В системі законодавства щодо гігієни праці ключове місце займає Закон України “Про забезпечення санітарного благополуччя населення”. В ст. 7 “Обов’язки підприємств, установ та організацій” передбачено розробку та здійснення адміністрацією підприємств санітарних та протиепідеміологічних заходів; здійснення в необхідних випадках лабораторного контролю за дотриманням вимог санітарних норм стосовно рівнів шкідливих факторів виробничого середовища; інформування органів та установ державної санепідеміологічної служби про надзвичайні ситуації і події, що становлять небезпеку для здоров’я населення; відшкодування в установленому порядку працівникам і громадянам збитків, яких завдано їх здоров’ю в результаті порушення санітарного законодавства.
Забезпечення санітарного благополуччя досягається такими заходами:
- Гігієнічною регламентацією та державною реєстрацією небезпечних факторів навколишнього та виробничого середовища;
- Державною санітарно-гігієнічною експертизою проектів, технологічних регламентів, інвестиційних програм та діючих об’єктів і обумовлених ними небезпечних факторів на відповідність вимогам санітарних норм.
- Включення вимог безпеки для здоров’я та життя в державні стандарти та іншу нормативно-технічну документацію;
- Пред’явлення гігієнічно обґрунтованих вимог до проектування будівництва, розробки виготовлення та використання нових засобів виробництва, технологій; до житлових та виробничих приміщень територій та діючих засобів виробництва і технологій;
- Обов’язкові медичні огляди певних категорій населення.
Складовою частиною законодавства в галузі гігієни праці є постанови та положення затверджені Міністерством охорони здоров’я України. Наприклад: “Положення про медичний огляд працівників певних категорій”, “Перелік важких робіт і робіт з шкідливими, небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх”. Важливе місце займають заходи щодо попереджувального і поточного санітарного нагляду.