВ слід виконувати не рідше одного разу на рік, а також під час введення в дію нових установок, внесення змін у конструкцію, розміщення чи режим роботи установок, при організації нових робочих місць та внесенні змін у засоби захисту від дії ЕМВ. Для вимірювання інтенсивності ЕМВ застосовуються при­лади - вимірювачі напруженості та вимірювачі малої напруженості електромагнітних полів.

2.8.5. Захиствід електромагнітних випромінювань

Основні заходи захисту від ЕМВ - це захист часом, захист відстан­ню, екранування джерел випромінювання, зменшення випромінюван­ня в самому джерелі випромінювання, виділення зон випромінюван­ня, екранування робочих місць, застосування 313.

Захист часом передбачає обмеження часу перебування людини в робочій зоні і застосовується, коли немає можливості знизити інтенсивність випромінювання до допустимих значень. У діапазоні частот до 300 МГц допустимий час перебування визначають за фор­мулами:

^тл " ЕН_Нгд/Н_ф2; (2.61)

де ЕН_Е|д та ЕН_Н - гранично допустимі енергетичні навантаження на орга­нізм протягом робочого дня;

Е_ф та Н_ф - фактична напруженість електричного та магнітного полів на робочих місцях.

У діапазоні частот 300 МГц...300 ГГц допустимий час роботи:

Т_д=КЕН_гд/ГПЕ_ф, (2.62)

де ГПЕ, - фактична густина потоку енергії, К -коефіцієнт, аналогічно (2.58).

Захист відстанню застосовується у тому випадку, якщо неможли­во ослабити ЕМВ іншими мірами, в тому числі і захистом часом. У цьому випадку звертаються до збільшення відстані між випромінюва­чем і персоналом. Відстань, відповідна гранично допустимій інтенсив­ності випромінювання, визначається розрахунком (розрахунки інтен­сивності випромінювання ) і перевіряється вимірюванням.

Зменшення потужності випромінювання у самому джерелі випро­мінювання досягається за рахунок застосування спеціальних при­строїв: поглиначів потужності, еквівалентів антен, атенюаторів, спря­мованих відгалуджувачів, подільників потужності, хвилепровідних иослаблювачів, бронзових прокладок між фланцями, дросельних фланців і т. д.

Поглиначі потужності та еквіваленти антен випускаються промисловістю на поглинання ЕМВ потужністю 5, 10, ЗО, 50, 100, 250 Вт у діапазоні довжин хвиль 3.1...3.5 та 6...1000 см. Атенюатори дозволяють послабити ЕМВ в межах від 0 до 120 дБ потужністю 0.1, 1.5, 10, 50, 100 Вт у діапазоні довжин хвиль

0.4...0.6; 0.8...300 см. Спрямовані відгалуджувані дають послаблення потужно­сті випромінювання на 20...60 дБ. Фланцеві з'єднання є джерелом побічних випромінювань. Застосування бронзових прокладок між фланцями підвищує послаблення випромінювання із 40 до 60 ДБ, а застосування дросельних фланців - до 70...80 ДБ.

Виділення зон випромінювання. Для кожної установки, що випромі­нює ЕМП вище гранично допустимих значень, повинні виділятися зони, у котрих інтенсивність випромінювання перевищує норми. Межі зон визначають експериментально для кожного конкретного випадку розміщення установки чи апаратури під час роботи їх на мак­симальну потужність випромінювання. Зони розташованих поруч установок не повинні перекриватися або установки повинні працюва­ти на випромінювання у різний час. У відповідності з ГОСТ 12.4.026-76 зони випромінювання обмежуються або установлюються попере­джуючі знаки з написом: «Не заходити, небезпечно!». Цю зону можна додатково позначити по границях широкими червоними лініями на підлозі приміщення чи території, а також застосовувати попере­джувальну сигналізацію відповідно до ГОСТ 12.1.006-84.

Екранування джерел випромінювання застосовують для зниження інтенсивності ЕМП на робочому місці або огородження небезпечних зон випромінювання. Екрани виготовляють з металевих листів або сі­ток у вигляді замкнених камер, шаф та кожухів. Товщину екрана 6, виготовленого із суцільного матеріалу, визначають за формулою:

Для виключення відбиття ЕМВ від внутрішньої поверхні приміщень і камер їх покривають поглинаючими електромагнітну енергію матеріалами (гумові килимки В2Ф2, В2ФЗ, ВКФ-1; магнітні діелектричні пластини ХВ-0,8; ХВ-2.0; ХВ-3.2; ХВ-4.4; ХВ-6.2; ХВ-8.5; ХВ-10.6; поглинаючі покриття на основі поролону «Болото», ВРПМ; поглинаючі пластини СВЧ-0.68), коефіці­єнт відбиття яких за потужністю не перевищує 2%.

У якості екрануючого матеріалу для вікон приміщень, кабін та камер, при­ладних панелей, оглядових вікон застосовується оптично прозоре скло з від­бивними екранованими властивостями (ТУ 166-63 або ВТУ РЗ-ГИС-1-65). Це скло покривається напівпровідниковим двооксидом олова.

Екранування робочого місця застосовується, коли неможливо здій­снити екранування апаратури та досягається за допомогою спору­дження кабін або ширм з покриттям із поглинаючих матеріалів. У якості екрануючого матеріалу для вікон і приладних панелей застосо­вується скло, покрите напівпровідниковим двооксидом олова.

313 слід користуватися у тих випадках, коли застосування інших способів запобігання впливу ЕМВ неможливе. В якості 313 застосо­вують халат, комбінезон, захисні окуляри. У якості матеріалу для халата чи комбінезона, застосовується спеціальна радіотехнічна тка­нина, у якій тоненькі металічні нитки утворюють сітку. Для захисту органів зору застосовують: сітчасті окуляри, які мають конструкцію на півмасок з мідної або латунної сітки, окуляри ОРЗ-5 із спеціаль­ним склом зі струмопровідним шаром двооксиду олова.

сі = N/(15,4 УГцр), (2.63)

де N - задане послаблення інтенсивності ЕМВ, визначене як частка від ділен­ня фактичної інтенсивності ЕМП до гранично допустимої; і - частота ЕМП, Гц;

(і - магнітна проникність матеріалу екрана, Гн/м; р - питома провідність матеріалу екрана, См/м.

При виборі конструкції екрана необхідно враховувати його герметичність (наявність отворів та їх сумісність з Х/2). Якщо отвори дорівнюють чи крат­ні цілому числу Х/2, то така щілина стає щілиною антеною, і при цьому різко зростає інтенсивність опромінювання персоналу. У цьому випадку послаб­лення ЕМП досягається насадкою на отвори, вентиляційні канали, оглядові вікна, застосуванням позамежних хвилепроводів із сітками на обох кінцях, стільникової або циліндричної конструкції.

Контрольно-вимірювальні прилади для вимірювання напруги та струму промислової частоти екрануються з внутрішнього боку та забезпечуються прохідними конденсаторами, а прилади, ввімкнені у високочастотні кола, екрануються сітками з зовнішнього боку.

Контактуючі поверхні частин екрана повинні мати антикорозійне покрит­тя та щільно прилягати по всьому периметру один до одного.

Читайте також:

1. I. Теорія граничної продуктивності і попит на ресурси
2. V теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.
3. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
4. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
5. Адміністративний поділ, площа і населення українських земель у складі Речі Посполитої в першій воловині ХVІІ ст.
6. Аналіз диференціації населення за доходами
7. Аналіз статистичних даних про склад та плинність кадрів, які обіймали керівні
8. Антропологічні особливості давнього населення території України
9. Безробіття і зайнятість населення: причини, види та наслідки
10. Блок 5. Доходи та рівень життя населення.
11. Бюджетний контроль на місцевому рівні
12. Бюджетний процес на місцевому рівні

Переглядів: 1469